Про цю непересічну подію розповіла на сторіці у Фейсбуку волонтерка Тетяна Бородіна.

“В полку є багато традицій та знакових місць, – пише пані Тетяна. – Одне із них – символічне поле пам’яті. Перед гранітним каменем із щемним написом “Вони загинули, щоб ми стали українцями” насипане міні-поле. Сюди звозили землю рідні загиблих військових, із тих місць, де вони народилися. І так виходить, що тут земля із усієї України, із різних її куточків.
В минулому році сюди приїздили батьки Народного Героя України Святослава Горбенка, Скельда, юнака, який віддав за нас із вами життя в 19 років, в ДАПі…
Мама та тато засіяли зерно озимої пшениці, саме вона росла на Полі Пам’яті в цьому році.

Рідні загиблих воїнів жнивують і беруть із собою сніп нового врожаю, як символ того, що життя продовжується! Приїхати на жнива з об’єктивних причин батьки Святослава не змогли.
То ж, дорогі наші люди, я зібрала для вас сніп, а передасть вам його Герой України полковник Трепак Олександр Сергійович, Редут (до речі, автор ідеї з полем)”.

Варто нагадати, хто ж він, полковник “Редут”. Його ім’я відоме багатьом людям в Україні, особливо військовим, хоч фото публічно і не показують у ЗМІ, адже йдеться про Сили спеціальних операцій нашого війська. Полковник Олександр Трепак (позивний «Редут») з 28 серпня по 4 жовтня 2014 року командував обороною Донецького аеропорту.

Це був період дуже запеклих боїв за українську твердиню. Уся країна почула про незламність наших «кіборгів», які вже на той час підбили вісім ворожих танків, а один танк захопили, також знищили більше 270 російських терористів. Під час цього осіннього двобою з московитською ордою «Редута» було поранено.

Ще раніше, у червні 2014-го полковник Олександр Трепак разом зі своїми воїнами не дав ворогові захопити Центральну артилерійську базу озброєння у Бахмуті, а також соляну шахту на околиці цього ж міста, у якій українська армія зберігає величезні запаси стрілецької зброї.

23 березня 2016 року Олександра Трепака призначили командиром 3-го Окремого полку спеціального призначення імені князя Святослава Хороброго. Він є Героєм України, кавалером двох орденів Богдана Хмельницького.

2 листопада 2020 року полковник Трепак попрощався з бойовим прапором 3-го Окремого полку спеціального призначення імені князя Святослава Хороброго. Він продовжує військову службу поза межами полку, але в тій же родині «сіроманців», тобто Сил спеціального призначення.

На Фейсбук-сторінці полку також розміщено інформацію про особливий жнивний день.

“Український репортер” раніше розповідав, що 1 жовтня 2020-го батьки Святослава Горбенка– Сергій Олександрович і Леся Вікторівна – відвідали у місті Кропивницький цю військову частину – героїчний 3-й полк, оглянули музейний комплекс бойової слави, розпитували воїнів, які обороняли аеропорт разом із Святославом про бої з ворогом 3 жовтня 2014 року, про те, яким був їхній син (“Скельд”) у тій страшній борні за Україну. “Це був великий воїн великої України!”, – говорили побратими Святослава.

В полку свято зберігають пам’ять про оборонців рідної землі, шанують їхній подвиг, роблять усе для того, щоб імена героїв були навічно в пам’яті народній. Ось де гідний приклад для наслідування! Родини полеглих героїв для 3-го Окремого полку завжди є своїми, усі вони – як велика українська родина.

Відео про те, як 1 жовтня 2020-го сіяли пшеничку на символічному полі пам’яті:

Нам, журналістам “Українського репортера”, досі упам’ятку слова “Редута” про “кіборгів”:

-Хоч я на той час і був полковником, але тоді, у цих хлопців я навчився у першу чергу бути українцем. Можливо, мені потрібно було для цього 40 років прожити, дослужитися до звання “полковник”, щоб зустріти їх у терміналі Донецького аеропорту, щоб ми дали зрозуміти один одному хто ми такі, що це – наша земля і що ми маємо робити. А чи молодий ти, чи – старий, чи маєш досвід чи ні, у тих умовах не мало ніякого значення. Найголовніше, щоб ти був по духу біля цієї землі, щоб розумів, де – твої побратими, а де – ворог. Все просто. І наші хлопці стояли… Вони стояли на своєму місці, не відходили…

“Щоб ти був по духу біля цієї землі”. Які прекрасні слова! Їх не прочитаєш у книжці, не побачиш на білборді. Це є справжнім, що лежить біля серця. Тому твердо й непорушно стоять найкращі сини і доньки країни в обороні своєї землі (і вона не по зубах російській орді). Шкода тільки, що маємо так багато втрат у цій війні, що пішли у засвіти тисячі наших оборонців. Тепер ось – пшеничка на полі пам’яті. Мільйони хлібних зерен. Багатомільйонна нація Героїв.

Сообщение У Кропивницькому на символічному полі пам’яті героїв зібрали урожай (+відео) появились сначала на Український репортер.

Про це повідомляє інформагенція Міноборони «АрміяInform».

Копію встановили у Парку культури та відпочинку ім. Богдана Хмельницького; у церемонії відкриття взяли участь жителі міста та ветерани війни на Донбасі. Вежу спроєктував і виготовив працівник парку, коваль Михайло Талама.

«Артоб’єкт заввишки у півтора метра, із лампадкою всередині. А навколо — інформаційний куб, на якому розміщені спогади учасників боїв за ДАП, QR-коди із посиланнями на відео оборони летовища, загальна інформація про 242 дні звитяги українських воїнів», — йдеться у повідомленні.

Ця інсталяція в парку стала четвертою, що присвячена подіям війни на Донбасі. Першою була копія літака Іл-76, збитого бойовиками, також тут є інсталяції про події в Зеленопіллі та Іловайську.

19-20 січня 2015 року бойовики підірвали термінал Донецького аеропорту протикорабельними бомбами. Частина українських військових, які тримали оборону 242 дні, загинула під завалами від потужного удару, когось застрелили в бою, когось — у полоні. Досі ніхто не береться назвати точну кількість загиблих. Усі, хто обороняв аеропорт, хто загинув і хто залишився живим, увійшли в історію, як «кіборги». А втім, питанням для багатьох — як військових, так і для цивільних — досі залишається: чи варто було обороняти «коробку зі скла», якою на той момент уже був аеропорт. Питання також у тому, чому не укріплювали об’єкт, доки позиції українських військових були сильними.

Про оборону Донецького аеропорту український режисер Ахтем Сеітаблаєв зняв фільм «Кіборги».

Читайте також:

• Батьки полеглого героя-кіборга посіяли пшеницю на меморіальному полі в 3-му полку спецпризначення

Сообщение У Львові на честь «кіборгів» встановили копію вежі Донецького аеропорту (+відео) появились сначала на Український репортер.

Загалом за весь період боїв за цей стратегічний об’єкт, з вересня 2014 року до січня 2015-го, до рідних домівок не повернулося 109 воїнів Збройних Сил, повідомили в Управлінні стратегічних комунікацій Апарату Головнокомандувача ЗСУ. А ще ж були і добровольці…

«Величезна несправедливість полягає у тому, що Росія до нас відправляла непотріб, який не міг знайти себе ніде в житті, мiг тільки вбивати і грабувати, а з нашого боку, на жаль, воювали і гинули кращі. Розумні, освічені, справжні патріоти, які стояли до останнього», – зазначив начальник штабу – перший заступник командувача Оперативного командування “Захід” генерал-майор Олег Мікац, який командував 93-ю окремою механізованою бригадою ЗСУ, що разом з іншими підрозділами Збройних сил та добровольцями обороняли ДАП. Аеропорт тоді тримали на собі дев’ять окремих бригад ЗСУ, а також 3-й окремий полк спецпризначення, 74-й окремий розвідбатальйон, 91 окремий полк оперативного забезпечення, 8 окрема автомобільна санітарна рота та військовослужбовці 169 навчального центру “Десна”.

Ми, журналісти, знову і знову повторюємо слова, які торік почули у Кропивницькому від Героя України, полковника Олександра Трепака («Редута») про “кіборгів”:

-Найголовніше, щоб ти був по духу біля цієї землі, щоб розумів, де – твої побратими, а де – ворог. Все просто. І наші хлопці стояли… Вони стояли на своєму місці, не відходили.

«Щоб ти був по духу біля цієї землі». Який же глибинний зміст цієї фрази! І яку величезну проукраїнську сутність закладено у ній! Оця сутність незламності проходить крізь століття, із сивої давнини. Певно, це якимсь незбагненним чином і передалося нашим героїчним воїнам.

-Хоч я на той час і був полковником, але тоді, у цих хлопців я навчився у першу чергу бути українцем, – веде з нами щиру бесіду «Редут». – Можливо, мені потрібно було для цього 40 років прожити, дослужитися до звання “полковник”, щоб зустріти їх у терміналі Донецького аеропорту, щоб ми дали зрозуміти один одному хто ми такі, що це – наша земля і що ми маємо робити. А чи молодий ти, чи – старий, чи маєш досвід чи ні, у тих умовах не мало ніякого значення. Найголовніше, щоб ти був по духу біля цієї землі, щоб розумів, де – твої побратими, а де – ворог. Все просто. І наші хлопці стояли… Вони стояли на своєму місці, не відходили».

Полковник Олександр Трепак з 28 серпня по 4 жовтня 2014 року командував обороною Донецького аеропорту. Ми, кореспонденти «Українського репортера» познайомилися на початку жовтня 2020-го, коли разом з батьками полеглого воїна-добровольця Святослава Горбенка побували в Кропивницькому, в музейно-меморіальному комплексі 3-го Окремого полку Сил спеціальних операцій імені князя Сятослава Хороброго.

«Редут» разом зі своїми побратимами започаткували добру традицію – у військовій частині, на невеличкому меморіальному полі, що біля музейного комплексу, рідні полеглих захисників сіють пшеницю. А коли настають жнива, то збирають символічний врожай. 1 жовтня 2020 року цю традицію продовжили батьки Святослава Горбенка – Сергій Олександрович і Леся Вікторівна, у присутності командування частини, воїнів-“кіборгів” посіяли озиму пшеничку на честь сина Святка.

Відео “Українського репортера” про цю подію.

Святослав (позивний «Скельд») поліг в бою 3 жовтня 2014 року під час оборони аеропорту. Того дня загинули і Сергій Андреєв («Каспер»), а також троє воїнів 3-го Окремого полку спецпризначення – капітан Іван Литвинов, старший солдат Олександр Хруль, солдат Вадим Шешеня. У той період оборону летовища очолював «Редут».

Святослав Горбенко хоч і закінчив військову кафедру, але воював бійцем 1-ої штурмової роти 5-го батальйону ДУК “Правий сектор”. Йому було лише 19. На фронт пішов добровольцем. Хлопця не зупинило навіть те, що перед ним відкривалася блискуча кар’єра науковця, він знав кілька іноземних мов, навчався у трьох вузах. В Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Святослав опановував японську мову. Для таких як Святко (а саме так, лагідно, називали Святослава вдома, у родині) захист Вітчизни справді був святою справою.

Згодом його батько, Сергій Олександрович (науковець, лікар, майданівець) скаже: «Смерть ніколи не забере назавжди хоробрих Святославів з нашої непереможної землі, і в потрібний час, в небезпечний для Вітчизни час, місце полеглого князя Святослава Хороброго знову займе новий Святослав Хоробрий, як це сталося і тоді в Донецькому аеропорту. І ніколи пам’ять про Рицарів-Героїв України-Руси не буде забута».

Відео “Українського репортера” про Святослава Горбенка “Скельда”.

Для батьків Святослава 3-й полк, яким командував полковник Олександр Трепак, став рідним – «полком нашого сина – із ним тепер поєднує ще й ім’я «Святослав», – каже Сергій Олександрович Горбенко.

На наше запитання що допомогло «кіборгам» вистояти у цій борні Олександр Сергійович Трепак відповів так:

– Вважаю, що у кожному із нас ніби озвалося щось предковічне, наче із сивої давнини: «Хлопці, вам треба тут стояти!» І оте напутнє ніби вчувалося: «Ми не можемо вам скрізь допомогти, але тут разом з вами тримаємо цю твердиню». Напевно, тоді кожен із воїнів відчував ці невидимі ниточки духовного зв’язку… Ми розуміли: нам треба тут СТОЯТИ! Пліч-о-пліч, один біля одного. Про інше навіть не думалося.

З інтерв’ю полковника “Редута” “Українському репортеру”.

В тому бою, 3 жовтня 2014 року, коли загинув Святослав Горбенко, осколками ворожої гранати полковника «Редута» було поранено. А потім – тривале лікування. І знову Олександр Трепак на військовій службі…

Ми розмовляли з полковником про наше військо, про воїнів. Олександр Сергійович Трепак акцентує на тому, що Україні надзвичайно важливо готувати саме воїнів. Мотивованих і надійних. Тобто тих, хто постійно і самовіддано опановує військове мистецтво перемагати ворога, хто прагне стати справді успішним і незламним. Якщо країна буде готувати таких воїнів, то це буде нація воїнів.

Леонід ФРОСЕВИЧ, Світлана КОВАЛЬОВА

P.S. 20 cічня 2021 року батько “Скельда” Сергій Олександрович Горбенко написав у Фейсбуці:

Сообщение Вкотре згадуємо усіх «кіборгів», які билися з російською ордою за Донецький аеропорт (+відео) появились сначала на Український репортер.

Це був період дуже запеклих боїв за українську твердиню. Уся країна почула про незламність наших «кіборгів», які вже на той час підбили вісім ворожих танків, а один танк захопили, також знищили більше 270 російських терористів. Під час цього осіннього двобою з московитською ордою «Редута» було поранено.

Ще раніше, у червні 2014-го полковник Олександр Трепак разом зі своїми воїнами не дав ворогові захопити Центральну артилерійську базу озброєння у Бахмуті, а також соляну шахту на околиці цього ж міста, у якій українська армія зберігає величезні запаси стрілецької зброї.

23 березня 2016 року Олександра Трепака призначили командиром 3-го Окремого полку спеціального призначення імені князя Святослава Хороброго. Він є Героєм України, кавалером двох орденів Богдана Хмельницького.

Додамо й такий факт. Про вогняні події в Донецького аеропорту знято кінострічку «Кіборги», у якій роль Олександра Трепака виконав відомий актор Роман Семисал.

Сьогодні у військовій кар’єрі полковника є зміни. 2 листопада 2020 року він попрощався з бойовим прапором 3-го Окремого полку спеціального призначення імені князя Святослава Хороброго.

Цю новину ми прочитали на Фейсбук-сторінці військової частини. Йдеться також, що віднині Олександр Сергійович продовжуватиме службу поза межами полку, але в тій же родині «сіроманців», тобто Сил спеціального призначення.

На прощання полковник Трепак сказав бойовим побратимам:

– Чотири з половиною роки були нелегкими для мене і для моєї сім’ї. Нелегкими вони були і для вас та ваших сімей, але ми всі залишаємося в строю хоробрих. Я дякую вам за те, що ви всі продовжуєте боротьбу. Я мав за честь служити разом з вами та служити Україні.

З полковником Олександром Трепаком ми, кореспонденти «Українського репортера» познайомилися на початку жовтня 2020-го, коли разом з батьками полеглого воїна-добровольця Святослава Горбенка побували в музейно-меморіальному комплексі 3-го полку.

«Редут» разом зі своїми побратимами започаткували добру традицію – на невеличкому меморіальному полі, що біля музейного комплексу, рідні полеглих захисників сіють пшеницю. А коли настають жнива, то збирають символічний врожай.

Цьогоріч, 1 жовтня цю традицію продовжили батьки Святослава Горбенка – Сергій Олександрович і Леся Вікторівна, у присутності командування частини, воїнів-“кіборгів” посіяли озиму пшеничку на честь сина Святка.

На наше запитання що допомогло «кіборгам» вистояти у цій борні полковник Олександр Трепак відповів так:

– Вважаю, що у кожному із нас ніби озвалося щось предковічне, наче із сивої давнини: «Хлопці, вам треба тут стояти!» І оте напутнє ніби вчувалося: «Ми не можемо вам скрізь допомогти, але тут разом з вами тримаємо цю твердиню». Напевно, тоді кожен із воїнів відчував ці невидимі ниточки духовного зв’язку… Ми розуміли: нам треба тут СТОЯТИ! Пліч-о-пліч, один біля одного. Про інше навіть не думалося.

Нам упам’ятку і такі слова “Редута” про “кіборгів”:

– Хоч я на той час і був полковником, але тоді, у цих хлопців я навчився у першу чергу бути українцем. Можливо, мені потрібно було для цього 40 років прожити, дослужитися до звання “полковник”, щоб зустріти їх у терміналі Донецького аеропорту, щоб ми дали зрозуміти один одному хто ми такі, що це – наша земля і що ми маємо робити.

А чи молодий ти, чи – старий, чи маєш досвід чи ні, у тих умовах не мало ніякого значення. Найголовніше, щоб ти був по духу біля цієї землі, щоб розумів, де – твої побратими, а де – ворог. Все просто. І наші хлопці стояли… Вони стояли на своєму місці, не відходили…

Ми не знаємо, на якій посаді служитиме у війську Олександр Сергійович. Можливо, це кадрове призначення стало певною несподіванкою для особового складу полку, мешканців Кропивницького. Утім, військове командування традиційно не пояснює причин своїх кадрових рішень, і це зрозуміло.

Але Герой України полковник Трепак є знаковою постаттю в українському війську. Тому бажано, щоб керівництво оборонного відомства все ж розповіло суспільству про те, де він буде проходити службу, що стало причиною для цього призначення.

Український народ повинен знати, чому під час війни успішних бойових командирів, які мають велику популярність у війську, переводять на нову ділянку служби.

Леонід ФРОСЕВИЧ, Світлана КОВАЛЬОВА

Фото на головній сторінці: з бойовим прапором полку прощається полковник Олександр Трепак.

Фото: 3-й полк.

Сообщение Герой України Олександр Трепак (“Редут”) попрощався з бойовим прапором полку (+відео) появились сначала на Український репортер.

На жаль, були і втрати. 3 жовтня, у Залі Пам’яті, що на території Міністерства оборони України, відбувся щоденний ранковий церемоніал вшанування мужніх українських захисників, які загинули цього дня 2014-го, 2016-го і  2019 року під час боїв з російськими терористами.

Одним із наймолодших захисників Донецького аеропорту був Святослав Горбенко (позивний “Скельд”), боєць 1-ої штурмової роти 5-го батальйону ДУК “Правий сектор”.

Юнкові було лише 19. Пішов добровольцем на фронт. Його не зупинило навіть те, що перед ним відкривалася блискуча кар’єра науковця, він знав кілька іноземних мов, закінчив військову кафедру, навчався у трьох вузах. В Інституті філології Київського національного університету імні Тараса Шевченка Святослав опановував японську мову.

В Інституті філології, на другому поверсі “жовтого” корпусу, є іменна аудиторія, названа на честь Святослава.

Під час тих страшних осінніх днів і зринуло серед нашого народу рідкісне слово – кіборги. Святослав з побратимами були першими кіборгами, осінніми кіборгами. Кажемо, що Герої не вмирають. Як згадує Сергій Олександрович Горбенко, “син і надалі присутній у нашому житті, ми відмічаємо його дні народження, подумки або вголос звертаємося до нього. Інколи він відповідає нам або уві сні, або невловимими знаками на життєвому шляху…”.

Святослав, Святко, як лагідно називали його батьки, пліч-о-пліч обороняв Донецький аеропорт разом з воїнами 3-го Окремого полку спеціального призначення імені Князя Святослава Хороброго.

1 жовтня 2020-го батьки Святослава – Сергій Олександрович і Леся Вікторівна – відвідали у місті Кропивницький цю військову частину – героїчний 3-й полк, оглянули музейний комплекс бойової слави, розпитували воїнів, які обороняли аеропорт разом із Святославом про обставини боїв 3 жовтня 2014 року, про те, яким був їхній син (“Скельд”) у тій страшній борні за Україну. Це був великий воїн великої України!

В полку свято зберігають пам’ять про оборонців рідної землі, шанують їхній подвиг, роблять усе для того, щоб імена героїв були навічно в пам’яті народній.

Два роки тому командування 3-го полку повідомило подружжя Горбенків, що до Києва прибудуть посланці цієї військової частини з відповідальною місією – вперше розгорнути Прапор полку над могилою Святослава.

Ми ж нагадаємо, що Указом Президента України від 22 серпня 2018 року полку присвоєно почесне найменування «імені князя Святослава Хороброго» і вручено  Прапор. Ось цей стяг вперше, з шаною і великою повагою урочисто розгорнули на Берковецькому кладовищі, де спочиває хоробрий захисник Донецького аеропорту Святослав (на фото).

А в самому полку започатковано добру традицію – біля музейного комплексу бойової слави є меморіал вшанування подвигу героїв. Тут – і невеличке поле, на якому сіють пшеницю рідні полеглих воїнів. А потім – і жнива, збирають символічний врожай. Цьогоріч, 1 жовтня цю традицію продовжили батьки Святослава Горбенка Сергій Олександрович і Леся Вікторівна у присутності командування частини, воїнів-“кіборгів” посіяли озиму пшеничку на честь сина Святка. Нехай росте хліб!

Родини полеглих героїв для 3-го Окремого полку завжди  є своїми, усі вони – як велика українська родина.

Слава Героям!

Сообщение Батьки полеглого героя-кіборга посіяли пшеницю на меморіальному полі в 3-му полку спецпризначення появились сначала на Український репортер.