Є велика небезпека, що після продажу українських гектарів матимемо незалежну країну на чужій землі. Роздуми аграрія

Після того, як українська земля опиниться у приватних руках мільярдерів державний бюджет зазнає величезних втрат.

Ще давньогрецький філософ Сократ переказав через свого найвидатнішого учня Платона безсмертне застереження людству: «Горе тому народу, який дозволить якомусь пройдисвіту загородити ділянку землі й заявити: «Це моє!». Земля – природний ресурс, а не продукт виробництва, тому вона принципово не може і не повинна розглядатися як товар і виставлятися на продаж».

Про статус землі на міжнародному рівні йдеться в резолюції конференції ООН 1979 року: «Земля внаслідок своєї унікальної природи і незамінності в житті людини не може використовуватись як звичайне майно, контролюватись окремими особами, бути об’єктом, не захищеним від ринку».

Цивілізовані держави дослухалися до цих застережень і порад, швидко усвідомили помилку від приватизації землі направо й наліво. Тож запустили ефективні правові механізми повернення приватних земельних ділянок під контроль держави. Через земельний банк викуповують їх, передусім у тих власників, які не мають ні відповідних знань, ні уміння працювати на землі.

Викуплену землю здають в оренду фаховим, умілим і відповідальним сільгоспвиробникам, від чого одержують велику ренту для поповнення бюджетів. Не менш важливий і державний контроль за використанням землі.

На цьому не вперше наголошую, посилаючись на давно перевірений досвід цивілізованих країн, на які довгими язиками рівняється і зовсім нова владна команда. Вона унікальна: по світу старцює з простягнутою рукою, але не хоче помічати мільярдів, що лежать під ногами, – відмовляється від величезної земельної ренти. Відмовляється від мільярдних додаткових надходжень до бюджету, не витрачаючи на це ніяких капіталовкладень. Зараз розмір орендної плати в одному районі, навіть в одному населеному пункті, може різнитися в рази. Та різниця «вирівнюється» неофіційною доплатою в чиїсь кишені. Скільки від цього недоодержує найбідніша в Європі державна скарбниця – ніхто офіційно не підраховує, щоб не вийти на власну вигоду. А які втрати для бюджету будуть, коли земля опиниться в приватних руках багатіїв?

Втім, і питання поповнення бюджету земельною рентою – не головне, що змусило європейців і американців повернутися до формування земельного банку державної власності. Вони порахували, скільки потрібно землі державної власності, щоб мати гарантовану продовольчу безпеку для суспільства. Тож у США, наприклад, повернули у державну власність 60 відсотків землі, у європейських країнах – від 70 до 90 і більше відсотків, і ці процеси тривають. Державницькому завданню служить і та земля, що виставляється на продаж цивілізованого ринку. Але не такого, який запроваджують в Україні, де не передбачається ні латання великих дірок у надходженнях до бюджету від земельної ренти, ні формування банку землі для створення стабільної продовольчої безпеки.

На жаль, у діяльності українських політиків і державників у пріоритеті – їхні власні інтереси, та ще вірнопідданої челяді. Для цього не обов’язково керувати державою так, як керують своїми державами європейці й американці. Бо й різниця між ними і нашими керманичами дуже велика: ті – справжні лідери-державники, а наші – їхні слуги, перевдягнуті в народних…

Веду мову про ганебне управління багатющою великою державою, лідери якої нехтують думками й застереження світових мудреців і вчених, резолюціями міжнародних організацій, зрештою – думками свого електорату.

Зате з телеекранів пишаються «доленосним успіхом» – прийняттям закону про продаж землі. Мовляв, прийнятий опівночі закон ощасливлює фермерів та інших селян. Але соціологи й незалежні експерти вже визначили, що 80 відсотків фермерських господарств і особистих селянських підприємств економічно не готові купувати оті передбачені законом 100 гектарів землі. Та і в кого вони куплять ту землю? У агрохолдинга «Кернел», у якого 530 тисяч гектарів орендованої землі на території 11 областей? Чи Олег Бахматюк випустить зі своїх рук хоча б гектар із свого земельного банку, який він оптимізував у 2019 році до 500 тисяч гектарів? Неважко увити, скільки він угатив своїх мільйонів, викуповуючи активи у російського бізнесмена Подольського. Оптимізував земельний банк до 370 тисяч гектарів і мільярдер, колишній перший заступник глави Адміністрації президента України (каденція Петра Порошенка) Юрій Косюк.

До речі, остаточне формування банків орендованих земель найбільшими агрохолдингами відбулося саме за президента Порошенка.

Агрохолдинги збирали орендовану землю шляхом скуповування активів інших компаній. Насправді ж, головною була купівля прав оренди землі. А це – очевидний «чорний ринок». Скажімо, один «хлібопашець» свого часу купив собі права оренди більше двох тисяч гектарів землі в Бобровицькому районі, та недовго там господарював – вирішив перепродати права оренди і добряче підзаробити. Назвав ціну і мені: 1400 доларів за гектар чужої землі. Я відправив подалі такого торгаша, але він знайшов іншого, багатшого покупця. Думаєте, десь офіційно зафіксована справжня ціна покупки права оренди земельних паїв? Від цих торгів багато хто озолотився за селянські земельні паї, а їхні власники і держава – одержали дулю з маком.

Нове законодавство надало першочергове право орендарям викуповувати у власність орендовані землі. Ніби й справедливо, оскільки в ту землю багато вкладено коштів, відповідна база створена… Але навіщо цинічно брехати людям, що вони нарешті одержали можливість купити собі до 100 гектарів землі? Реальне право й таку можливість має орендар, а також його підставні фізичні особи, яким він може передати своє першочергове право викупу цієї землі.

Щоб далі запудрювати мізки співвітчизникам, затіяли лемент навколо закону про народовладдя, в якому передбачений і референдум стосовно продажу землі іноземцям. Наведу один цікавий факт: «Агропросперис» в 11 областях (від Чернігівської до Львівської) орендує 300 тисяч гектарів землі. Власники агрохолдингу – Джордж Рор і Моріс Табасиник. Серед їхньої законної діяльності в Україні є й «банківські послуги». Згідно з «народним» законом, «новоукраїнці» ще до референдуму можуть скупити на «своїх українців» орендовану землю. Джордж і Моріс можуть стати власниками й заставленої землі під їхні «банківські послуги».

Держава, безумовно, створить умови кільком «фермерам», щоб взяли пільгові кредити під заставу землі в банках з іноземним капіталом, але чим це закінчиться? А скільки іноземних інвестицій у агрохолдингах з великими земельними банками?

Тобто, величезна кількість українських гектарів давно вже в руках іноземних мільярдерів, а «слуги народу» лише легалізували їхнє право на приватне володіння головним українським ресурсом. І народ це їм дозволив. Дозволив не просто продаж землі, а продаж всієї України. Бо де ви бачили незалежну країну на чужій землі?

На жаль, народ не хоче цього бачити. Багато хто з поводирів «забиває» голови електорату гордістю, що в Україні, на відміну від Росії чи Білорусі, справжня демократія. Не кажуть тільки, яка ціна української демократії? Ще не так давно дружно голосували взамін на благодійність для школи чи ФАПу, а на останніх парламентських виборах голоси за кандидата в депутати продавали за 200-300 гривень.

Який народний депутат, обраний демократично, запам’ятався виборцям своїм результативним служінням для покращення життя простого народу? Благодійність не беру до уваги – бо то не служіння, а підкуп виборців. Депутат останнього скликання від нашого округу взяв участь у земельній афері світового рівня – і нічого, ніби так і треба.

Така ж ситуація і стосовно президентських виборів. Демократично обираємо, а що одержуємо на завершення їхніх каденцій?

 

 

Леонід ЯКОВИШИН, Герой України, генеральний директор ТОВ «Земля і воля», кандидат економічних наук, публіцист

На цю тему: Герой України Яковишин пояснив, чому він проти розпродажу землі на вітчизняному базарі і світовій «товкучці»

 

 

 

Леонід Яковишин

Леонід Яковишин

Герой України, генеральний директор ТОВ «Земля і воля», публіцист


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

eighteen − fourteen =