Володимир Івасюк – автор пісні, відомий український композитор-виконавець і поет. “Червону руту” він написав під час навчання у медичному університеті, вона стала його головним хітом і найбільш популярною українською піснею 70-х років.

Вперше пісня пролунала на Театральній площі міста Чернівці у прямому ефірі телепрограми “Камертон доброго настрою”. Її виконав Володимир Івасюк разом з Оленою Кузнецовою.

За тиждень “Червону руту” поставили ще раз, у програмі “Студентський меридіан”, але вже у візуальному супроводі, який зняли у Косові.

Популярною пісня стала після того, як її виконав Вижницький ансамбль “Смерічка” Левка Дутковського (солісти Василь Зінкевич і Назарій Яремчук).

Також у 1971 році “Червона рута” пролунала на першій радянській “Пісні року” і стала однією із двадцяти найкращих пісень на думку слухачів та глядачів. Тоді її виконали Назарій Яремчук, Василь Зінкевич і Володимир Івасюк.

Того ж року вийшов фільм “Червона рута”, в якому солісти ансамблю та викладач культосвітнього училища Софія Ротару зіграли головні ролі. Невдовзі пісня стала популярною у багатьох країнах Східної Європи.

За сучасними критеріями Івасюк перетворився на суперзірку. Через 9 років після того історичного моменту на Театральній площі це його й загубить.

Більше ста пісень. Десятки не записаних на плівки творів. Музичні фільми, серед яких і однойменна “Червона рута” з Василем Зінкевичем та Софією Ротару в головних ролях. Діаспора співає Івасюка. В Америці видають платівку його пісень.

Сестри Івасюка розповідають, що одного разу Володимир побував на “серйозній дружній розмові” в КДБ. Чи була вона єдина, невідомо.

“Органи” запропонували Івасюку “виправдатися” за популярність у ворожій Совєтам Америці жестом щедрості – віддати доларові гонорари за свої твори у “Фонд миру”. На що принциповий Івасюк відповів, що не фінансуватиме “терористичні організації”.

Тут треба зазначити, що саме цей Фонд свого часу фінансував військові операції СРСР по “заподіянню соціалізму” в різних куточках світу.

Промовчав Івасюк тоді тільки про те, що американського гонорару він тоді і сам не бачив жодного разу, бо його було просто неможливо отримати в обхід того ж таки КДБ.

Інсценоване самогубство Володимира Івасюка в 1979 році красномовно говорило про масштаб його особистості, зокрема про його вплив. Лагідна пропаганда всього українського в нього виходила сама собою. Він просто писав суперсучасні хіти. І тільки українською.

Він зник з дому. А його тіло знайшли аж за місяць в лісі за Львовом.

Справу про його смерть, яку тоді радянська прокуратура швидко кваліфікувала як самогубство, вже двічі поновлювали.

“Самогубство” як визначення вже скасували, але з’ясувати, що саме відбувалось в квітні й травні 1979 року між днем зникнення і датою смерті, поки що лишається загадкою. На її розкриття ми тепер чекаємо від СБУ, бо саме Служба безпеки поновила розслідування останньою.

До ювілею “Червоної рути” в Україні проведуть онлайн-марафон “Пісня буде поміж нас”, де зазвучать 43 пісні Володимира Івасюка. Кавер-версії співатимуть українські зірки у супроводі симфонічного оркестру.

4-5 грудня “Червона рута”, “Водограй”, “Мальви”, “Я піду в далекі гори”, “Тільки раз цвіте любов” зазвучать по-новому і знову. А сестри, друзі, колеги Івасюка розкажуть історії про його життя в 1970-х роках.

Сообщение Легендарній “Червоній руті” – 50 років. Ця пісня стала неофіційним гімном України появились сначала на Український репортер.

Назарій мав фантастичну популярність і мільйони шанувальників. Він народився четвертою дитиною в багатодітній родині на Буковині, коли його татові було 64 роки. Разом з Володимиром Івасюком, Софією Ротару, Василем Зінкевичем стояв бiля джерел становлення самого поняття української естрадної пісні. Завдяки знайомству Назарія з Володимиром Івасюком Україна і світ почули “Червону руту”.

Серед відомих укарїнських творів, за інформацією Вікіпедії, – «Незрівняний світ краси», «Чуєш мамо», «Якщо мине любов», «Батько і мати», «Зачаруй», «А матіоли цвіт» «Червона рута», «Водограй», «Смерекова хата», «Стожари», «Гай, зелений гай», «Родина», «Я піду в далекі гори», «Пісня буде поміж нас», «Писанка», «Гей ви, козаченьки», «Я ще не все тобі сказав» та інші. Крім того Назарій знявся в музичних стрічках «Червона рута», «Виступає ансамбль „Смерічка“ під керуванням Левка Дутковського», «Стартує пісня», «Ти плюс я — весна» та «Червона рута. 10 років по тому».

Якось Назарій поділився сокровенним: «Кожний з нас повинен постійно бути в польоті — крізь долю, над суєтою. І при цьому, однак, не відриватися від землі. Пам’ятати священні речі — навіщо живеш, звідки ти родом, до чого прагнеш, що скажеш людям, з якого колодязя п’єш живу воду. Я вийшов з того віку, коли звертаєш увагу на дрібниці — автографи, популярність. Мене турбує інше: що буде з нашим пісенним садом завтра?».

Коли трагічно загинув Івасюк, Назарій був одним з перших, хто, не зважаючи на заборону влади, приїхав на похорон до Львова. Тоді це могло коштувати кар’єри, спокою, репутації.
Він співав не лише на відомих сценах, а й в Чорнобилі для ліквідаторів аварії, і в Афганістані перед нашими солдатами. Навіть тяжко хворим, (у співака виявили онкологію), Яремчук продовжував виступати. Він переживав, що багато чого ще не встиг зробити. Співак назавжди залишився в історії як видатний митець та патріот своєї Батьківщини, а його пісенний шлях продовжують троє його дітей.

Життя Яремчука обірвалося, коли він був у зеніті слави: участь у різноманітних конкурсах, виступи за кордоном, народне визнання таланту і держані титули та нагороди.
30 червня 1995-го Назарій Яремчук помер від раку. Поховали його у Чернівцях.

Останній прижиттєвий запис голосу Назарія Яремчука.

Назарій Яремчук з кінця травня 1995 року лікувався у районній лікарні Мінського району Києва. Разом з ним випадково (а то й невипадково) перебував на лікуванні радіожурналіст В’ячеслав Лашук. Саме він і записав останнє інтерв’ю з артистом, котрий мріяв про свій сольний концерт на Першій сцені країни 23-24 вересня 1995 року “Від минулого – до майбутнього”, приурочений 25-річчю творчої діяльності… Не судилося…

Подяка за збережений раритет Людмилі Пацуновій.
Останні прижиттєві фото Тані Д’Авіньйон.

Комп’ютерна графіка Володимира Окрутного.

Сообщение Двадцять п’ять років тому відійшов у вічність легендарний Назарій Яремчук (+відео) появились сначала на Український репортер.

Найчастіше у нього гостював Назарій Яремчук – приїжджав у Бершадь, рідну Анатолієву Баланівку. До ювілею «Смерічки» Фартушняк написав вірш, який уже без нього покладуть на музику. Останні роки Анатолій Фартушняк проживав у селі Ободівка Тростянецького району. Там, на сільському кладовищі, з’явився ще один свіжий пагорб, – повідомляє 20 хвилин.

Фартушняк видав книгу «Крила моєї долі». Вона стала останньою у його творчій біографії. Автор зібрав спогади про творчу співпрацю з тими, хто стояв біля витоків української естрадної пісні. До речі, ця його робота відзначена у минулому році на конкурсі «Українська мова – мова єднання».

Анатолій Фартушняк написав першу пісню для ансамблю «Смерічка». Називалася вона «Сніжинки падають…» Поетичні рядки поклав на музику Левко Дутківський. Це він створив вокально-інструментальний ансамбль «Смерічка». Було це у райцентрі Вижниця Чернівецької області. У той час Фартушняк навчався там в художньому училищі декоративно-прикладного мистецтва. Його однокурсником був Василь Зінкевич. Познайомилися під час навчання, а ближче зійшлися у «Смерічці». Їх обох взяв за кумів керівник ансамблю Левко Дутківський.

Вірш «Високо в горах стою» Фартушняк присвятив саме ювілею «Смерічки». Його ще ніде не друкували. Поетичні рядки передав Левку Дутківському. Жаль, що нова пісня звучатиме уже без автора вірша.

Сообщение Не стало першого поета «Смерічки». Його пісні співали Івасюк, Яремчук, Зінкевич появились сначала на Український репортер.