Двадцять років володар Кремля думав над тим, як заволодіти територією України, отож і спала на думку «геніальна» думка, що росіяни та українці начебто – один народ, і що російський народ – особливий.

Колись наші народи були дружними, але не настільки, щоб віддати свій будинок сусідові, яким би особливим цей сусід не був.
Про «особливості» Росії згадував свого часу Карл Маркс: «Московія була вихована у жахливій та мерзенній школі монгольського рабства… Здивована Європа, на початку правління Івана, що ледь знала про існування Московії, була приголомшена раптовою появою на її східних кордонах величезної імперії, і сам султан Баязид (султан Османської імперії. -Авт.), перед яким Європа тремтіла, вперше почув зарозумілу промову». Не про Київську Русь він писав, як бачите, йдеться про Московію.

Схоже, що Путін запозичив у Адольфа Гітлера ідею про «особливість» народу його країни. Багато що в Росії залишилося від тих часів. Той же незмінний вождь, авторитарний стиль правління, жорстокість до ворогів (себто до тих, хто не згоден із політикою «царя»), плюс потяг до бюстів і портретів вождів минулих часів, «до серпів та молотків».

Читайте статтю: Григорій Омельченко: “Путін може закінчити життя, як Чаушеску, Хусейн або Каддафі”

Водночас простих людей «верхи», як не помічали, так і не помічають. Своєрідний шлях «розвитку» нині у Північної Кореї, Туркменістані, Венесуелі, Сомалі, Сирії та інших країнах. Про Кубу й говорити не варто.

У Білорусі, наприклад, Лукашенко має свою власну країну і віддавати її нікому не збирається. Народ там теж особливий, всі  – “проти”, один Лукашенко «за» і продовжує працювати першим президентом Білорусі (самопроголошеним), ось уже 26 років.
Як зрозуміти «руський мір», у чому особливість його розвитку? Напевно, у прояві волі, у фізичних діях, у способі життя, в умовах існування.

Колись я прожив у Росії три роки (служив в армії). Військова частина розташовувалась у райцентрі Урень, Горьківської тоді області, а “точка”, де ми чергували, була у селі Климове. Доводилося спілкуватися із населенням.

Жителі села – нащадки марійців (одна з етнічних груп мордви, як і росіяни, до речі). Мордовські племена дуже древні, селилися вони вздовж річки Волга (нинішня назва) та її приток. Жили у лісах, у маленьких дерев’яних будиночках на пнях, щоб паводки не затоплювали. Наші пращури, наприклад, селилися вздовж річки Дніпро, а також річок і приток. Умови життя в наших народів були різними, навіть кріпосний лад у нас був м’якшим, люди жили набагато вільніше (у порівнянні), та й мова інша. Адже росіяни нас не розуміють, коли ми говоримо українською.

У селі Климове, як і в самому райцентрі, всі говорять російською мовою, люди як люди, привітні. Звісно, у цьому селі та й у райцентрі проживають й інші народи. Багато татар – українці, що залишилися після демобілізації. Характерно, що татари проживають практично у всіх республіках Росії та в достатній кількості, мабуть, залишилися «з тих часів».

Широкі вулиці у згаданому селі (я помітив, що в інших селах Росії теж вулиці широкі. – Авт.), «банька» на городі, туалет біля хвіртки, вугілля, дрова зберігаються на вулиці, біля паркану. Ідеш вулицею і бачиш – ось господиня вискочила надвір, вона підмела у дворі, сміття викидає на дорогу. Це щоб автомашини не буксували, асфальту немає, хоча село недалеко від райцентру Урень.

Не думаю, що ситуація змінилася з того часу. Уже й не знаю, чим Росія нас може здивувати, хіба що бездоріжжям та постійним підніманням з колін. Іноді у відповідь на «доброго ранку!» можете почути: «Ранок добрим не буває!» (Якщо голова «тріщить», після вчорашнього. – Авт.). Біда в тому, що в Росії прийнято пити, доки наливають. Знаю не з чуток, їздив до тещі в Єманжелінськ і в Тольятті, до родичів, кілька років жив у Казахстані.

Взагалі- то зловживання спиртним у будь-якій країні тим є вищим, чим бідніший народ. Дуже у Росії поширена приказка: «Пішли дурня за пляшкою, то він одну і принесе»

Добробут народів у Росії визначається кількістю пляшок горілки, що робітничий клас може придбати за місячну зарплату.

Усвідомити значення «руський мір» можна лише вивчивши історію появи та розвитку народів, що населяють територію країни, яку Петро Перший назвав Росією. За нього прізвища селян закріпили на тюркський манер, на ім’я батька: Іванов (син Івана), Петров, Сидоров тощо. На постійно.

Татари та інші народи Орди хрестилися, отримували православне ім’я, а прізвище типу Аксаков, Апраксин, Шереметьєв, Чаадаєв, Сабурови, Аракчеєви – на прізвисько або від місцевості, але на тюркський манер. Типу кульгавий, п’яниця, пастух, лев, до речі, Шереметьєв у перекладі – лев. Карамзін – чорний. Національності як такої тоді не було. Про людину судили за віросповіданням та місцевістю, де він живе.

“Необхідність захоплення чужих територій йде від Чингісхана. Від Орди дісталося нинішній Росії одноосібне управління країною. “Золота юрта” Хана Батия перекочувала до Володимира Путіна.

Дивуються путінці, мовляв, “віджали” в українців Крим, частину Донбасу, вбили 15 тисяч їхніх громадян, поранили втричі більше, але вони чомусь нас не люблять. І це цілком серйозно. Звідси й виникла вимога: «Примусити Україну до миру!» (І до кохання, мабуть. -Авт.)

Населення будь-якої країни можна назвати особливим, не тільки Росію. З росіянами ж, усі знають, сперечатися важко. Якщо щось не так, то вони обурюються, кидають образливі слова: мовляв, “чурки” не розуміють російську (тобто все знають тільки росіяни – Авт.).

Численні народи цієї країни звикли з усім погоджуватися. Якщо їх обзивають: огризаються: «Ты сам мелкий дров».

До тих, хто добре знає російську мову, у росіян претензій немає, бо вони самі давно «змішалися» між собою з півтори сотнею народів, що населяють Росію. Населення цієї країни помітно почорніло.

Читайте статтю: До спадщини загребущої Росії «Слово о полку Ігоревім» не має жодного стосунку

Етнічно російської знайти важко, тим більше в Україні. Якщо людина народилася і виросла на українській землі, вона – українець, скільки б не отримувала паспортів країни окупанта.

Виїхати в Росію українець може, але й там буде білою вороною. Говірка інша, звичаї інші, поведінка людей теж інша. Зрозуміло, є в Росії люди, які добре знаються на політиці уряду країни, але вони в меншості. Наші народи раніше були дружніми, але з початком війни України з Росією все змінилося на гірший бік. У разі повномасштабної війни, якщо вона затягнеться, Росія може розвалитися, Китай захоче повернути свої землі. Згадають, хто вони в Росії й інші народи.

Окремо, я б виділив правлячу верхівку і лінію поведінки Росії, що склалася в країні. Їм потрібен весь світ, чим гірше навколо, тим краще для Россі. На країну всі «нападають», навколо одні вороги, хочуть заволодіти землями її. А вони, зі зброєю в руках, постійно «захищають» тих, хто знає російську мову на території інших країн.

Навіть у прямому ефірі ми чуємо: «Треба кинути на Київ атомну бомбу, щоб вони (бендерівці. – Авт.) не виступали». Хороші у нас «брати», у людей вороги і то кращі. І це на Київ, «мать городов русских», як вважають вони. А як же сусіднє з Україною населення, та й сама Москва? У таких випадках в Україні кажуть: немає розуму – вважай – каліка.

Росія – це ще й навмисні підпали лісів, а не пожежі, як повідомляли з екранів телевізорів. Плюс війни та брязкання зброєю, під виглядом навчань, різко погіршують екологію.

Як результат – урагани, повені на планеті, загибель людей та руйнування. Це теж війна, яка вигідна Росії, не населенню, звісно. У Програмі їхньої компартії записано: «Головне – запобігти термоядерній війні, не дати їй спалахнути. Що ж виходить: Росія має боротися сама з собою? Через Росію весь світ озброюється? Взагалі, ядерну зброю настав час офіційно заборонити, до цього світ має прийти, обов’язково.

Думаю, жителі нашої планети розуміють, що застосування ядерної зброї (навіть в обмеженій кількості) призведе до непоправних наслідків для людей, навіть для тих, що «сидять» у бункері. Крім радіації та погіршення клімату можуть з’явитися захворювання набагато небезпечніші за коронавірус.

Здається при радянському комуністичному керманичі Брежнєві «з’явилося» поняття: нова спільнота «радянський народ». Із Програми КПРС це теж випливає. Свого часу поет Маяковський писав: «…Это, чтобы в мире без Россий, без Латвий, жить единым человечьим общежитьем”. Мабуть, сьогодні головний російський комуніст Зюганов підказав Путіну, що настав час об’єднувати весь світ навколо Росії, хоча б ту частину, де побувала Орда.

Ленін мав монгольський тип обличчя та звички своїх предків по лінії батька. Шойгу Сергій  Кужугетович (міністр оборони Росії.-Авт.) також із тих земель. Та й сам Путін мало схожий на росіянина. Так, що настав час починати «впроваджувати» Програму компартії в життя. Щоб джерела суспільного багатства «полилися» повним потоком (тільки незрозуміло, куди, власне кажучи, це все поллється. – Авт).

«Один народ» – всі ті, що знають російську мову, особливо українці. Усі 140 мільйонів росіян схожі з українцями, як близнюки, вважає Путін.

На його думку, територія України є Росія. Ще з часів Хана Батия вона називалася Росією (Київська Русь і Росія – поняття різні, та й називалася їхня країна за «Батига» Московієюю – Авт.)

«Народ то один,- міркує Путін,- тоже, как и мы ходит на двух ногах».

Читайте статтю: Відповідь Путіну “про історичну єдність росіян та українців”

Чому б московитам не оголосити Америку своєю територією, адже колись (мільйони років тому) цей материк примикав до земель нинішньої Росії та лайливі написи російською мовою на каміннях в Америці є? Дати їх написання немає, але й так “зрозуміло”, що це “російська” земля.

Тих, хто знає російську мову є чимало у США, навіть під час нападу на Капітолій росіяни були попереду. Це окремий випадок, мільйони вихідців з колишнього «Союзу», що живуть у США, змінили прізвища, отримали американське громадянство і «горло перегризуть» тому, хто зазіхне на їхню нову країну.

Очевидно, що сам Путін і створена ним система державної влади в Росії, інформація, якою чиновники зомбують населення, і є тим самим особливим віртуальним “руським міром”, в якому живе народ цієї країни.

Микола Рощин, полковник міліції у відставці

Читайте інші статті автора:

• За кількістю чиновників з дуже високими зарплатами ми обігнали Америку. Як зробити Україну успішною
• Горілка стала зброєю гібридної війни проти українців
• Як виникають борги за комунальні послуги. Сумні роздуми споживача    
• Роздуми про “війну” газових монополістів з народом
• Одна річ – “любити народ”, інша – зробити для нього бодай щось хороше
• Як нам збудувати справедливе суспільство? Роздуми про зарплати
• Полковник Рощин: “Міліцію 24 роки дерибанили. На усіх рівнях”
• Микола Рощин. Українське суспільство налякане. Що робити?

Сообщение Погляд на “руський мір”. Що треба знати про агресора появились сначала на Український репортер.

Коли голосів у парламенті при розгляді Закону «Про ринок землі» було досить, виявилося, депутати «не в курсі», що земля в Україні давно розділена між багатими людьми. Вона продана і перепродана або здана в довгострокову оренду (суборенду), або у заставі.

То там, то сям видніються маєтки з численними розкішними будівлями, басейнами, тенісними кортами, більярдними, і охороняється це майно цілодобово. Не кажучи про корисні копалини, в тому числі не розвідані. Все це треба впорядкувати, взяти під контроль і будуть гроші в країні, на всіх вистачить. А ось купівлю особистих літаків, яхт і островів доведеться відкласти.

Головний аргумент опозиції: мовляв, американці скуплять нашу землю. Дуже вже «жаліють» депутати український народ, бо такий він нещасний, обдурять його, і залишиться селянин без землі. Американці будуть господарювати на нашій землі, ось так?! Ті, що звинувачують у всіх смертних гріхах Америку, зазвичай нудьгують за «ковбасою по два двадцять», та за «батогом господаря», який «проживає» по сусідству.

Ще вони (їх досить багато, прізвищ я не називаю) шкодують про втрачені керівні крісла і що не їхній «пахан» верховодить. Екрани телевізорів заповнили відсторонені від посад (в різні часи), через недовіру і за нездатність…

Іноді телеведучий, звертаючись до гостя, довго і нудно формулює питання, що, образно кажучи, означає: «Та скажи ж будь яку гидоту про владу».

А як же любов до Батьківщини, шановні добродії? Вам що, вибір народу не подобається. Петру Симоненку і Миколі Азарову на деяких інформмайданчиках дають слово, «виволокли» їх на світ Божий. Як вам не соромно? Дорослі люди? В країні все добре, так? Кожен піариться потроху. Хто червоним картузом, хто довгими вусами красується перед телеглядачами. Нічого поганого в цьому немає, і закон ніхто не порушує.

Природно, президентську булаву будь-який з гостей тієї чи іншої телепередачі посів би із задоволенням, адже він такий «розумний». Колишній викладач московського вишу так і каже: «Треба ж, нами керує найдурніший з нас», мовляв, подивіться на мене якийсь я «моторний». А якийсь «Е» заявляє, що у народу немає мізків (мовляв, не помічає мене народ, такого розумного, красивого члена партії «За життя Рабиновича і Медведчука». – Авт.). Заздрісників – не злічити?

Хто ці люди? В основному, екси – компартійні та комсомольські функціонери, які стали згодом керівниками, депутатами колишніх скликань, та любителі поговорити про негативний вплив на нас Америки і Європи, тобто недруги України, по суті, російська агентура. Тільки починається «тяганина», що нами керують ззовні – це піднімають голову російські агенти, мені так здається. Вони що, «заспівали» між собою скривджені і заздрісники?

Так, критикувати начальство можна і потрібно, і пропозиції вносити обов’язково, але ділові, а не дурні. Один депутат, наприклад, вніс пропозицію знизити тарифи на комуналку для населення за рахунок зниження податку за використання землі та її надр, тобто за рахунок самих громадян (щоб багатіїв не ображати. – Авт.).

Або виконати в повному обсязі Мінські домовленості. Це означає, що російських найманців не виводити з нашої території, вибори проводити в їх присутності; і ми отримаємо ще один Крим.

Подібних пропозицій дуже багато, вони паралізують роботу державних органів, і в першу чергу парламенту. При розгляді згаданого «Закону про ринок землі» один з депутатів вніс понад 6 тисяч пропозицій, «старалися» й інші опозиціонери. Фахівці підрахували, що для розгляду всіх поправок потрібно було б близько двох років.

До проєкту бюджету на 2021 рік депутатами внесено понад 5000 поправок. Це навмисний саботаж роботи парламенту. Потрібно внести до Регламенту зміни, що обмежують діяльність саботажників таким чином, щоб не можна було перетворити Верховну Раду в балаканину. Спростити потрібно порядок розгляду пропозицій депутатів.

Як виборець я ображений на всіх цих балакунів і на «ініціаторів» безглуздих пропозицій. Мені здається, нам не слід боятися американців і європейців, адже це московська вигадка і проросійськи налаштовані чиновники її повторюють.

Америка дала технології Японії, Китаю і багатьом іншим країнам, які сьогодні процвітають. Не секрет, що Московія підтримує всі реакційні уряди у світі, характерно, що народи цих країн жебраки.

Для чого створено НАТО? Скажете: «На противагу Варшавському договору, читай СРСР, правонаступником якого оголосила себе Росія». Є думка, що ця країна колись створена монголами (тобто переможцями) їх назвав Чингісхан. В ті часи не було такого поняття, як національність, на тих теренах проживало безліч різних народів, в основному тюркського походження. З цієї причини армія Росії не може не воювати, захоплювати чужі території. Традиція, нічого не зробиш. Озброюється через цю «традицію» весь світ.

“Ура”, “бій”, “команда”, “варта”, “ямщик”, “шлях” і багато інших слів, що вживаються в російській армії, – від монголів. Треба не забувати, що верхівка РФ прагне до світового панування і населення покірно її підтримує. Захоплення чужих територій вважається (там, в Москві) розвитком країни.

Немає у світі людини, яка могла б пояснити Володимиру Путіну, що минуле повернути неможливо, що існують кордони держав, що закони підтверджують ці кордони. А ще, що вони нам не брати, брат не повинен вбивати брата і не може захоплювати його територію.

Один поважний чоловік розповів, що одного разу він довго розмовляв з Путіним на різні теми і дійшов висновку про начебто “неабиякий розум” співрозмовника. Мабуть, йшлося про половців, про гунів, про «баб» – в цих питаннях Путіну «рівних» немає, поки він президент Росії. Одна відома опозиціонерка назвала тих, хто не в їх партії «черню». Прямо як у Некрасова. Дивіться, аби вам самим не довелося йти «сонцем паліми».

Безвіз, підвищення, до безмежних висот, зарплат великим чиновникам, залучення до роботи іноземних фахівців як членів наглядових рад і встановлення їм зарплат на мільйонні суми – це злободенних проблем у країні не вирішить.

Зрозуміло, ділові люди, що вміло займаються бізнесом, мають багатіти, але не за рахунок розбазарювання бюджету, не за рахунок зубожіння народу. У важкі для країни часи олігархи повинні допомагати державі, як у Європі або в Америці.

Ні для кого не секрет, що між найвищим керівником (міністром, директором, керуючими і т.п.) і підлеглим з найменшою зарплатою в галузі має бути відмінність в оплаті праці, скажімо, у п’ять разів, але не більше. Премії не повинні перевищувати ста відсотків окладу.

Перш ніж збільшувати посадовий оклад міністра, потрібно підвищити зарплату техпрацівника і на таку ж суму підняти зарплату чиновнику найвищого рангу в галузі. Скажімо, листоноша отримує максимум п’ять тисяч гривень, а керівник цієї галузі  – мільйон. В середньому вони отримали по півмільйона. Пам’ятаю, нас вчили поняттю «середня зарплата»: «Президент Америки з’їв курку, а безробітний – нічого. В середньому вони з’їли по пів курки. Брехали нам, безсовісно брехали. А адже в розвинених країнах диспропорція між найвищою і мінімальною зарплатою дотримується. Від цього і залежить рівень життя населення.

Така «дрібниця» як диспропорція, погодинна оплата і не менше, скажімо, 10-ти доларів за годину. Багатий купить яхту, літак, особняк за кордоном, гроші покладе у швейцарський банк, а проста людина витратить зароблені гроші в Україні. І її кошти підуть в обіг. Гроші багатіїв зміцнюють економіку інших країн.

Зазвичай, багаті забувають, у якій країні вони живуть, коли мова йде про гроші. З цим і пов’язані цілодобові критичні висловлювання (а то і образи) на деяких телеканалах на адресу керівництва країни країни, парламенту, внесення безглуздих пропозицій, щоб пригальмувати їх роботу, а то і відкинути назад в минуле. І це підноситься населенню як велике благо для народу.

Хто має російський паспорт (а українського паспорта не має) і хоче в Росію, – їдьте туди! В Україні живуть українці, незалежно від їх походження і знання мови іншої країни. Наші закони своїх громадян захищають.

У минулі роки в Україні було створено безліч різних структур, в тому числі і Конституційний Суд – такого собі «монстра» створили, який нікому не підпорядковується і не відповідає за свої рішення, якщо вони виходять за рамки Конституції, а то і здорового глузду.

В Америці питаннями, що стосуються відповідності нормативних документів Основному закону, займається Верховний суд. Там суддів всього 9 осіб, разом з головою суду. І справляються, як бачите. За кількістю чиновників з дуже високим окладом (порівнювати потрібно з мінімальною зарплатою в галузі) на душу населення Америку ми обганяємо, та й Європу – це точно.

Перед прийняттям будь-якого рішення Конституційного Суду України, який не підкоряється нікому, потрібно прочитати вголос статтю 1-ю Конституції України, де сказано: «Україна суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава». І цій статті має відповідати будь-яке рішення Конституційного (Верховного) Суду. Боюся, що ці товариші судді і саму Конституцію скасують, бо принципу справедливості, демократичності і верховенства права в їх останніх рішеннях, на мій погляд, немає. Захищають вони, швидше за все, «самих себе».

Як на мене, то я б поставив функції контролю за дотриманням Основного закону в країні (змінивши Конституцію), Верховному суду України. Давайте підемо від гігантоманії. Не в кількості суддів Конституційного Суду суть питання, а в якості їхньої роботи. Щоб не паразитували… І зарплату їм потрібно зменшити, бідна людина  – патріотична. Не в грошах щастя!

А ось сувора відповідальність суддів повинна восторжествувати. Це буде вище будь якої зарплати і дієвішим за найвищу премію.

Закони можна прийняти будь-які, але вони не повинні виходити за межі понять: «Право», «Справедливість» і т.п.

Що робити?

Підприємці повинні платити регулярно податки в повному обсязі, як в Європі.

Забути про «відкати», «віджимання» підприємств (пора подумати про дієвий Закон «Про рейдерство»), хабарі, «договорняки», махінації і побори в пунктах перетину кордону України та інші незаконні дії.

Спецслужбам України потрібно вивчити особистості недоброзичливців України і, за необхідності, зробити так, щоб вони не брали участі в управлінні державними структурами, так би мовити «відтягнути від годівниці», і справи в країні підуть на лад.

І щодо вкидання в інформпростір ідей про можливість купівлі вакцини в Росії. Щось я не пригадую, щоб Сталін просив Гітлера підвезти йому на передову пару ешелонів зі снарядами. Путін таку ціну запросить з нас, що не зрадіємо: «Забути про Крим, повернути на свої пости Януковича і Азарова і т.п.

У цій статті я виклав свою думку про те, що відбувається… Найбільше мене турбує Конституційний Суд. З ним треба щось робити, інакше він може закреслити всі корисні напрацювання країни.

Микола РОЩИН,
полковник міліції у відставці.

Читайте інші статті автора:

• Горілка стала зброєю гібридної війни проти українців
• Як виникають борги за комунальні послуги. Сумні роздуми споживача    
• Роздуми про “війну” газових монополістів з народом
• Одна річ – “любити народ”, інша – зробити для нього бодай щось хороше
• Як нам збудувати справедливе суспільство? Роздуми про зарплати
• Полковник Рощин: “Міліцію 24 роки дерибанили. На усіх рівнях”
• Микола Рощин. Українське суспільство налякане. Що робити?

Сообщение За кількістю чиновників з дуже високими зарплатами ми обігнали Америку. Як зробити Україну успішною появились сначала на Український репортер.

Утім якщо вже порівнювати зарплати педагогів або лікарів, то краще вже з шахтарями або зі сталеварами. На мій погляд, професії порівнювати не можна. У кожної з них є своя специфіка.

Порівнювати потрібно зарплату чиновників по галузях. Від найнижчої зарплати кваліфікованого співробітника галузі, до найвищої, тобто міністра (з усіма надбавками). Це ж стосується і приватних підприємств (за винятком власника). Але зарплата найвищого за посадою, найнятого працівника, повинна бути безпосередньо пов’язана з зарплатою працівника нижчої ланки, і це залежить від власника підприємства.

За працю рядового співробітника потрібно платити стільки, щоб людина могла хоча б існувати. Звичайно, педагогам потрібно платити більше, ніж вони отримують, лікарям теж.

Щоправда і навчати педагоги повинні за іншою програмою. Якщо, наприклад, випускники шкіл погано знають математику, то це не означає, що потрібно зробити цей предмет обов’язковим при вступі до всіх вищих навчальних закладів і коледжів. Викладати предмет треба по-іншому, пояснювати, а не тільки питати. Інші предмети діти теж знають погано, ту ж граматику.

Я нарахував близько 150 диктантів з російської мови для першокласників і стільки ж домашніх завдань, не беручи до уваги підручник. Складається враження, що навчання малюків полягає в читанні їм диктантів і домашніх завданнях (для батьків).

Це тільки з двох предметів. Потім з роками поліцейським, ризикуючи життям, доводиться виправляти помилки педагогів. Судячи з реклами медпрепаратів (до речі, забороненої законом), лікарі взагалі не потрібні. Аптек теж досить. Від будинку до метро «Позняки» (я мешкаю у Києві) мені йти всього десять хвилин, за цей час проходжу повз вісім аптек. Те, що вони продають і за яку ціну – вражає. Гаманець «в’яне» моментально.

Найчастіше низькі зарплати виконавців пов’язані не тільки з фінансовими можливостями держави, але з численними високооплачуваними «керівними надбудовами». У начальників – службові кабінети, машини з водіями, помічники, секретарки (іноді, навіть окремі будівлі). А скільки проміжних начальників і начальничків? Як кажуть в народі: на одного раба – три виконроби.

Порівняння педагогів з поліцією, швидше за все, нагадування про те, що поліція, мовляв, багато отримує, напевно, пора їх всіх звільнити або скоротити до мінімуму. Тоді жити буде спокійніше, і красти ніхто не буде заважати.

Розігнати, «затюкати» поліцію – запросто. А ось створити колектив, сумлінно ставитися до роботи співробітників дуже важко. Кадрова плутанина викликає невпевненість в завтрашньому дні, що негативно впливає на рівень організації боротьби зі злочинністю, особливо з корупцією. Прийняти закони, що дозволяють нормально функціонувати цій правоохоронній структурі, ще важче, майже неможливо.

Створення структур з паралельними функціями, збільшення кількості помічників різних рівнів безпосередньо пов’язано зі зростанням рівня корупції. Безкарність посідає тут особливе місце.

З того часу, коли Україна стала самостійною державою, тривають розмови про рейдерські захоплення підприємств, посередників, фальшиві структури, фірми- одноденки, обмани на кожному кроці. Розслідування про підробку документів, підписів, печаток повинні бути «прив’язані» до наміру заподіяти матеріальні збитки чи іншу шкоду. І відповідальність за такі злочини потрібно не тільки посилити, а й конкретизувати щодо зацікавлених осіб.

Де ж закони, що захищають людей і державу в цілому, та такі, щоб навіть думка про ці правопорушення нікому в голову не приходила? Закони захищають чиновників настільки, що за наявності прямого доказу винних рідко вдається притягнути до кримінальної відповідальності.

Пора б перереєструвати фірми за новими паспортами і не використовувати старі паспорти для цієї мети. Те ж саме при отриманні кредиту в банку, купівлі-продажу майна. Як багато потрібно зробити в країні, щоб наші справи пішли на лад! Тому народ і вибрав більшість молодих, енергійних депутатів на чолі з Зеленським, якому люди довіряють.

На мою думку, не можна так грубо критикувати команду Зеленського. Допомагати потрібно, а не підніжки ставити на кожному кроці. Чому, наприклад, не можна скласти якісний земельний кадастр, подивитися, що твориться зараз із землею сільгосппризначення або в заповідних зонах? Мало хто знає: щорічно кількість орних угідь скорочується. Сівозміни не дотримуються, за землею ніхто не доглядає належним чином. Не кажучи вже про незаконні забудови земельних ділянок.

Що поганого в тому, якщо селяни не захочуть продавати свою землю і будуть продовжувати здавати її в оренду? До речі, це вигідно великим підприємцям. Можна і примітку зробити в законі. Якщо виявиться, що орна земля продана іноземним громадянам (навіть через третіх осіб) або використовується не за прямим призначенням, вона вилучається в дохід держави безоплатно.

Є тут питання: зовсім не кожен добросовісний орендар зможе купити землю, яку він орендує. У нього має бути перевага перед іншими покупцями, навіть право на продовження терміну оренди. Приїхали, наприклад, на тракторах під Кабмін селяни, потрібно вислухати їхні пропозиції, а не представників, які їх «притягли» до Києва. Пропозиції селян врахувати при розгляді земельного закону. Тому, що ті, що в «білих піджаках», виступають з високих трибун, нічого не тямлять в земельних питаннях. Їм би свої маєтки зберегти.

Багато непростих запитань виникає в процесі розвитку суспільних відносин, з якими так чи інакше доводиться розбиратися українській поліції, зарплата якої в рази нижче, ніж в Європі.

Микола РОЩИН, ветеран карного розшуку МВС України,
полковник поліції у відставці,
автор книжок документального дослідження про лохотрон

Інші статті Миколи Рощина:

• Горілка стала зброєю гібридної війни проти українців
• Як виникають борги за комунальні послуги. Сумні роздуми споживача    
• Роздуми про “війну” газових монополістів з народом
• Одна річ – “любити народ”, інша – зробити для нього бодай щось хороше

Фото: “Український репортер”

Сообщение Як нам збудувати справедливе суспільство? Роздуми про зарплати появились сначала на Український репортер.

Хто застав часи “будівництва” розвиненого соціалізму, той пам’ятає, що вхідні двері квартир у будинках новобудов були виготовлені з двох картонних листів, усередині яких вклеєні обрізки дерев’яних брусків. Такі двері можна було легко вибити ногою або плечем. Народ жив бідно і красти з таких квартир було нічого.

Йшли роки, люди почали обзаводитися майном. З’явилися і злодії, що використовують прорахунки будівельників. Вхідні двері без особливих зусиль вибивалися. З квартири виносили усе: килими, імпортний одяг і взуття, кришталь, іноді навіть меблі, холодильники. Усе це було в дефіциті. Хто винен? Звичайно, міліція! Йдучи на роботу люди не були упевнені, що їхнє житло не обікрадуть.

Багатьом начальникам, мабуть, спадала думка: “З цим треба щось робити”? А що? Збільшити штат контролерів, “розібратися” з кожним співробітником окремо і усіма разом. І збільшували “апарат”, і лаяли усіх, і групи контролю створювали, і заслуховували. Та все марно.

Треба зробити так, щоб вхідні двері відчинялися всередину квартири. Тоді її не можна буде вибити плечем, а ще встановити замки надійні, обладнати помешкання сигналізацією. І двері мають бути дерев’яними або залізними, але не з картону. Також у під’їздах замки і домофони встановити.

Довго довелося це впроваджувати. Одна річ – “любити народ”, інша – зробити для нього бодай щось хороше. Це – несумісне. Я не маю на увазі пофарбувати лавку і написати, що цю добру справу зробив, скажімо, Васька Бриль – майбутній ваш депутат.

У будівельників є стандарти і норми: вхідні двері мають бути з картону, у пожежних – двері повинні відчинятися всередину квартири, щоб їх легко можна вибити плечем у разі пожежі. Виготовлення надійних дверей не передбачено будівельними нормами і правилами.

Почав цю тему я здалеку: якось у газетах було розміщено низку моїх матеріалів: “Фортеця з паперовими дверима”, “Ви у смертельній небезпеці”, “Як потурбуватися про безпеку майна”… Таку ж інформацію я передав і на радіо.

Більше місяця щодня з динаміків (які були в усіх квартирах і кабінетах організацій) по усій Україні передавали ця інформація. Темі профілактики майнових злочинів щотижня (упродовж декількох років) було присвячено передачі на радіо “Промінь” за моєї участі.

Так співпало, що першу десятихвилинну хвилинну телепередачу на тему паперових дверей і поганих замків з конкретними прикладами ми записали з Георгієм Гонгадзе і Олександром Іващенком (програма “Параграф”). З журналістом Ігорем Булаківським ми записали відеосюжет як виготовляються картонні вхідні двері і показали по телебаченню. Знайшлася і людина (В. Ляшенко з тодішнього Мінбуду), який організував виготовлення металевих дверей на 19-ти підприємствах України. Ще рік “випробовували” нові двері та “воювали” з пожежними, які наполягали, щоб двері відчинялися усередину квартири. Двері довелося запатентувати як винахід, інакше їх неможливо було вписати в будівельні норми і правила.

Забудовників усіх видів власності зобов’язали у новобудовах встановлювати тільки металеві (що вічиняються усередину) двері, а на входах в під’їзди – домофони. Жити стало набагато спокійніше. І це завдяки ініціативі “знизу”. На це пішло більше двох років, за умови, що нас підтримав тодішній міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко. Казали, що навіть президент  Кучма похвалив нашу ініціативу.

До чого я це? Для того, аби зробити щось хороше для людей треба переконливо розтлумачити народу суть питання (наприклад, земельнео), щоб рідні в сім’ї чиновника нагадали йому: “Що ж ти, насправді..?” Паралельно це питання вирішувати самим. Тільки за таких умов чиновник не заперечуватиме. Ініціатива “згори” традиційно не на користь народу.

Безконтрольність і відсутність реального покарання за порушення будівельних норм і правил призводить до поборів і утисків прав покупців житла. Скажімо, незаконно встановлюють пластикові або виготовлені з жерсті, завтовшки з міліметр, вхідні двері у  новобудовах. Махінатори пропонують господарям продати їм ці двері за пару сотень, оскільки їх доведеться замінити. “Ви знаєте? Ми переміряли ваше житло, будівельники помилилися, ваша квартира на один метр і 11,2 см більша, треба доплатити?”, – нагадують вони новоселам. І продають мешканці бляшані двері, і доплачують? Тому й залишаються вчасно не зданими в експлуатацію тисячі квартир. До речі, двері, хоч і металеві, але мають бути стандартними, особливо вище за п’ятий поверх.

Замків також повинно бути два, не більше і не менше. Про це ніхто мешканців не попереджає. Не можна з квартири робити притулок, це небезпечно при пожежі і при інших екстремальних ситуаціях.

Я побував на одному з будівництв. Про всяк випадок, аби нічого не трапилося, увесь масив обгороджено високою металевою огорожею, з прохідними, охороною. Режимний об’єкт якийсь. Це – зайве.

Багато питань  щодо злободенних проблем, які хвилюють людей, вирішуються формально, не зачіпаючи суті.

Так, на моє прохання про можливість повернення населенню абонентських книжок на лічильники (можливості махінацій скоротилися б різко), з яким я звернувся до Кабміну, надійшла відповідь на чотирьох аркушах. У ній – жодного слова про абонентські книжки, які, до речі, не заборонені.

Сьогоднішні комунальні платежі з їх договорами, дзвінками, незрозумілою системою підрахунку, що б’є по мізках якимись безрозсудними цифрами, дробленням видів послуг, нагадують завдання без правильного розв’язання. Що в такій ситуації робити пенсіонерам, які не мають комп’ютера і не уміють ним користуватися?

На цю тему також читайте статтю Миколи Рощина

•  Роздуми про “війну” газових монополістів з народом
• http://Як виникають борги за комунальні послуги. Сумні роздуми споживача

Звичайно, проблем вистачає… Ті ж пожежі або дорожньо-транспортні події, яких так багато. Щорічно під час пожеж гине до двох тисяч громадян, а в ДТП – удвічі більше, плюс вбивства. Невеликий райцентр за рік гине, не говорячи вже про матеріальні збитки. Отож переконаний: ініціатива про усунення проблем повинна виходити від виконавців і громадян, а на дії відповідальних керівників треба реагувати жорстко.

Інформація про події, де загинули люди, не повинна обмежуватися коротким повідомленням, мовляв, згорів приватний будинок людей похилого віку, загинуло 19 осіб. Тобто, немає продовження цієї теми: які заходи реагування до винних, що зроблено для того, аби запобігти подібним випадкам.

Гадаю, що невиправдано багато ЗМІ приділяють уваги політиці, особливо ниттю тих, хто залишився за бортом подій і хто хоче показати себе дуже розумним, повчає президента, пред’являє претензії. Якби вони були на його місці, то неодмінно якнайкраще вирішили б усі питання, вважають політики. Тільки ось народ думає по-іншому.

Микола РОЩИН, ветеран карного розшуку МВС України, полковник поліції у відставці, автор книжок про лохотрон

Фото “Українського репортера”

Сообщение Одна річ – “любити народ”, інша – зробити для нього бодай щось хороше появились сначала на Український репортер.

Тарифи для них нестабільні і коливаються від 30 до 75 гривень за кубометр газу і вище на одного мешканця щомісяця. А якщо мешканців у квартирі (зареєстрованих), скажімо, шість осіб, то ціна зросте в шість разів.

Але варто відключити гарячу воду або опалювання, ціна на газ різко зросте, мовляв, споживачі гріють воду на газу,  також газом опалюють приміщення. І нікого не цікавить, що воду люди підігрівають електричним бойлером, і що нікому із споживачів не спадає на голову опалювати житло за допомогою газової плити, за винятком приватних будинків, обладнаних газовим опалюванням. Але це інше питання.

А якщо «перенаселена»  квартира может «перевищити» гранично допустиму норму споживання блакитного палива, то мешканцям ще можуть «накинути» до сплати сотню-другу гривень, для годиться. Уявіть, що це при старих розцінках. Тепер додайте 30-37% до зазначеної суми. Така цифра “тішить око” комунальника.

Можливо, я не точний в підрахунках, вже вибачте. Служба газу, “напевно” доведе мені зворотнє. Пригадується, один із політиків свого часу за допомогою математичних розрахунків довів усій Україні, що 450 кубометрів набагато менше 240 метрів кубічних газу. Тільки країні не стало від цього легше.

Тим, у кого є лічильник простіше. Звичайно, буває, що газова контора може взагалі проігнорувати дані лічильника, і пише свої цифри, занижені (зазвичай перед підвищенням тарифів на газ).

А як же лічильник? У київській газовій конторі можуть сказати: приїжджайте, шановні споживачі, скажімо, з вулиці Бориспільської, до нашого офісу на вулицю Раїси Окіпної (відстань – 20 кілометрів) або на вулицю Електротехнічну (27 кілометрів), ближче немає.

Посидите, відпочинете і подумаєте… Ми вам розповімо, що ви помиляєтеся і підкажемо, якого папірця у вас немає для укладання договору про подання газу або під’єднання газової плити до труби (усе це у нас – попереду). Потім ви приїдете ще (люди ж рухатися повинні). Тобто ви, власники лічильників, у нас ще “потанцюєте”.

Не кращим чином організована робота комунальників і в інших сферах послуг.

Ось усі записочки, цифри з лічильників (телефонуй, пиши, неси, вези, передавай) придумані комбінаторами для того, щоб показати споживачеві хто є хто. Це з одного боку, а з іншого – спосіб отримання не лише надприбутку, який складно проконтролювати, але і компенсації від держави. Журналісти називають таке обслуговування населення схемами.

Скромно.

Є ще й другий бік медалі – приниження людей чиновниками, щоб змусити їх замислитися: “Як погано керують нинішні правителі, мовляв, треба їх міняти”. Насправді, ті, хто затіяв цю схему з поданням (незвичайним способом)  даних лічильників, мріють посісти місце вище, щоб спробувати повернути “наш корабель” у бік соціалізму, повернути пам’ятники вождям, колгоспи, радгоспи і необмежені привілеї – для себе. Образно кажучи:

“Поставити народ в стійло”. Про “стійло для України” і Путін мріє. Така собі “війна” з народом.

Давно пора коштом фірми встановити споживачам газові лічильники, щоб саме газівники перевіряли їх справність. По-іншому не можна. Чиновники “замучать” людей своїми претензіями, вимогами замінити лічильники, перевіряти їх роботу приватними фірмами раз у півріччя, а то і частіше. І продовжуватимуть писати свої надумані цифри.

У людей на руках мають бути абонентські книжки (із зразком заповнення квитанції). Аналогічно і щодо інших лічильників, можна запровадити і одну таку книжку на усі лічильники.

Непотрібні цифри (як мінімум половину) прибрати. Окрім телефону і адреси фірми на зворотному боці чого не повинно бути (жодної реклами). Там має бути місце для відбитку касового апарату або квитанції терміналу.

За наявності лічильників і абонентських книжок до них споживачі замість цифр направлятимуть на адресу комунальних служб і цифри, і гроші (через комп’ютер, термінал, ощадкасу і так далі). Природно, комунальники цього не хочуть. Роздробили ЖЕКИ (їх можна було перепрофілювати) на безліч структур. А скільки нових керівних посад з’явилося?

І ще… про договори, що постійно змінюються. Їх треба направляти споживачам і водночас перевіряти лічильники, якщо в цьому є необхідність. Споживача потрібно поважати, обслуговуючи його так, щоб він почував себе комфортно.

Своїми “циферками” наперед комбінатори загнали людей у безвихідь, заплутали і без того складну звітність. Одного паперу (квитанцій), що безпредметно направляють жителям України, витрачають на це десятки мільйонів гривень, не кажучи про даремно витрачений час. Про споживачів і говорити не варто.

Ось і хочеться запитати великих і маленьких керівників: ну, за що ви так не любите людей, навіщо плутаєте статистику? Що ми вам зробили? Ми не винні, що вам до смерті хочеться керувати, навіть уві сні.

Микола РОЩИН, пенсіонер, ветеран МВС

Фото “Українського репортера”

Сообщение Роздуми про “війну” газових монополістів з народом появились сначала на Український репортер.

Скільки б не міняли поліцейських, прокурорів, суддів, як би їх не розсаджували, нічого не вийде, допоки законодавство буде таким «розтягнутим» і неконкретним. У суспільстві зростає і поширюється страх за себе і за майбутнє країни.

Один із відставних міліцейських генералів видав книгу «Пандемія страху» (900 сторінок!). Він проаналізував статистику правопорушень в Україні за останні тридцять років. І дійшов приблизно такого висновку: через зростання злочинності жити в Україні стало страшно, і цей страх (подібно чумі) поширюється з неймовірною швидкістю.

Звісно, це право автора, як назвати плід своєї праці. Як кажуть на Сході, мій віслюк, хочу їду, хочу – не їду. Однак він так і не зміг розповісти читачам, хто в цьому винен і що робити. Може, згадував ті далекі часи, коли люди з піснею працювали за трудодні. А може, згадував своє безбідне життя чиновника в період будівництва «розвинутого соціалізму» і хотів би повернутися в минуле.

Хто його знає.

Натомість депутати, політологи, соціологи та інші фахівці «цієї справи» все знають. Вони давно звернули увагу на це важливе питання. Вихід простий:

«Видати населенню зброю, нехай захищається, – сказали вони. – Чого там панькатися?».

Однак не кожному жителю країни можна довірити зброю. Наркомани, алкоголіки, сімейні бешкетники, раніше судимі за навмисні злочини, люди, стан здоров’я яких не дозволяє носити вогнепальну зброю, і діти, напевно, її не отримають.

До того ж населення потрібно навчити правилам поведінки зі зброєю, вмінню стріляти, як і де її зберігати. Тири мають бути спеціальні, платні, природно.

Необхідно також встановити кримінальну відповідальність для власників зареєстрованої зброї, якщо її використано іншими особами в злочинних цілях, навіть після втрати. Як в Америці.

Не слід забувати, що виймати з кишені пістолета, сунути його під ніс водієві, що не звільнив дорогу, і кричати: «На підлогу! Обличчям вниз!» – заборонено. Природно, в таких ситуаціях виникає думка: а чи не вдарити цього крикуна пляшкою по голові? Це в кіно все можна, не вийшло з першого разу – другий дубль, третій. У житті так не буває.

Далеко не треба ходити. Приміром, вбивство екс-депутата Держдуми РФ Дениса Вороненкова. На мою думку, якби в момент нападу охоронець йшов із правого боку від Дениса, то він був би у вигіднішому положенні для захисту свого підопічного. Але діяв він в даній ситуації правильно. Я б на місці охоронця (як колишній інструктор з рукопашного бою) йшов би праворуч і трохи позаду свого «шефа». Це теорія.

Міркувати легко, сидячи за столом і потягуючи каву. В реальній обстановці важко сказати, як би було.

Кілер тренований і дуже рухливий, як досвідчений боксер на рингу. Його червоні кеди, капюшон та інше – маскарад для поліцейського орієнтування. Вбивцю, напевно, супроводжувала машина.

Варто було кілеру втекти, він зразу переодягнувся б у костюм із краваткою, а всі шукали б футболку з капюшоном і червоні кеди. Інших прикмет немає.

Під час нападу на житло мати зброю в будинку не завадить. А носити її із собою непідготовленій людині не варто.

Знову ж закони потрібно міняти. Так і дивись, злочинець виявиться потерпілим, а господар – злочинцем. Візьміть закони Німеччини або Англії, наприклад. Подивіться, як там свято оберігається потерпілий і його житло.

Собаку-охоронця бажано завести, особливо в приватному будинку. Тут знову закони міняти потрібно. Собака – це зброя в руках людини, і власник тварини має відповідати в кримінальному порядку за шкоду, заподіяну здоров’ю потерпілого його собакою. Це так само, як вдарити людину ножем, палицею або іншим предметом. За непрямого наміру – мінімальне покарання, якщо прямий намір – максимальне. Так має бути зазначено в законі.

А тому домашніх тварин потрібно тренувати, бо вони кусають не лише сторонніх осіб, а й своїх господарів, їхніх родичів, друзів, сусідів. У нас таких випадків теж вистачає. У січні – лютому цього року в Україні собаки вже вбили трьох осіб (у Київській, Харківській та Житомирській областях). Тільки за минулий рік у Києві собаки покусали 4,5 тисячі осіб. І винні в цьому не собаки, а люди.

Пора б починати вчити населення, як правильно поводитися на вулиці, в побуті, як забезпечити безпеку свою і свого майна.

Про закони. Скільки б не міняли поліцейських, прокурорів, суддів, як би їх не розсаджували, нічого не вийде, допоки законодавство буде таким «розтягнутим» і неконкретним. У суспільстві зростає і поширюється страх за себе і за майбутнє країни. Може, в цьому автор побачив «пандемію», дивлячись на цифри?

Повертаючись до «Пандемії страху», хочу нагадати, що в основі багатьох дій людини лежить страх. Через страх люди гуртувалися в громади, створювали держави, армії, поліції, розширювали території володінь.

Страх перед хуліганами змусив Вову Путіна тренуватися, шукати надійну підтримку в суспільстві… «Рука мільйонопала» на той час ослабла остаточно, занепала… Довелося підтримати, а потім і очолити партію «Єдина Росія».

Усі навколо президента Бориса Єльцина раптом заговорили, мовляв, Росію без твердої руки ніяк не втримати, і такою рукою є Путін.

Коли Путін став президентом, він розправив груди, підбив вище підбори і заспокоївся. Але не надовго. І знову почалося: Прибалтика – це Росія. Казахстан – споконвічно руські землі. Україна ніколи не існувала. Польща – що це за географічні новини? Мовляв, ще Маяковський про це писав. Настав час збирати одвічні руські землі, відновлювати «русский мир». Хоча б у межах територій, завойованих великим «російським полководцем» Чингісханом. (Не дивуйтеся.

Російські вчені давно «довели», що Чингісхан – це прізвисько. Насправді він – росіянин. І звали його Іваном. Це про нього казки народ складає. А хан Батий – прізвисько Олександра Невського. – Авт.). І пішло-поїхало. Звідки стільки сміливості, звідки такий розмах? Від страху!

Микола РОЩИН, полковник міліції у відставці

Сообщение Микола Рощин. Українське суспільство налякане. Що робити? появились сначала на Український репортер.