Не грайтеся з Андрівським узвозом! Подивіться на Париж та Рим
Після того, як противників «чорної коробки» на Андріївському узвозі (нове приміщення театру) стали звинувачувати у дикості, необізнаності з сучасною європейською архітектурою, і взагалі називати «темнотою неосвіченою», вирішив пробігтися галопом по світу.
Кажуть, Андріївський – це наш Монмартр. Добре, почнемо з Парижа.
Ось на світлині – Монмартр. Бережуть краєвид, правда? А коли у нас наводять як приклад новаторства Ейфелеву вежу, то, по-перше, Ейфелева вежа – тонка, ажурна, а по-друге, вона ж не на Єлисейських Полях, скажімо, а взагалі на іншому березі!
Якщо на Єлисейських Полях прибічникам «коробок» не зібрати врожаю, то, може, у Лондоні пощастить? Ділові люди – що їм та архітектура? Та ні, не чіпають головних туристичних місць. Ось район Пікаділлі… Решта вулиць, таких як Стренд, – це, звичайно, теж святе. А з експериментами – будь ласка, є Сіті та другий берег Темзи.
А у Вічному місті? В Римі є, наприклад, вулиця дель Корсо (див. фото). З економікою там теж не все гаразд, тож дуже цінують туристів. Як і на Гранд-каналі у Венеції, і багатьох інших «туристичних шляхах».
Щодо Іспанії, то тут туристична Мекка – Барселона, столиця Каталонії. Ні в Готичному кварталі, ні біля шедеврів Гауді нікому не прийде в голову будувати якийсь дисонанс. Подивіться і на тамтешній Монмартр – бульвар Рамбла.
Тепер – до Центральної Європи. Поляки вважають історичну пам’ять настільки важливою справою, що відбудували вщент зруйнований центр Варшави.
А знаєте, чому Прага – чи не найгарніше місто Центральної Європи? Колись один із багатіїв збудував на Ратушній площі палац, який виступав за дозволену лінію периметра. На це йому дав дозвіл депутат – не задарма, звісно. Коли громада обурилася, вирішили за корупцію його стратити (до речі, будівля не мала жодного стилістичного відхилення – порушено було лише лінію периметра!). Після чого протягом кількох століть ні в кого вже не виникало бажання «гратися» з прийнятими канонами містобудування. Аж до комуністів.
Київ має бути європейською столицею. Багато достойних людей залишаються тут, зокрема, ще і заради краєвидів неймовірної краси. Ми вже докотилися до того, що імпортуємо яблука, а тепер хочемо залишитися і без власних туристичних об’єктів, щоб треба було їздити кудись, аби подивитися на красу?
Як казав відомий поет про відомого архітектора, «у Корбюзьє з Люфтваффе спільним є те, що обоє попрацювали від усієї душі над сучасним обличчям Європи». Невже авторам таких «коробок» сподобається, якщо їх порівняють із бомбардувальниками?
Сергій ВАКАРІН, голова правління UkraineIS
