За його словами, поряд зі свідченнями жертв, які у міжнародних організаціях цінують найбільше, дуже важливу роль у процесі притягнення до відповідальності за воєнні злочини відіграє пошук та аналіз інформації з відкритих джерел ― такі дані можуть стати доказовою базою.

«На перших слуханнях у Міжнародному суді в Гаазі, коли розглядали підтримку росією терористичної діяльності, 75% інформації були зібрані з відкритих джерел», ― розповів Вадим Скібіцький.

Це були дані неурядових організацій, ЗМІ, інформація від різних структур, які дослідили, зібрали та структурували докази воєнних злочинів.

У цьому контексті згадали і «Книгу катів» ― базу російських військових, які вчиняли злочини в Україні. Проект був започаткований у 2022 році. Інформація, викладена у «Книзі катів» ― результат роботи розвідувального співтовариства України та небайдужих дослідників.

«Потрібно не просто продовжувати, а нарощувати цю діяльність. Тому що ця робота повинна бути спільною ― і для держави, і для суспільства», – сказав Вадим Скібіцький.

Журналісти «Українського репортера» опублікували на сайті серію власних матеріалів, відеосюжетів про воєнні злочини російських окупантів у селі Ягідне Чернігівської області. Це – свідчення потерпілих, яких окупанти взяли у заручники і тримали майже місяць у шкільному підвалі.

Сподіваємося, ці докази злочинів також розглянуть у Міжнародному суді в Гаазі, принаймні редакція направить туди ці матеріали.

У Ягідному російські загарбники 3 березня 2022 року узяли всіх жителів у заручники, зачинивши у шкільному підвалі на довгі 27 днів.

Третього березня люди поховалися від нападників хто де, здебільшого у погребах. А ті кинулися шукати селян, вибивати двері, трощити все, палити автомобілі. Упродовж декількох днів загарбники виловлювали цивільних по всіх сільських закуттях, під дулами автоматів виводили наляканих мешканців з їхніх дворів, перед тим забравши і розбивши телефони, гнали допідвалу.

Однією із 368 заручників, яких російські окупанти тримали у шкільному підвалі, була волонтерка Світлана Баранова. В розмові з журналістами «Українського репортера» Леонідом та Світланою Фросевич вона згадує, якими видалися для неї ті страшні 27 днів.

«Найжахливішими були дні, коли стали вмирати заручники, – говорить пані Світлана. – Це було десь на п’ятий день нашого ув’язнення. Ми бачили, як люди поволі божеволіли, ми розуміли, що десь через чотири–п’ять годин їх не стане. Мозок пропікав страх, що і ми так само можемо вмерти, задихнутися у цьому підземеллі. Хотілося виповзти по сходах догори, постукати у двері, щоб нас застрелили – щоб не помирати в муках, щоб це була раптова смерть. Оце було найважче…».

Свідчення потерпілих мешканців Ягідного  від воєнних злочинів російської армії – на yuotube “Українського репортера”:

• https://www.youtube.com/playlist?list=PLrnfgrs1dn8tid6D8ecqZ2jkwzdmNxSSU
• https://www.youtube.com/@UkraineReporter/playlists

Читайте також:

• 27 днів між життям і смертю. Воєнні злочини окупантів у селі Ягідне (+фото)

Сообщение Село Ягідне, розповідь заручниці окупантів: «Мозок пропікав страх, що можемо задихнутися у підвалі» (+відео) появились сначала на Український репортер.

Зокрема, гранатометники отримали наказ від командира полку обстріляти будинки мирних мешканців. Про це повідомляє Telegram-канал “Інформаційний Спротив”.

За даними перехоплення, російський воєнний злочинець на ім’я Дмитро у розмові зі своїм батьком розповів йому, що їздив “винищувати” мирних жителів у Харківській області.

Терорист заявив, що по будинках стріляли з гранатометів. Батько воєнного злочинця підтримав дії окупантів і заявив, що так і треба було зробити.

Крім того, загарбник уточнив, що цілився із гранатомета прямо у вікна, щоб снаряд залітав усередину будинку. Також злочинець заявив, що поблизу не залишилося жодного вцілілого села.

На світлині: ще один доказ воєнних злочинів рашистів у селі Озера Гостомельської громади на Київщині. Фото “Українського репортера”.

Зазначимо: кореспонденти “Українського репортера” , починаюючи з весни 2022 року і донині, регулярно розміщують на ютюб-каналі сайту відеорепортажі власного тематичного творчого проєкту “Літопис війни” про воєнні злочини російських окупантів у Київській області.

Сообщение Цілилися прямо у вікна: окупант зізнався батькові, що отримав наказ бити по цивільних будинках (+відео) появились сначала на Український репортер.

За його словами, планується завершити роботи та вивезти все будівельне сміття за тиждень. Далі будуть розробляти проєктну документацію на нове будівництво та шукати фінансування на нього.

Сообщение В Ірпені почали демонтаж будинку, який першим постраждав від ворожого авіаудару (+відео) появились сначала на Український репортер.

Мешканці села пенсіонерці Валентині Черненко пощастило вижити під час рашистського бомбардування. «Було враження, що моє тіло розплавилося і мізки витікають через вуха», – з біллю згадує ті страшні дні Валентина Андріївна. У неї згоріло все: будинок, автомобіль, домашні тварини. Про свою біду жінка розповіла кореспондентам «Українського репортера”.

Дивіться також про Мощун:

Сообщение «Було враження, що моє тіло розплавилося і мізки витікають через вуха» – спогади мешканки села Мощун про рашистське бомбардування (+відео) появились сначала на Український репортер.

Фахівці цієї установи з перших днів російського вторгнення документують події, які відбувалися в регіоні. Було відібрано майже 1000 документів, з яких: понад 170 текстових, близько 250 відео та понад 500 фотоматеріалів.

З початку березня 2022 року до документування подій російсько-української війни долучилися архівні відділи районних військових адміністрацій, які відібрали з офіційних джерел 5000 документів. Понад 1000 з них текстові, також є майже 1200 відео та близько 3000 фотодокументів.

Сьогодні архівісти продовжують збирати докази злочинів російської армії у війні та поповнювати архівні колекції, інформує Державний архів Київщини.

На світлині: в Ірпені. Біля цієї автівки розірвалася ворожа міна.

Фото: “Український репортер”

Відеосюжети “Українського репортера” “ЛІТОПИС ВІЙНИ”

Сообщение У Державному архіві Київщини зібрали більше тисячі документів про злочини рашистів на території області (+відео) появились сначала на Український репортер.

«Ми сиділи в селі як на пороховій діжці», – згадує місцева мешканка Валентина Помпенко. На території її садиби колись була одна з локацій кінозйомок телесеріалу «Свати». Тут навіть щедро частували акторів і варениками, і горілкою, приймаючи їх як дорогих гостей. «Сьогодні ми з російським актором Федором Добронравовим – по різні сторони барикади», – розповідає пані Валентина, показуючи страшні наслідки окупації Мощуна.

На очах пані Валентини уламком снаряда було смертельно поранено сусідку. Пекельний рашистський вогонь тотально пожирав сільські подвір’я, затишні домівки. “Навіть наше кладовище двиготіло від страшних ударів рашистських “Градів”, здавалося, що й мертвим нема спокою на тому світі”, – із сумом згадує наша співрозмовниця.

Будинок Валентини Петрівни повністю знищено. Згоріло все. Тим не менш жінка знаходить у собі сили допомагати іншим. Односельці кажуть, що вона “кипить енергією”, має добре серце, щодня опікується літніми людьми, приносить їм хліб, молоко. Дбає про бездомних тварин. “Я не можу стояти осторонь”, – додає Помпенко. Ось такі вони, українські жінки, яких горе не ламає, а робить ще сильнішими.

Світлана Ковальова, Леонід Фросевич.

Фото: “Український репортер”

Дивіться відеорепортаж про село Мощун із серії “Літопис війни”.

Сообщение “Навіть сільське кладовище двиготіло від рашистських снарядів” – спогади мешканки Мощуна появились сначала на Український репортер.

“На вкрай низькому рівні знаходиться процес обстеження зруйнованих і пошкоджених будівель. Деякі райони громади до сих пір не мають навіть постачання електроенергії. Про компенсацію завданої агресором шкоди і належну матеріальну допомогу не йдеться взагалі. Я вже не кажу про відновлення зруйнованих покрівель, фасадів, вікон тощо”, – пише у соцмережах місцевий мешканець Віталій Купрій.

В Гостомелі постійно закликають долучити до вирішення проблем громади міжнародні інституції, благодійні фонди, посольства дружніх країн тощо. Вселищі вже  розпочали збір підписів з гаслом “GOSTOMEL – SOS!”. І хоч нещодавно було призначено нового очільника місцевої селищної військової адміністарції, багато хто в громаді незадоволений його діями. (Нагадаємо: Президент Володимир Зеленський звільнив Тараса Думенка з посади начальника Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району та призначив на цю посаду Сергія Борисюка).

“Український репортер” розмістив низку відеосюжетів про ситуацію в Гостомельській громаді.

Фото: “Український репортер”

Сообщение У Гостомелі люди знову б’ють на сполох появились сначала на Український репортер.

Війна зачепила своїм лихим крилом і родину Вінічуків із села Озера Гостомельської об’єднаної територіальної громади. Під час окупації рашисти узяли в заручники главу сім’ї – Ігоря Вінічука. Знущалися, погрожували розстрілом.

Йому дивом вдалося вирватися з лап хижих ординців. Вінічуки пережили й інший жахливий стрес – на їхнє подвір’я прилетіла ракета… Згодом цей терористичний “подарунок” Вінічуки витягували із землі всією сім’єю.

Журналіст Леонід Фросевич записав розповідь Лесі Вінічук. Пропонуємо черговий відеорепортаж із серії “Літопис війни”.

Дивіться також відеосюжети про село Озера:

Сообщение В селі Озера Вінічуки всією сім’єю витягували із землі ворожу ракету. “Літопис війни” від “Українського репортера” (+відео) появились сначала на Український репортер.

Наші мужні воїни точним вогнем зупинили цю нечисть, відправивши до пекла екіпажі танків, бронетранспортерів, «тигрів», бойових машин піхоти, «панцирів»…

Москва повинна затямити: українці вбиватимуть усіх, хто вдерся до наших домівок. Цю мерзоту тут чекає лише смерть.

Сьогодні триває війна з лютим звіром. Наші героїчні оборонці щодня знищують подібну броньовану покруч. Бити, спалювати, громити і шматувати ворога скрізь, щодня, щогодини – ось тверда і неопорушна заповідь українців! Цій банді немає пощади. “Нехай знову ляжуть московськії кості могилами у наших степах!”

Мокша планувала упродовж трьох днів завоювати Київ, нападники навіть парадні мундири узяли з собою. Не врахували тільки, що мають справу з героїчним українським народом, його Збройними Силами. Від тисяч ординців лише чоботи залишилися…

Жодні броньовані путінські потвори не здатні перемогти українців, бо наші люди – виняткової сили духу, звитяжні лицарі своєї землі.

У нашого мужнього та незламного народу є те, чого ніколи не було і немає в мокшанців – безмежна любов до рідної землі, велика жертовність, колосальна воля до перемоги над московією, до потужної відсічі загарбникам.

Ми – вільний народ, який ніколи не буде жити за вказівками рашистської орди, кремлівського мафіозного угруповання.

Кияни та гості міста йдуть сьогодні на Хрещатик, щоб подивитися, з якою рашистською покруччю мають сьогодні справу українські герої – вони щодня знищують подібні броньовані потвори. Заради усіх нас. Щоб жила і розквітала вільна Україна.

А дику орду буде спалено!

Світлана Ковальова, Леонід Фросевич
Фото “Українського репортера”

Сообщение На Хрещатику – виставка спалених та підбитих броньованих рашистських потвор (+фото, відео) появились сначала на Український репортер.

У напівзруйнованому будинку нам показали кухонну шафу, яка нагадує відому бородянську шафу з керамічним півником. Горенська шафка також виявилася з родзинкою – поруч, на стіні, висить керамічний виріб – короп. Із цікавістю ми слухали розповідь підприємця Ігоря Ковальова та його дружини Тетяни про «президентський город» на Садовій, 21.

Люди навіть на руїнах не падають духом! Як ось Валерій Церковний, місцевий мешканець, який з кількома товаришами врятував з-під завалів будинку (з підвалу!) півсотні людей. Вони голіруч зуміли по цеглині розібрати стіну і вивести заблокованих на волю.

Відео: «Український репортер»
Монтаж: Максим Древаль

Сообщение Як виживають у Горенці появились сначала на Український репортер.