СТРІМКИЙ СТАРТ І ЧУДОВІ РЕЗУЛЬТАТИ
– Василю Григоровичу, в нинішніх умовах рашистського терору можна один рік прирівнювати до десяти . Чим прикметний рік, що минає, для Вас особисто та Академії?

–Насамперед 2025 рік означений вагомою датою: 95-річчям Академії мистецтв імені Павла Чубинського. Це можливість підвести певні підсумки. Подивитися на себе з висоти 95 років. І зрозуміти: чи правильно ми діємо? Врахувати позитивний і негативний досвід. Зібратися з думками. Порадіти успіхам.

Посумувати за людьми, яких, на жаль уже немає в нашому колективі. Це педагоги, які відійшли у вічність. Це наші випускники, котрі молодими покинули цей світ через дії кривавого фюрера, який нищить нашу країну. Вони були на передньому краї оборони і заплатили за наш спокій і мир найдорожчу ціну – свої життя. Нещодавно ми прощалися з випускником 2007 року Валерієм Литвином. Для мене це подвійно трагічна подія, тому що він не просто наш випускник, а син одного з найближчих моїх друзів, з яким майже півстоліття пройшли поруч, тож зростав на моїх очах. Тому особливого святкового настрою нема і не може бути.

Але колектив Академії цей рік прожив, на мій погляд, гідно. Попри всі випробування, які випали на нашу долю. Зберегли контингент. Добре провели вступну кампанію: дали можливість вступити до Академії талановитій молоді з Києва, Київщини і всієї України. Особливо внутрішньо переміщеним громадянам, яких у нас багато. Діти полеглих воїнів учасників війни теж мають можливість навчатися у нас та опановувати науку творчості.

Академія гідно пройшла акредитацію освітніх програм, що дає нам можливість ще 5 років працювати, і бути впевненими у завтрашньому дні. Потрібно наголосити: це дуже вагомий і складний процес, який багато навчальних закладів проходять з великими потугами або не проходять взагалі. Я був на засіданні Національної агенції із забезпечення якості освіти й бачив, як деякі заклади вищої освіти не складали акредитації. І це трагічно, тому що у підсумку неможливо видати дипломи студентам, які навчалися 4 роки. Як пояснити студентові, чому ? Але завдяки тому, що у нашій Академії працюють досвідчені педагоги, ми підійшли до цієї проблеми дуже відповідально, залучили всі свої творчі й наукові сили, тож і маємо результат: акредитація. Як підсумок нашої роботи – можливість ще 5 років здійснювати освітню діяльність.

Водночас колектив Академії працював над утвердженням нашого реноме як наукової інституції. Провели багато науково-практичних конференцій. Головна – щорічна, яку організовуємо вже 6 років поспіль. Коло наших партнерів з кожним роком збільшується. Долучилися такі провідні мистецькі виші країни, як Київський, Одеський та Львівський університети, Національна музична академія . Співпраця з такими серйозними інституціями для нас є честю. Вони нас приймають у своє коло, а ми їх приймаємо як засновників і організаторів конференції, і вони люб’язно долучаються, тому що вбачають у нас рівноцінних партнерів.

Академія мистецтв імені Павла Чубинського як наукова установа видала чимало наукових праць, статей, альманахів, книг за результатами конференцій. Опублікували також багато нотних та репертуарних збірок, оскільки в Україні спостерігається величезний репертуарний голод. Молоді люди не знають, на чому їм вчитися, бо ж нотні видання практично зникли з полиць магазинів. Автори вимагають гонорарів за виконання їхніх творів навіть з навчальною метою. І то правильно, адже твір є інтелектуальною власністю, працю над якою потрібно відшкодовувати автору: він творив і повинен за те мати винагороду. Так є в усьому світі. Не хочемо, щоб ми з одного боку говорили про академічну доброчесність (списувати не можна, наукові праці повинні бути авторськими на 90%), а з іншого – допускали можливість красти нотний матеріал. Неприпустимо красти також і нотний матеріал. Як не можна красти постановку танцю, драматичні твори, на яких виховуються наші юні режисери, і ті, хто навчається сценічному мистецтву. Тому шукаємо баланс. Даємо можливість нашим студентам навчатися , наприклад, на історичному матеріалі. Йдеться про композиторів, які вже не вимагають від нас роялті: тих, які 50 і більше років тому покинули цей грішний світ, тому їхні твори можна вільно використовувати. Але водночас маємо і своїх чудових авторів, які пишуть прекрасні твори та здійснюють перекладення для інструментів. Скажімо, для електричної гітари дуже мало є репертуару, тож береться скрипковий класичний матеріал і перекладається для електрогітари.

Так студенти стають віртуозами. Якщо студенти на багатому музичному матеріалі виховуються і ще й хорошими педагогами – це дає гарний результат.
Тобто ми шукаємо способи і засоби жити і творити так, щоб це було гідно, чесно і не викликало у наших студентів якихось роздумів на тему: нас вчать бути доброчесними, а тим часом ми беремо чужу фонограму і під неї співаємо, тоді як на цю фонограму хтось зробив аранжування, хтось зробив запис (все це – кошти), а ще хтось написав музику і теж розраховує на гонорар.

Отже, навчити митця не так просто і не так дешево. На жаль. Але ми обрали цю дорогу і нею йдемо. Переконаний, що звертати нікуди не будемо. Адже Академія, здійснивши стрімкий старт, за короткий час досягла чудових результатів. Тому не зійдемо з дистанції.

Тим більш – за крок до сторіччя. Звичайно, ми повинні вже замислюватися, якими увійдемо у сторіччя. Що подаруємо Київщині, Києву, Україні у свій столітній ювілей.

Словом, 2025 рік був дуже вдалим для Академії. Наші студенти перемагали на Всеукраїнських олімпіадах , брали участь у різних наукових симпозіумах як доповідачі, у міжнародних конкурсах і фестивалях.
Звісно, часто це відбувалося онлайн, тому що виїхати кудись дуже важко. Але були й безпосередні поїздки на міжнародні творчі змагання, де наші студенти завжди отримують гран-прі або перші місця, чи принаймні включені до трійки призерів. А конкуренти – доволі серйозні.

У НАШИХ СТУДЕНТІВ ВКРАДЕНО ВЖЕ 4 РОКИ НОРМАЛЬНОГО ЛЮДСЬКОГО ЖИТТЯ

–Чи маєте якісь рецепти або способи, як молодій людині, студенту, протистояти емоційній напрузі й нестабільності через ворожі обстріли?

–Так, рік був успішним. Але все затьмарено війною. Тривогами. Смертями. Руїнами. Безсонними ночами. І емоційне тло навіть від тих перемог, яких ми досягли, приглушене бідою, яка, на жаль, ніяк не може завершитися на нашій землі.
Вважаю , що у наших студентів, цих молодих людей, вкрадено вже 4 роки нормального людського життя. Це ті роки, коли вони могли вільно пересуватися, подорожувати, закохуватися, гуляти цілу ніч до світанку, поєднувати навчання з особистим життям, не боячись, що прилетить. Цинічно нахабно вкрадених 4 роки.

Особливо якщо зважити на те, що наші студенти теж не просто споглядають, а переживають все, що діється: у когось загинув батько, у когось – мати, чийсь родич воює і щодня в тривозі, у когось зруйнували будинок чи знищене майно. На моє переконання, це позначається на загальному емоційному тлі.

Але молодість є молодість. Закони природи ніхто відмінити не може. Студенти все одно живуть і позитивними емоціями. Тому що неможливо обійти те, що тобі призначено Богом і природою. Звісно, у них є певні розваги: вечірки, вечори відпочинку. І навіть творчі змагання набувають обрисів розрядки. Хвилини радості. Відновлення. Розслаблення. Тому в сьогоденні, як мовив поет, радість і сум обнялися. Студенти радіють гарним оцінкам, хорошим курсовим роботам, гарно зробленим дипломним постановкам. Хоча все затьмарюється тим, що коїться з нашою державою, з нами.

Наші студенти їздять з різдвяною програмою всюди, зокрема, вже відвідали Бровари, Софіївську Борщагівку, Сквиру тощо. Нас не лякають відстані й негода: йдемо до людей, І тут є подвійний позитив: насамперед даємо можливість людям відчути свято. А якщо їдемо до тимчасово переміщених, то можливо люди вперше почують колядки і щедрівки, оскільки жили у зросійщених районах і для них це відкриття. То є водночас промоція Академії: їдуть наші викладачі, студенти. Кожну зустріч використовуємо для того, щоб заявити: є Академія, яка має гарні традиції та чудових викладачів. Рівень викладання кожен може прослідкувати, дивлячись на студентів, які приїхали з концертом. Маємо насичену концертну програму під егідою 95-річчя Академії. І водночас віншуємо Різдвяно-новорічний цикл свят.

А ще тримаємо місію: привчити людей до святкування Різдва 25 грудня спільно з усім світом. Хочемо бути частиною цивілізованого світу, тож не повинні плентатися у хвості кирила і його кривавої пастви, яка навіть в Україні, попри злочини рашистів, все одно є його послідовниками.

Головне моє побажання на Новий рік: мир на нашій землі. Бажано, аби цей мир був справедливий, а не ціною втрат територій України.

Бажаю того, чого купити не можна: миру і здоров’я. Усе решта – досяжне.

Розмову вела Ольга ДУБОВИК

Сообщение Рік -2025 в історії й бутті академії появились сначала на Український репортер.

–Тут сидять люди – далеко не всі, а лише невеличка частка нашого колективу– які роблять все, аби добра слава про Академію мистецтв імені Павла Чубинського лунала не лише в Києві й області, а по всіх усюдахв Україні та далеко за її межами, – звернувся до рідного колективуректор, професор, заслужений діяч мистецтв України Василь Романчишин.

. –Бачимо, як зростає наша Академія. Бачимо, як ми міцно стаємо на ноги. Бачимо, як завойовуємо серця і душі молодих людей, котрі поєднують свою долю з нашою Академією та приходять до нас, щоб удосконалювати свою майстерність, ставати справжніми митцями і творити культурне, духовне, мистецьке обличчя нашої країни. Україна дуже потребує саме таких людей.
Дуже сподіваємося, що невдовзі війна має закінчитися. Принаймні,припиниться її гаряча фаза. Щоб не гинули наші люди. Щоб могли працювати наші викладачі й вчителі в школах. Щоб був мир і спокій. Ми дуже цього хочемо.

Але потрібна буде наша з вами м’яка сила культури, що спроможна залікувати рани війни в людських душах. Усе це завдяки тому , що у нас є така постать як Учитель.

Дякую викладачам і всім працівникам нашої Академії. Хочу, щоб ви,молоді люди , студенти розуміли, що у нас –найкращі викладачі. Тому що та атмосфера, те доброзичливе, щире ставлення до студентів ,яке є у нашій Академії, не має аналогів в інших закладах. Повірте, я знаю, що кажу. Бачу, як працюють інші колективи, і як там ставляться до студентів. У нас – все для студента. У нас студентська рада має такі широкі повноваження, яких не мають студради в інших закладах. Наше студентське самоврядуванняможе визначати,які дисципліни повинні переважати в навчальному плані і навіть робити «відвід» викладачам. І це нормально , тому що головна постать в Академії – студент. Однак сьогодні наша честь і шана – Учителям.

Дуже дякую всім, хто разом зі мною, ректоратом, адміністрацією працює на благо нашої Академії. Відкрию секрет: з нагоди свята ми видали премію в розмірі окладу всім працівникам. Це наш невеличкий внесок у покращення матеріального стану педагогів, адже зарплати у нас, на жаль, не найвищі. ТаДень учителя –подія, варта того, щоб її вшанувати.

Щиро шаную, поважаю і люблю кожного з вас. Ми з вами уже настільки міцно об’єднали серця, душі, розум навколо ідеї творення Академії, що справді стали рідними. Мені було приємно бачити, настільки під час вчорашнього концерту представники мистецьких шкіл Київщини (понад 60 директорів та інші працівники)були захоплені молодими талантами на сценіАкадемії. Ви – варті найкращих відзнак. Знайте, що ми вашу працю цінуємо. Подяки вартий кожен з вас.

За плідну педагогічну діяльність на ниві підготовки кадрів для культурно-мистецької сфери та з нагоди Дня працівників освітиВасиль Романчишин вручив подяки:викладачу кафедри «Музичне мистецтво естради» Ярославу Кваші, викладачці вищої категорії Предметно-циклової комісії « Загальноосвітні дисципліни» Тетяні Арих , викладачці-методистці ПЦК «Менеджмент соціокультурної діяльності» Галині Литвинчук та викладачці кафедри «Музичне мистецтво естради» НеліЦапенко.

А далі – мистецький стрій тримали студенти, даруючи свої таланти тим, хто своєю мудрістю, енергією та доброю душею робить життя молодого покоління світлішим.

З місією ведучих дійства успішно впоралися студенти 4 ВТЗ курсу ПЦК «Видовищно-театралізовані заходи» Ангеліна Мітакі та Іван Мінаєв.

Першим на сцену вийшов з піснею-скарбом «Сік землі» ансамбль народної пісні «Роксолана» під керівництвом Заслуженої артистки України Людмили Придіус, яку 3 жовтня колектив вітав з днем народження.

Мирослава Леонова – солістка хореографічного ансамблю «Молодощі», володарка золотих дипломів міжнародних конкурсів у Франції, Словаччині, Україні вразила хореографічною композицією «Квітка Єгипту».

Ансамбль скрипалів під орудоюдокторки філософії, викладачки вищої категорії Олесі Пилип зіграв знамениту « Мелодію» А. Дворжака ( концертмейстерка– Ірина Михайловська).
Другокурсник коледжу Роман Ткачук з класу викладачки , Заслуженої працівниці культури України Ірини Бойко у супроводі концертмейстерки Ангеліни Стукаленко вкотре перфектно виконав арію з опери В. Фальво «Dicitenselovue».

Змусив поринути у світ танго третьокурсник ПЦК «Народні, оркестрові, духові та ударні інструменти» Артем Алексєєв,самовіддано відтворивши на баяні «Анантанго» ( клас викладача-методиста, відмінника освіти України Сергія Омельченка).

Піснею-закликом до мрії «Летимо» зачарував студент 2 ЕМ курсу ПЦК «Музичне мистецтво естради» Артем Сокур ( клас викладачки, магістерки естрадного мистецтва Альони Литвин).

Викликав шквал оплесків витончений і граційний танець «Реноме» у виконанні володарів золотого сузір’я Міжнародного конкурсу «Гірське сузір’я-24» ( Словаччина), володарів іменного диплома Паризького Міжнародного університету, чемпіонів України та Польщі, солістів хореографічного ансамблю «Молодощі» Діани Мазаєвої та Андрія Дерезіна.

Катерина Іванова до глибини душі зворушила знаменитою піснею Миколи Мозгового «Любов останньою ніколи не буває» ( кафедра «Музичне мистецтво естради, клас викладача , заслуженого артиста України Ярослава Кваші).

Флейта в руках першокурсника ПЦК «Народні, оркестрові, духові та ударні інструменти» Богдана Толстова витончено зронила мелодію Даніеля Обера «Престо» (клас викладачки АріниШапочкіної, концертмейстерка – Ірина Михайловська).

Торкнулася найглибших струн душі «Колискова для серця» у виконанні студенток 4 курсу жіночої групи хореографічного ансамблю «Молодощі» під художнім керівництвом неймовірної викладачки- методистки Тетяни Борисенко.

Концерт-присвята викладачам, як і більшість творчих імпрез Академії, не обійшовся без пісні Володимира Івасюка. Легендарну «У долі своя весна» щемно співала Вікторія Забіло – студентка 4 БЕМ курсу кафедри « Музичне мистецтво естради» ( клас викладачки, Народної артистки України Жанни Боднарук).
Схвальні вигуки, гучні оплески, щирі посмішки й обійми створили особливу атмосферу.

Ольга ДУБОВИК

Сообщение Тут– найкращі викладачі і усе – для студентів появились сначала на Український репортер.