Доісторичне поховання виявила команда дослідників, зокрема з Університету Сент-Ендрюса (Шотландія), на території храму “Хазна” або “Скарбниця”, пише CNN.

Цю будівлю понад 2000 тисячі років тому у скелях із рожевого пісковика висікли представники набатеїв – кочового семітського народу.

Храм “Скарбниця” популярний серед туристів – щороку побачити пам’ятку приїздять понад мільйон людей з усього світу.

На цьому місці раніше проходили зйомки фільму “Індіана Джонс і останній хрестовий похід”. За його сюжетом, у храмі начебто зберігається Святий Ґрааль – сакральний предмет західноєвропейських міфів, переважно має форму чаші, яка нібито надає сили і безсмертя.

Однак справжнє призначення “Скарбниці” залишається загадкою.

Науковці провели дистанційне дослідження землі під храмом, аби перевірити ділянку перед майбутніми роботами із відводу води під час паводків.

За допомогою електромагнітної провідності та георадару дослідники неочікувано виявили підземні камери, тому розпочали розкопки.

Роботи допомогли знайти секретну гробницю, всередині якої перебували 12 людських скелетів та багато артефактів.

Раніше знайдені у Петрі місця поховань були порожніми або зруйнованими, однак ця гробниця видається неушкодженою.

“Це надзвичайно рідкісне відкриття – за два століття, протягом яких археологи досліджують Петру, нічого подібного раніше не знаходили. Попереду ще багато відкриттів навіть щодо однієї з найвідоміших будівель у світі”, – сказав Джош Гейтс, ведучий програми Expedition Unknown, яка фільмувала розкопки.

Серед артефактів дослідники знайшли кілька посудин та керамічну чашу, за формою схожу на Святий Ґрааль. Вона знаходилась в руках одного зі скелетів.

“Коли ми помітили те, що було схоже на чашу, ми всі просто завмерли. Це виглядало майже ідентично Святому Ґраалю, зображеному в “Індіані Джонсі і останньому хрестовому поході”. Це був надзвичайний момент того, як життя наслідує мистецтво”, – розповів Джош Гейтс.

Людські останки в гробниці збереглися цілісними, але на їхній стан вплинула вологість та сезонні повені, які проникали в гробницю. На деяких скелетах була цвіль.

“Це відкриття має міжнародне значення, оскільки дуже мало повних поховань ранніх набатеїв коли-небудь знаходили в Петрі. Можна очікувати, що поховання, їхні речі та людські останки допоможуть заповнити прогалини в нашому знання про те, як виникла Петра і ким були набатеї”, – пояснив значення відкриття професор Річард Бейтс із Сент-Ендрюської школи науки про Землю та довкілля.

Науковці взяли зразки осаду навколо поховання та матеріалу гробниці, аби встановити дату її спорудження.

“Це фантастично, що ми тепер маємо кераміку, екофакти (органічні матеріали, які не були змінені людиною – ред.) та відкладення, що стосуються того часу, коли було побудовано “Скарбницю”.

Раніше ми працювали над припущеннями та здогадками, тому мати остаточну дату буде для всіх нас величезним досягненням”, – вважає доктор Тім Кіннерді з Сент-Ендрюського університету.

Дослідники припускають, що гробницю побудували на початку першого століття нашої ери як скеп для Арета IV Філопатора – царя Набатейської держави.

За результатами розкопок Discovery Channel зняв двосерійний документальний фільм “Невідомі розкопки” (Excavation Unknown).

Сообщение У Йорданії археологи, ймовірно, знайшли “Святий Ґрааль” (+фото) появились сначала на Український репортер.

У 2019 році в соборі Нотр-Дам в Парижі спалахнула пожежа, яка серйозно пошкодила культову середньовічну будівлю. Однак вчені змогли використати катастрофу на свою користь. Вони отримали можливість вивчити архітектуру будівлі; ретельно, як ніколи раніше.

Так, дослідники виявили, що камені, використані для будівництва собору в готичному стилі, були скріплені за допомогою залізних скоб. Раніше цю техніку будівництва будівель того періоду не документували. висновки вчених опубліковані в журналі PLOS One.

Собор Нотр-Дам будувався в кілька етапів, починаючи з початку XII століття і протягом наступних 300 років. Вчені проаналізували 12 залізних скоб, довжина яких становила 50 см. Вони були частиною «залізного скелета», який скріпляє будівлю, написав Максим Л’Ерітье, професор кафедри історії Паризького університету в есе для археологічного видання Sapiens.

Скоби забезпечили додаткове посилення кам’яної кладки собору, в тому числі скріпили великі арки в нефі веж-близнюків висотою 69 м. Згідно з дослідженням, без підтримки залізних прутів, цей архітектурний подвиг, ймовірно, був би неможливий в 1160 році, коли почалося будівництво будівлі.

«Коли ми вивчали інші готичні церкви того періоду, ні в одній з них не використовувалося залізо при їх будівництві. Ми вважаємо, що саме скоби дозволили їм побудувати цю конструкцію на такій приголомшливій висоті», — вважють вчені, які розкрили секрет будівлі собору.

Читайте також: 

• “Нотр-Дам у вогні”. Про пожежу в соборі Паризької Богоматері знімуть фільм

Сообщение Пожежа в Нотр-Дам допомогла архітекторам розкрити секрет будівлі собору появились сначала на Український репортер.

Заховані у випаленому вогнем будинку вчені виявили вхід у сімейну гробницю віком 2000 років. Деякі з мумій дуже добре збереглися.

“Усередині споруди вони виявили 30 мумій різного віку, у тому числі кілька літніх людей, які страждають на артрит, а також дітей і новонародженого”, — йдеться в повідомленні.

Археологи не визначили дату гробниці. Однак вони підозрюють, що одна сім’я ховала в ній своїх померлих протягом поколінь, що охоплюють птолемеївський і Римський періоди (з I століття до нашої ери до II або III століть нашої ери).

Таких висновків дійшла Патриції П’ячентіні, професорка єгиптології та археології в Міланському університеті, яка була керівником розкопок.

“Гробниця, що складається з чотирьох глибоко виритих камер, містила останки близько 30 мумій. Внизу сходи, що ведуть до входу в гробницю, викопаної в скелі, знайшли розбиту вазу для приношень: у ній все ще були маленькі фрукти”, — йдеться у повідомленні.

У той час як більшість інших гробниць було знайдено під землею або викопано в скелястих пагорбах, ця гробниця унікальна тим, що була знайдена всередині більшої наземної структури. Вона, на думку дослідників, ймовірно, використовувалася як місце жертвопринесення.

Підтримуючи його використання як місце жертвопринесення, П’ячентіні та її команда виявили сліди вогню на стінах споруди, можливо, внаслідок церемоній підношення; але деякі сліди вогню були залишені грабіжниками могил. Так чи інакше, усередині цієї згорілої будови виявили кістки тварин, залишки рослин та столи для жертвопринесень.

Читайте також: 

• У Єгипті знайшли понад сотню старовинних саркофагів

Сообщение У Єгипті археологи знайшли унікальну гробницю з 30-ма муміями, яким дві тисячі років появились сначала на Український репортер.

Про це повідомляє CNN із посиланням на учасника експедиції, професора єгиптології Массіміліано Нуццоло.

За його словами, археологічна експедиція знайшла під фундаментом храму в Абу Гурабі, неподалік Каїра, залишки зовсім іншої споруди. У 1898 археологи знайшли на тому ж місці храм Нюсера, шостого царя 5-ї династії, який керував Єгиптом між 2400 та 2370 рр. до н.е.

Зараз експедиція знайшла докази, що цей храм був побудований на місці давнішого храму Сонця.

«Археологи 19-го століття знайшли лише малу частину споруди та припустили, що це були залишки ранньої стадії будівництва того ж храму. Зараз наші відкриття демонструють, що це була зовсім інша споруда, побудована до храму Нюсера», – зазначив Нуццоло.

Тепер археологи хочуть дізнатися, хто побудував перший храм. Для цього вони продовжать розкопки на цій ділянці. Нуцолло додав, що дуже багато матеріалу дають знахідки з кераміки.

За словами археолога, експедиція знайшла печатки з іменами царів, фрагменти колон та багато керамічних посудин. Усі ці знахідки вони атрибутують 25-м століттям до н.е.

Археологи зазначають, що на цьому місці мав бути храм бога Ра, але його згодом наказав зруйнувати цар Нюсер, який сам проголосив себе сином бога.

Сообщение Археологи розкопали в Єгипті стародавній Храм Сонця появились сначала на Український репортер.

Знахідка датується приблизно 1105 роком, передає Archeologia.com.pl.

Як зазначається, кільце має напис кирилицею “[Господ]ипомъзи [ра]бесвое[и] Марии / “Господи, допоможи рабі своїй Марії”.

Спочатку вчені оголосили, що скарби належать до рубежу XI та XII століть, і кільцем могла володіти дочка київського князя Святополка Ізяславича від другого шлюбу Марія.

“Ми знаємо, що в той час дружиною Болеслава Кшивоустого була русинська принцеса, на ім’я Збислава. Згідно з літературою, у неї мала була бути сестра Марія, яка була одружена з Петром Влостовичем. Широко поширена думка, що Марія була дочкою Святополка Ізяславича (князя Києва)”, – розповів професор з Інституту історії Польської академії наук у Варшаві Адріан Юсупович, передає naukawpolsce.pap.pl.

Однак після додаткового аналізу з’ясувалося, що коштовності зі скарбниці у Слушкуві датуються приблизно 1105 роком, таким чином це кільце можна віднести до княжни Марії Добронеги (1012–1087), дочки великого князя Київського Володимира Великого і дружині Казимира Реставратора.

“Герцогиня була бабусею князя Збігнєва і могла подарувати йому кільця та обручки, які належали їй та її чоловікові. При таких даних версія з Марією – дружиною Петра Влостовича здається малоймовірною”, – йдеться в публікації.

За словами доктора з Інституту археології та етнології Польської академії наук Адама Кендзерського який керував дослідженням і розкопками на кукурудзяному полі в Слушкуві, виявлений у листопаді сенсаційний скарб з динарами, обручками та злитками став одним з найінтригуючих скарбів в Польщі.

“Обручки, ймовірно, були зроблені з дорогоцінних каменів, відполірованих напівкруглим способом. Вони додатково прикрашені золотими гранулами. Велике кільце конічне та багатокутне, а менше – у формі стержня з перфорованими поглибленнями”, – розповів археолог Даріуш Вичолковський.

Сообщение Польські археологи знайшли скарби доньки князя Володимира Великого появились сначала на Український репортер.

Про це повідомляє Journal of Archaeological Science: Reports.

Поки невідомо, як саме знахідки були задіяні в повсякденному житті.

Відзначається, що під час розкопок, крім м’ячів, в могилах були виявлені композитний лук і пара штанів. З цього дослідники зробили висновок, що власники м’ячів були вершниками. З’явилася версія, що їх могли використовувати для підготовки воїнів.

Сообщение Китайські археологи виявили у похованні стародавні футбольні м’ячі, яким близько три тисячі років появились сначала на Український репортер.

Як повідомляє “Радіо Свобода“, факт перебування праху Поля підтвердила антропологічна експертиза. Для розпізнавання останків використовували чотири фотографії Поля, які збереглися.

“Жодного факту проти немає, але є невеликий пробіл у наших знаннях. Але в будь-якому випадку, висновок археологів: це Поль. Вивід антропологів: це Поль”, – розповів директор КП “Етнографічні парки Дніпра” Дмитро Каюк.

Прах Олександра Поля знову поховають у Севастопольському парку.

Археологічна експедиція НАН України працювала в Дніпрі чотири місяці. Артефакти, які знайшли під час розкопок у Лазаревській церкві, показували на виставці в мерії. Серед них були натільні хрестики, плитка, монети, речі церковного вжитку.

Зазначимо, що майже кожен житель Дніпра знає, хто такий Олександр Поль. Він меценат, краєзнавець і перший почесний громадянин міста Катеринослава. Помер у 1890 році, зробивши для Дніпра дуже багато.

В роки радянської влади ім’я Олександра Поля було викреслено з історії міста і краю. На місці Севастопольського цвинтаря, де він похований, був розбитий Севастопольський парк. А його особистий невеликий одноповерховий будинок в нагірній частині міста довго не мав навіть меморіальної дошки.

Як ми раніше писали, археологи виявили під Львовом поселення представників культури лінійно-стрічкової кераміки, яка стародавнє Трипільської.

Сообщение Археологи знайшли стародавній склеп з останками мецената Олександра Поля появились сначала на Український репортер.

За словами вчених, археологічний пам’ятник Ет-Телль, розташований на Голанських висотах недалеко від гирла річки Йордан, є місцем колишньої біблійної села. Як докази археологи призводять праці римського історика Йосипа Флавія, який описував розташування Віфсаїди. Він повідомляє, що місто знаходиться на «нижніх Голанах», недалеко від гирла річки Йордан.

Йосип Флавій в своїх працях також говорить, що Вифсаїда згодом була перейменована в Юлію, в честь дружини римського імператора Октавіана Августа. В ході розкопок в Ет-Телль дослідницька група виявила храм, присвячений Юлії.

Ще один ключ до розгадки – це назва «Вифсаїда», яке перекладається як «будинок рибалки/полювання». Археологи стверджують, що руїни в Ет-Телль колись були відомі як Зер, що також може бути розшифровано як «Цед», – єврейське слово, яке означає як полювання, так і рибну ловлю. Однак тут є одна заминка, так як біблійний опис Віфсаїди передбачає близькість до води.

Керівник досліджень Рамі Арав коментує це так: «Галілейське море знаходиться прямо в центрі Сиро-африканського розлому і  піддалося тектонічним зсувам», а значить, берегова лінія могла серйозно змінитися через тектонічні процеси. Незважаючи на віддаленість від моря на місці розкопок були знайдені різні приналежності для риболовлі.

Раніше вважалося, що Вифсаїда була знайдена на місці розкопок Ель-Араджі. Однак Рамі Арав вважає, що насправді археологи знайшли колишній військовий табір. Дізнатися, правда це чи ні, поки що неможливо, оскільки Ель-Араджі був затоплений  цього літа.

Сообщение Археологи знайшли руїни села “Біблійних чудес” появились сначала на Український репортер.

Різноманітні човни та кораблі були приховані у покладах глини і бруду, що й урятувало їх від гниття. Найбільший корабель мав довжину 15 м та ширину 2,6 м. Його знайшли на глибині 7 м. Раніше в цьому ж шарі ґрунту розкопали скелет мамонта, але датування кораблів періодом 70 тис. років до н.е. не відповідає розвиткові людства тих часів. При цьому римські речі і могили знаходили в землі на глибині 2 м. Саме тому вчені вважають, що кораблі могли потрапити сюди до епохи римлян, повідомляє сербське видання Novosti.rs.

“Це неймовірно, ніби весь флот стояв на якорі, а потім раптом обвалився в мул, в якому законсервувався. Тут видно залишки різних суден. Вони можуть нагадувати рештки римських військових кораблів, але також є безліч довбанок, човнів, вирізаних зі стовбура дерева, якими римляни не користувалися”, – розповідає археолог Неманья Мрджич.

Поруч із човнами не знайшли жодного артефакта чи предмета побуту, які допомогли б датувати флот. Нині зразки деревини відправили в лабораторію та чекають на результати.

Археологи підкреслюють, що найцікавіші археологічні відкриття Сербії знайшли, саме копаючи вугілля.

Сообщение Сербські археологи знайшли цілий флот древніх скам’янілих кораблів (+відео) появились сначала на Український репортер.

Про це повідомляє культурно-історичний портал Спадщина предків.

Поселення розташоване на полях між селами Небелівка та Оксанине Новоархангельського району Кіровоградської області. Воно частково займає трикутний у плані мис, утворений злиттям двох струмків на правому березі річки Небелівка, лівої притоки Ятрані. На підставі даних археологічної розвідки загальна площа сягає 300 га.

Небелівка є другим за розміром після Тальянок (450 га) поселенням Трипільської культури. Тут містилося 1500 будівель, загальна кількість жителів становила до 7 тис. осіб. За площею та кількістю жителів це було найбільше поселення того часу в усій Європі.

Це –залишки храму, в якому збиралися мешканці цілого селища площею близько 238 гектарів, у якому було майже півтори тисячі жител. У храмі знайдено рештки семи вівтарів, на яких колись розпалювали священний вогонь. Це була велична громадська споруда –уявіть, ширина дверей, визначена за виявленим глиняним порогом, досягала 1,7 метра!

Тобто дві людини могли в ті двері зайти-вийти одночасно. Далі йшов десятиметровий коридор, і наступні двері –взагалі два метри завширшки! Тобто масштабами ця споруда не поступалася сучасним їй храмам Месопотамії, з яких, як кажуть, “починалася історія”.

Ба більше: небелівський храм мав два поверхи, його стелю підтримували десятки дерев’яних колон. Було знайдено навіть відбитки мотузок, якими давні будівельники монтували каркас споруди. Фарбовані в червоне стіни й підлога створювали в учасників ритуалів піднесений настрій. Навколо була відкрита площа, де могли розміститися кілька тисяч мешканців селища.

Причому “брама” храму звернена в той бік, де сходить сонце. У відчинені двері потрапляли вранішні сонячні промені, – розповідає археолог Михайло Відейко.

Поселення було відкрите в результаті досліджень, що проводив співробітник Уманського краєзнавчого музею, відомий краєзнавець Василь Стефанович на початку 1960-х років.

В подальшому поселення досліджував з допомогою аерофотозйомки топограф Шишкін К.В. У 1980-ті роки на поселенні працювала експедиція Інституту Археології АН УРСР під керівництвом М.М. Шмаглія та В.О. Круца. В результаті дешифрування аерофотознімків та археологічних розвідок площу поселення було визначено в 300 га.

Починаючи з 2008 року на поселенні розпочала роботу україно-британська археологічна експедиція Інституту археології НАН України (керівник – старший науковий співробітник інститут, кандидат історичних наук М.Ю. Відейко) та Департаменту археології Даремського університету Великобританії (керівник – виклад ач університету Дж. Чапман).

Дослідження, проведені спільною українсько-британською археологічною експедицією показали, що трипільське поселення в Небелівці існувало наприкінці 5 – на початку 4 тис. до н.е. і в цей час було найбільшим за розмірами населеним пунктом на території Європи.

2009 року українсько-британською експедицією було розкопано рештки одного наземного житла, знайдено фрагмент посудини із намальованим зображенням людини. У липні-серпні 2012 року українсько-британською експедицією було досліджено залишки трипільського храму – споруди розмірами близько 20×60 м. Основа конструкції двоповерхової споруди була виготовлена з дерева, потім обмазана глиною.

Наразі це перша будівля таких розмірів, доліджена на поселеннях трипільської культури за понад 120 років проведення розкопок. У ній на першому поверсі було виявлено залишки семи вівтарів, підвищення-подіум довжиною 18 м (на другому поверсі).

Ширина головного входу з східного боку становила 1,7 м. 2013 року неподалік храму досліджено залишки двох жител. Виявлено фрагменти штукатурки з слідами настінних розписів. Поруч із житлами знайдено котловани для видобування глини, яку використовували під час будівництва.

Того ж року завершено складання плану поселення за допомогою магнітної зйомки, за цими даними площа його становила близько 260 га. Територію селища, як встановлено розкопками 2014 року було оточено палісадом. У центральній частині поселення досліджено залишки гончарного горна складної конструкції. На території поселення зберігся курган з похованням бронзового віку, частково зруйнований грабіжницькими розкопками.

З південної сторони дешифрується в’їзд на поселення, виділений у вигляді двох паралельних ліній, що йдуть з південного сходу на північний захід. В північно-східній частині пам’ятки просліджуютья ще сім ліній забудови.

Там же дешифровано ряд квартальних структур. Вуличні та квартальні структури є також в районі в’їзду на поселення, в тому числі за межами основного масиву забудови. Житла розміщувалися кількома концентричними колами з квартальною забудовою в центрі. З південного боку був наявний в’їзд з розміщеними з боків рядами будівель. Усе поселення було оточене дерев’яним палісадом.

На території поселення містився стародавній храм, що є найбільшою спорудою трипільської культури, дослідженою археологами за весь період вивчення даноїархеологічної культури. Його площа становила близько 1200 м², розміри – 20×60 м. Споруда складалася з двох поверхів, з боків мала одноповерхову прибудову.

На першому поверсі було розкопано 7 вівтарів хрестоподібної форми з округлими краями. Найбільший з них (4х3 м) містився біля вхідних дверей, на його краях – кола діаметром близько 1 м. Також тут же містилося велике глиняне корито – 2×2,5 м, кам’яні зернотерки. Все це ймовірно використовувалося для ритуалів.

Вздовж стін другого поверху розміщувалося підвищення та 5 великих посудин з рештками перепалених кісток тварин. Міжповерхове перекриття було виготовлене з колотого дерева. Балки були скріплені мотузками, сліди якої було знайдено на рештках глиняної обмазки. По периметру храму було знайдено глиняні фігурки.

В центрі поселення було розкопано великий глиняний горн. Поряд з ним розміщене місце, з якого стародавні трипільці добували глину для власних потреб, зокрема для виготовлення посуду.

Сообщение Археологи знайшли на Кіровоградщині храм, старший за єгипетські піраміди (+фото) появились сначала на Український репортер.