Думалося, що після проголошення Незалежності наша країна одразу подолає цей лихий вірус під назвою «привілеї». Тим більше, що наприкінці 1980-х, на початку 1990-х років люди усіляко ганьбили спецрозподільники, спецгодівниці для компартійних бонз, вимагаючи відправити усю цю покруч, яка засвідчувала нерівність, на смітярку історії. І до цього ніби й пробивалася дорога, щоб стати на цивілізовану твердиню, жити й господарювати як у демократичних країнах. Але привілеї не вигибли, почали мутувати, що явно подобалося керманичам нової України.

Трішки історії. На початку Незалежності на службовій дачі №1 у Пуща-Водиці мешкав з дружиною тодішній командувач Київського військового округу генерал-полковник Віктор Чечеватов. Традиційно цей двоповерховий будинок був завжди закріплений за першою особою військового округу, яку москва призначала на посаду командувача. Перед Чечеватовим тут мешкав генерал Борис Громов.

Чечеватом був затятим україноневисником, у січні 1992-го відмовився приймати присягу на вірність Україні, дременув до росії. Того ж року українська прокуратура порушила кримінальну справу за фактом продажу за особистим наказом Чечеватова невідомій фірмі закупленого на військові гроші легкового автомобіля. Згодом матеріали слідства опинилися на архівній полиці. Зам’яли…

Після того, як в незалежній Україні було призначено першого міністра оборони генерала Костянтина Морозова, йому в 1991 році запропонували поселитися на дачі №1 в Пуща-Водиці. Однак принциповий Морозов, як розповідав мені його радник, категорично відмовився, наказавши розмістити тут сім’ї двох безквартирних військовослужбовців. Через декілька років вони переїхали звідсіля до постійних домівок, які одержали від Міноборони.

Дача пустувала. Потім певний час тут проживав хтось із нових міністрів оборони, але це було недовго. Чомусь ця «хатинка» не дуже приваблювала високих персон. Хоча у кімнатах зробили хороший ремонт, оновили сауну. Альтанки, цілюще повітря, сосновий бір, десь зо 20 соток земельної ділянки.

Ще до початку широкомасштабної російської агресії мешканці Пуща-Водиці розповідали мені, що дачі №1 давно ніхто не проживає. Будівля ж занепадає, паркан довкола псується.

Люди дивувалися, чому тут десятиліттями постійно чергують солдати на чолі з офіцером. Чи доцільно тримати тут «дачний гарнізон»? Чому військове відомство не хоче продавати цю нерухомість, щоб поповнити коштами казну держави. Замість того, щоб доглядати генеральську дачу воїни з бригади охорони Генштабу могли б тренуватися на полігоні.

Дивна відповідь Андрія Тарана

У жовтні 2021 року, під час брифінгу з нагоди відкриття виставки бойової техніки та озброєння на столичній Михайлівській площі я запитав тодішнього міністра оборони Андрія Тарана, чи повинні військовослужбовці Збройних Сил України охороняти відомчу дачу №1 оборонного відомства? Якою може бути подальша доля цієї нерухомості? Відповідь Тарана мене дуже здивувала:

«Я не знаю про яку дачу йдеться, -відповів міністр. – У нас є об’єкти Міністерства оборони, які охороняються. Це питання, мабуть, не до міністра, а до якихось начальників варти. Я не охороняю об’єкти».

Розшукувати начальників варти було марною справою.

Овва! Якісь начальники варти десь щось охороняють. І де ж нам, журналістам, шукати цих “начальників варти”? Ну от як від такої супервідповіді не впасти, не отетеріти?!

Ми відкрили Статут гарнізонної та вартової служб ЗСУ.

Про долю службових “хатинок” міністр взагалі промовчав. А навіщо говорити? Хіба питання соціальної справедливості хвилює український народ?  Подумаєш, якісь “скромні” дачі в Пущі-Водиці… Хто там мешкає, які кошти сплачує за оренду, чи приватизовано ці помешкання, чи взагалі там ніхто не проживає?  А що із земельними ділянками? Чи вони ще перебувають в державній власності? Чому воїни, замість того щоб вдосконалювати свою бойову майстерність на полігонах, вартують біля службових дач? Ось про це й хотілося б, щоб розповів Таран. На жаль, ані він, ані його заступники не забажажли надати відповіді.

На жаль, у 2022 році пресслужби Міноборони, Генштабу на мої тодішні інформаційні запити також не надали чітких і зрозумілих відповідей, у яку суму обходиться утримання цієї нерухомості, а також чому її не продають з аукціону.

Нагадаємо, 3 листопада 2021 року Верховна Рада звільнила Андрій Тарана з посади міністра оборони України. Був міністром оборони України із 4 березня 2020 року. У травні 2022 року Президент Зеленський призначив Тарана Надзвичайним і Повноважним Послом України у Словенії. 21 грудня 2024-го Тарана було звільнено з посади посла.

І про скандальне минуле спецдачі

А тепер знову повернемося до періоду, коли на спецдачі №1 мешкав генерал Чечеватов.

На початку липня 1991 року Чечеватов терміново викликав до себе військового прокурора Київського гарнізону Анатолія Лісовця. (Про ті події мені розповіли співробітники прокуратури). Виявилося, на дачі, яку пильно охороняли, – надзвичайна подія: її обікрали. 5 липня прокурор Лісовець порушив кримінальну справу за цим фактом, зазначивши у постанові, що у громадянки Лідії Чечеватової вкрали магнітофон «Шарп-800» та інше майно на суму понад дві тисячі карбованців.

Найкращі слідчі одержали наказ терміново знайти злодіїв, які, бачте, мали нахабство залізти до кімнат головного військового начальника. На другому поверсі помешкання вони знайшли відбитки пальців крадіїв. Згодом дружина Чечеватова також заявила, що зникли її югославські туфлі, «дев’ять флаконів імпортного шампуню, французькі духи «Магнолія», різні французькі креми в тюбиках, десять флаконів дезодоранту». Лідія Чечеватова докладно перелічила військовому прокурору навіть найменшу дрібничку, яку прибрали до рук непрохані гості. Так би мовити, забарли все, «що нажите чесною працею».

Злодії знайшли і місце, де зберігався генеральський сейф. І зуміли відчинити його, оскільки ключ був у… сейфі. За словами Чечеватової, тут «зберігалися касети для магнітофона, механічний годинник вартістю 110 доларів…» А ще – золото, різні прикраси…

Нічна cауна, дівчата й питятика

Чечеватова згадала, що 30 червня її не було на дачі упродовж двох годин, і що саме у цей проміжок часу сюди могли залізти злодії. Вона зробила припущення, що це справа рук солдатів, які охороняли генерала. Назвала навіть прізвище строковика Олександра Фанти із Світловодська, який раніше був у генеральській «обслузі» дачі, а потім звільнився у запас. Зірке око Чечеватової не пропустило, що вже після звільнення Фанта знову з’явився на цій дачі і декілька днів проживав тут в підвальному приміщенні для обслуги. А він добре знав розташування кімнат.

Фанта товаришував з водієм одного із службових, резервних автомобілів генерала – строковиком Леонідом Плотниковим. Машина обслуговувала Лідію Чечеватову, водій виконував усі її накази. Однак на «Волзі» водій з друзями іноді дозволяв собі поїхати до міста, покататися з дівчатами… Всі були напідпитку. Словом, буле весело. Поруч, у лісі, біля дачі, солдати з генеральської обслуги влаштовували гулянку з дівчатами й пиячили… Ось що писав згодом у поясненні Леонід Плотников: «…Я ще випив грамів 200 самогонки. Хтось із компанії попросив, аби я відвіз Мішу та його знайому на Нивки. Я повіз їх. Окрім них у машину сіли Сергій та Мазниченко. Повернувся біля чотирьох ранку». У цій компанії був і зв’язківець Івлєв із вузла зв’язку командувача.

«Дружня» компанія (п’ятеро молодиків і дівчата) навіть дозволяла собі вночі розважатися у генеральській сауні – щоб пройти сюди, вимикали сигналізаційний дзвінок.

А вдень генеральській обслузі було суворо наказано сидіти у своєму напівпідвалі й не показуватився на очі командувачу, якщо він тут був. Чечеватов за характером був самодуром, жорстокою людиною. За порядками на території пильно слідкував прапорщик, його ординарець. Але вночі, як бачимо, солдати вже дозволяли собі «гульнути».

Ця кримінальна історія мала несподіваний і явно нетиповий фінал. Досвідчені військові слідчі так і не знайшли крадіїв, навіть незважаючи на знайдені відбитки пальців. Військова прокуратура передала матеріали кримінальної справи до райвіділу міліції. Одного дня на прохідну санаторію, що неподалік, незнайомець приніс магнітофон «Шарп» і попросив передати дружині командувача. Ані югославських туфель, ані парфумів, ані японського годинника, ані золотих виробів не повернули…

Після крадіжки всю обслугу генеральської дачі замінили. Сюди прибули інші солдати.

***
22 жовтня 1991 року на сесії Верховної Ради України виступив командувач Київським військовим округом генерал-полковник Чечеватов. (На той час вже було призначено Костянтина Морозова першим міністром оборони України.) З парламентської трибуни Чечеватов намагався переконати депутатів, що створення ЗСУ буде дуже великим навантаженням на державний бюджет, що це призведе навіть до «порушення європейського та світового паритету». Словом, плів банелюки. Його спіч зводився до одного, навіщо Україні власна армія? Навіть головуючий на засіданні Іван Плющ не витримав цієї маячні, дорікнувши: «Здається, що генерал не чув про вироблення військової доктрини України і концепції оборони…».

Створення українського війська набирало обертів і гниле проросійське нутро Чечеватова не змогло змиритися з цим. Спакував валізи до своєї раші. А перед цим відправив туди і придбаний через махінації з військовими коштами джип «Тойота». Також злодій, але в генеральському мундирі.

Леонід Фросевич

Сообщение Історія міністерської дачі крізь призму часу появились сначала на Український репортер.

За відповідне рішення проголосував 341 нардеп.

Питання розглядали за скороченою процедурою. Самого міністра не заслуховували.

Читайте також: 

• Таємниця дачі №1: міністр оборони Андрій Таран не знає, хто проживає у службовій “хатинці”
• Куди щезли службові дачі Міністерства оборони і Збройних Сил України? Журналістське розслідування (+аудіо)
• До побачення, міністре оборони Таран!

Сообщение Звільнено міністра оборони Андрія Тарана появились сначала на Український репортер.

Про це повідомив  представник Кабміну у Верховній Раді Тарас Мельничук.

Вже відомо, що міністром оборони влада хоче призначити Олексія Резнікова, який днями подав заяву про звільнення з посади віцепрем’єр-міністра – міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України.

До діяльності Андрія Тарана у суспільства є чимало претензій, особливо щодо виконання державного оборонного замовлення. Під час спеціалізованої виставки «Цифрове майбутнє армії», яка пройшла 14 жовтня на Михайлівській площі, міністр Таран гарно розповідав президенту України, як успішно впроваджують у війську нові розробки.

А що насправді? Українське оборонне відомство у 2021 році не придбало жодного безпілотника у деяких відомих компаній, які співробітничають з Міноборони і чиї крилаті машини раніше було прийнято на озброєння у нашій армії.

Наприклад, серед техніки на виставці було представлено безпілотний авіаційний комплекс А1-СМ «Фурія»,  який розроблений і виготовляється компанією «НВП» Атлон Авіа» з 2014 року. У 2021 році армія не закупила жодного (!) безпілотника «Фурія».

Ніяк не потрапить в поле зору найвищого військового начальства й інший безпілотник – Fly Eye компанії «WB-Group», який сьогодні використовують в НАТО. У Збройних Силах України цю ефективну крилату машину було прийнято на озброєння у 2017 році.

Безпілотник Fly Eye в боях з російськими окупантами показав себе дуже ефективно. У 2021 році цю техніку українське військове відомство також не закуповує.

Нагадаємо також, що між міністром Тараном і головнокомандувачем ЗСУ Русланом Хомчаком були тривалі непорозуміння, доходило навіть до з’ясування відносин у суді.

Кожен із них намагався на себе перетягнути “ковдру” в умовах роозмежування повноважень між Генштабом, ЗСУ і Міністерством оборони. В підсумку перетасовувалися управління, департаменти, реорганізовувалися…

У липні 2021-го президент віправив генерала Хомчака у відставку. Тоді ж пролунало припущення незалежних експертів, що скоро піде з посади і Таран.

За умов протистояння між Тараном і Хомчаком важко було з’ясувати навіть прості питання, у чому й пересвідчилася редакція “Українського репортера”. Від міністра Тарана журналісти не змогли отримати відповіді на елементарні запитання, хто проживає на відомчих дачах і які кошти сплачує.

Читайте про це статті:

• Таємниця дачі №1: міністр оборони Андрій Таран не знає, хто проживає у службовій “хатинці”
• Куди щезли службові дачі Міністерства оборони і Збройних Сил України? Журналістське розслідування (+аудіо)

На фото: Андрій Таран і Руслан Хомчак

Фото: МО

Сообщение Міністр оборони Таран написав заяву про відставку появились сначала на Український репортер.

Про це повідомила речниця “Слуги народу” Юлія Палійчук.

Як відомо, у суспільства, незалежних експертів є певні та слушні претензії до діяльності Андрія Тарана на посаді міністра.

“Український репортер” додасть такий штрих: Андрій Таран не знає, що відбувається з відомчими дачами оборонного відомства і на запитання щодо охорони воїнами цих “хатинок” радить журналістам шукати відповіді в начальника варти.

Про це читайте матеріал:

• Куди щезли службові дачі Міністерства оборони і Збройних Сил України? Журналістське розслідування (+аудіо)

Фото “Українського репортера”

Відео про те, як міністр Таран “опікувався” оборонним замовленням

Сообщение До побачення, міністре оборони Таран! появились сначала на Український репортер.

Ефективний і широко розрекламовний “Байрактар” – розвідувально-ударний безпілотний комплекс турецького виробництва, який закупила Україна. А чи поставлено на конвейєр виробництво вітчизняних безпілотників для фронту?

Під час спеціалізованої виставки «Цифрове майбутнє армії», яка пройшла 14 жовтня на Софійській площі, з’ясувалося, що українське оборонне відомство у 2021 році не придбало жодного безпілотника у деяких відомих компаній, які співробітничають з Міноборони і чиї крилаті машини вже раніше було прийнято на озброєння у нашій армії.

Наприклад, серед техніки було представлено безпілотний авіаційний комплекс А1-СМ «Фурія»,  який розроблений і виготовляється компанією «НВП» Атлон Авіа» з 2014 року.

Цей комплекс активно і ефективно застосовують наші воїни в районі Операції об’єднаних сил для повітряної розвідки і корегування вогню артилерії.

Оборонне відомство пишається цією крилатою машиною, однак забуває пояснювати суспільству, чому упродовж 2021 року не було укладено жодного контракту на придбання даного авіакомплексу.

Зате міністр оборони Андрій Таран не втомлюється повторювати свій «головний меседж – ми не сидимо, не лежимо на місці, ми працюємо». Як же ви «працюєте», коли не укладено жодного контракту на закупівлю безпілотника «Фурія»?

Із сайту компанії: «Безпілотний авіаційний комплекс А1-СМ “Фурія” розроблений і виробляється ТОВ “НВП” Атлон Авіа” з 2014 року.

За цей час вироблено понад 100 комплексів у різних модифікаціях для потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України. У 2019-2020 роках БпАК пройшов повний цикл Державних випробувань і був прийнятий на озброєння ЗСУ.

З 2014 року безпілотний авіаційний комплекс активно застосовується при проведенні Операції об’єднаних сил на сході України для ведення повітряної розвідки і корегування вогню артилерії.

Тривалий час польоту та значний радіус дії командно-телеметричної лінії та радіолінії передачі даних, дають можливість виконувати завдання на тактичній глибині до 50ти кілометрів.

До складу комплексу входить три безпілотні літальні апарати, три денні модулі корисного навантаження і два нічні модулі корисного навантаження, оснащені телевізійними камерами.

Склад комплексу забезпечує високу бойову готовність та швидке відновлення в польових умовах.Підприємство постійно проводить роботу з вдосконалення комплексу, а також надає повний спектр послуг з технічного обслуговування, ремонту і підготовки операторів комплексу”.

Ніяк не потрапить в поле зору найвищого військового начальства й інший безпілотник – Fly Eye, який сьогодні використовують в арміях країн НАТО.

У Збройних силах Україну цю ефективну крилату машину було прийнято на озброєння у 2017 році. Безпілотник Fly Eye в боях з російськими окупантами показав себе дуже ефективно.

Але біда в тому, що цю техніку українське військове відомство також не закуповує, не включає у план оборонних замовлень. Як це розуміти, пане міністр оборони Андрію Таран? Це ви так потужно піклуєтеся про обороноздатність країни? Чи, може, ми вже вигнали окупантів зі своєї землі?

Запитується: що хотіли показати організатори цією виставкою? Що  вони “працюють”, “не лежать”, проводять велику діяльність, денно і нощно виконуючи державне оборонне замовлення?

А ще й запросили Президента України, похвалилися новими розробками.

Ну як же без надування щік, без лакування дійсності?! Це у нас вже давно стало нормою, а сьогодні, під час війни з Росією, проявляється ще більш виразніше.

Сообщение На виставці Президенту Зеленському показали українські безпілотники, які не змогло закупити Міноборони (+відео) появились сначала на Український репортер.

Як зазначив Арахамія, питання про відставку Андрія Тарана депутати можуть розглянути за два-три тижні.

Воднчас він ані підтвердив, ані спростував чутки про призначення народної депутатки Ірини Верещук з фракції “Слуга народу” на посаду міністра оборони.

Фото: “Український репортер”

Читайте також:

• Куди щезли службові дачі Міністерства оборони і Збройних Сил України? Журналістське розслідування (+аудіо)

Сообщение Міністр оборони України Андрій Таран може розпрощатися зі своїм кріслом появились сначала на Український репортер.

Редакція “Українського репортера” направила офіційний запит “Про доступ до публічної інформації” на ім’я міністра оборони України Андрія Тарана такого змісту:

1. Яку суму орендної плати одержало Міністерство оборони України у 2020 році від надання в оренду відомчої дачі на території Пущі Водиці (Київ), яку на початку Незалежності України було закріплено за тодішнім міністром оборони України Костянтином Морозовим? Згодом на цій дачі мешкали сім’ї безквартирних військових.

2. Яка загальна площа цього будинку і які розміри земельної ділянки?

3. Хто сьогодні проживає у цьому будинку?

4. Чи перебуває на балансі МО України даний будинок?

Отже чотири прості запитання. Сподівалися, що відповідь буде оперативною і змістовною. Марно сподівалися. Ось який документ надіслали редакції з оборонного відомства:

Прості запитання виявилися аж занадто складними. Суперскладними! Знадобилося аж 20 (!) днів для пошуку необхідних даних.

Яку ж відповідь одержала редакція? Наводимо копію документа за підписом полковника Сергія Працкова.

Наголосимо: редакція направляла запит на ім’я міністра оборони Тарана щодо службової дачі. Відповідь надав полковник Працков (документ дивіться вище).

На цю тему вже була стаття на сайті “Український репортер”:

Таємниця дачі №1: міністр оборони Андрій Таран не знає, хто проживає у службовій “хатинці”

Продовжуємо розмову. Куди поділася службова дача? Справді головоломка для військових начальників. До речі, полковник Працков у своїй відповіді згадує й інші службові дачі – вони також не перебувають на балансі підпорядкованого йому Центру. Це таким є результат звернення до міністра оборони України Андрія Тарана! Інформації – нуль! Дачі ніби десь “розчинилися”, безслідно щезли. Бо ж не перебувають на балансі Центру полковника Працкова.

Але ж ця нерухомість – державна власність! Хто її сьогодні контролює? Кому передано? Величезний апарат військового відомства з офіцерами, генералами, службовцями не зміг (чи не захотів) надати відповіді на прості й конкретні запитання. Можливо, ці дачі десь “загубилися” під час розмежування повноважень між Міністерством оборони України і Генеральним штабом, коли ці дві структури оборонного відомства намагалися перетягнути на себе то одну “ковдру”, то іншу. Під час такої закулісної боротьби перепідпорядковували окремі підрозділи, управління, а якісь і розформовували… Але українцям, мабуть, не є цікавою ця внутрішня “кухня” реформування оборонного відомства. Головне: куди поділася нерухомість, себто державна власність? У чиєму вона підпорядкуванні – Міністерства оборони України чи Генерального штабу?

Це питання ми намагалися з’ясувати під час телефонної розмови з полковником Інною Малевич з пресслужби Збройних Сил України. Вона каже, що дача перебуває на балансі Міноборони.

Послухайте аудіозапис розмови.

Знову підкреслимо: полковник Працков стверджує у відповіді, що дачі не перебувають на балансі його Центру. Якись біг по замкненому колу? Куди поділися дачі, панове міністр Андрій Таран, головнокомандувач Збройних Сил України Валерій Залужний? 

Ми вам підкажемо дещо, панове керівники оборонного відомства. Дачі не щезли, вони – в Пущі-Водиці (див. фото на головній сторінці). Їх цілодобово охороняють, а несуть пильну службу тут воїни 101-ї окремої бригади охорони Генерального штабу. Так-так, захисники України з елітної, вишколеної бригади. На дачах…

Тим не менш журналістське розслідування продовжується. Нещодавно, 13 жовтня, під час брифінгу з нагоди відкриття виставки бойової техніки та озброєння на столичній Михайлівській площі журналіст “Українського репортера” запитав міністра оборони Андрія Тарана:

чи повинні військовослужбовці Збройних Сил України охороняти відомчі дачі оборонного відомства? Яка доля цієї нерухомості? 

– Я не знаю про які дачі йдеться, -відповів міністр. – У нас є об’єкти Міністерства оборони, які охороняються. Це питання, мабуть, не до міністра, а до якихось начальників караула. Я не охороняю об’єкти.

Ніби й не було журналістського запиту про публічну інформацію на адресу міністра!

Послухайте аудіофайл: журналістське запитання і відповідь міністра Тарана.

Овва! Якісь начальники варти десь щось охороняють. І де ж нам, журналістам, шукати цих “начальників варти”? Ну от як від такої супервідповіді не впасти, не отетеріти?!

Ми відкрили Статут гарнізонної та вартової служб ЗСУ.

Про долю службових “хатинок” міністр взагалі промовчав. А навіщо говорити? Хіба питання соціальної справедливості хвилює український народ?  Подумаєш, якісь “скромні” дачі в Пущі-Водиці… Хто там мешкає, які кошти сплачує за оренду, чи приватизовано ці помешкання, чи взагалі там ніхто не проживає?  А що із земельними ділянками? Чи вони ще перебувають в державній власності? Чому воїни, під час війни з Росією, замість того щоб вдосконалювати свою бойову майстерність на полігонах, вартують біля службових дач? І навіщо вам, люди добрі, платники податків, знати усе це?!

Під час виставки бойової техніки та озброєння на Михайлівській площі журналіст “Українського репортера” також запитав заступника Головнокомандувача Збройних Сил України, генерал-лейтенанта Євгена Мойсюка про те, чиї все ж службові дачі в Пущі-Водиці: Збройних Сил України чи Міністерства оборони України?

-Це не питання Збройних Сил, – такою була коротка відповідь генерал-лейтенанта Мойсюка.

Послухайте аудіофайл: журналістське запитання і відповідь генерала Мойсюка.

Оскільки така відповідь потребувала уточнення, то ми намагалися одразу ж одержати роз’яснення від генерала. Не вдалося. Було дивно, що заступник Головнокомандувача Збройних Сил України, бойовий генерал Мойсюк, оглядаючи разом з представниками МО армійську техніку, намагався якомога подалі відійти від настирливого журналіста. Аби лишень не відповідати на прості, але водночас злободенні запитання? Принаймні склалося таке враження. Було сумно від такої картини.

Водночас на сайті МО України читаємо: за словами заступника міністра оборони України Ганни Маляр, оборонне відомство в межах компетенції зацікавлене в належному інформуванні суспільства про стан та діяльність Збройних Сил України, ситуацію в районі проведення Операції Об’єднаних сил, напрямів розвитку Збройних Сил України, в першу чергу щодо перспектив та можливостей цифрової трансформації, впровадження інноваційних технологій у сфері оборони. Ганна Маляр каже, що Міноборони будує відкриту комунікацію з суспільством та відстежує публічні дискусії щодо військової тематики, бере у них участь та готує відповіді. Оборонне відомство дотримується вимог законодавства «Про доступ до публічної інформації», й щороку міністерство відповідає щонайменше на 70 тисяч запитів.

Усе це добре. Але як зрозуміти ситуацію з відомчими дачами? На прості журналістські запитання, які були поставлені міністру Тарану, немає відповідей! Як повірити в те, що “Міноборони будує відкриту комунікацію з суспільством”, коли генерал Мойсюк уникав журналістських запитань під час публічного заходу? Як повірити у запевнення, що МО “зацікавлене в належному інформуванні суспільства про стан та діяльність Збройних Сил України”, коли міністр Таран не захотів роз’яснити свою позицію щодо того, чи повинні воїни охороняти службові дачі? До кого журналістам в такому разі звертатися? До якихось міфічних “начальників варти”?

Леонід Фросевич

Далі буде.

Сообщение Куди щезли службові дачі Міністерства оборони і Збройних Сил України? Журналістське розслідування (+аудіо) появились сначала на Український репортер.

Це – особливі пільги, вони для тих, хто при великих посадах, для чиновного люду з високим статусом, з найвищого щабля номенклатурної драбини. На жаль, навіть після Революції Гідності система розподілу ресурсів для “своїх” не канула в лету – вона гнучко пристосувалася до сьогодення. Про це  закореніле явище “Український репортер” розповідав у статті “Короновані на владу і привілеї”.

Давайте з’ясуємо, хто сьогодні проживає на відомчих дачах Міністерства оборони України, які розташовані на околиці Києва, у Пуща-Водиці.

Трішки історії. На початку Незалежності країни нашому військовому відомству дісталися дачі у Пуща-Водиці, у яких мешкали тузи Київського військового округу. Зокрема, у двоповерховому казенному будинку проживав з дружиною командувач округом генерал-полковник Віктор Чечеватов.

Це був хижий крук, злодюга, затятий україноневисник, лютий і підступний ворог нашої землі, він не став приймати присягу на вірність Україні, дременув до Росії. У листопаді 1991-го в журналістському розслідуванні на сторінках «Вечірнього Києва»  (у той час газета виходила півмільйонним накладом) мені вдалося розповісти про порядки і норови на спецдачі Чечеватова, про те, чим займалася солдатська обслуга генерала.

Після того, як в незалежній Україні було призначено першого міністра оборони генерала Костянтина Морозова, йому в 1991 році запропонували поселитися на дачі №1, себто в окремому будинку колишнього командувача округом в Пуща-Водиці.

Але принциповий Морозов категорично відмовився, наказавши розмістити тут сім’ї двох безквартирних офіцерів.  Наступного року міністр категорично відкинув пропозицію зайняти службову дачу в престижній Кончі-Заспі.

Отже, сьогоднішнє журналістське розслідування я розпочав з офіційного запиту на ім’я міністра оборони України Андрія Тарана. Направив йому листа такого змісту:

Прошу відповідно до Закону України “Про доступ до публічної інформації” надати інформацію щодо наступного:

1. Яку суму орендної плати одержало Міністерство оборони України у 2020 році від надання в оренду відомчої дачі на території Пущі Водиці (Київ), яку на початку Незалежності України було закріплено за тодішнім міністром оборони України Костянтином Морозовим? Згодом на цій дачі мешкали сім’ї безквартирних військових.

2. Яка загальна площа цього будинку і які розміри земельної ділянки?

3. Хто сьогодні проживає у цьому будинку?

4. Чи перебуває на балансі МО України даний будинок?

Я поставив чотири прості запитання. Сподівався, що відповідь буде оперативною і змістовною. Марно сподівався. Ось який документ надіслали мені з оборонного відомства:

Як бачимо, прості запитання виявилися аже занадто складними. Невже так заплутано у службових тенетах, у фінансових базах даних інформацію про загальну площу дачі, розмір ділянки, хто орендує її, чи перебуває на балансі ця нерухомість, що знадобилося аж 20 (!) днів для пошуку даних?

А тепер – найголовніше.  Яку ж відповідь одержала редакція? Наводимо копію документа за підписом полковника Сергія Працкова.

Зміст листа не може не дивувати. Ми запитували не про низку відомчих дач, а лише про одну, себто головну, на якій колись мешкав командувач Київського військового округу. Ми також зовсім не цікавилися, чи проживає у цьому будинку генерал-полковник Костянтин Морозов (на це питання давним-давно є відповідь).  Ось як “уважно” читають журналістські інформаційні запити.

Отже нам відповіли, що на балансі Центру, яким командує полковник Працков, дачі не перебувають і що орендна плата не надходить. А решта питань, як нам написали, “не відноситься до компетенції Центру”.

Наголосимо: намагання редакції одержати від міністра оборони України Андрія Тарана відповідь щодо відомчої дачі, на превеликий жаль і до нашого великого розчарування, ні до чого не привели. Величезний апарат військового відомства з офіцерами, генералами, службовцями не зміг (чи не захотів) надати відповіді на прості конкретні запитання.

Платники податків утримують увесь цей солідний штат, в тому числі й для того, щоб він на прохання журналістів конкретно інформував, що відбувається з нерухомістю – з надбанням держави. А державні дачі це і є надбання держави, всього народу. Дачі – дуже чутливе питання для України, хіба ж не відомо скільки було різних скандалів, комбінацій з цієї нерухомістю.

Варто б запитати міністра Андрія Тарана, чи знає він відповідь (бодай для себе) про те, що відбувається з дачею №1? Чому відповідь редакції надав саме полковник Працков? Якщо за його Центром “не обліковано” цієї дачі, то, можливо дане питання не в його компетенції?

Можливо, компетентними тут є управлінці, які відають військовим майном і ресурсами? Не хочеться думати, що в Департаменті фінансів МО нічого не знають про кошти від оренди відомчих дач. Але ж міністр оборони, схоже на те, не доручав фінансистам повідомити журналістам дані про цю дачу. Чому не доручав?

На редакційному столі – лише відповідь полковника Працкова. Ось вам результат звернення до міністра оборони України Андрія Тарана! Інформації – нуль!

В такому разі відвідаємо дачу №1 у Пущі-Водиці, розпитаємо чия вона і хто на ній проживає. Поцікавимося, що відбувається й на інших дачах оборонного відомства.

Далі буде.  

На фото: міністр оборони України Андрій Таран (в центрі) під час виставки “Зброя та безпека-2021”.

Фото “Українського репортера”

Сообщение Таємниця дачі №1: міністр оборони Андрій Таран не знає, хто проживає у службовій “хатинці” появились сначала на Український репортер.

Неподалік ПІВДЕННОГО окупанти двічі вели вогонь з автоматичних станкових гранатометів і великокаліберних кулеметів, повідомляє штаб ООС.

Біля ТРОЇЦЬКОГО збройні формування Російської Федерації обстрілювали українські позиції з мінометів 82-го калібру та станкових протитанкових гранатометів.

Поблизу населеного пункту ВОДЯНЕ, що біля Донецька, ворог двічі відкривав вогонь з мінометів 120-го калібру.

В напрямку населеного пункту ТАРАМЧУК противник вів вогонь по позиціях українських захисників та здійснив обстріл цивільної інфраструктури з артилерії калібру 122 мм.

У напрямку ПАВЛОПОЛЯ та ШИРОКИНОГО ворог застосовував міномети 82-го калібру.
Біля ПРИЧЕПИЛІВКИ російські окупанти обстрілювали з артилерії калібру 152 мм і мінометів 120-го калібру.

Неподалік ЛУГАНСЬКОГО ворог обстрілював наші позиції з великокаліберних кулеметів і стрілецької зброї.

Окрім того, були зафіксовані два прольоти ворожих безпілотних літальних апаратів типу «Орлан-10» з перетином лінії розмежування.

На жаль, загинув воїн. П’ятеро захисників отримали поранення, ще один – бойове травмування. На обстріли противника українські бійці відкривали вогонь у відповідь.

Станом на сьому ранку 14 липня зафіксоване одне порушення режиму припинення вогню.
Неподалік населеного пункту ЛУГАНСЬКЕ противник обстріляв українські позиції з великокаліберних кулеметів і стрілецької зброї. Поранено воїна.

Про факти порушень з боку російсько-окупаційних військ Українська сторона СЦКК повідомила представників Місії ОБСЄ, застосувавши встановлений координаційний механізм.

Українські військовослужбовці контролюють ситуацію в районі проведення операції Об’єднаних сил.

Від “Українського репортера” зазначимо: країна знову втрачає свої синів у запеклій боротьбі з російським агресором. Чому так має бути? Як довго триватиме це винищення цвіту української нації?

Ні міністр оборони Андрій Таран, ні начальник Генштабу Сергій Корнійчук, ні головнокомандувач Збройних Сил Руслан Хомчак не приходять до осель рідних полеглих воїнів, щоб провести їх в останню путь, вклонившись світлій пам’яті мужніх оборонців рідної землі. Вони також не просять пробачення у батьків і матерів загиблих воїнів за те, що не вберегли їхніх синів. А берегти життя воїна – найперший обов’язок командирів.

Це ж найвище військове командування України публічно заявляло, що впроваджує у військах “новітній бойовий досвід”.

Пане міністр оборони Таран, чому не спрацьовує ваш “новітній бойовий досвід”, адже гинуть воїни? Розкажіть українському народові, як ви турбуєтеся про збереження життя оборонців країни! Чому мовчите на цю тему? 

Автор “Українського репортера” науковець Іван Забіяка підказує військовому командуванню, керівництву держави реальний план ефективних дій:

“Проти нас воюють тому, що ми дозволяємо, ми даємо привід своєю толерантністю, тому, що користуємося «я нічого не знаю», а не справжнім – «перший ворога стрічаю». І стрічаю не хлібом-сіллю, а зі зброєю в руках, з тією жорстокістю і ненавистю, яку ворог проявляє по відношенню до нас. З такою жорстокістю і ненавистю, щоб страх від них передавався з покоління в покоління століттями! Щоб назавжди відбити бажання воювати з нами.

Проти нас воюють підмінами понять, смислів, маніпуляціями. Нам їх нав’язують століттями, а ми нічим не протидіємо. Діяти треба абсолютно їхніми ж методами і засобами, щоб вони були в шоці. Діяти на випередження, вдаватися до таких же маніпуляцій, підмін, використовувати їхні ж слабкості, ницості. Треба просто знущатися з них”.

Не читають, на жаль, таких принципових статей наші генерали.

З повідомлень Міноборони дізнаємося, що очільники відомства виїжджають на фронт, де обговорюють питання “ефективної протидії збройним провокаціям”…

А де ж “ефективна протидія” російським окупантам, якщо одного разу після візитів міністра оборони і головнокомандувача на передову було поранено чотирьох наших бійців?

У чому полягає тоді реальна суть відрядження на бойові позиції?

Сообщение Російські окупанти вбили українського воїна. Сімох захисників поранено появились сначала на Український репортер.

Про це заявив міністр оборони України Андрій Таран на форумі «Україна.30» в середу, 12 травня, – повідомляється на сайті відомства.

«За даними, які я отримав сьогодні вранці, Росія не поспішає виконувати свої обіцянки щодо відведення військ від нашого кордону. Зокрема, ми спостерігаємо, за даними нашої розвідки, інформації, яку ми отримуємо від розвідок наших західних партнерів, – Росія дуже повільно відводить війська. Відводить – це так, але дуже повільно і те, що вони обіцяли до травня вже відвести війська, не відповідає дійсності», – сказав Таран.

За його словами, поки що відведено не більше чотирьох тисяч російських військовослужбовців.

«При цьому важливо відзначити, що на нашому північному кордоні з РФ техніка залишається, відводяться тільки війська, а ми знаємо, що головним фактором, який не так швидко дозволяє пересувати війська, є необхідність пересування техніки. Тому якщо техніка залишається, перекидання особового складу не викликає значних труднощів», – зазначив глава Міноборони.

Читайте також:

• ОБСЄ звітує про скупчення ворожої артилерії поблизу окупованих Луганська та Донецька

Сообщение Росія не виконала обіцянки щодо відведення військ до травня появились сначала на Український репортер.