Я втомилася дивитися в очі зневірених і переконувати їх і себе, що ми зможемо все. Втомилася від другого фронту війни, яку оголосили найближчі тоді, коли і так рани кровоточать і не заживають. І коли точка опори лише ти сам і ніхто, крім тебе.

Я – не десантник, для якого природньо «ніхто, крім тебе». Я – ідеалістка, яка все ще любить казки і вірить, що добро переможе зло, а любов переможе всі війни – зовнішні і внутрішні. Я – світло, яке в мені поселив Творець, він все життя спонукає щедро ділитися світлом зі світом.

Але я втомилася. Бо у кожного є своя межа сили і наснаги. Втомилася від брехні і викривленої «реальності», яку створюють наші медіа; від примітивних розбірок і вдаваних образ. Втомилася жити у двох паралельних реальностях – у мирі і війні водночас.

Усі ці роки розуміла, що війни надто багато у моєму житті. Але її не може бути менше, бо коли боляче моїй країні – боляче мені, це моя війна.

І от раптом відчула як глибоко сягла моя втома. Сталося це у Коломиї, де все сяє, грає барвами, сміється. Здалося, там зовсім немає війни… І я можу бути безтурботною дівчинкою. Але тут хтось торкається до мене гарячою рукою:

«Пам‘ятаєш, як ми разом плакали тут, в Коломиї, на початку війни? Бо твій дядько загинув, а мій син ще воював», – каже пані Марія. Вона усміхається і плаче водночас. І її обличчя таке схоже на всю нашу країну, яка сміється і плаче, плаче і сміється. Паралельно і водночас.

Війна і тут мене наздогнала, думаю я, але відганяю війну від себе з усією силою. Хочу надихатися миром.
А потім іду на сцену, кланяюсь людям, яких люблю, і гукаю на сцену дітей. Першим виходить гарненький 10-річний хлопчик. І, виявляється, він… з Донеччини, з прифронтової зони. Війна скрізь – довкола мене і в мені…

Я відчайдушно шукаю мир у собі і втрачену рівновагу, без якої я не малюю, не пишу…

Та все ж вірю, чекаю, люблю і досі живу, з останніх сил перебираючись через гірські хребети болю, через пустелі байдужості, через океани пихи тих, хто може підтримати мене, моїх друзів, моїх земляків, усіх нас, але не хоче. Чи не може, бо теж зруйнуваний війною…

Втома рубцюється в мені, стає частиною мене, втома витісняє любов…

Я хочу кинути все і втекти туди, де немає війни… Але не можу. Я – українозалежна.

Тому я знову формую бандеролі з україномовними книжками для бібліотек Сходу; збираю команду і подумки пакую валізи.
Час мені туди, де війна – не картинка з телевізора, де кожне добре слово і пісня проростають українськими пАгонами, де чекають і люблять. Де я на власні очі бачу, що відбувається з усіма нами.

Я збираю всю свою втому і закидаю кудись далеко на антресоль. Їй не можна давати волю.

Дякую тим, хто поруч…

Вірю. Чекаю. Люблю.

Анжеліка РУДНИЦЬКА

На фото: Анжеліка Рудницька. Зі сторінки у Фейсбуку

https://www.facebook.com/AnzhelikaRudnytska

Сообщение Співачка Анжеліка Рудницька: “Війна розриває мене п‘ятий рік” появились сначала на Український репортер.

За рік до прифронтових сіл і містечок було відправлено понад тонну українських книжок. „Надзвичайно зворушливий момент, коли місцеві сільські дітки прибігають подивитися, які книжки їм привезли і хто саме приїхав”, – ділиться Анжеліка своїми враженнями у соцмережах.

А напередодні Різдва відома співачка (на фото) зробила подарунок для… “наймолодшого бібліотекаря України”. Саме такий статус має тепер чотирнадцятирічний школяр із Донеччини Дмитро Ружевич.

У березні минулого року експертна комісія занесла його ім’я до Книги рекордів України як наймолодшого директора вільної бібліотеки на громадських засадах. Мешкає він у зоні бойових дій, у селі Сергіївці Слов’янського району.

Попри діагноз спинальної м’язової атрофії (хлопець пересувається на візку), він не лише створив бібліотеку української книги у своєму селі, а й збирає посилки з книжками і дарує їх дитячим будинкам.

І ось днями сам отримав посилку з різдвяним подарунком –понад три десятки книжок українською мовою, які збирали небайдужі українці в межах проекту «Територія Книги». Також у посилці були диски нового новорічного альбому Анжеліки Рудницької з українськими колядками «Територія Різдва».

“Триває час різдвяних мрій і див, – написала пані Анжеліка у Фейсбуку. – Не всі олені та ангели ще довезли подарунки українським адресатам.”Територія А” теж продовжує розсилати у сільські бібліотеки Донеччини та Луганщини україномовні книжки. Вже цього року наші з вами бандеролі прийшли у села Нова Астрахань (Луганщина), Олександрово-Калинове (Донеччина), у хоспіс для літніх людей із сірої зони (с. Скибин на Київщині).

Але бібліотек ще дуже багато.

Якщо ви готові зробити подарунок – приносьте або надсилайте в офіс “Території А” українські книжки.

Контактний телефон: 044-531-97-53. Проект “Територія Книги”.

Дякуємо усім небайдужим. Малими кроками будуємо велику Україну”.

Фото зі сторінки Анжеліки Рудницької у Фейсбуку

На цю тему читайте тут:

• Анжеліка Рудницька запрошує до “Олімпу книг”
• Зірковий вертеп-2018. Дивовижна вистава на Софійській площі (+відео)

Сообщение Понад тонну українських книжок одержали на сході від “Території Книги” появились сначала на Український репортер.

А у коваля Вакули своя біда – Оксана крутить ним, як їй заманеться, а в Різдвяну ніч їй взагалі захотілося черевичків, як у самої королеви!

Це – епізоди з класичної п’єси, яка вже з перших хвилин налаштовує на різдвяні дива. Однак цьогорічного Різдва на киян чекало дійство, сповнене ще неймовірніших, ще загадковіших і веселіших пригод “Вечорів на хуторі… Відрадному”.

Може, тому, що у таку дивовижну пригоду вів усіх казкар Сашко Лірник? Він був не лише ведучим, а й режисером-постановником.

Дійство заполонило увагу тисяч глядачів уже з перших хвилин. На сцені – українські зірки. Інтриги додавала ще й осучаснена версія вистави – військово-патріотична. Судіть самі – козаками були справжні воїни зі сходу України, а Вакула з коваля перекваліфікувався на конструктора українських ракет.

Примхи Оксани виконував Тарас Компаніченко, відомий кобзар, лідер гурту «Хорея Козацька». Чи не тому Чортик, якого блискуче зіграв Антін Мухарський (Орест Лютий), підпорядковувався такому Вакулі без будь-яких ультиматумів? За черевичками вони літали не до Пітера, а до Європи, до самої британської королеви! Роль Єлизавети виконувала письменниця Світлана Поваляєва.

У “преподобну” Солоху майстерно перевтілилася письменниця Лариса Ніцой. Оксану грала співачка Анжеліка Рудницька. “Різдво – це час зустрічей старих друзів, знайомства між собою гарних людей і взагалі єднання”, – написала про це дійство на своїй сторінці у Фейсбуку Анжеліка.

Особливо на святковий лад налаштовували іронічні образи, яких у виставі було чимало. Наприклад, “Вірус Петя” підірвав ракету в самому лігві окупанта. Його блискуче зіграв поет Артем Полежака.

Етнограф Аліса Шрамко перетворилася на “нас тут нєту”, або нечисту силу. Як справжні професійні актори, грали і письменники, брати Капранови. Їм дісталися ролі феесбешників – полковника Штірліца та полковника Ісаєва. Актор Богдан Бенюк мав роль Почекуна і радив усім: “Почекай, чекати треба стільки, скільки треба…”.

І таки дочекався перемоги над ворогом. Бо, як годиться у добрій казці, а особливо у різдвяній, уся нечисть має зникнути. І вона “втекла задніми дворами”. А над столицею заіскрилося свято. Свято Різдва Христового.

Фото із соцмереж

Сообщение Зірковий вертеп-2018. Дивовижна вистава на Софійській площі (+відео) появились сначала на Український репортер.

“Збираємо україномовні книжки для 200 публічних та шкільних бібліотек Волноваського та Станично-Луганського районів, – написала вона на своїй сторінці у Фейсбук. – Приєднуйтеся! Місця збору книжок: Національна бібліотека імені Ярослава Мудрого (вул. М. Грушевського, 1); Національний музей літератури (вул. Богдана Хмельницького, 11); Національна бібліотека України для дітей (вул. Баумана, 60); Дім “Майстер-клас» (вул. Богдана Хмельницького, 57); Бібліотека ім. Анни Ахматової ЦБС Оболонського району (м. Київ, вул. Казанська, 20); «Територія А» (бульвар Марії Приймаченко, 8).

Поділіться своїми книгами, залиште на форзаці свою електронну адресу, щоб читачі могли вам подякувати. Сфотографуйтеся із книгами і розмістіть, будь ласка, фото на своїй сторінці з хештегом #ТериторіяКниги. Тоді більше людей дізнаються про нашу з вами ініціативу.

Також для закупки книжок можна перерахувати кошти на банківську картку ПриватБанк 5168 7423 5040 4467 Рудницька Анжеліка Миколаївна (із позначкою – «книги»).

Дякуємо усім небайдужим! Малими кроками будуємо велику країну”.

Акцію уже активно підтримали у соціальних мережах письменники, актори, громадські діячі, прості кияни.

Зокрема, актор Анатолій Гнатюк, народний артист України, запрошує усіх долучитися до шляхетної справи – збору книжок для бібліотек східних областей України. Організатором проекту “Культуру рухає книга…” є Анжеліка Рудницька.

Пан Анатолій на своїй сторінці у Фейсбук написав такі рядки:

Стоїть Олімп
Із сотень тисяч книг,
Дорога від підніжжя
До вершини.
І світ утратився б,
А може, навіть зник,
Якби не їх багатотомні покоління.

Письменниця Аліна Акуленко також закликала звільнити свої полиці для нових книжок: “Якщо ви багато читаєте, то рано чи пізно питання, куди подіти “усі ці книжки”, стає вашим головним болем. Бо для того, щоб купити нові книжки, їх потрібно кудись складати. А куди? Книжки просто так не викинеш. І в макулатуру не здаси. Але є в світі Анжеліка Рудницька, яка придумала не лише Територію А, але ще й Територію Книги.

Звісно, можна і треба говорити про те, що поповнення бібліотечних фондів – це завдання держави. Але інколи замість нарікань на темряву варто просто запалити свічку. Або подарувати книжку. Я свої сьогодні віднесла у Національний музей літератури. Вони звідти поїдуть на схід України. Можливо, і у вас є те, що ви вже прочитали? Звільніть полиці для нових книжок”.

Анжеліка ж щоденно звітує: „Нехай поки повільно, але кількість книжок щодня збільшується…”. Побажаймо цій гарній справі вагомих результатів і вдячних читачів!

Сообщение Анжеліка Рудницька запрошує до “Олімпу книг” появились сначала на Український репортер.