Про це пише «Слідство. Інфо».

Судячи з кадрів на відео, йдеться про Покровський Голосіївський чоловічий монастир УПЦ МП у Голосіївському районі столиці. Ще до повномасштабного вторгнення цей монастир втрапив у скандал, бо там переховувався бойовик так званої «ДНР» з Бразилії Рафаель Лусваргі.

За інформацією видання, у підпільній школі московського патріархату учні вивчають російську мову, яка в розкладі вказана як «слов’янська», співають радянські пісні та цитують напамʼять Єсеніна.

«Як на мене, краще прочитати молитву, ніж слухати хвилину мовчання, постійно співати гімн цей ненормальний», — каже російською мовою мати школярки, яка навчається у цій школі. Вона визнає, що з родиною хоче виїхати до росії.

«Цим мають займатися не просто правоохоронні органи, цим має займатися безпосередньо СБУ», — зазначає нардеп Володимир В’ятрович.

Сообщение У Києві при монастирі московського патріархату діє нелегальна школа, що зомбує ворожою пропагандою появились сначала на Український репортер.

СТРІМКИЙ СТАРТ І ЧУДОВІ РЕЗУЛЬТАТИ
– Василю Григоровичу, в нинішніх умовах рашистського терору можна один рік прирівнювати до десяти . Чим прикметний рік, що минає, для Вас особисто та Академії?

–Насамперед 2025 рік означений вагомою датою: 95-річчям Академії мистецтв імені Павла Чубинського. Це можливість підвести певні підсумки. Подивитися на себе з висоти 95 років. І зрозуміти: чи правильно ми діємо? Врахувати позитивний і негативний досвід. Зібратися з думками. Порадіти успіхам.

Посумувати за людьми, яких, на жаль уже немає в нашому колективі. Це педагоги, які відійшли у вічність. Це наші випускники, котрі молодими покинули цей світ через дії кривавого фюрера, який нищить нашу країну. Вони були на передньому краї оборони і заплатили за наш спокій і мир найдорожчу ціну – свої життя. Нещодавно ми прощалися з випускником 2007 року Валерієм Литвином. Для мене це подвійно трагічна подія, тому що він не просто наш випускник, а син одного з найближчих моїх друзів, з яким майже півстоліття пройшли поруч, тож зростав на моїх очах. Тому особливого святкового настрою нема і не може бути.

Але колектив Академії цей рік прожив, на мій погляд, гідно. Попри всі випробування, які випали на нашу долю. Зберегли контингент. Добре провели вступну кампанію: дали можливість вступити до Академії талановитій молоді з Києва, Київщини і всієї України. Особливо внутрішньо переміщеним громадянам, яких у нас багато. Діти полеглих воїнів учасників війни теж мають можливість навчатися у нас та опановувати науку творчості.

Академія гідно пройшла акредитацію освітніх програм, що дає нам можливість ще 5 років працювати, і бути впевненими у завтрашньому дні. Потрібно наголосити: це дуже вагомий і складний процес, який багато навчальних закладів проходять з великими потугами або не проходять взагалі. Я був на засіданні Національної агенції із забезпечення якості освіти й бачив, як деякі заклади вищої освіти не складали акредитації. І це трагічно, тому що у підсумку неможливо видати дипломи студентам, які навчалися 4 роки. Як пояснити студентові, чому ? Але завдяки тому, що у нашій Академії працюють досвідчені педагоги, ми підійшли до цієї проблеми дуже відповідально, залучили всі свої творчі й наукові сили, тож і маємо результат: акредитація. Як підсумок нашої роботи – можливість ще 5 років здійснювати освітню діяльність.

Водночас колектив Академії працював над утвердженням нашого реноме як наукової інституції. Провели багато науково-практичних конференцій. Головна – щорічна, яку організовуємо вже 6 років поспіль. Коло наших партнерів з кожним роком збільшується. Долучилися такі провідні мистецькі виші країни, як Київський, Одеський та Львівський університети, Національна музична академія . Співпраця з такими серйозними інституціями для нас є честю. Вони нас приймають у своє коло, а ми їх приймаємо як засновників і організаторів конференції, і вони люб’язно долучаються, тому що вбачають у нас рівноцінних партнерів.

Академія мистецтв імені Павла Чубинського як наукова установа видала чимало наукових праць, статей, альманахів, книг за результатами конференцій. Опублікували також багато нотних та репертуарних збірок, оскільки в Україні спостерігається величезний репертуарний голод. Молоді люди не знають, на чому їм вчитися, бо ж нотні видання практично зникли з полиць магазинів. Автори вимагають гонорарів за виконання їхніх творів навіть з навчальною метою. І то правильно, адже твір є інтелектуальною власністю, працю над якою потрібно відшкодовувати автору: він творив і повинен за те мати винагороду. Так є в усьому світі. Не хочемо, щоб ми з одного боку говорили про академічну доброчесність (списувати не можна, наукові праці повинні бути авторськими на 90%), а з іншого – допускали можливість красти нотний матеріал. Неприпустимо красти також і нотний матеріал. Як не можна красти постановку танцю, драматичні твори, на яких виховуються наші юні режисери, і ті, хто навчається сценічному мистецтву. Тому шукаємо баланс. Даємо можливість нашим студентам навчатися , наприклад, на історичному матеріалі. Йдеться про композиторів, які вже не вимагають від нас роялті: тих, які 50 і більше років тому покинули цей грішний світ, тому їхні твори можна вільно використовувати. Але водночас маємо і своїх чудових авторів, які пишуть прекрасні твори та здійснюють перекладення для інструментів. Скажімо, для електричної гітари дуже мало є репертуару, тож береться скрипковий класичний матеріал і перекладається для електрогітари.

Так студенти стають віртуозами. Якщо студенти на багатому музичному матеріалі виховуються і ще й хорошими педагогами – це дає гарний результат.
Тобто ми шукаємо способи і засоби жити і творити так, щоб це було гідно, чесно і не викликало у наших студентів якихось роздумів на тему: нас вчать бути доброчесними, а тим часом ми беремо чужу фонограму і під неї співаємо, тоді як на цю фонограму хтось зробив аранжування, хтось зробив запис (все це – кошти), а ще хтось написав музику і теж розраховує на гонорар.

Отже, навчити митця не так просто і не так дешево. На жаль. Але ми обрали цю дорогу і нею йдемо. Переконаний, що звертати нікуди не будемо. Адже Академія, здійснивши стрімкий старт, за короткий час досягла чудових результатів. Тому не зійдемо з дистанції.

Тим більш – за крок до сторіччя. Звичайно, ми повинні вже замислюватися, якими увійдемо у сторіччя. Що подаруємо Київщині, Києву, Україні у свій столітній ювілей.

Словом, 2025 рік був дуже вдалим для Академії. Наші студенти перемагали на Всеукраїнських олімпіадах , брали участь у різних наукових симпозіумах як доповідачі, у міжнародних конкурсах і фестивалях.
Звісно, часто це відбувалося онлайн, тому що виїхати кудись дуже важко. Але були й безпосередні поїздки на міжнародні творчі змагання, де наші студенти завжди отримують гран-прі або перші місця, чи принаймні включені до трійки призерів. А конкуренти – доволі серйозні.

У НАШИХ СТУДЕНТІВ ВКРАДЕНО ВЖЕ 4 РОКИ НОРМАЛЬНОГО ЛЮДСЬКОГО ЖИТТЯ

–Чи маєте якісь рецепти або способи, як молодій людині, студенту, протистояти емоційній напрузі й нестабільності через ворожі обстріли?

–Так, рік був успішним. Але все затьмарено війною. Тривогами. Смертями. Руїнами. Безсонними ночами. І емоційне тло навіть від тих перемог, яких ми досягли, приглушене бідою, яка, на жаль, ніяк не може завершитися на нашій землі.
Вважаю , що у наших студентів, цих молодих людей, вкрадено вже 4 роки нормального людського життя. Це ті роки, коли вони могли вільно пересуватися, подорожувати, закохуватися, гуляти цілу ніч до світанку, поєднувати навчання з особистим життям, не боячись, що прилетить. Цинічно нахабно вкрадених 4 роки.

Особливо якщо зважити на те, що наші студенти теж не просто споглядають, а переживають все, що діється: у когось загинув батько, у когось – мати, чийсь родич воює і щодня в тривозі, у когось зруйнували будинок чи знищене майно. На моє переконання, це позначається на загальному емоційному тлі.

Але молодість є молодість. Закони природи ніхто відмінити не може. Студенти все одно живуть і позитивними емоціями. Тому що неможливо обійти те, що тобі призначено Богом і природою. Звісно, у них є певні розваги: вечірки, вечори відпочинку. І навіть творчі змагання набувають обрисів розрядки. Хвилини радості. Відновлення. Розслаблення. Тому в сьогоденні, як мовив поет, радість і сум обнялися. Студенти радіють гарним оцінкам, хорошим курсовим роботам, гарно зробленим дипломним постановкам. Хоча все затьмарюється тим, що коїться з нашою державою, з нами.

Наші студенти їздять з різдвяною програмою всюди, зокрема, вже відвідали Бровари, Софіївську Борщагівку, Сквиру тощо. Нас не лякають відстані й негода: йдемо до людей, І тут є подвійний позитив: насамперед даємо можливість людям відчути свято. А якщо їдемо до тимчасово переміщених, то можливо люди вперше почують колядки і щедрівки, оскільки жили у зросійщених районах і для них це відкриття. То є водночас промоція Академії: їдуть наші викладачі, студенти. Кожну зустріч використовуємо для того, щоб заявити: є Академія, яка має гарні традиції та чудових викладачів. Рівень викладання кожен може прослідкувати, дивлячись на студентів, які приїхали з концертом. Маємо насичену концертну програму під егідою 95-річчя Академії. І водночас віншуємо Різдвяно-новорічний цикл свят.

А ще тримаємо місію: привчити людей до святкування Різдва 25 грудня спільно з усім світом. Хочемо бути частиною цивілізованого світу, тож не повинні плентатися у хвості кирила і його кривавої пастви, яка навіть в Україні, попри злочини рашистів, все одно є його послідовниками.

Головне моє побажання на Новий рік: мир на нашій землі. Бажано, аби цей мир був справедливий, а не ціною втрат територій України.

Бажаю того, чого купити не можна: миру і здоров’я. Усе решта – досяжне.

Розмову вела Ольга ДУБОВИК

Сообщение Рік -2025 в історії й бутті академії появились сначала на Український репортер.

Такий творчий експеримент відбувається в межах навчальної програми школи «Творці». Одним із ключових завдань школи є допомогти дітям вільно самовиражатись, не боятися помилок, розвивати вміння слухати, чути та чітко висловлюватись. Саме тому для всіх учнів викладається студія акторської майстерності. Завдяки багаторічному досвіду співпраці з керівником навчального напрямку – відомим актором театру та кіно Олегом Пригодою – та виступам на великій сцені двічі на рік діти стають більш відкритими та сміливими.

«Ще від садочку «Фрузя», який є першим проєктом засновниці школи, моя донька виступає на великій сцені. За ці три роки я помітила: менше страху перед публікою, більше впевненості на сцені. Їй подобається! У повсякденному житті і на уроках вона стала більш активною, частіше піднімає руку, щоб відповісти. Школа справді розкриває дітей та їхній потенціал», – ділиться Анна, мама учениці школи «Творці».

Казкову атмосферу мюзиклу «Білосніжка і творці» створюють масштабні декорації. Важливим доповненням є неповторні креативні костюми. Вся команда працює над образами персонажів і виготовляє їх повністю вручну з нетривіальних матеріалів – й це окреме мистецтво. Професійна гра досвідчених акторів театру, які залучені до вистави, підсилює ефект і підтримує дітей у їхніх перших спробах.

Особливою цінністю таких виступів є благодійна складова. Так торік завдяки попереднім двом виставам на великій сцені за участю маленьких акторів уже було зібрано понад 1 000 000 гривень та передано благодійному фонду “Лемберґ Волонтери” на потреби військових. Так діти не лише творчо розвиваються, а й вчаться робити добрі справи.

«У такий складний час наш обов’язок докладати всіх зусиль, аби діти не лише реалізували свої таланти та потенціал, а й зростали свідомими громадянами. Наша батьківська спільнота – як школи «Творці», так і садочку «Фрузя» – показує на власному прикладі: завдяки єдності ми робимо великі справи і наближаємо перемогу України», – переконана засновниця, керівниця та ідейна натхненниця навчальних закладів Наталія Щербаненко.

Галина ГУЗЬО

Сообщение Унікальний підхід до навчання: 100 учнів школи “Творці” підкорюють велику сцену появились сначала на Український репортер.

Про інцидент написала Керівниця управління освіти Чернівецької міської ради Ірина Ткачук, а директорка школи засудила дії вчительки й пообіцяла “ухвалити відповідне рішення”.

20 листопада в одному з місцевих Telegram-каналів з’явилося відео, на якому педагогиня спілкується з класом російською.

Коли школяр попросив її перейти на державну мову, вона назвала його “скотиною”, а згодом додала, що він буде “найбільше відповідати на уроках географії”.

Ірина Ткачук обурилася вчинком вчительки та заявила, що та повинна залишити заклад за власним бажанням.

“Дванадцятий рік війни…Вчителька, педагогиня, та, хто має нести дітям світло і правду… На прохання учня розмовляти українською мовою називає його “скотиною”!

Я не знаю, як відреагували на це батьки, але переконана, що такі “педагоги” не можуть працювати в українській школі”, – написала Ткачук.

Директорка ліцею Галина Абрам’юк також відреагувала на інцидент. Учні розповіли їй про нього наступного ж дня – написали колективне звернення, надали відео та аудіозапис.

“Мені прикро, що такий ганебний випадок стався у школі, в якій завжди панував і панує дух українства. Ніколи не толерувала антиукраїнське і не буду. Вчителю делеговано проводити державницьку лінію, якщо ж є порушення, то має відповісти згідно з чинним законодавством”, – написала жінка у Facebook.

Абрамʼюк також повідомила в коментарі “Укрінформу”, що після інциденту вона взяла у вчительки письмове пояснення, а 21 листопада – видала наказ про початок службового розслідування, яке ще триває.

Директорка додала, що не знімає з себе відповідальності та вважає, що на порушення законодавства має бути відповідна реакція.

Сообщение У Чернівцях вчителька назвала учня “скотиною” після його прохання перейти на українську мову появились сначала на Український репортер.

–Тут сидять люди – далеко не всі, а лише невеличка частка нашого колективу– які роблять все, аби добра слава про Академію мистецтв імені Павла Чубинського лунала не лише в Києві й області, а по всіх усюдахв Україні та далеко за її межами, – звернувся до рідного колективуректор, професор, заслужений діяч мистецтв України Василь Романчишин.

. –Бачимо, як зростає наша Академія. Бачимо, як ми міцно стаємо на ноги. Бачимо, як завойовуємо серця і душі молодих людей, котрі поєднують свою долю з нашою Академією та приходять до нас, щоб удосконалювати свою майстерність, ставати справжніми митцями і творити культурне, духовне, мистецьке обличчя нашої країни. Україна дуже потребує саме таких людей.
Дуже сподіваємося, що невдовзі війна має закінчитися. Принаймні,припиниться її гаряча фаза. Щоб не гинули наші люди. Щоб могли працювати наші викладачі й вчителі в школах. Щоб був мир і спокій. Ми дуже цього хочемо.

Але потрібна буде наша з вами м’яка сила культури, що спроможна залікувати рани війни в людських душах. Усе це завдяки тому , що у нас є така постать як Учитель.

Дякую викладачам і всім працівникам нашої Академії. Хочу, щоб ви,молоді люди , студенти розуміли, що у нас –найкращі викладачі. Тому що та атмосфера, те доброзичливе, щире ставлення до студентів ,яке є у нашій Академії, не має аналогів в інших закладах. Повірте, я знаю, що кажу. Бачу, як працюють інші колективи, і як там ставляться до студентів. У нас – все для студента. У нас студентська рада має такі широкі повноваження, яких не мають студради в інших закладах. Наше студентське самоврядуванняможе визначати,які дисципліни повинні переважати в навчальному плані і навіть робити «відвід» викладачам. І це нормально , тому що головна постать в Академії – студент. Однак сьогодні наша честь і шана – Учителям.

Дуже дякую всім, хто разом зі мною, ректоратом, адміністрацією працює на благо нашої Академії. Відкрию секрет: з нагоди свята ми видали премію в розмірі окладу всім працівникам. Це наш невеличкий внесок у покращення матеріального стану педагогів, адже зарплати у нас, на жаль, не найвищі. ТаДень учителя –подія, варта того, щоб її вшанувати.

Щиро шаную, поважаю і люблю кожного з вас. Ми з вами уже настільки міцно об’єднали серця, душі, розум навколо ідеї творення Академії, що справді стали рідними. Мені було приємно бачити, настільки під час вчорашнього концерту представники мистецьких шкіл Київщини (понад 60 директорів та інші працівники)були захоплені молодими талантами на сценіАкадемії. Ви – варті найкращих відзнак. Знайте, що ми вашу працю цінуємо. Подяки вартий кожен з вас.

За плідну педагогічну діяльність на ниві підготовки кадрів для культурно-мистецької сфери та з нагоди Дня працівників освітиВасиль Романчишин вручив подяки:викладачу кафедри «Музичне мистецтво естради» Ярославу Кваші, викладачці вищої категорії Предметно-циклової комісії « Загальноосвітні дисципліни» Тетяні Арих , викладачці-методистці ПЦК «Менеджмент соціокультурної діяльності» Галині Литвинчук та викладачці кафедри «Музичне мистецтво естради» НеліЦапенко.

А далі – мистецький стрій тримали студенти, даруючи свої таланти тим, хто своєю мудрістю, енергією та доброю душею робить життя молодого покоління світлішим.

З місією ведучих дійства успішно впоралися студенти 4 ВТЗ курсу ПЦК «Видовищно-театралізовані заходи» Ангеліна Мітакі та Іван Мінаєв.

Першим на сцену вийшов з піснею-скарбом «Сік землі» ансамбль народної пісні «Роксолана» під керівництвом Заслуженої артистки України Людмили Придіус, яку 3 жовтня колектив вітав з днем народження.

Мирослава Леонова – солістка хореографічного ансамблю «Молодощі», володарка золотих дипломів міжнародних конкурсів у Франції, Словаччині, Україні вразила хореографічною композицією «Квітка Єгипту».

Ансамбль скрипалів під орудоюдокторки філософії, викладачки вищої категорії Олесі Пилип зіграв знамениту « Мелодію» А. Дворжака ( концертмейстерка– Ірина Михайловська).
Другокурсник коледжу Роман Ткачук з класу викладачки , Заслуженої працівниці культури України Ірини Бойко у супроводі концертмейстерки Ангеліни Стукаленко вкотре перфектно виконав арію з опери В. Фальво «Dicitenselovue».

Змусив поринути у світ танго третьокурсник ПЦК «Народні, оркестрові, духові та ударні інструменти» Артем Алексєєв,самовіддано відтворивши на баяні «Анантанго» ( клас викладача-методиста, відмінника освіти України Сергія Омельченка).

Піснею-закликом до мрії «Летимо» зачарував студент 2 ЕМ курсу ПЦК «Музичне мистецтво естради» Артем Сокур ( клас викладачки, магістерки естрадного мистецтва Альони Литвин).

Викликав шквал оплесків витончений і граційний танець «Реноме» у виконанні володарів золотого сузір’я Міжнародного конкурсу «Гірське сузір’я-24» ( Словаччина), володарів іменного диплома Паризького Міжнародного університету, чемпіонів України та Польщі, солістів хореографічного ансамблю «Молодощі» Діани Мазаєвої та Андрія Дерезіна.

Катерина Іванова до глибини душі зворушила знаменитою піснею Миколи Мозгового «Любов останньою ніколи не буває» ( кафедра «Музичне мистецтво естради, клас викладача , заслуженого артиста України Ярослава Кваші).

Флейта в руках першокурсника ПЦК «Народні, оркестрові, духові та ударні інструменти» Богдана Толстова витончено зронила мелодію Даніеля Обера «Престо» (клас викладачки АріниШапочкіної, концертмейстерка – Ірина Михайловська).

Торкнулася найглибших струн душі «Колискова для серця» у виконанні студенток 4 курсу жіночої групи хореографічного ансамблю «Молодощі» під художнім керівництвом неймовірної викладачки- методистки Тетяни Борисенко.

Концерт-присвята викладачам, як і більшість творчих імпрез Академії, не обійшовся без пісні Володимира Івасюка. Легендарну «У долі своя весна» щемно співала Вікторія Забіло – студентка 4 БЕМ курсу кафедри « Музичне мистецтво естради» ( клас викладачки, Народної артистки України Жанни Боднарук).
Схвальні вигуки, гучні оплески, щирі посмішки й обійми створили особливу атмосферу.

Ольга ДУБОВИК

Сообщение Тут– найкращі викладачі і усе – для студентів появились сначала на Український репортер.

Директор Директорату вищої освіти та освіти дорослих Міністерства освіти на науки Олег Шаров в ефірі Єдиного телевізійного марафону пояснив, що така ситуація є наслідком демографічної кризи, яка почалася багато років тому.

“Ми ще 17-20 років тому приймали на бакалаврат по пів мільйона людей на рік. І так кількість місць, яка на той час була обладнана і підготовлена закладами вищої освіти скорочується, але скорочується доволі повільно. Тому дійсно маємо надлишок фізичних місць”, – зазначив Шаров.

За його словами, наразі до середини жовтня багато закладів вищої освіти добирають вступників.

“Але цих 400 тисяч ніхто не набере, цих вступників просто фізично немає. Треба розуміти, що загальна кількість можливостей ЗВО вже достатньо тривалий час більша, ніж кількість людей, які хочуть і можуть здобувати вищу освіту. В принципі це особливість не тільки України”, – сказав посадовець.

Окрім того, Олег Шаров переконаний, що цей дисбаланс не шкодить державному бюджету, оскільки бюджетне замовлення формується відповідно до реальної кількості абітурієнтів і демографічної ситуації в країні, а не на основі загальної кількості місць, які можуть запропонувати виші.

Сообщение Демографічна криза. У 2025 році українські вузи лише наполовину поповнилися студентами появились сначала на Український репортер.

Про це повідомив головний державний санітарний лікар, заступник міністра охорони здоров’я Ігор Кузін.

Яка альтернатива
За його словами, школярі без вакцинації не залишаться без освіти — їм можуть запропонувати дистанційний формат навчання. Обмеження діятимуть до моменту отримання необхідних щеплень або стабілізації епідситуації.

«Спалах починається тоді, коли кількість невакцинованих дітей становить понад 5% серед популяції чи колективу. Школа, де рівень охоплення вакцинацією сягає 95%, є умовно безпечною», — наголосив Кузін.

Він пояснив, що в середньому 2–3% дітей не отримують щеплень через медичні протипоказання. Проте небезпека зростає, коли батьки свідомо відмовляються вакцинувати дітей через недовіру або брак інформації.

«Хочу нагадати спалах кору у 2017–2018 роках, коли багато дітей загинули через ускладнення — корові енцефаліти чи інші стани. Кір — небезпечна інфекція, проти якої потрібно захищатися. Такі обмежувальні заходи є елементом безпеки у шкільному середовищі», — підкреслив Кузін.

Як вберегти дитину від кору
Найефективніший засіб — щеплення.

За календарем, першу дозу КПК дитина має отримати в 1 рік, другу — у 6 років. Якщо батьки пропустили щеплення, важливо надолужити його якомога швид

Дві дози вакцини КПК забезпечують високий рівень захисту — до 97%.

Якщо дитина контактувала із хворим, треба зробити щеплення терміново — в жодному регіоні країни немає дефіциту вакцини. Поки щеплення не отримано, рекомендується уникати відвідування громадських місць, шкіл та дитсадків для зниження ризику зараження.

ЮНІСЕФ наголошує: лише глобальне охоплення вакцинацією на рівні 95% стримає масштабні епідемії кору.

Нагадаємо, в Україні протягом року кількість випадків кору зросла більш ніж удесятеро. Найбільшу небезпеку ця інфекція становить саме для дитячих колективів. Як наголосив головний санітарний лікар Ігор Кузін, кір є однією з найзаразніших хвороб: дев’ятеро з десяти невакцинованих дітей, які контактують із хворим, неминуче інфікуються.

Нині в країні офіційно зафіксовано майже 1200 випадків захворювання, з яких близько 900 — це діти до 17 років. Для порівняння: торік було лише 70.

За словами Кузіна, кір особливо швидко поширюється у замкнених дитячих колективах — школах і класах, де діти постійно контактують між собою. Рівень охоплення вакцинацією від кору, паротиту та краснухи залишається критично низьким — лише 44% при необхідних 95%. Найгірша ситуація спостерігається у Київській, Одеській та Івано-Франківській областях.

Посадовець також нагадав про небезпеку інших інфекцій, зокрема поліомієліту та дифтерії. Так, на Закарпатті нещодавно вдалося ліквідувати спалах поліомієліту, на що разом із ВООЗ знадобилося майже три роки.

Кузін звернув увагу, що недовіру до вакцинації посилювали деякі релігійні громади, зокрема церква Московського патріархату. Це суттєво вплинуло на низький рівень щеплень серед населення.

«Кір і надалі залишається головною загрозою для дітей в Україні. Щеплення потрібно робити якомога швидше, адже лише при охопленні щонайменше 95% можна уникнути повторних спалахів як у школах, так і на рівні регіонів», — підсумував заступник міністра.

Сообщение Дітей без щеплень не пускатимуть до школи появились сначала на Український репортер.

Про це повідомили у Міністерстві освіти і науки України.

Натомість структуру навчального року, зокрема фактичну дату завершення навчальних занять і початку канікул, визначатиме педагогічна рада закладу освіти.

Хто вирішує, коли закінчується навчальний рік і починаються канікули?

Це питання входить до компетенції самих освітніх закладів. Рішення ухвалює педагогічна рада, яка враховує:

навчальне навантаження;
безпеку в регіоні;
потреби та стан учнів;
готовність учителів.

“Тому дати завершення навчання, проведення останнього дзвоника і тривалість літніх канікул можуть відрізнятися в різних закладах освіти”, – зазначили у МОН.

Сообщение Новий навчальний рік: Уряд затвердив дати початку та завершення занять у школах появились сначала на Український репортер.

Сюди приїхали посланці більше ста країн. Україна була представлена шістьома учнями — і кожен із них здобув нагороду. У підсумку: одне «золото», два «срібла» та три «бронзи». Особливо приємно, що четверо з переможців — учні Русанівського ліцею Дніпровського району Києва. Їхній результат — це не лише особиста перемога, а й велика гордість для всієї освітньої спільноти України.

Наші переможці: Олесь Гордійчук — 11 клас, Український фізико-математичний ліцей Київського національного університету імені Тараса Шевченка («золото»), Олександр Горбунов — 9 клас, Русанівський ліцей («срібло»), Даніїл Швайко — 11 клас, Вінницький фізико-математичний ліцей №17 («срібло»), бронзові нагорорди здобули: Володимир Забігайло, Мирослав Любимий, Степан Семиренський — усі з Русанівського ліцею, 11-й клас.

Про це повідомляє Дніпровська районна державна адміністрація.

Фото із Фейсбук-сторінки Дніпровської РДА.

Сообщение Київські учні здобули блискучу перемогу на Міжнародній математичній олімпіаді появились сначала на Український репортер.

Згадалося, як я з родиною у 2017 році напередодні написання закону про мову поїхали помандрувати в Европу. Я поставила перед собою завдання вивчити, як вирішене там мовне питання і планувала провести моє дослідження в полі, тобто, подивитися, як мовне питання працює на вулицях, у сфері обслуговування тощо, побувати в школах, а також поспілкуватися з офіційними особами на предмет законодавства.

Почали з країн Балтії: Литви, Латвії, Естонії. Я писала звідти свої репортажі, які були популярні серед українців, бо ми відкривали для себе нову тоді тему – а як з мовою у них. Тепер ми знаємо, як. Тоді ж наші політики нас годували гнилою рибою, що в Європі кордони відкриті, і з мовним питанням теж упали всі кордони, тепер там хто як хоче, так і спілкується. І ми ж вірили цій брехні. Ну може не всі, та все ж. Тому, перш ніж всунути голову у мовну пастку нашого майбутнього закону, я вирішила сама все побачити, почути і «помацати».

Напишу зараз лише одне з тих вражень. Нас зустріли автом в аеропорту Латвії і дорогою увімкнули латиське радіо. Я почула знайому всім старшим людям мелодію пісні, яка була дуже популярна в моїй юності, і написана мастодонтами радянської естради Раймондом Паулсом та Ільйой Рєзніковим, і виконана не меншими мастодонтами Лаймою Вайкуле та Валерієм Леонтьєвим (це вам не Вєрка якась «всьо будєт харашо»), а топова пісня радянської естради «Ах вєрнісаж, ах вєрнісаж, какой партрєт, какой пєйзаж…» – ОДНАК, мелодія, яку я почула по радіо була мені знайома, а от слова – ні, бо ця пісня звучала у виконанні Лайми Вайкуле латиською мовою.

Мало того, що в ті дні перебування в цих трьох країнах я не почула на радіо жодної москвомовної пісні (не знаю, як тепер), так ще й знайомі мені москвомовні пісні Лайми Вайкуле – всі були перекладені і співалися латиською.

Я запитала тоді в депутата їхнього сейму, в автівці з яким ми їхали, чому всі пісні перекладені? Він сказав, що так зобов’язало законодавство. Я спитала, чи не було нарікань чи й обурення від їхньої зірки Лайми Вайкуле або московської зірки Іллі Рєзнікова – на що депутат лише очима покліпав і спитав мене:

– Як це? Це ж закон такий.

Більше того, він сказав щось типу такого, що Лайма латишка, закон латиський, тож вона навіть сприяла перекладам, вона ж не ворог свого народу і собі…

Нагадаю, що в них не було війни, але були мордобої москвомовних. На відміну від нас – у нас війна є і мордобоїв за московську мову немає.

Навпаки, Вєрка Сердючка ще й дуль нам публічно у писки за свою московську талалайку натикає.

То я собі й думаю, а чи така вже й винна Вєрка.

Лариса Ніцой, письменниця

Джерело: Фейсбук

Сообщение Щодо мовного скандалу з Данилком-Вєркою Сердючкою. Роздуми письменниці появились сначала на Український репортер.