Внук професора Ющука розповів, про що писав дідусь у щоденнику упродовж десятиліть (+відео)
Видатного мовознавця, перекладача, громадського діяча, професора Івана Пилиповича Ющука називають Майстром українського слова, одним із найдостойніших Лицарів українського духу. Його не стало 27 березня 2021 року. Внук Івана Пилиповича Михайло Кублій в розмові з головним редактором «Українського репортера» Леонідом Фросевичем розповів, якою була життєва стежина глибокого й авторитетного дослідника української мови і літератури.
Наша бесіда відбулася відразу після того, як представники журі Міжнародного проєкту-конкурсу «Тарас Шевченко єднає народи» нагородили переможців цього особливого творчого змагання.
Приємно, що було поціновано і творчу діяльність Івана Пилиповича Ющука. Нагороду одержав його внук Михайло Кублій (на фото – перший праворуч).
Упродовж десятиліть професор власним прикладом показував, як варто пропагувати рідну мову, утверджувати її по всіх усюдах, розвивати і збагачувати, давати по зубах різним манкуртам. Він ніколи не зазнавався. В одному з інтерв’ю він сказав нам, журналістам:
– Вважаю, що суть не у званнях чи титулах. Головне – чи зробив ти по максимуму в тому, що вмієш і можеш. Коли в умовах утиску і переслідувань мене звільнили з Інституту літератури імені Тараса Шевченка, заборонивши публікувати будь-що, я перекладав – із сербської, хорватської, македонської, словенської, чеської мов. Це майже півтора десятка прозових книжок, хоча не завжди вдавалося їх друкувати під власним прізвищем. Такі були часи.
Коли Іван Пилипович працював в Інституті літератури, то спілкувалися з Василем Стусом, товаришував з ним, а також провідними діячами руху опору Іваном Світличним, Юрієм Бадзьом. Як згадував професор Ющук, “у Василя Стуса було супервідчуття національної несправедливості – чому за нас вирішують…”
Сьогодні можемо сказати, що ця риса була притаманна й Іванові Пилиповичу. Внук професора Михайло Кублій говорить, що за радянських часів науковець Ющук особливо відчував, що таке тиск тоталітраної комуністичної системи. У його квартирі були обшуки, він перебував під пресингом, дивом уникнув арешту. Тим не менш, не втомлювався наполегливо пропагувати українську ідею, він був “художником Слова у царині філології, митцем свої галузі”, зазначає Михайло.
Сьогодні у родині вивчають щоденникові записи Івана Пилиповича, які він вів упродовж десятиліть. А на сторінках – і згадки про Українську повстанську армію на Волині, і роздуми про те, що відбувалося у нашій країні. Можливо, щоденникові записи професора побачать світ, будуть видані окремою книжкою.
Світлана КОВАЛЬОВА
Читайте матеріал про Івана Пилиповича Ющука:
