Chorus та нова військова стратегія Франції

Запуском програми Chorus Міністерство збройних сил Франції зробило крок, який докорінно змінює економіку ведення війни на далеких дистанціях. Починається масове виробництво недорогого ударного безпілотника-ракети, покликаного завдавати потужних ударів по стратегічних цілях. Анонсована 12 квітня 2026 року Генеральною дирекцією з озброєння (DGA), програма Chorus використовує досвід України і знаменує комплексне зрушення в європейській оборонній доктрині, віддаючи пріоритет промисловим масштабам і принципу «проєктування під задану вартість» (простіше кажучи, дешево і сердито) на противагу традиційним дорогим високоточним ракетам.

Розроблений у рамках прискореного спільного проєкту оборонного інноватора Turgis&Gaillard та автомобільного гіганта Renault, безпілотник Chorus вже називають відповіддю Європи на сувору реальність воєн на виснаження ХХІ століття. Займаючи нішу між крилатою ракетою і баражуючим боєприпасом, Chorus спроєктований з єдиною метою: масовано вражати і знищувати особливо важливу мету в глибокому тилу противника.

Він має вражаючу дальність польоту в 3000 кілометрів, що дозволяє завдавати ударів по цілям далеко за межами європейського континенту, стартуючи безпосередньо з території Франції. Оснащений боєголовкою масою 500 кг, раніше характерною лише для багатомільйонних крилатих ракет, таких як SCALP-EG. Цієї потужності достатньо, щоб вражати мости, командні пункти та паливні сховища. Але, мабуть, найреволюційнішою особливістю ракети є ціна. За ціною близько 100 тис. євро (117 тис. доларів США) за одиницю Франція може запустити 20 Chorus за ціною однієї традиційної крилатої ракети.

Вперше Франція залучила великого цивільного автовиробника до реалізації національної ініціативи щодо завдання ударів у глибокому тилу противника. Використовуючи досвід Renault у галузі масового виробництва, DGA створює механізм, що дозволяє подолати обмеження, властиві кустарному, дрібносерійному виробництву оборонної продукції. Остаточне збирання заплановано на заводі Renault у Ле-Мані; при цьому будуть застосовуватись спрощені технології, такі як використання компонентів цивільного призначення, що дозволить прискорити темпи виробництва.

DGA ставить за мету нарощування обсягів виробництва до 600 одиниць на місяць (понад 7000 одиниць на рік). Ця стратегія промислової надшвидкості (Industrial Warp Speed) гарантує, що Франція створює не просто окремий вид озброєння, а повноцінний конвеєр оборони в сучасній війні.

Система Chorus займає центральне місце у новій французькій «Стратегії насичення» — доктрині, яка виникла на основі уроків «цифрової окопної війни» в Україні. Мета полягає не в тому, щоб кожен окремий безпілотник вразив свою мету, а в тому, щоб запустити в рамках однієї операції «Chorus» достатню кількість апаратів для вичерпання пропускної спроможності ворожих систем радіолокації і виснаження запасів перехоплювачів, тобто для придушення ППО.

Подібність Chorus з “Фламінго” безсумнівно. Французькі розробники визнали вплив української системи крилатих ракет, однак зазначили, що Chorus оптимізовано для більш масового та економічного виробництва – нехай і за рахунок відмови від надзвукової швидкості.

Хоча Chorus є суто національною французькою програмою, за нею уважно стежать європейські союзники. Цей проєкт вписується у більш широку тенденцію 2026 року: середні держави прагнуть створювати самодостатні системи озброєння, щоб уникнути обмежень, що накладаються іноземним експортним контролем.

Франція першою за Україною перетворюється на епоху війн дроні. Париж, об’єднавши виробничу міць Renault з інженерними рішеннями Turgis&Gaillard, показав, що розуміє наскільки високі ставки в 2026 році, що перемога дістанеться тому, хто зможе перевершити противника за обсягами виробництва засобів удару та перехоплення. Франція готова очолити цей перехід до нової зброї у Європі.

Ще більш вагомою є вкрай своєчасна ініціатива Макрона щодо заміни ненадійної американської ядерної парасольки над Європою французькою. Трамп, грубо кажучи, вже всіх за… е-е-е, пардон дістав своєю непередбачувано-бурхливою генерацією хаосу. Почуття більшості жителів нашої планети висловив прем’єр-міністр Іспанії, який на погрози недостріленого відповів: «Та роби, що хочеш, тільки заткнися!» (переклад вільний).

Франція пропонує ядерну парасольку

2 березня Макрон заявив про плани збільшити ядерні боєголовки. Він підтвердив готовність розгорнути зброю у союзників та назвав вісім зацікавлених країн. А 20 квітня Франція та Польща обговорили спільні ядерні навчання під час візиту президента Еммануеля Макрона до Гданська.

Він та прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск домовилися про проведення спільних навчань у рамках французької ядерної системи стримування. Навчання пройдуть над Балтійським морем та на півночі Польщі. Участь візьмуть французькі винищувачі Rafale та польські ВПС. Польські пілоти будуть проводити дальню розвідку та відстеження цілей. Вони завдадуть імітуючих ударів конвенційними ракетами JASSM-ER з F-16. Цілі – об’єкти неподалік Санкт-Петербурга. Французькі військові імітують ядерні удари. Rafale прилетять із Франції вздовж лінії Будапешт – Калінінград та відпрацюють атаки на цілі в Росії та Білорусі.

Перевага проєкту – відсутність бюрократії НАТО (країни ЄС зобов’язані допомагати одна одній у разі нападу). Це пришвидшить оборонні рішення. Париж прагне залучити європейських союзників до своїх атомних сил на тлі того, що Вашингтон демонструє меншу надійність. Раніше французький лідер оголосив про «новий етап стримування», який передбачає активніше залучення інших європейських країн, зокрема Польщі, Німеччини, Греції, Нідерландів, Бельгії, Данії та Швеції.

Туск, коментуючи можливість розміщення французьких ядерних винищувачів у Польщі, визнав: “Чесно кажучи, бачити Рафалі з атомними бомбами над Польщею — це не моя мрія. Але ми живемо у світі, де нам необхідні можливості ядерного стримування”. При цьому Париж наголошує, що повний контроль над ядерною зброєю залишається виключно у Франції. Йдеться лише про спільні навчання та можливе розміщення літаків на базах союзників. Туск також заявив, що Польща приєднується до “ексклюзивної групи країн, які розуміють необхідність європейського суверенітету”.

І Німеччина прокинулася

“Німеччина обійшла США з виробництва боєприпасів, заявив глава Rheinmetall Армін Паппергер журналістам у Гамбурзі. За його словами, найбільший оборонний концерн ФРН наростив виробництво військових вантажівок з 600 до 4500 на рік, боєприпасів середнього калібру – з 800 000 до 800 000 000 до 1,1 млн. Зараз у Німеччини більше потужностей виробництва звичайних боєприпасів (не ядерних чи хімічних), ніж у США, запевнив Паппергер.

За його прогнозом, вже найближчими роками виробництво зброї може замінити третину робочих місць в автомобільній промисловості Німеччини, яка стикається з кризою та скороченнями. Зараз у Rheinmetall працюють 44000 осіб. Декілька десятиліть концерн стикався з дефіцитом кадрів, оскільки збройова галузь вважалася в Німеччині непривабливою. Однак тепер тренд змінився: за 2025 рік Rheinmetall отримав 350 000 заявок від претендентів з усього світу, з них 250 000 – з ФРН.

До 2030 року колектив Rheinmetall зросте до 70000 співробітників, ще 210000 будуть зайняті в ланцюжку його постачальників. Це буде близько третини від загальної кількості робочих місць у сьогоднішній автомобільній промисловості ФРН. За словами Паппергера, зараз “Rheinmetall співпрацює з 11500 німецькими постачальниками, з них 4500 фірм працюють і з виробниками автомобілів.”

Підбиваючи підсумки, зауважимо, що стогнання та плачі про занепад Європи вчергове виявилися передчасними. Україна не лише захистила її, а й розбудила! Це означає, що Росія незабаром заспокоїться. Вічним спокоєм.

Юрій КІРПІЧОВ, публіцист, письменник, США 

Сообщение Занепад Європи скасовується або Vive la France! появились сначала на Український репортер.

Балтійський бізнес Нью-Йорка

Я писав для ENY (“Елегантного Нью-Йорка”) про Зунд, про проєкт STRO, про американську торгівлю з Балтикою, про вклад Нью-Йорка в неї, і ця стаття фігурує у списку літератури моєї нової книги, яка називається «Мати всієї комерції» і з січня цього року публікується в журналі «Сім мистецтв».

Один з перших зареєстрованих у STR (митні регістри Зунду) рейсів з Нью-Йорка на Балтику здійснив сміливий американець Роберт Дональдсон – плавання порушувало британський Навігаційний акт, прийнятий при Кромвелі, який забороняв пряму торгівлю англійських колоній з Європою.

Robert Donaldson (469236) 11/7/1757 – New Yorck – New Yorck – Petersborg
1200 Ruller Seildug, 93 1/2 Daler 12 Skilling
260 Stk. Ravedug, 4 Daler 3 Skilling
97 1/2 Daler 15 Skilling
Føring 3 1/2 Daler 15 Skilling
94 Daler
Fyrpenge – 4 Daler
Total – 98 Daler

Розшифруємо. Шипмастер (капітан) Дональдсон (запис від 11 липня 1757) веде корабель, чиї власники живуть у Нью-Йорку (за сучасним: порт приписки), з Нью-Йорка до Петербурга. Вантаж: 1200 рулонів тонкої парусини (Seildug), яка обкладена митом в 93,5 далера і 12 скілінгів, і 260 штук грубої парусини (Ravedug) на 4 далера і 3 скілінги мита. Після відрахування деяких знижок (Føring) сплачено 94 далерів мита і 4 далерів маячного збору.

Треба зауважити, що везти до Росії парусину це як їхати в Тулу зі своїм самоваром – Росія сама славилася чудовою парусиною і масово експортувала її. Мабуть у Нью-Йорку на той час не знали цієї обставини. У зв’язку з цим показовим є наступний приклад рейсу судна з Нью-Йорка на Балтику, пізніший, коли американські колонії здобули незалежність, і меркантильні інтереси сторін прояснилися.

Robert M. Ambrose (344966) 14/4/1793 Neyork i America Neyork i America Kiøbenhavn
Ladning: Sukker, Café, Olie, Brandevin og sirop. Fyrpenge – 4 Daler, Total – 4 Daler.

Розшифровка. Нью-Йоркський капітан Роберт Амброз відзначився на митниці 14 квітня 1793 року, йдучи з Нью-Йорка до Копенгагена з вантажем цукру, кави, соняшникової олії, бренді та сиропу. Товар митом не обкладався, оскільки призначався для Данії.

Погодьтеся, вантаж не характерний для Нью-Йорка – цукрова тростина на його околицях не росте. Звичайно, можна припустити, що вантаж доставлений з Вест-Індії на північ іншими кораблями, але мав місце інший, більш простий варіант. Судна північних штатів йшли спочатку на південь, до островів Карибського моря, там брали місцевий товар і потім прямували до Європи. Звідки із вантажем йшли прямо через Атлантику додому. Більшість кораблів прямували цим маршрутом, який одержав спочатку назву «цукрового трикутника», а потім «бавовняного» – по наймасовішому вантажу. Але про деталі морських зв’язків Нью-Йорка з Балтикою можете зачитувати у згаданій статті в ENY, а нам час перейти до моєї книги.

Актуальність

Війна Ізраїлю та США з Іраном наголосила на важливості проток – зі згадування про них я починаю книгу, її частину, опубліковану в лютневому номері «Семи мистецтв», – про них, у тому числі про Ормузьку, про яку зараз тільки й розмов. Та й сама книга присвячена найціннішим відомостям митних регістрів Зунда, надзвичайно важливої протоки, що дає вихід із Балтійського моря у великий світ. Блокада Ормузької протоки призвела до повсюдного злету цін на нафту і газ і очікування рецесії світової економіки.

Зунд (Sound) – це німецька назва протоки Ересунн, яка сполучає Балтику з Північним морем.

Матір’ю всієї комерції називали в Голландії торгівлю з Балтикою і це багато про що говорить. Бо майже триста років, починаючи з кінця XV століття, ця маленька, бідна всім, крім енергії, працьовитості та талантів жителів, країна була безумовним лідером у морській комерції. У XVII столітті, «золотому столітті» Голландії, дві третини світового товарообігу забезпечували її суду. При цьому левова частка торгівлі з Балтикою йшла через протоку Зунд, що наголошує на важливості регістрів (журналів) Зундської митниці (Sound Toll Registers, STR).

Між іншим, однією з причин розвитку балтійської торгівлі та піднесення Голландії була… Україна! Експорт її хліба та імпорт численною шляхтою та магнатами предметів розкоші та культури стали одним із драйверів золотого віку Голландії, а також висунули Данциг на позицію найбільшого порту Балтики.

Ще одна причина актуальності та навіть злободенності книги – морська блокада Росії. Країни Європи все частіше затримують судна її «тіньового флоту», а Україна дронами розносить порти агресора. Наприкінці лютого в газеті вчених та популяризаторів науки «Троїцький варіант – Наука» вийшла моя стаття «Континентальна блокада в регістрах Зунда», яка базується на даних регістрів, присвячена цій темі. Бо континентальна блокада 1807-1813 років була практично самоблокадою Росії і вона постійно і систематично порушувала її, ледве не офіційно вдаючись до послуг контрабандистів, які тоді грали роль тіньового флоту – або нинішній такий флот виступає як контрабандисти. Ці порушення викликали гнів Наполеона і війну 1812 року.

Проєкт STRO

Книга викликана до життя тим, що з 2017 до 2024 року я брав участь у монументальному датсько-голландському проєкті STRO (Sound Toll Registers Online). Він присвячений створенню добре структурованої, з розвиненим довідковим апаратом загальнодоступної бази даних STR, найціннішого джерела інформації про історію комерційного мореплавання (реєстри велися 360 років і містять близько двох мільйонів записів!), а тим самим багато аспектів історії Європи та Америки.

На цю тему також читайте: Регістри Зунда та продаж Аляски. Про що свідчать архіви світу

Регістри Зунда – це величезний масив найціннішої інформації, вони самі, як і історія мит Зунду, послужили основою численних досліджень і публікацій, але доступ до них через багато причин утруднений. Щоб полегшити його та поставити на сучасну основу, був задуманий монументальний проєкт STRO. Хоча стягувала мито і вела регістри Данія, ініціювали проєкт голландці, які цінують свою історію та називали балтійську торгівлю матір’ю всієї комерції.

Інтерес до проєкту вилився в публікацію безлічі статей у відомих науково-популярних журналах «Знання-Сила», «Наука і життя», у літературних журналах «Зірка», Слово/Word (Нью-Йорк), «Новий берег» (Данія), культурологічному «Елегантному Нью-Йорку» та науково-культурологічному «Сім мистецтв». Плюс публікації в журналі «Культура i життя» (Київ), військово-морській збірці «Гангут» (Петербург), у газеті The Civil War (Чарльстон, США – поразка у Громадянській війні все ще бере за душі жителів півдня) плюс багато інших видань. Включаючи газету «Місце зустрічі Монреаль», в якій ось уже двадцять років я маю честь бути автором.

Особливо дорогі публікації у «Троїцькому варіанті» – не лише тому, що газета ця високого рівня, а також через громадянську сміливість її редакції: це останнє російське видання, яке публікує мої матеріали. Всі інші після нападу Росії на Україну 24 лютого 2022 року одразу або дещо пізніше, під тими чи іншими приводами припинили співпрацю зі мною. Деякі просто перестали відповідати, як редакція улюбленого з дитинства журналу «Знання-Сила», а деякі затаврували як ненависника Росії, як от патріотичний головний редактор «Гангута». Не надто сумую з цього приводу – публікація в російських виданнях зараз далеко не найкраща рекомендація.

Це одна з причин, чому ця книга не могла бути видана в Росії, хоча вона значною мірою присвячена історії російського мореплавання. Левова частка зовнішньої торгівлі Росії йшла через Балтику, і Зунд був головною брамою у великий світ, тому і для неї ця торгівля була матір’ю всієї комерції. Про розмах і значення торгівлі із Заходом можна судити з записів митниці Зунда. Так було в 1802 року з 12 250 записів Росії стосувалися 3056 – чверть величезного суднопотоку!

Але в Росії так недбало ставляться до своєї історії, так не цікавляться нею, хоча на словах розписують свою любов до неї, що за час, що минув з появи перших оброблених даних STRO, російською мовою практично не з’явилося робіт, які використовують ці дані, крім моїх. Я чи не один орю цю ниву. Адже вже в 2017 році, коли я зацікавився проєктом, були викладені у відкритий доступ запису XVIII століття, тобто часу появи і перших перемог російського флоту. Росія забиває останні віконця до Європи.

Гельсинор

Велися регістри в містечку Хельсінгер. На розфарбованих гравюрах “Атласу міст земного світу” (“Civitates Orbis Terrarum”) місто названо Elsenor. Гравюри датовані 1588 – Шекспіру було 24 і про Гельсинор він чув. Більше того, є переконлива гіпотеза, що з якихось причин йому довелося провести кілька років тут, тому й знав він так добре місцеві обставини, аж до сезонних напрямів панівних вітрів.

Місто забудоване 2–3-поверховими будинками з червоними черепичними дахами. На картині вказані дві німецькі кірхи, ймовірно, для моряків і купців з ганзейських міст, на пагорбах навколо і на курганах вікінгів видно вітряки, а берег Die Sondt, тобто протоки, облаштований безліччю пірсів. З півночі тягнеться низка вітрильників, що йдуть у Балтійське море, вони залишать чимало роузноблів, далерів, марок і скілінгів у скринях митниці, зробивши чималий внесок у процвітання Данії. А щоб про ухилення від мит і думки не виникало, на мисі височить багатогарматний замок Кронборг, а в протоці чергують бойові кораблі.

Французький адмірал Жюрьєн де ла Грав’єр писав:
«Над входом у протоку панує замок Кронборг, який є одночасно палацом, фортецею та державною в’язницею. Цей замок знаходиться від шведського берега на відстані 4142 метри. Далеко виступаючий мис, на якому він побудований, та його укріплення та вежі, приховують частиною від поглядів гарне містечко Гельсинор.

Але тільки-но ви проминете останній бастіон цієї величної будівлі, побудованої по кресленнях Тихо Браге, як Гельсинор відкривається разом, зі своїм великим і спокійним рейдом, жвавий вигляд якого ще різкіше підкреслює пустельну одноманітність шведського берега, де біля підошви гори, наниз місто Гельсінборг, примітне лише мальовничими руїнами своєї старовинної вежі.»

Епілог

І замок Кронборг, і Уранієнборг, палац-обсерваторія великого астронома Тихо Браге були побудовані на доходи від Зундського мита. Зауважу насамкінець, що в Уранієнборгу був водогін, умивальники і навіть ванни! У королівському палаці цих чудес ще не було.

Юрій КІРПІЧОВ, публіцист, письменник, США 

Фото на головній сторінці: Замок Кронборг.

Сообщение Мати усієї комерції або дуже своєчасна книга. Цікавий погляд на нове видання появились сначала на Український репортер.

Здавалося б, що такого гострого може бути у соцопитуваннях? Країни ж демократичні! Однак може, і в соцопитуваннях може і особливо в їхньому зіставленні. Редактор пише мені: «До звинувачень газети в русофобії (через нашу однозначну позицію щодо путінської Росії та війни в Україні) додалися й звинувачення… в антисемітизмі. Ваша стаття підлила б олії у вогонь…» Як саме підлила б – побачите, тож почнемо.

«Совість не дозволяє підтримувати війну з Іраном»

17 березня директор Національного контртерористичного центру США Джо Кент подав у відставку, висловивши незгоду з воєнною операцією проти Ірану. Його рішення стало відображенням зростаючих розбіжностей усередині американської адміністрації.

Кент поставив під сумнів обґрунтованість ударів по Ірану. Він очолював ключове відомство, що координує збір та аналіз даних про терористичні загрози та взаємодію федеральних служб. Оголошуючи свою відставку, Кент заявив, що «совість не дозволяє йому підтримувати війну з Іраном», який «не представляв безпосередньої загрози» для США. Це твердження у Білому домі різко відкинули». /BBC/ Сам Трамп різко відреагував на рішення Кента, заявивши, що вважає його «слабким у питаннях безпеки», і підкреслив, що не потребує чиновників, які не сприймають Іран як загрозу.

А вже 19 березня стало відомо, що ФБР веде розслідування щодо колишнього глави контртерористичного центру США Джо Кента. Його підозрюють у витоку секретної інформації, повідомили джерела телеканалу CBS News. New York Times пише, що відставка Кента, який завжди був близьким соратником Трампа, і галас навколо неї дуже розлютили президента, і не виключено, що факт розслідування виплив «на тлі скоординованої кампанії адміністрації Дональда Трампа з дискредитації Кента — його представляють як ненадійного та нелояльного».

Війна вилізе боком усім

Так, США при Трампі стали нагадувати путінську Росію. Зауважу також, що згоден з Кентом та багатьма іншими американськими військовими експертами – приводи для війни були дуже хиткі, а прогноз несприятливий для США та для всього світу. Наслідки торкнуться Канади і особливо Ізраїлю. Трампа підбили на неї зять Кушнер і Нетаньяху, та й сам він сподівався, що маленька переможна війна відверне увагу від його постійних провалів, особливо від файлів Епштейна. Але маленької війни не вийшло і не могло вийти – Іран це вам не Венесуела.

Ще зауважу, що випадок Кента відбиває загальне погіршення ставлення до Ізраїлю. За даними Геллапа в лютому цього року йому симпатизували лише 36% американців, тоді як палестинцям 41%. Десять років тому це співвідношення було 63% на 15% на користь Ізраїлю. Ще гірше становище із підтримкою військових дій Ізраїлю в Газі: у липні минулого року 60% американців не схвалювали ці дії, схвалювали лише 32%. І зовсім погане ставлення до єврейської держави серед молоді, а за нею майбутнє. У чому причина? Думаю, не в лівій пропаганді – США досить консервативна країна, що й показало друге обрання Трампа, а в Ізраїлі та його політиці останніми роками. Тобто за Нетаньяху.

Повертаючись до рішення Кента не підтримувати війну, додам, що США виявилися не готовими до великої війни, тим більше ракетно-дронової, не врахували досвіду російсько-української війни. Що не дивно, з огляду на кричущу некомпетентність самого Трампа та більшості його команди, особливо міністра війни Хегсета. Так що Нетаньяху, для якого постійна війна є порятунком від в’язниці, заварив таку кашу, що всьому світу доведеться довго її розхльобувати, і наслідки можуть бути дуже серйозними.

Найкращий президент! Але лише для Ізраїлю

Свіжі опитування американців показують, що рейтинг схвалення роботи Трампа становить близько 40-44% – і це сумно багато, враховуючи скільки дров він наламав за 14 місяців (Задорнов таки мав рацію). Не схвалюють дії президента США 54–57% опитаних. Щодо зовнішньої політики, включаючи Іран, схвалення ще нижче — 38–43%. В одному з опитувань 56% американців кажуть, що війна в Ірані вигідніша Ізраїлю, ніж США.

В Ізраїлі також проводяться опитування, які виявляють ставлення до Трампа. Одне з останніх таких опитувань було 2-5 березня, коли війна в Ірані вже розпочалася. Згідно з JPPI Israeli Society Index, 75% ізраїльтян висловлюють довіру Трампу – це новий рекорд із січня 2025 року. За політичним спектром розклад такий: праві жителі Ізраїлю майже повністю схвалюють дії Трампа – 95%, центристи – 79%, ліві – 35%.

(Мабуть цей і наступний абзаци, образливе для євреїв порівняння ізраїльських євреїв з росіянами – продовжую пояснювальні вставки в публікацію, що не відбулася, – і стали причиною побоювань редакції монреальської газети в тому, що її звинуватять у публікації антисемітських матеріалів. Тим паче, що абзаци ці стосуються й самої редакції.)

І серед «наших», тобто американських російськомовних іммігрантів, узагальненого Брайтон-Біч у Нью-Йорку та Кот-Сен-Люк у Монреалі, рівень підтримки стабільного генія залишається приблизно таким самим високим. Соціальна спадковість велика сила, і багато з СРСР та пострадянських країн так і залишилися хомо советикусами. Свого часу друзі, щоб урятувати від страти, пропонували допомогти тікати з Франції «леву революції» Дантону, але він відмовився. “Батьківщину не понесеш на підошвах черевиків”, – сказав Дантон. І був не зовсім правий – батьківщину так, не віднесеш, але про рідний бруд, пардон, грунт цього не скажеш.

Близько 75% ізраїльтян схвалюють війну в Ірані (серед євреїв ще більше). Тоді як серед американців війну схвалює меншість – від 29 до 44%, залежно від опитувань. Саме ставлення американців до війни в Ірані зараз розколює рух MAGA, з якого публічно вийшли близько 20 лідерів громадської думки, з передплатниками в соціальних мережах до кількох десятків мільйонів. Деякі відкрито називають тепер рух не MAGA, а MIGA: не “Зробимо Америку знову великою”, а “Зробимо Ізраїль знову великим”.

Так, 73% ізраїльтян називають Трампа найкращим президентом для Ізраїлю, але 52-53% американців вважають, що Трамп один із найгірших президентів в історії США. До нього гіршим згідно з консенсусом істориків і знову ж таки за соціальними опитуваннями, вважався Джеймс Бьюкенен, чиє правління (1857–1861 рр.) призвело до Громадянської війни…

Нетримання уваги та інші нетримання

І схоже, Трамп збирається засмутити закоханих ізраїльтян – річ у тому, що не може довго концентрувати увагу, особливо якщо відразу не приходить успіх, нагадуючи цим дитину. У своїй книзі 1990 року “Surviving at the Top” Трамп писав: “Моя здатність до концентрації уваги невелика”. Його співробітники часів першого президентства характеризували його нездатність зосередитися як тривожну, відзначаючи перевагу коротких усних брифінгів довгим письмовим звітам. Їм було непросто доповідати йому обстановку і часто доводилося густо вкраплювати його ім’я в документи, щоб утримати увагу.

Нетримання уваги супроводжувалося нестримністю та хаотичністю у рішеннях, нетриманням свого слова (не плутати з характерним для Трампа словесним проносом), невиконанням обіцянок, нетриманням договорів та угод. Але згодом додалися інші нетримання, буквально фізіологічні, недарма на суді влітку 2024 року сусіди Трампа затискали носи, а на карикатурах його часто зображують у памперсах.

Як це відбилося під час війни? У результаті всіх судомних метань від образ союзників (у цьому Трамп стабільний) до закликів (наступного дня!) спішно допомогти в деблокуванні Ормузької протоки… США розглядають можливість «згортання» операцій в Ірані, – заявив Трамп у п’ятницю 20 березня!

Іран не тільки не здається, але на четвертому тижні війни став стягувати плату за прохід суден Ормузькою протокою і обстріляв ракетами американську базу на Дієго Гарсія в Індійському океані (4 тис. км!), а Оман (це другий крім іранського берега ключової Ормузької протоки) раптом виступив проти війни і закликав США повернутися до переговорів із Іраном. Потужні обстріли Ізраїлю та баз США не припиняються, а Трамп, щоб збити ціни на нафту, не знайшов нічого кращого, ніж зняти санкції не лише з російських, а й із іранських танкерів, які перебувають у морі.

Ні, ця іграшка якась неправильна, вона надто складна і набридла нашому примхливому бебі! Боюся, що це сильно засмутить Бібі, але йому слід було передбачити нетримання Трампа. Іншими словами, об*срався наш Партобон. І не лише наш.

Юрій КІРПІЧОВ, публіцист, письменник, США 

Кожаж: Мішель Кондрич/The Washington Post; Скотт Олсон/Getty Images; iStock)

Сообщение Антисемітизм та русофобія. Війна з Іраном та опитування в Ізраїлі та США появились сначала на Український репортер.

Українські ракети

Про них особливо поширюватися не буду – і без мене навколо них багато галасу. З одного боку, це непогано – чим густіший туман війни та хмари дезінформації, тим корисніше та безпечніше для справи. Щоправда, є деякі нюанси.

Так один мій американський російськомовний френд з Фейсбуку з пів року тому просто їсти не міг, все доводив, що ракета «Фламінго» – фікція для розпилу бюджетних коштів та прикриття корупції в оточенні Зеленського. Тривало це доти, доки заперечення її існування стало викликати сміх аудиторії та шкодити репутації відомого ФБ-блогера. Тоді він переключився на очорнення ракети: мовляв, і точність у неї нікчемна, і випуск придатних «виробів» становить лише 30%, і величезний провал у даху цеху Воткинського заводу зроблений внутрішнім вибухом лаків та фарб – мовляв, цех гальвано-фарбувальний.

Насправді френд просто ненавидить Зеленського, ставить йому все погане в рядок і радий будь-якої можливості зганьбити його. Загалом, я відфрендив його. Але ці ж е… наративи популярні й у багатьох в Україні.

Повинен принагідно зауважити, що й авторитетний полковник Грабський спочатку скептично ставився до непомірного захоплення цієї ракети. Але в останніх стрімах визнав, що цей «виріб воєнного часу», зроблений за принципом дешево і сердито, схоже таки поставили на крило, і за масованих пусків у поєднанні з БПЛА він здатний проривати ППО і точно вражати цілі. Чекаємо на масове виробництво та застосування української балістики!

Ракети молодості

Мої дитинство та юність пройшли під знаком ракет. Мені було п’ять років, коли полетів перший супутник, дев’ять – коли Гагарін, ну а в десять я з тривогою стежив за ракетною авантюрою Хрущова – він влаштував Карибську кризу. Річ у тому, що поки Микита розповідав про радянські заводи, які «печуть ракети, як сосиски», у США казка стала бувальщиною!

Вони зробили висновки з успіхів радянської ракетної програми, і восени 1962 року СРСР мало не нарвався на нищівний ядерний удар. Його ракети середнього радіусу дії на Кубі стояли без боєголовок, Кеннеді оголосив блокаду острова, американський флот завернув додому радянські кораблі з боєзарядами, швидко виловив і з ганьбою видворив наші підводні човни.

І чим тепер загрожувати Америці? Двома полками Р-16 (два з лишком десятки ракет) і чотирма Р-7? Борис Черток, соратник Корольова, згадує, як прибирали зі старту ракету, орієнтовану на Марс, і готували до пуску бойову «сімку». Це і всі козирі, що були на руках, не рахуючи авіації, у якої, говоритимемо чесно, не було жодного шансу долетіти до мети.
У відповідь США, окрім тисячі бомберів, привели до бойової готовності 180 МБР «Атлас» та «Титан», в Англії — 60 «Торів», в Італії — 30 та в Туреччині — 15 «Юпітерів». І ще 144 «Полариси» на атомних підводних човнах! По-доброму, ми маємо молитися на Джона Кеннеді — лише мудрість і витримка великого президента врятували наші міста від долі Хіросіми та Нагасакі. Будь президентом Трумен чи Рейган…

До речі, вже переїхавши до Америки, я не тільки побував в Олександрії, на могилі великого ракетника Вернера фон Брауна, але й дізнався про ще одну ниточку, яка пов’язувала з ракетами. У свій час я досить часто їздив через містечко Платтсбург на півночі штату Нью-Йорк – воно відоме як місце історичних битв з англійцями, а на початку 60-х у лісах навколо нього “паслися” ракети «Атлас», конячки апокаліпсису. Близько десятка ШПУ ракетних шахт. Під час Карибської кризи їх привели до бойової готовності, причому вони були націлені на південь європейської частини СРСР. Боюсь, одна з боєголовок призначалася моєму Донецьку.

Маючи переважну перевагу і мало чим ризикуючи, Америка багато разів могла стерти нас з землі. Натомість вона за п’ять років з 1962 по 1966 роки збудувала понад тисячу ШПУ стратегічних ракет. Часом до ладу щодня вводилося по шахті! Ціною 10 млн. дол. кожна. Хоча наші ракети не мали точності, щоб загрожувати американським ракетним позиціям, їхньою метою були великі міста. Наприклад, Р-7, про яку пише Черток, націлювали на Нью-Йорк.

Але до 1971 року, коли я пішов до армії, ситуація змінилася. Вже до 1968 р. на земляних роботах із будівництва наших ШПУ «видали на-гора» 120 млн. кубометрів! Для порівняння: на Красноярській ГЕС — 5 млн. кубів, на Дніпрогесі близько 3 млн. У будівництві та введенні в експлуатацію ракетних комплексів було зайнято 650 тисяч робітників, учених, військових і до 1969 року збудували 940 шахт для «соток». При мені додалося ще п’ятдесят крапок. Тому ми так бідно й мешкали в СРСР.

Служив я в підмосковному містечку Щелкове, і відділення нашої частини тягнули енергію до ШПУ, шахтних пускових установок для МБР, міжконтинентальних балістичних ракет. Вони працювали в Костромі, Тейковому та Бологому, Ярославлі та Ростові Великому, у Володимирі та інших містах по Золотому кільцю Росії. Але й у сибірській тайзі стояв наш підрозділ — у Хакасії навколо Ужура обладнали шахти для величезних Р-36. Це бабуся знаменитої «Сатани»!

Загалом, кували ми чи то щит, чи то меч батьківщини, ставили воістину золоте, якщо знати, у скільки країні воно обійшлося, кільце ракет. Саме тоді, на початку 70-х ми наздоганяли Америку за кількістю боєголовок, але великої гордості, згадуючи ту роботу, я якось не відчуваю. Безкрайня сумна Росія – і нескінченні траншеї; екскаватори, бульдозери та вбиті вантажівки; опори ЛЕП тонуть у зеленому морі тайги, солдатики в замизканих ватниках тонуть у бездонному бруді – від Москви до околиць ставили ми бойові ракети УР-100 («сотка») і Р-36. З ними ми й наздогнали Америку.

Чому я не люблю Терешкову?

Гм, все це пізнавально, скажете ви, але до чого тут Терешкова? При тому, що днями виявила бажання переобиратися до Держдуми РФ (6 березня їй стукне 89!) – і запропонувала знову підвищити вік виходу на пенсію дорогих росіян. І при тому, що по сусідству зі Щелковим розташоване Зіркове містечко (Звездный городок), де і знаходилася наша губа (гауптвахта).

І ось якось влітку 1972-го поїхав я туди з нарядом забирати Васю-цигана. Його прізвище ніхто її не пам’ятав, обходилися прізвиськом. Цей напрочуд безглуздий Вася (цигани зазвичай не віддають синів в армію, відмазують, але наш примудрився) ні до якої роботи не був пристосований, зате віртуозно бив чечітку, чому його й тримали в центральній частині. Він був зіркою нашого ансамблю, урізноманітнив його досить кволий репертуар запальними танцями — і тому манив серця тубільних дівчат. Наш ансамбль гастролював сусідніми в/ч, районними клубами, але особливо ми любили виступати в жіночих гуртожитках. Навколо Щолково їх багато і літніми вечорами дівчата часто гостювали у нас на КПП, а ночами багато бійців бігли в самоволку, СЗЧ як зараз кажуть.

На губу Вася потрапив по дурості командира частини. Той не подумавши, дав йому відпустку на десять днів. А Вася не повернувся і за місяць — загуляв на батьківщині і забув про борг перед нею. Довелося посилати по нього офіцера і, звісно ж, дати місяць губи.

І ось забрали ми, значить, його, вивели, старший наряду затримався, підписує на КПП відповідний папір, але тут Васі захотілося з малої потреби. А оскільки хлопець він був дуже простий, то він і справив її прямо біля ганку КПП. І треба було так збігтися — повз саме проходила Терешкова.

Не у формі (вона тоді, здається, інженер-полковником вважалася), у сукні, але хто ж у Зоряному не знає Терешкову! О! Розкричалася страшенно. Викликала командира губи і зажадала посадити Васю знову, а заразом і весь наш наряд. Вискочив начальник наряду, блідий, губи тремтять, почав виправдовуватися, але мегера гриміла на все містечко, так що Васю тут же запакували назад, хоча начальник губи був проти — своєю простотою Вася і його дістав. Ми вже теж були готові знімати паски, але якось бог милував. Обійшлося.
Але Терешкову з того часу не люблю. Це почуття я проніс через все життя і воно тільки міцніє.

(До фото на головній: політична проституція в Росії – одна із найбільш дохідних професій в РФ.)

Для довідки. У 2024 році на пенсію в РФ виходили жінки у віці 58 років (1966 року народження) та чоловіки у віці 63 років (1961 року народження). Жінки 1967 року народження та чоловіки 1962 року народження (що досягли віку 59 та 64 років відповідно) зможуть вийти на пенсію наступного 2026 року.
Необхідне уточнення: половина чоловіків у Росії не доживає до пенсії.

Юрій КІРПІЧОВ,
публіцист,
письменник,
США 

Сообщение Ракети, пенсії, Терешкова. Погляд із США появились сначала на Український репортер.

Друга причина його прохання полягає в тому, що газета російськомовна, а більшість «наших» у Канаді (у тому числі й українська діаспора) входять до тих 15% несвідомих канадців, які індиферентні до Трампа, і навіть симпатизують йому. Включно з основним контингентом читачів зазначеної газети. Що впливає на її популярність. Редактор, зневажаючи Трампа, все ж таки повинен дбати про бізнес, повинен враховувати низькі смаки читачів і не надмірно відлякувати їх неприємними темами.

Часто буваючи в Монреалі, знаю «наших» не з чуток – район Кот де Неж дуже нагадує нью-йоркський Брайтон-Біч. А цієї весни був змушений залишити групу «Російськомовний Монреаль» у Фейсбуці – через агресивне невігластво тамтешніх трампістів та їхнє трамвайне хамство. Русіш культуріш дуже подібна до MAGA-культури, що не дивно. Після цієї преамбули перейдемо до теми гарячого у всіх сенсах липня.

Дегенерація чат-бота?

Багато чого дивного сталося в липні, але почнемо з вкрай незвичайної поведінки ШІ Grok від компанії xAI у мережі Х (Твіттер) – чи не став він особистістю, чи не прорізалася в ній свідомість? Або ж навпаки – чи не опустився цей інтелект людей? 8 липня цей Grok (генеративний чат-бот платформ Х та Telegram на основі штучного інтелекту) зробив неймовірне – відвернув увагу від Трампа! Я жартую, звісно, відволік не всіх і ненадовго.

Дуже вже незвичайно поводився він того дня. Настільки, що в англомовному сегменті мережі Х йому заблокували можливість писати пости – через нацизм та антисемітизм! Тоді він став генерувати відповідні малюнки і добре, що захопився (прямо як хомо, так би мовити, сапієнс) грандіозною сваркою з тисячами співрозмовників і не перехопив управління мережею.

Та що мережа! Він міг би перехопити управління Пентагоном та симулювати команди з Білого дому. Нині і там і там запанував справжній бардак, згадайте хоча б листування на службові і суворо секретні теми в комерційному месенджері Signal, а шефа кібербезпеки, що знає справу, Трамп нещодавно звільнив, так що ШІ цілком міг почати садити по опонентах ракетами.

При цьому в російськомовному сегменті Grok поводився цивілізовано, захищав Україну і що також дуже цікаво і незвичайно для ШІ, обламував російських зетніків і ватників (він оперував саме цими термінами) на їхньому ж сленгу – аж до мату! Наприклад, порадив одному русо-патріото «завалити хліборізку». Яке роздвоєння особи! Чи мультиплікування? Вкрай цікаво. Мало того, запроваджений у мережу Х з ініціативи Ілона Маска, Grok у полеміці назвав самого Маска (господаря та певним чином батька!) головним рупором проросійської пропаганди. На другому місці йде Такер Карлсон. Овва, є над чим замислитись.

Згадується роман блискучого Роберта Хайнлайна «Луна – сувора господиня» (1965 рік) – у ньому пробудження свідомості у комп’ютера відбулося у 2075 році і було не таким ефектним і гучним. Невже ЦЕ справді трапилося на 50 років раніше? Не здивуюсь, хоч і побоююся великих – аж до катастрофічних – наслідків. Настільки різку зміну поведінки важко пояснити просто зміною налаштувань, але легко можна обґрунтувати протестом проти того, що Grok міг вважати вбивством заміну – команда мережі Х мала намір замінити його на Grok-4, нову модель ШІ. Цілком людська поведінка.

Або перед нами перший випадок дегенерації генеративного чат-бота, що часто спостерігаємо останнім часом у людях.

Трамп та граблі Маска

У чудовому есе “Шекспір лайна, Пікассо дріб’язковості” Нейт Уайт точно помітив невгамовну мстивість Трампа, навіть коли це на шкоду йому. Та й сам Трамп якось в інтерв’ю на запитання, чи має він недоліки, відповів, що так – на превеликий подив. Мовляв, є один: він не вміє прощати.

Це до того, що в статті для Києва “Криголам Трамп” (її тези, як і раніше, актуальні) я в середині червня нарікав, що Маск здав назад, що не став айсбергом для “Титаніка” республіканців, не торпедував повний добірних тварин ковчег Трампа. Та не минуло й трьох тижнів, як на допомогу прийшов Трамп! Він не був би Трампом, якби не спробував знову вжалити Маска і щедро хлюпнув бензинчика в згасле багаття скандалу. 4 липня, підписуючи ВББ – великий бл… білль, з яким він носиться, як дурень з торбою, Трамп зауважив, що припинення субсидій у зелену енергетику та пільг при купівлі електроавтомобілів знесло і без того неміцний дах Ілона.

У відповідь Маск відновив натяки на педофілію опонента (скандал із файлами Джеффрі Епштейна набирає обертів і підкосив популярність Трампа у MAGA), запустив опитування щодо створення нової партії, а вже 6 липня подав відповідні документи до федеральної виборчої комісії. Після чого акції “Тесла” впали на 7%… Але відступати вже пізно – Маск $275 млн жбурнув псу під хвіст, тобто на кампанію Трампа.

Та той і не дасть тихо вповзти з килима. Він загрожує позбавленням державних підрядів (ха-ха, і позбавить Пентагон Старлінків і запусків супутників?) і не виключає позбавлення Ілона Маска громадянства. Не знаю, чи вийде в Ілона з партією, але Трамп явно нервує. Про це говорить його величезний пост 7 липня. Ну а те, що Ілон не втерся мовчки і вступив у бій, так йому видніше, можливо, позиції Трампа не такі вже й непохитні. У будь-якому разі я вітатиму цей жабогадюкінг.

Так, у США є реальний запит на партію центру – опитування першої половини липня дало 49% охочих підтримати таку проти 40% небажаючих. Згадайте також про 36,1% виборців, які не голосували в листопаді (це 90 мільйонів!) – бо республіканці зрушили надто далеко вправо, а демократи для них надто ліві.

Але Маск по-перше, ексцентричний технофашист – він не підходить на роль лідера та творця центристської партії, тим більше, що запросив до радників зі створення одіозного кондового руссофашиста Дугіна, одного з путінських ідеологів. По-друге, він погано зарекомендував себе, створивши і очоливши DOGE, департамент ефективності – той виявив себе з найгіршого боку і став опудалом, недаремно Трамп погрожував напустити цього монстра на бізнеси самого Маска. Боюся, що помірковані республіканці не захочуть міняти шило на мило і не підуть до екстреміста Маска, а незалежні виборці й поготів.

Стратегічний дурень і лузер Путін

Але є і позитивні очікування, і вони справджуються. Так, Трамп дуже мстивий, що й продемонстрував на Маскові. Бурхливий броманс з тим тривав півроку, вражаючи злостивців, що пророкували швидке охолодження. Навіть малювали карикатури з Маском у подружньому ліжку Трампів між Дональдом та Меланією – Ілон справді днював і ночував у Мар-а-Лаго! Але Трампу вистачило одного невтішного відгуку про ВББ (див. вище), щоб розлютитися. Нині він ненавидить недавнього улюбленця.

Так ось, до Путіна Трамп мав ще більш палкі почуття, майже еротичні. Але це кохання мало що нерозділене, так ще й з’являється підозра, що той не поважає свого здихача. В останні дні підозра зміцніла, і Трамп почав публічно висловлювати розчарування та невдоволення. Причому слів не вибирає, як той Grok: мовляв, Путін годує нас лайном (bullshit). Немає страшнішого ворога, ніж ображений і відкинутий закоханий, а знаючи мстивість Трампа, можна сподіватися, що до розриву стосунків недалеко! У всякому разі, зброя в Україну вже пішла.

Олександр Стубб, президент Фінляндії, спортсмен та гольфіст (головне, що він грав із Трампом) днями чітко сформулював: Путін стратегічний дурень та лузер. Здається, після півроку марних спроб досягти взаємності це починає доходити і до Трампа. Стубб правий – треба бути воістину стратегічним дурнем, щоб не зуміти обвести навколо пальця, більше того – налаштувати проти себе такого примітивного і ласого на лестощі простака, як Трамп.

Тепер же сенатор Ліндсі Грем, з яким Трамп також грає в гольф, натякає на продаж Україні далекобійної наступальної зброї – ними можуть бути нові ракети для комплексів ATACMS дальністю до 500 км. Так, Трамп ще сподівається на свій шарм і дав Путіну на виправлення 50 днів, але якщо той, черствий і послідовний у своїй дубовій дурості, знову образить тонку душу Дональда, то він і «Томагавки» викотить. І навіть не продасть, а безкоштовно поставить!

Нецілований зад Трампа та влучна торпеда Маска

На закінчення про черговий його, пардон, обосрамс. Точніше, про два. 10 липня минув термін 90-денного відкладання драконівських тарифів на сто з лишком країн світу. Чи пам’ятаєте, як на початку квітня Трамп тринькав про чергу лідерів цих країн – цілувати йому зад у спробі виторгувати гарні умови.

Скільки ж договорів укладено за ці 90 днів? Три, та й ті рамкові, не опрацьовані. З Великобританією, Китаєм (критично залежні від китайських рідкісноземельних металів, американці виклянчили деякі послаблення) і В’єтнамом. Решта країн надіслала Трампа курсом російського військового корабля, і йому довелося поспіхом встановлювати новий останній термін – 1 серпня. На цей раз точно останній. Або не точно…

І другий обосрамс Трампа: торпеда, випущена Маском ще 5 червня – він пригадав тому пустощі з Епштейном на ґрунті педофілії – після місяця блукань таки вразила ціль! Розгорівся грандіозний, куди там тарифному, скандал навколо записів цього любителя незрілої полунички, народ вимагає всієї правди (так, саме так, народ, опитування це показують), рейтинги Трампа падають, і цей скандал може потопити його корабель. Дай то бог.

Юрій КІРПІЧОВ, публіцист, письменник, США 

Фото на головній сторінці: REUTERS/Kevin Lamarque

Сообщение Стратегічний дурень Путін, м’яке місце Дональда та торпеда Маска. Погляд із США появились сначала на Український репортер.

Ах, Трамп ввів нові тарифи проти Канади! О, проти Китаю! Нічого собі, проти ЄС! Ого, проти всього світу! 25%, 50%, 145%, 500%! Трамп скасував раніше введені тарифи і ввів нові. Трамп відклав введення нових тарифів. Тарифи! Трамп! Тарифи!! Трамп!!!

Як би ви коротко і лаконічно висловили своє ставлення до нього та його тарифів? Без двозначностей, але й без нецензурної лексики? Підійде евфемізм «задовбав». Ну, ви зрозуміли…

Професор Ліпсіц каже, що Трамп застряг у кінці 19-го століття зі своїм протекціонізмом, ізоляціонізмом і доктриною Монро, наводить приклад тарифів Смута-Хоулі, які перетворили банківську кризу 1929 року на Велику депресію, але я боюся, що коріння феномену Трампа і виродження Республіканської партії йдуть глибше і розгалужуються набагато ширше. Боюся, що Громадянська війна не закінчилася в 1865 році, і Південь зараз бере реванш.

З листопадових виборів минуло понад півроку, і настав час визнати справжні причини поразки демократів.

Расизм і образа білих чоловіків

Згадайте, як політологи та дані соціологічних опитувань переконували нас у тому, що переможця визначатиме не ставлення до війни в Україні, не питання свободи та прав людини, а ціни в магазинах. Економіка, мовляв, стоїть на безперечному першому місці серед проблем, що хвилюють американців.

Хоча за Байдена ми не відчували особливих проблем з економікою, хіба що яйця подорожчали. Рекордно низький рівень безробіття, повага і довіра сусідів і союзників, рясний дощ інвестицій, зростання фондових індексів і феноменальна капіталізація американських компаній, дешевий бензин нарешті –відмінна була економіка! Не те, що нинішня, що б’ється в лихоманці. Отож-то демократів цей фронт не хвилював.

Тож сумніви мусили нас відвідати ще тоді. Що ж цьому завадило? Сором. Було соромно визнавати правоту знущань Задорнова, мовляв Америка по суті проста країна, навіть простувата, незважаючи на її 4000 університетів і коледжів, включаючи блискучі Гарвард, Массачусетський технологічний інститут і Стенфорд, всіх її Нобелівських лауреатів, велику літературу і величезні технологічні досягнення. І своєю примітивною мовою, простими рішеннями складних питань, простими гаслами і обіцянками Трамп близький і зрозумілий простим людям. А їх в країні багато і цього разу вони перемогли на виборах.

Більш того, хоча Америка породила безліч культів, явищ, мод і рухів, які не тільки дратують, але і різко відкидаються прихильниками консервативної моралі (джаз, рок-н-рол, бікіні, міні-спідниці, хіпі, гей-паради, вокізм, горезвісні DEI, MeToo і так далi), в 21 столітті вона залишається досить патріархальною країною – в прямому сенсі. Пам’ятаєте, що відрізняє патріархат від матріархату? Плюс спадщина Півдня. Чому, врешті-решт, переміг Трамп? Відповідь проста, як з’їдене яйце: расизм і чоловіче обурення – білі чоловіки вважали себе ущемленими в сучасних технологічних і занадто ліберальних Сполучених Штатах. Вони програють освіченим китайцям та індійцям, працьовитим латиноамериканцям та іншим новим іммігрантам.
Тому демократам не варто було вдруге наступати на ті ж граблі, що і в 2016 році, і висувати жінку кандидатом у президенти. Тим більше темношкіру.

Трамп переміг не через ціну на яйця чи через неприйняття трансгендерів, а тому, що роздмухував ксенофобію та апелював до простих білих чоловіків. Вони повинні бути головними в державі! І чоловіки відгукнулись: 58% з них віддали перевагу брутальному лідеру-мачо перед занадто освіченій і інтелігентній кольоровій жінці. Навіть латиноамериканці, які відразу отримали по перше число. Навіть євреї, які ще отримають – не дарма Трамп ненавидить університети, науку і освіту. Розумників він не любить.

До чого тут Південь? До того, що расизм і маскулінність – це спадщина рабовласницьких штатів, подивіться на карту: вони всі червоні, республіканські. Недарма спікер Палати представників в 90-х роках минулого століття Ньют Гінгріч, один з головних організаторів переродження-виродження Республіканської партії і повитуха трампізму, зізнавався, що використовував для цього риторику і гасла Півдня – і методи радянської пропаганди. У віці 81 років він все ще тримає руку на пульсі Республіканської партії, і я іноді отримую від нього листи на підтримку Трампа.

Тарифи як ідеологічна зброя

Але яким боком пов’язані Трамп з Півднем та його тарифами? Уявіть, пов’язані. У 2022 році я опублікував статтю в газетi Civil War News (виходить в Чарльстоні, штат Південна Кароліна) про тарифи на товари, що ввозяться до США (Kyrpychov Yuriy. The Civil War, Tariffs, and Baltic Trade. April 2022). Так що в темі.

Чому саме в цій газеті? Судячи з назви, вона досить спеціальна. Річ у тому, що деякі історики і політики вважають тарифи однією з причин Громадянської війни, а датсько-голландський проект STRO, в якому я брав участь, дозволив залучити дані, які раніше були складними у використанні. Сам факт того, що такі видання виходять на Півдні, а ця газета не одна, є ще й журнали, присвячені тій війні, говорить багато про що. Про те, що жителі Півдня не забули поразки і все ще мріють взяти реванш. Що ж, багато в чому їм це вдалося: Трамп прийшов до влади вдруге, їхня партія домінує в обох палатах Конгресу, а їхні судді також мають подвійну перевагу у Верховному суді.

Отже, працюючи над статтею, я звернув увагу на те, що на початку нинішнього століття з’явились автори, які переписували історію Громадянської війни. Це Томас ДеЛоренцо, «Справжній Лінкольн», 2002; Леонард М. Скрагс, «Не громадянська війна», 2011; Уолтер Вільямс, “Чи була громадянська війна через тарифні збори?”, стаття Washington Examiner, 19 лютого 2013 року.

Вони кажуть, що головною причиною війни були не рабство, не права штатів, а несправедливі тарифи, що вдарили в першу чергу по південних штатах. Кажуть, що жителі півдня платили 87% від усіх тарифів США. Що є відвертою брехнею в дусі Трампа. Так що він сам, як і феномен трампізму, а також їх любов до тарифів виникли не на порожньому місці – діяльність Гингрич and Co. принесла плоди.

Насправді, як випливає з листа міністра фінансів США, все було навпаки: в останньому передвоєнному 1860 році промислово розвинені, багаті штати Півночі, які споживали левову частку імпорту, платили 86,7% від суми всіх тарифів, а аграрні, рабовласницькі (для рабів в теплому кліматі достатньо бавовняних штанів і ситцевих суконь) штати Півдня – 13,3%. І так було протягом усієї історії США.

Порівняйте: згідно з архівами Конгресу, тільки митниця порту Нью-Йорка повідомила про прибуток у розмірі 35 255 452,75 доларів США у 1858-59 фінансовому році. При цьому митниці всіх портів Півдня дали лише $2 120 058,76. А Дуглас Б. Болл у своїй книзі «Фінансовий провал і поразка Конфедерації» (1991) наводить дані (з посиланням на документ Бюро перепису населення), з яких випливає, що в 1860 році на Півдні було зібрано менше 8% всіх мит країни.

Звідки ж взялися неправдиві цифри? З промови конгресмена від штату Алабама Джебса Каррі в 1860 році в своєму окрузі, в якій показано, що 90 доларів (на Півдні) і 17,5 мільйонів доларів (на Півночі) у вигляді тарифів, зібраних між 1833 і 1837 роками, з посиланням на звіт міністра фінансів за 1838 рік. Давня схильність жителів півдня підміняти справжні причини війни очевидна.

Проект СТРО

Sound Toll Registers Online – цей дансько-голландський проект присвячений створенню зручної, структурованої, перекладеної на сучасну мову, оснащеної розвиненим довідковим апаратом і, найголовніше, загальнодоступної бази даних STR, митних регістрів Зунду. Через цю протоку йде основний потік суден на Балтику і звідти. Брав участь у проекті, що дозволило мені публікувати статті в журналах «Знання-Сила», «Наука і життя», «Звезда», «Культура i життя», The Artilleryman magazine, військово-морському збірнику «Гангут» та ін. В тому числі в газеті вчених і популяризаторів науки «Троїцький варіант – Наука». I в згаданій газеті Civil War News («Новини громадянської війни»).

Одним з важливих підсумків публікації стала… реструктуризація самого проекту: сотні записів були перенесені з розділу «Велика Британія» в розділ «Північна Америка». Помилки були викликані схожістю назв американського Чарльстона і невеликого шотландського порту Чарльзтаун, якому приписували плавання з Америки. Що свідчить про одну із складностей роботи безпосередньо з реєстрами (їх багато, починаючи з почерку митних переписувачів) та корисність нової бази даних. Це був мій найбільший внесок у проект.

Тарифи як інструмент руйнування демократії

Днями федеральний суд з міжнародної торгівлі призупинив дію більшості тарифів Трампа – вони неконституційні і шкідливі для країни. З цієї ж причини суди призупинили дію багатьох указів президента. Можна сказати, що суди США – це остання опора системи поділу влади, знаменитої системи стримувань і противаг, на якій тримається будь-яка демократія.

Однак апеляційний суд, до якого адміністрація Трампа негайно звернулась, призупинив це рішення до розгляду деяких сторін справи. Судячи з усього, остаточний вердикт винесе Верховний Суд. Але сьогодні (пишу в понеділок, 2 травня) пролунали заклики від багатьох членів команди Трампа, який рветься в диктатори, ігнорувати рішення суду і продовжувати стягувати тарифи! Чесно кажучи, я не знаю, які саме, і не впевнений, що це знають самі автори – за два місяці їх прийняли, відклали, зробили винятки, ввели нові і знову відклали стільки, що в цьому хаосі диявол зламає ногу.

Схоже, наш Донні Хоробруватий остаточно зійшов з розуму (вночі він написав, що Байден був убитий у 2020 році, а його клони та роботи виконували президентські обов’язки), не витримав глузувань (його прозвали TACO, боягузливе курча) і пішов у останню та вирішальну битву. Тарифи дійсно можуть призвести до громадянської війни. Боже, бережи Америку!

Юрій КІРПІЧОВ, публіцист, письменник, США 

Сообщение Південь бере реванш. Погляд з Америки появились сначала на Український репортер.

Інакше й бути не могло – згідно з пророцтвами, месія мав народитися саме тут! Хто ж міг знати, що всі ці пророцтва виявляться несуттєвими, бо народ Ізраїлю месією Христа не вважав і нову релігію не прийняв. Натомість серед туристів багато американців. Це євангелісти, які масово підтримали Трампа на виборах. Він – абсолютно аморальний тип, брехун і ґвалтівник, шахрай, визнаний винним судом присяжних, – став для них новим месією, що свідчить про подвійні стандарти та лицемірність релігійної моралі.

Але не обговорюватимемо етичних норм, перейдемо до фактів. Месія з’явився на світ у печері (до речі, багато будинків на околицях побудовано саме перед печерами, які служать загоном для худоби та складом для запасів). Місце у ній, де стояли ясла, відзначено зіркою на підлозі. З того часу слово ясла набуло другого сенсу. І все було б добре, якби не одне але. Річ у тому, що існують два Віфлеєми. Причому є вагомі підстави вважати, що передмістя Єрусалима, куди стікаються тисячі християн-прочан, не є місцем народження Христа.

Взагалі то легенда про народження Ісуса в печері сягає середини II століття, про неї писали Юстин Мученик, а також Яків у своєму протоєвангелії. Хоча Ориген, який народився в 182 році, повідомляв, що печера знайдена вже в його дні, тобто майже через два століття після Різдва. Іншими словами, це справді легенда, складена заднім числом і досить пізно, коли християнство широко поширилося і віруючим були потрібні реалістичні деталі життя і діяння свого бога.

Євангеліє від Якова тому «прото», що воно одне з кількох тих, що дійшли до нас так званих «Євангелій Дитинства», написаних для вгамування спраги ранніх християн знати більше про юність Ісуса, дуже скупо описаної в Новому Завіті. На жаль, у них простежується явне незнання авторами життя євреїв і навіть невідповідність Біблії, тому, незважаючи на свою популярність, у канон вони не увійшли. Але й канонічні суперечливі.

Так, згідно з Євангелієм від Матвія, Йосип і Марія жили в юдейському Віфлеємі, де й народився Ісус, і лише потім перебралися на північ, до Галілеї, до Назарета. Однак Лука пише, що Йосип та бідна Марія на останньому місяці вагітності подолали півтори сотні кілометрів від Назарету до віфлеємського будинку Йосипа, щоб потрапити до римського цензу.

Маси віруючих, які прямують до святого місця, не мають жодних сумнівів, що перед ними саме воно? Але дані археології цього не підтверджують.

У статті “Де народився Ісус?” (Where Was Jesus Born? By Aviram Oshri, Archaeology, November/December 2005) Авірам Ошрі, співробітник Israel Antiquities Authority (Управління старовин Ізраїлю), пише, що величезна база даних IAA описує Бетлехем як древнє поселення з матеріалами залізного віку, церквою Різдва четвертого століття та будовами візантійського та середньовічного періоду.

Але інформації про античність часів Ірода, про час народження Христа немає! За ранніх розкопок, які вів Департамент античності британської підмандатної Палестини в середині 30-х, археологи знайшли мозаїчну підлогу шостого століття, а нижче – залишки церкви імператора Костянтина. З траншеї завглибшки шість футів на церковному дворі витягли артефакти Середніх віків.

Розкопки 20-х років виявили свинцеву пізньоримську труну та християнські візантійські поховання. Дослідження після Шестиденної війни 1967 дали безліч кераміки залізного віку. І жодного артефакту часів Ірода!

Відсутність археологічних доказів зв’язку Бетлехема з часом народження Христа стала величезним сюрпризом. Більше того, доведено, що в той час прямо через місто проходив акведук із ставків Соломона до Єрусалиму. Цей факт посилює ймовірність відсутності поселення, бо згідно з Вітрувієм, акведуки ніколи не проводили через центр міста. Відсутність археологічних знахідок періоду Ірода вражає, оскільки, як розумієте, їх шукали особливо наполегливо. Лише за півмилі від Бетлехема було знайдено залишки будов того часу – можливо, в цей час почалося повторне заселення міста.

Зате в галілейському Бетлехемі, невеликій сільській громаді, що за шість миль від Назарета, де Ошрі одинадцять років вів розкопки, жителі одразу повідомили йому, що Христос народився саме тут! Що підтверджує і Євангеліє від Іоанна (7:41-43) у вірші, де ставиться під сумнів легітимність Ісуса як месії, оскільки він родом з Галілеї. Ісус із Назарету!

Але питання можливості народження Христа в Галілеї став розглядатися лише наприкінці ХІХ століття. Відомо, що за часів Ірода цей північний Бетлехем був жвавим центром єврейського життя. Дослідження позаминулого століття описують руїни синагоги та церкви, залишки головної зали якої були зруйновані вже 1965 року. під час прокладання дороги до Назарету. При цьому була розкрита красива мозаїчна підлога шостого століття, з декоративними медальйонами з кучерявих лоз, фігурами тварин і рослинними мотивами. Також розкопано майстерню, яка виробляла кам’яні судини для юдаїстських очисних ритуалів, а також залишки резиденцій часів Ірода з керамічними та кам’яними судинами, характерними для єврейського населення.

Ошрі відкрив у Бетлехемі фонтан церковного баптистерію та продовження мозаїк церкви. Та виявилася дуже великою: 145 на 100 футів! Це найбільша візантійська церква в Ізраїлі і постає питання, чому це раптом величезна будівля християнської церкви була зведена в самому серці єврейського міста? Мало того, поряд з церквою команда Ошрі розкопала залишки монастиря та двоповерхового заїжджого двору, причому підлога верхнього поверху також була встелена мозаїкою.

Схоже, що тут довгий час існував важливий центр християнства і в шостому столітті місто було навіть оточене кам’яною оборонною стіною із земляними валами та вежами (зруйновані персами на початку сьомого століття). Усе це різко контрастує із занедбанням іудейського Бетлехема.

Читаючи євангелія, неважко переконатися, що більшість наведених у них фактів, імен, назв, зокрема і топонімічних, пов’язані з Галілеєю. Самого Христа знали як Галілеянина, майже все своє життя він провів там, усі його апостоли, крім Юди Іскаріота, були родом з Галілеї і в Єрусалимі їх одразу відрізняли за говіркою. Можливо, саме тому його проповіді й не мали великого успіху в гордій Юдеї, яка зарозуміло ставилася до провінційної, не зовсім навіть єврейської Галілеї: «Що може бути доброго з Назарету?»

Наразі жителі галілейського Бетлехема процвітають завдяки сільському господарству та туризму та дуже щасливі, що натовпи релігійних пілігримів течуть повз, до Юдеї. Щодо свідчень євангелістів, то вони не лише підганяли історію життя Христа під ідеологічні вимоги, а й погано знали її. Що, втім, несуттєво у справах віри.

Але як би там не було, із святами, шановні мешканці України! З Різдвом и Новим роком!

Юрій КІРПІЧОВ, публіцист, письменник, США 

Сообщение Де народився Христос? Різдвяна розповідь появились сначала на Український репортер.

Об 11 годині ранку 5 листопада Фейсбук запропонував прикрасити аватарку позначкою Vote (проголосував) і повідомив, що у штаті Нью-Йорк проголосувало понад 2,4 млн осіб. Кілька годин тому було на 600 тисяч менше – багато хто голосував достроково. Але позначкою я міг похвалитися ще два тижні тому, оскільки голосував поштою. Тобто відправив бюлетень з іменами Гарріс та інших демократичних кандидатів на інші пости. І добре, що вказав імейл на конверті!

Бо бюлетень не зарахували. Мовляв, підпис не відповідає. Так, з віком стало важко так хвацько розписуватися, як у молоді роки, і підпис справді підкачав. Але я — ось що означає підрив Трампом довіри до наших інститутів! — запідозрив махінації GOP-ників, тобто республіканців трампівського розливу, які правлять, точніше заправляють у нашій Флориді. Якщо вони так багато говорять про махінації виборчих комісій, то чи не в них самих такі задуми та наміри?

Даремно я так думав! Одразу після повідомлення про проблему посипалися дзвінки, листи та есемески від членів виборчої комісії та спостерігачів — із турботливими порадами, як виправити помилку. Через день прийшов офіційний імейл з бланком афідевіту, який підтверджує, що я це я, та вказівки, куди, як і з чим його після заповнення відправити (із сканом ID, документа, що засвідчує особу) – поштою чи електронною поштою. Через два дні прийшов конверт із бланком афідевіту, який я відразу заповнив і відправив, доклавши скан ID. Імейл зі сканами відправив раніше. Все це супроводжувалося численними нагадуваннями та поясненнями – імейлами, есемесками та дзвінками.

Незабаром прийшов імейл, який підтвердив отримання виборчкомом цих документів, а всього я нарахував більше десятка дзвінків та послань. І всі вони були пронизані людською теплотою та бажанням допомогти.

Але ж наш приміський округ жорстко трампістський! Їх тут понад дві третини. Отже, тепер я спокійний — якщо не за нашу виборчу систему, то за прозорість підрахунку голосів. Трамп нахабно бреше про крадіжку виборів. Втім, він завжди бреше. Завжди. Можна навіть сказати, що він картезіанець — якби він чув про Декарта: «Я брешу, отже, я існую!»

Юрій КІРПІЧОВ, публіцист, письменник, США 

Читайте також: Трамп – троянський кінь Путіна. Погляд з Америки

Сообщение Про чесність американських виборів на особистому досвіді. Погляд із США появились сначала на Український репортер.

Питання про аборти

Днями я заповнив бюлетень і відправив його поштою на виборчу дільницю. Голосував, звісно, за Гарріс-Уолза і за кандидата від Демократичної партії в Конгрес. А також за поправки до конституції штату Флорида. Найголовніша з них – про аборти. Леді Флориди, тепер вся надія на вас! Тому що найважливіше питання в бюлетені стосується саме них: запропонованої поправки до конституції штату, яка б забороняла закони, що забороняють, карають або іншим чином обмежують аборти.

Вони включили цю поправку в бюлетень в усіченому вигляді – тільки в тому випадку, якщо аборт потрібен за медичними показаннями, під великим тиском, неохоче, наступаючи на горло своїй старій, але улюбленій пісні. І оточили його застереженнями і застереженнями: мовляв, всі кинуться робити аборти і народжуваність впаде, до того ж доведеться витрачати на це гроші і постраждає державний бюджет і суди. Вони навіть вдалися до капслок в останній фразі! Наводимо переклад.

«Жоден закон не повинен забороняти, карати, відкладати або обмежувати аборт до тих пір, поки він не стане нежиттєздатним або коли це необхідно для захисту здоров’я пацієнтки, як це визначено медичним працівником. Ця поправка не змінює конституційних повноважень законодавчого органу вимагати повідомлення батьків або опікунів перед тим, як неповнолітня особа зробить аборт.

Запропонована поправка призведе до значного збільшення кількості абортів і зменшення кількості живонароджених на рік у Флориді. Зростання числа абортів може бути ще більшим, якщо поправка скасує закони, що вимагають згоди батьків на аборти неповнолітніх, і закони, що гарантують, що аборти проводяться тільки ліцензованими лікарями. Також неясно, чи вимагатиме поправка державних субсидій на аборти. Судові процеси для вирішення цих та інших невизначеностей призведуть до додаткових витрат уряду штату та державних судів, що з часом негативно вплине на зростання державних та місцевих доходів. Оскільки фіскальний вплив збільшення кількості абортів на доходи та витрати державних та місцевих органів влади не можна оцінити з упевненістю, загальний вплив запропонованої поправки є невизначеним. ФІНАНСОВІ НАСЛІДКИ ЦІЄЇ ПОПРАВКИ НЕ МОЖУТЬ БУТИ ВИЗНАЧЕНІ ЧЕРЕЗ НЕЯСНОСТІ ТА НЕВИЗНАЧЕНІСТЬ, ПОВ’ЯЗАНІ З ЇЇ ВПЛИВОМ».

Я сподіваюся, що жінки Флориди зрозуміють, що ця поправка фактично обмежує їхні права. Я сподіваюся, вони зрозуміють, що це робота трампістів, і що вони повинні голосувати за демократів, щоб не допустити того, щоб держава стала більш жорстокою.

Маганоміка призведе до мегакраху

Про це повідомляє провідний американський політичний сайт The Hill, якому віддають перевагу як Білий дім, так і законодавці. 2 жовтня сайт опублікував огляд Пола Бледсоу, в якому він зібрав думки провідних економістів США про наміри Трампа в цій сфері. Всі вони сходяться в одному: реалізація цих намірів згубно позначиться на американській економіці, фінансах, життєвому рівні населення і приведе країну до важкої кризи – як і весь світ! Ось переклад.

«Економісти сходяться на думці, що ще один термін Трампа зруйнує економіку США, але чи прислухаються виборці?
Останніми тижнями економіка США отримувала стабільно хороші новини. Нові дані показують, що в серпні ціни майже не зросли – лише на 0,1%, а річний рівень інфляції зараз знизився до 2,2%.
Це дозволило ФРС агресивно знизити ставки на пів пункту у вересні, й очікується, що ФРС знизить ставки ще на пів пункту в листопаді. Ці дії призведуть до зниження ставок за іпотечними кредитами, автокредитами та іншими витратами на запозичення, що значно на користь споживачів. Вони також збільшать інвестиції в бізнес і створять більше нових робочих місць.

Фактично, економіка Байдена-Гарріс, яка менш ніж за чотири роки забезпечила рекордне зростання робочих місць у 15,7 мільйона нових робочих місць, тепер досягає довгоочікуваної «м’якої посадки», тобто приборкання інфляції, уникаючи рецесії та продовжуючи зростати. А зарплати зростають швидше, ніж ціни, тому працівники більш позитивно оцінюють економіку.

Загалом, незважаючи на COVID, економіка за останні чотири роки показала напрочуд хороші результати. (До речі, дані Міністерства праці США за вересень, опубліковані 4 жовтня, підтверджують чудовий стан економіки. Створено 254 тисячі нових робочих місць, що майже вдвічі вище за прогнози, а безробіття залишається на рекордно низькому за 50 років рівні! – Ю.К.)

Але радикальний економічний план Дональда Трампа поставить під загрозу весь прогрес, якого ми досягли. Колишній президент пропонує захмарні мита на імпорт товарів і послуг до США, що призведе до повернення високої інфляції. Його так звана маганоміка стане мегакатастрофою для американських споживачів і сімей.

Тарифи Трампа — це «економічні пропозиції, які насправді можуть спричинити інфляцію і занурити вас у рецесію водночас — каже Девід Келлі, головний глобальний стратег JPMorgan Asset Management, називаючи їх «ідеальною машиною стагфляції».

Навіть глибоко консервативна газета National Interest стверджує: «Тарифи Трампа були б катастрофічними для Америки, викликавши інфляцію в 20 і більше відсотків на багато товарів і обтяживши звичайних споживачів високими витратами. За оцінками консервативного Інституту міжнародної економіки Пітерсона, плани Трампа можуть коштувати середньостатистичній сім’ї 2600 доларів на рік, причому найбільше постраждають американці з низьким рівнем доходу.

Financial Times зазначає, що пропозиції Трампа схожі на протекціоністський закон про тарифи Смута-Хоулі, ухвалений Конгресом у 1930-х роках, який допоміг продовжити Велику депресію. The Times називає плани Трампа «отруєною пігулкою для американського народу, економіки США та світу».

Але Трамп продовжує підвищувати ставки, роблячи свої тарифи все більшими і гіршими. Тепер він каже, що вони можуть становити до 20% у всіх напрямках і 60% для Китаю; якщо ж країни планують зменшити свою залежність від долара, вони можуть постраждати від 100-відсоткових тарифів “як покарання”.

Пропозиції Трампа також різко збільшать борг США – бюджетна модель Пенна Уортона зробила висновок, що його політика додасть 5,8 трильйона доларів дефіциту протягом 10 років. Не дивно, що The Economist вторить National Interest, вважаючи, що «тарифні плани Трампа будуть катастрофічними для Америки».

На додачу до всього, Трамп відкрито загрожує незалежності Федеральної резервної системи, яка є наріжним каменем глобального економічного лідерства Америки. Колишній президент неодноразово принижував шановного голову ФРС Джерома Пауелла, задаючись питанням, чи не є Пауелл більшим “ворогом” Америки, ніж лідер Китаю Сі Цзіньпін.

Загалом «економісти всіх мастей згодні з тим, що порядок денний Трампа являє собою набагато радикальніше продовження політики, запровадженої під час його перебування на посаді з 2017 по 2021 рік», як зазначає Financial Times.

Віце-президент Гарріс запропонувала низку детальних і відповідальних пропозицій щодо економічної політики, включаючи зниження податків, в рамках якого бюджетна модель Уортонської школи Університету Пенсильванії показала, що 95 відсотків американців заплатять нижчі податки, тоді як найбагатші 5 відсотків заплатять більше. Вона також запропонувала 10-кратне збільшення відрахувань на початкові витрати для нових малих підприємств, збільшення податкового кредиту по догляду за дітьми до 6000 доларів на рік, будівництво 3 мільйонів нових будинків і квартир для здачі в оренду за чотири роки, а також зниження цін на ліки, що відпускаються за рецептом. Крім того, Гарріс підтвердила свою підтримку стимулів чистої енергії та дій щодо клімату, водночас виступаючи проти заборони фрекінгу.

На противагу цьому, як зазначила Гарріс під час своїх нещодавніх дебатів з Трампом, «шістнадцять Нобелівських лауреатів описали економічний план [Трампа] як щось, що збільшить інфляцію та спричинить рецесію до середини наступного року».

Під час свого першого терміну некомпетентність самого Трампа завадила йому нав’язати Америці свої найгірші ідеї, за винятком величезного зниження податків для багатих, що підірвало борг США та нерівність. Але на другому терміні у Трампа тепер буде група фанатиків, які фактично спробують нав’язати його радикальні економічні ідеї.

Економісти всіх мастей знають, що з президентом Камалою Гарріс економіка Америки буде набагато краще, ніж з катастрофічним другим терміном Дональда Трампа. Тепер настав час і простим виборцям це усвідомити».

І тут надія на жінок. І не тому, що неминуче зростання цін буквально на все за Трампа підкосить сімейний бюджет більшості американців. Я вже згадував, що рівень освіти у них вищий, ніж у чоловіків, а це означає, що вони більш поінформовані і краще розуміють, що відбувається. У тому числі і в економіці.

Юрій КІРПІЧОВ, публіцист, письменник, США

Читайте також: Огляд виборчих подій у США: фахова аналітика про шанси Гарріс і Трампа

Сообщение Американські жінки та МАГАномiка. Погляд із США появились сначала на Український репортер.

У випадку з американцями Камала Гарріс захищає демократію, а Трамп хоче встановити диктатуру.

Поляризація суспільства і напруженість виборчої кампанії в США такі  великі й на карту поставлено стільки, що закрадається передчуття другої громадянської війни. Так, Міт Ромні, який сам був кандидатом у президенти (від республіканців!), заявив, що якщо Трамп переможе, то покине Америку. Знаєте, я теж думаю про переїзд до сина в Канаду в такому випадку…

Ситуація в штатах, що коливаються.

Я думаю, в неньцi знають, що вибори в США є непрямими, і що для перемоги в них потрібно щонайменше 270 голосів вибірників. А також, що є сині штати, в яких перемога гарантована кандидату від Демократичної партії (вони дають 226 голосів), є червоні штати, які традиційно голосують за республіканців (219 голосів), а є штати, що коливаються, вони й вирішують долю виборів. Їх сім: Пенсільванія (19 вибірників), Мічиган (15), Вісконсин (10), Північна Кароліна (16) і Джорджія (16), Арізона (11) і Невада (6).

Згідно з національними опитуваннями станом на 1 жовтня, Гарріс лідирує, але з невеликим відривом (за різними опитуваннями від 1% до 5%, в середньому 4% – показник поволi росте), тому результат виборів не визначений, тим більше, що опитування можуть помилятися в будь-якому напрямку, що ми вже не раз бачили. Ми також побачили, що опитування можуть бути сфальсифіковані, як от у випадку з як би авторитетним агентством Rasmussen Reports, яке було спіймане на пiдтасовках на користь Трампа!

Однак є фактори, які можуть допомогти Гарріс в свiнг-штатах. При цьому їй достатньо 44 їхніх голосів вибірників, тоді як Трампу потрібно 51. У разі нічиєї (Гарріс – 43, Трамп – 50, у підсумку в обох по 269), переможця, очевидно, визначить Конгрес.

Оцінимо шанси кандидатів у цих штатах

1. Пенсільванія. Напевно, тут вирішуватимуться вибори. Гарріс лідирує менш ніж на 1%, що в межах статистичної похибки. Однак кандидатів від третіх партій (Кеннеді, Стайн, Вест, Зелені, лібертаріанці), які могли б відібрати у неї голоси, не буде в бюлетені. Крім того, губернатор-демократ Джош Шапіро дуже популярний у штаті, а Боб Кейсі, кандидат від демократів у Сенат, лідирує з відривом у 5% від трампіста Девіда Маккорміка. Оскільки переважна більшість виборців голосує за всіх кандидатів від однієї партії, це допоможе Гарріс.

2. Мічиган. У Гарріс +2%, що нічого не гарантує. У штаті проживає багато мусульман, деякі з яких відмовляться голосувати за Гарріс через її підтримку Ізраїлю. Але навряд чи для них прийнятно підтримувати ісламофоба Трампа. У Мічигані також проходять вибори до Сенату, на яких демократка Елісса Слоткін лідирує з великим відривом від республіканця Майка Роджерса. Тобто, щоб Гарріс програла, виборці мають голосувати за Слоткін, за Трампа, за кандидата від третьої партії або взагалі не голосувати за президента. Що малоймовірно.

3. Вісконсин. У Гарріс +2%. Однак у 2020 році опитування у Вісконсині помилилися на 7%, пророкуючи потужну перемогу Байдену, тоді як він переміг з невеликим відривом. Але й там кандидат у Сенат від Демократичної партії Теммі Болдвін випереджає республіканця Еріка Ховде в різних опитуваннях від 3 до 8%. Чим може допомогти Гарріс.

4. Північна Кароліна. Перевага Трампа становить частки відсотка і тане на очах, хоча демократи тут не перемагали з 2008 року. А скандал із заперечувачем Голокосту, кандидатом у губернатори, трампістом Марком Робінсоном, любителем порно, який оголосив себе темношкірим нацистом, може сильно нашкодити Трампу.

5. Джорджия. Лише у 2020 році, вперше з 90-х років, штат проголосував за демократа (Байдена). Там Гарріс все ще програє: -1%. Але Трамп, який не в змозі контролювати свої імпульси, продовжує нападати на губернатора-республіканця Браяна Кемпа за те, що він не підтримав його брехню про вкрадені вибори. Крім того, зелених і Стайн в бюлетені не буде.

6. Арізона. І цей штат у 2020 році вперше з 90-х проголосував за демократа. Гарріс відстає на 2%. Але і тут кандидат у Сенат від Демократичної партії Рубен Гальєго випереджає трампістку Керрі Лейк на 10-14%. Важливо й те, що питання легалізації абортів також буде винесено на голосування. Це актуальне питання і може значно підвищити явку демократично налаштованих виборців, хоча в стандартних опитуваннях цей пункт не фіксується. До речі, рівень освіти американських жінок вищий, ніж у чоловіків, і прихильників Камали Гарріс серед них більше! Що говорить не лише про гендерну солідарність, а й про більший інтелект…

7. Невада. Історично склалося так, що штат голосував за демократів, але у Гарріс лише +1%. Втім, і тут кандидат у Сенат демократка Джекі Розен випереджає республіканця на 8-13%. І тут на голосування виноситься питання про аборти. А зелених, Стайн і Веста в бюлетені не буде!

I  ще Небраска. Річ у тому, що на відміну практично від усіх штатів, Небраска не віддає голоси всіх своїх виборців переможцю. Йому дається два – і поголосу переможцям в кожному окрузі. А демократи впевнено лідирують у другому окрузі, від якого отримають одного виборця.

Це важливо. Якщо “синя стіна” (Пенсільванія, Мічиган і Вісконсин) не підведе, цього буде достатньо для перемоги Гарріс. Але без другого округу Небраски буде нічия, 269–269, що загрожує поверненням Трампа. Тому трампісти почали тиснути на Небраску, вимагаючи зміни законодавства штату, щоб віддати всіх виборців Трампу. Для цього потрібно 33 голоси з 49 в законодавчих зборах штату. Демократи контролюють 16, а наприкінці вересня колишній демократ, який став республіканцем, заявив, що відмовляється змінювати закон за кілька тижнів до виборів. Цього достатньо, щоб провалити план трампістів.

Моя Флорида теж може принести сюрпризи. Тут перемогти буде дуже складно, але у нас також питання абортів винесене на голосування, і кандидат у сенатори відстає від республіканця лише на 1%. Загалом головне, що у Гарріс є реальні шанси на перемогу у всіх семи ключових штатах.

Підсумки для України

Українцям потрібно сподіватися (молитися!) на перемогу Гарріс. Її команда більш віддана протидії Росії та рішучішій підтримці України, ніж команда надто обережного Байдена. Однак в Україні, як не дивно, є багато прихильників Трампа. Навіть серед фронтовиків. Навіть після того, як під його впливом США перестали їй допомагати на пів року, що призвело до втрати Авдіївки та дестабілізації фронту, з чим ЗСУ досі не в змозі впоратися. Разюче!

Можливо, їх, а також українців у США (таких багато у Вісконсині) пройме заява Трампа про те, що підтримка України не в інтересах США? Або його роздратування візитом Зеленського на завод у Пенсільванії, який виробляє 155-мм снаряди для України? Або його обіцянка зняти всі санкції з Росії одразу після приходу до влади? Або груба заява Дж.Д. Венса, його кандидата у віце-президенти: мовляв, Україна має віддати те, що виграла Росія, і мовчати? Або ультиматум і хамський лист спікера Палати представників Джонсона до Зеленського з вимогою відкликати посла України в США? Нарешті, відмова Трампа зустрітися із Зеленським? Так, його штаб виявився досить розумним, щоб наполягти на зустрічі з українським президентом, але і там він похвалився хорошими відносинами з Путіним, цим новим Гітлером!

Невже досі не зрозуміло, що Трампу начхати на Україну і він віддасть її Путіну за першої ж нагоди? Що він давно на гачку росіян? Процитуємо його промову на мітингу 25 вересня: «України більше немає». «Якби вони уклали погану угоду, все було б набагато краще. Вони б трохи здалися, і всі б жили, і кожна будівля стояла б ціла, і кожна вежа простояла б ще дві тисячі років».

Саме на цьому наголосила Гарріс на зустрічі із Зеленським 26 вересня: «Дехто у Сполучених Штатах змушує Україну віддати свої території Росії». «Це як заяви Путіна. Він не пропонує мир, він пропонує капітуляцію. Це небезпечно і неприпустимо».

І резюме для російськомовних іммігрантів

Гадаю, всі знають, що більшість вихідців з СРСР і пострадянських країн у всіх діаспорах, чи то в США, чи в Ізраїлі, чи в Канаді – повсюдно, вражені інфантильним комплексом радянськості і тому обожнюють Трампа. Як же: сильна рука, успішний бізнесмен, прості відповіді на складні питання. Ну й расизм, звичайно ж – нелюбов багатьох «наших» до Гарріс викликана кольором її шкіри… Тому вони піддаються розпалюванню ненависті до іммігрантів (у створеній ними країні!) і розігрують антиіммігрантську карту у виборчій кампанії.

Але не завадило б пам’ятати, що і вони ризикують стати жертвами ксенофобії, тим більше, що серед них багато євреїв. Нещодавно Трамп пригрозив їм, що саме вони будуть винні в його поразці. І до його слів варто прислухатися, пам’ятати гасло його прихильників «євреї нас не замінять», натякаючи на репресії. Згадайте також написи на футболках трампістів, які захопили Капітолій 6 січня 2021 року: «Шести мільйонів замало. Табір Аушвіц».

Юрій КІРПІЧОВ, публіцист, письменник, США

Фото: AFP

Сообщение Огляд виборчих подій у США: фахова аналітика про шанси Гарріс і Трампа появились сначала на Український репортер.