Національний науковий центр “ Інститут кардіології імені академіка М. Д. Стражеска” також поступово переводять на комерційну основу. Нині, щоб пролежати одну добу в цьому медичному закладі, потрібно заплатити 250 гривень.

– Ці кошти мають статус благодійних внесків, – розповідає директор, академік НАМН України , – за них ми частково купуємо ліки незахищеним верствам населення, які не можуть оплатити своє лікування, а також медикаменти для інших пацієнтів, щоб людина не ходила по аптеках та не шукала препарати, яких, буває, не зовсім легко знайти та ще й за прийнятними цінами.

Усе ніби цілком логічно і справедливо. Хто може заплатити – платить. Хто не може – ні. Проте для цього потрібно, щоб переважною більшістю пацієнтів Інституту Стражеска були люди, які належать хоча б до середнього класу суспільства.

У відділенні некоронарних хвороб серця та ревматології немолода жінка, яка назвалася Галиною Леонідівною, розповіла, що вона – колишня медична сестра з Тернопільщини. Направила її в Інститут на обстеження Кременецька центральна районна лікарня.

– За кожний день лікування я маю заплатити 250 гривень благодійної допомоги, – говорить пані Галина, – я ці гроші назбирала, проте змушена їсти те, що дають у їдальні, а це дуже убога їжа. Он на стенді написано, що на вечерю о 16-й годині буде чай без цукру і хліб. Тут у підвалі, щоправда, є кафе, але я не можу за свою пенсію дозволити собі там харчуватися, бо найменша ціна однієї страви – салату з буряка чи капусти – 15 гривень.

Оскільки ця розмова відбувалася в їдальні інституту, кореспондентка “Українського репортера” мала змогу побачити, а що ж пацієнти відомого в Україні і за її межами науково-лікувального закладу мають на обід. Склалося таке враження, що в раціоні хворих – борщ такий, що аж світиться, жодної краплини жиру в ньому не видно, і каша пшенична не краща на вигляд. За словами Галини Леонідівни, про якусь котлету чи шматочок риби годі й мріяти, тож доводиться бути майже голодною, аби вилікуватися.

Відносно молодому чоловікові, який назвався Володимиром, пощастило в цьому плані більше. Він – киянин, тому харчується домашньою їжею, яку хворому носить дружина. Володимир – інвалід, не працює, одначе уже заплатив 1000 гривень за планове перебування в інституті і ще буде платити.

У такій же ситуації перебуває і пенсіонер із Вінниччини В`ячеслав Петрович, якого направила в Інститут Стражеска Козятинська центральна районна лікарня. А пенсіонерка з Вінниччини, яка назвалася Людмилою, сказала, що її сюди ніхто не направляв, просто потрапила на лікування в інститут, бо в її доньки є знайомства в цьому лікувальному закладі, вона ж і проплатила перебування своєї матері тут.

Вразив авторку цих рядків ще один випадок. Біля кімнати діагностики сиділи двоє чоловіків – молодий і старшого віку. Один із них сказав, що він пенсіонер із Прилук, а лікується в іншому інституті і має страшний діагноз – пухлина головного мозку, а направили чоловіка в Інститут Стражеска, щоб зробили тут кардіограму. І обійшлася ця процедура для тяжко хворої людини зовсім не безкоштовно.

– Раз двісті гривень заплатив, а сьогодні триста, тепер чекаю результатів, – говорить Віталій Петрович із Прилук.

Суми нібито і не захмарні, але ж, як відомо, онкохворих в Україні лікують безкоштовно. На жаль, невідомо, як буде надалі, після запровадження в нашій країні медичної реформи.

Хоча директор інституту Володимир Коваленко підтримує нововведення, що запроваджуються в Україні в медичній галузі, зокрема перехід науково-лікувальних установ на госпрозрахунок.

– Але ж у такому випадку люди будуть за все платити, а як же з тими, хто не має коштів, адже не секрет, що в Україні багато людей живуть за межею бідності? – поцікавилася кореспондентка “Українського репортера” у директора інституту.

– Зовсім ні, як і раніше, безкоштовною буде невідкладна медична допомога, – говорить Володимир Миколайович. – Якщо у людини стався серцевий напад і її привезла до нас „швидка”, то ми все зробимо, щоб не дати такому хворому померти, і не питатимемо, чи є в нього гроші, чи немає. На такі потреби, як би там не було, а держава кошти виділяє. Далі ж громадянин офіційно вноситиме плату за подальше лікування. Звичайно, це не стосується пільгової категорії населення.

Тобто, за словами очільника науково-лікувального інституту, виходить, що так звану благодійну допомогу тут просто буде узаконено. Але чи виправить це становище інституту на краще? Чи вистачить узаконених благодійних внесків, скажімо, на заробітну плату лікарям, бо поки що вона, як відомо, злиденна, і в Інституті Стражеска також. Так, молодий лікар-кардіолог цього науково-лікувального закладу, який назвався Валерієм Валерійовичем, сказав авторці цих рядків, що мріє виїхати на роботу за кордон.

– Ось минулого місяця я отримав заробітну плату – дві з половиною тисячі гривень, не вірите? Можу роздруківку показати, – говорить лікар.

Директор інституту Володимир Коваленко, хоч і з неохотою, але все ж зізнається, що змушений іти на непопулярні кроки, тобто тримати на роботі спеціалістів навіть не на половину, а на третину ставки.

– Але ми сподіваємося, що це тимчасово, далі, з нового року, справи підуть на краще, – запевняє Володимир Миколайович.

Того “кращого” очільник інституту чекає від медичної реформи, переходу на госпрозрахунок, страхової медицини, грантів та іноземних пацієнтів, які виявлять бажання лікуватися в Україні, а також іноземців-аспірантів, тих, хто хоче проходити в Україні ординатуру. За словами директора, уже ведуться переговори з низкою країн щодо співпраці, адже іноземним колегам буде чого повчитися в науковців інституту, бо фахівці тут працюють кваліфіковані. Та, на жаль, не обійтися і без скорочення працівників дослідно-лікувального закладу.

– Нині у нас працюють 600 чоловік, це разом з лікарями, середнім і молодшим медичним персоналом, науковцями-дослідниками, – говорить очільник інституту, – але два роки тому в нас було 900 працівників. На жаль, зараз такий час, і тому, ймовірно, ми знову зменшуватимемо кількість працівників та ліжко-місць (їх зараз у нас 340), щоб оптимізувати свою роботу і поліпшити умови праці.

Алла ТОПЧІЙ

На цю тему читайте також тут:

• Медична реформа: у Кагарлику ні хворі, ні медики нічого доброго від неї не чекають
• Допотопний рентген Бородянки
• Медична реформа: Макарів отримає від неї… що з воза впало
• Обухівська лікарня: обдерті, поїдені грибком стіни…
• Як простому українцю не померти від інфаркту?
• У Броварах тріщить по всіх швах будівля дитячої лікарні
• “Ми привеземо до лікарні лише труп”

Сообщение В Інституті імені Стражеска сподіваються на багатих іноземних пацієнтів появились сначала на Український репортер.

Невідомий захотів віддячити пенсіонеру, проте завважив, що в нього немає менших купюр, ніж 500 грн, тож запропонував дідусеві обміняти йому гроші.

Пенсіонер погодився і віддав шахраєві всю свою пенсію малими купюрами. А зловмисник неуважному дідусеві, який ще і недобачає, підсунув сувенірні гроші. Літній чоловік цього не помітив і пішов з отриманими від зловмисника купюрами на ринок. Там продавець побачив підробку і звернувся до поліції.

Патрульні доставили літнього чоловіка до Бориспільського відділу внутрішніх справ, де він усе пояснив правоохоронцям.

Сообщение Бориспільський пенсіонер поплатився грошима за свою чесність появились сначала на Український репортер.

Як інформує прес-служба Генеральної прокуратури України, йому інкримінують службову недбалість, яка призвела до загибелі людей на мітингу біля Верховної Ради півострова 26 лютого 2014 року.

Загинули двоє людей, а 20 чоловік отримали поранення. Саме цей правоохоронець серед інших винен у загибелі людей, а не Ахтем Чийогоз, якого за цим фактом “засудили” представники окупаційної влади. до 8 років колонії суворого режиму.

Сообщение На Чийгоза повісили чужий злочин появились сначала на Український репортер.

Вирок підтвердив у Твіттері також адвокат Чийгоза Микола Полозов.

Оприлюднено коментар МЗС України стосовно вироку. Зокрема, зазначається:

“Розправа російських окупантів із заступником голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтемом Чийгозом за його підтримку територіальної цілісності України та боротьбу за права людини є черговим проявом репресивної політики РФ на Кримському півострові з метою придушення інакомислення та опозиції кремлівському режиму, дискримінації кримських татар…”.

МЗС закликало світ посилити політико-дипломатичний тиск на РФ.

Нагадуємо, Ахтема Чийгоза — українського кримськотатарського політика, заступника голови Меджлісу Криму – окупаційна влада Криму затримала у січні 2015 року за участь у мітингу перед будівлею Верховної Ради Криму на підтримку територіальної цілісності України, який відбувся 26 лютого 2014 року.

Кримськотатарські та українські патріоти протистояли тоді кремлівським загарбникам.

Сообщение Путінський режим засудив Чийогоза за сталінськими законами (оновлено) появились сначала на Український репортер.

Пухнастики змагалися у трьох номінаціях – “Міні” (для маленьких собак), “Золота середина” (для середніх) і “Богатир” (для великих).

Як розповіла журналістам президент Ліги Ірина Терещенко, якщо на виставках породистих тварин беруть до уваги їхній екстер`єр, тобто зовнішній вигляд, то барбосів і барбосиків оцінювали лише за вміння і навички. Безпородні собаки на виставці і танцювали, і стрибали, і “співали”, виконували різноманітні акробатичні викрутаси не гірше за їхніх елітних родичів.

Свято проходило в атмосфері доброти і любові. А головною метою його, за словами організаторів виставки, було привернути увагу до проблем безпритульних тварин, показати, що брати наші менші потребують уваги і допомоги.

Під час “Кубка Барбоса-2017” учасники і гості свята людей і собак могли відвідати фотовиставку, побувати на благодійному ярмарку, безкоштовно отримати консультацію ветеринара, діти — взяти участь у цікавих конкурсах та іграх.

На виставці безпородних собак відбулася також акція “Це тобі, Барбосе”. Всі небайдужі громадяни приносили для братів своїх менших подарунки — килимки, на яких собаки могли комфортно спочивати, іграшки, корми і медикаменти, посуд. Все це буде передано організаторами виставки у притулки для бездомних собак і котів.

Нагадуємо, Молодіжна ліга захисту тварин є неприбутковою, волонтерською громадською організацією, яка діє на території Києва і Київської області і має на меті виховувати відповідальне і гуманне ставлення людей до їхніх менших братів.

Фото Олексія ІВАНОВА

Сообщение Безпородні барбоси похвалилися на всю Україну (+фото) появились сначала на Український репортер.

Давня українська традиція створювати нові сім`ї після завершення городньо-польових робіт сягає сивої давнини, часів давніх хліборобів. А весільні обряди, загальноукраїнські і притаманні для кожного регіону окремо, збереглися до наших днів.

У суботу й неділю відвідувачі музейної експозиції “Поділля” побували на весіллі в селі Теплицького району Вінницької області. Відтворювали автентичне дійство самодіяльні артисти, зокрема аматорські колективи – “Берегиня” із села Орлівка, “Світ папороті” (Соболівка), фольклорні гурти “Родина” із Метанівки та “Вертута” із райцентру Теплик.

Старе сільське дворище. Лунають українські весільні пісні, витанцьовують у запальному танку чоловіки, молодиці, старі і малі, одягнені у вишиванки. Сидять біля тину рядочком дівчата у віночках, а за столом піднімають келихи за молодих… У людей старшого віку прокидаються давні, напівзабуті спомини дитинства, а в молоді формується генетична пам`ять. Так тягнеться і не розривається ниточка українського роду.

Алла ТОПЧІЙ

Фото Олексія ІВАНОВА

Сообщение Артисти показали, як треба гуляти на весіллі (+фото) появились сначала на Український репортер.

Все це дійство відбувалося в рамках щорічного міжнародного фестивалю сучасного мистецтва ГогольFest. Нинішнього року він особливий, десятий, ювілейний. Тож і в програмі Гогольфесту з`явилися нові оригінальні елементи, зокрема карнавальна хода територією Експоцентру ляльок-гігантів, а також грандіозне лазерне шоу на великій вуличній сцені Центру – Dreams off від DakhaBrakha.

Проте, на жаль, як повідомив директор фестивалю, режисер і художній керівник театру “Дах” Владислав Троїцький, цьогорічний ГогольFest може бути останнім.

– Якщо не буде гарантовано фінансування наступного фестивалю до нового 2018 року в розмірі близько 10 мільйонів гривень, ми не починатимемо підготовку до цього дійства, – зазначив він.

Нагадаємо, ГогольFest – щорічний міжнародний фестиваль сучасного мистецтва, в його програмі — театр, хореографія, музика, кіно, література та візуальне мистецтво.

Фестиваль триватиме до 17 вересня і передбачає 300 різних заходів у Національному експоцентрі України, Довженко-центрі, ArtSjuart…

Алла ТОПЧІЙ
Фото Олексія ІВАНОВА

Сообщение Владислав Троїцький: ГогольFest може бути останнім (+фото) появились сначала на Український репортер.

Змусив письменників вдруге за рік збирати членів творчої організації з усіх куточків України Мін”юст, який не затвердив Статут Національної спілки письменників і повернув його на доопрацювання.

– Я був у складі тих, хто розробляв цей документ, – говорить голова Київської обласної організації Національної спілки письменників України Анатолій Гай,- вказував колегам на недоліки нової редакції Статуту. Знайшов аж 68 серйозних огріхів у ньому. І що ж? Шість із них було виправлено, а 60 так і залишилося. Насамперед вражає недемократичність Статуту.

В ньому йдеться про те, що голова може втручатися у справи обласних спілчанських організацій, звільняти чи призначати когось самочинно. Насправді це робиться колегіально. Добре, що члени правління, хоч і не відразу, а зрозуміли, що такий волюнтаризм недопустимий і тому не проголосували за пропозицію голови Спілки Михайла Сидоржевського виключити голову Київської організації НСПУ Володимира Даниленка з секретаріату та правління Спілки.

Нагадуємо, в останній день березня в одному з готелів Ірпеня Національна спілка письменників України провела 8-й позачерговий з`їзд. Літератори зібралися достроково, щоб вирішити важливе питання – прийняти поправки до Статуту, зазначивши, що НСПУ є неприбутковою організацією. Ці зміни суттєво вплинуть на оподаткування Спілки.

Як повідомляв “Український репортер”, позачерговим з`їздом письменників скористався мер Ірпеня Володимир Карплюк, який зацікавився літераторами, вірніше їхнім Будинком творчості.

Так ось, свої питання Ірпінський міський голова вирішив — на значій частині землі, по якій ходили класики української літератури Павло Тичина, Максим Рильський, Володимир Сосюра та інші, тепер буде міський парк з усіма його атрибутами. Ну, а письменники знову готуються до позачергового з`їзду, який цього разу відбудеться в залі рідної Спілки і, ймовірно, без спонсорських коштів.

Алла ТОПЧІЙ

Сообщение Мін’юст не затвердив статут Спілки письменників появились сначала на Український репортер.

Як повідомив кореспондентці “Українського репортера” керівник прес-служби Головного управління Національної поліції України в Київській області Микола Жукович, експертиза виявила в організмі травматолога 1,7 проміле алкоголю, тобто він випив або півлітра горілки протягом якогось часу, або ж добрячу склянку оковитої за один раз.

Цей факт підтвердив у телефонному режимі авторці цих рядків і заступник головного лікаря з медичної частини Бориспільської ЦРЛ Євген Черенок, проте із суттєвим уточненням.

– Дівчинку привезли в лікарню 6 серпня о 21 годині 15 хвилин. У неї були травми, не сумісні з життям, зокрема відірвано ліву нирку, розірвано печінку, селезінку, інші органи черевної порожнини, пошкоджено грудну клітку, – розповідає Євген Павлович. – Дитину відразу відправили в операційну, де лікарі зробили все можливе, щоб її врятувати. На жаль, дива не сталося, вранці 7 серпня дівчинка померла.

За словами начмеда, про п`яного травматолога, який того злощасного дня чергував у лікарні, можливо, ніхто б і не дізнався, якби він не затіяв сварку з людьми, які привезли до лікарні постраждалу в ДТП дитину. Свідком цього прикрого інциденту став терапевт, який відразу повідомив про перебування травматолога на робочому місці у стані алкогольного сп`яніння заступнику головного лікаря з медичної частини Євгену Черенку. Той відразу відсторонив його від роботи. Згодом травматолога-пияка було звільнено з роботи у Бориспільській лікарні.

Алла ТОПЧІЙ

Сообщение Лікар був п`яний, але у смерті дівчинки не винний, стверджують медики появились сначала на Український репортер.

Кагарлик – невеличке патріархальне містечко на Київщині, батьківщина авторки цих рядків. Порівняно із сусіднім Обуховом, де за останні десятиліття постали цілі масиви сучасних висотних будинків, тут, здається, нічого не мінялося протягом багатьох років. Хіба що ялини в центрі міста та біля споруди райдержадміністрації зміцніли, виросли, стали більш лапатими й пухнастими та на кількох двоповерхових будиночках з`явилися вивіски: “АТБ”, “Фора”, “Приватбанк”…

Проте молодий вітер змін повіяв і на Кагарлицький район, віддалений на майже 70 кілометрів від центру столичної області. Тут також обговорюють створення об`єднаних територіальних громад, медичну реформу, зокрема входження в Південний госпітальний округ із центром у Білій Церкві. Проте, на жаль, нічого гарного від цих перемін жителі Кагарличчини не чекають. У цьому переконалася і кореспондентка “Українського репортера”, яка побувала в центральній районній лікарні, поспілкувалася з її керівництвом, лікарями та пацієнтами.

Перше враження про районну медичну установу було непоганим. Звичайно, немає тут сучасних, з євроремонтом приміщень, обладнаних найновішою апаратурою. Проте в основному старі, одноповерхові будиночки різних відділень лікарні виглядають дуже ошатними, видно, що медицину в Кагарлику очолює господар.

– Наш головний лікар Віктор Миколайович Кулініченко подбав про те, щоб навіть старі будинки, яким уже понад 40 чи 50 років, а то й більше, відремонтували, вікна, двері, підлогу, де необхідно, замінили, облицювали стіни зовні для утеплення, – говорить Василь Лакатош, який працює заступником головного лікаря центральної районної лікарні з медчастини, а нині на час відпустки свого керівника виконує обов’язки головлікаря. – Звичайно, що лікарні значно допомагали представники місцевої влади та спонсори, але ж вони, на жаль, самі не прийдуть, їх треба знайти, переконати, добитися з їхнього боку згоди на підтримку, і якби не зусилля керівника лікарні, то нічого б цього не було.

Проте не все залежить від головного лікаря і місцевого керівництва. Як відомо, кошти на медичну діагностичну та іншу апаратуру виділяють з державного бюджету. Чим далі від центру – тим менше отримують її районні лікарні. За словами Василя Лакатоша, у лікарні є три рентгенапарати, і всі вони не лише морально застарілі (працюють за допомогою плівки), а й часто виходять із ладу.

– Ми постійно їх ремонтуємо, а на нові багато разів давали заявку в Департамент охорони здоров`я обласної державної адміністрації, обіцяють надати, але поки що лише одні обіцянки, – продовжує розповідати виконувач обов`язків головного лікаря. – А про апарати МРТ, комп`ютерної томографії вже й говорити не доводиться, адже ми розуміємо, що така апаратура надходитиме лише в центр госпітального округу, тобто в Білу Церкву.

Медичну реформу і рішення приєднати Кагарлик до Південного госпітального округу Василь Васильович вважає такими, що є нині не на часі. Кагарлицькі медики, знаючи, які на Київщині дороги, побоюються, що хворий може просто не доїхати до Білої Церкви. Крім того, за словами Василя Лакатоша, автомобілі швидкої старі, їм понад десять років, іхній стан ненадійний.

– Я вважаю: якщо вже й неможливо уникнути медичної реформи і поділу території на госпітальні округи, то хотілося б, щоб у Кагарлику, нехай і в меншій кількості, не на 150 ліжок, а хоча б на 50, все ж таки залишалися всі основні відділення: терапевтичне, неврологічне, гінекологічне, хірургічне, пологове, – говорить кагарлицький начмед.

Василь Васильович запевняє, що можливості для кваліфікованої медичної допомоги хворим Кагарлицького району в лікарні є, хоча, звичайно, їхній медичний заклад має низку типових для периферійної лікарні проблем. Насамперед, як і скрізь, бракує кадрів.

– Нещодавно пішов на заслужений відпочинок терапевт, якому було вже понад 70 років, а замінити цього фахівця ніким. Тож і залишається місце вакантним. Також потрібний лікар акушер-гінеколог.

Всі інші фахівці є, але це, в основному, люди хоч і працездатного, але все ж пенсійного віку. Через кілька років і вони змушені будуть піти. А молодь іти на роботу в Кагарлицьку лікарню не хоче – хто їде шукати собі кращої долі до Києва, хто стає сімейним лікарем, а в стаціонарному відділенні лікарні працювати важко і відповідальність велика, чого не скажеш про заробітну плату лікарів, – ділиться невеселими думками очільник кагарлицьких медиків.

Проте, за словами Василя Лакатоша, лікарня забезпечена необхідними медикаментами, сироватками – є від правця, сказу, щоправда, від зміїного укусу немає, але таких випадків у Кагарлику, на щастя, не було. Первинну допомогу в лікарні надають хворим безкоштовно, проте далі пацієнт, на жаль, змушений лікуватися за власний кошт. Хоча, як запевнив начмед, у лікарні є резервний запас ліків, які безкоштовно надають пацієнтам, у яких немає коштів на лікування.

Авторка цих рядків поспілкувалася з хворими, серед яких були і люди дуже літнього віку, і з мізерною пенсією, інваліди другої і першої груп, проте ніхто не сказав, що їх лікують за рахунок резервного фонду медзакладу чи хоча б зі знижками.

За порадою Василя Лакатоша кореспондентка “Українського репортера” насамперед побувала в неврологічному відділенні лікарні, адже воно вважається одним із найкращих у медичному закладі. І справді – це досить ошатний одноповерховий будиночок. Біля входу в будівлю – невеличка альтанка. Авторка цих рядків розговорилася з немолодою жінкою, яка на той час там відпочивала. Вона назвалася жителькою села Переселення Валентиною Петрівною. З`ясувалося, що її чоловік Григорій Іванович Клименко лікується тут від інсульту.

– Лікування дуже дороге, за 10 днів ми витратили 3000 гривень. Лише за 5 ампул необхідно заплатити 400 гривень. Народ просто кинутий на вимирання. Якби не діти, які нам оплатили лікування, не знаю, де б ми знайшли такі кошти, – бідкається жінка.

За словами Валентини Петрівни, люди тут працюють чуйні, і лікарі кваліфіковані, і кухарі. Проте що вони можуть зробити, адже в лікарні немає навіть найнеобхіднішого – мила, туалетного паперу. Простирадлам, подушкам, ковдрам уже, мабуть, піввіку, ліжка такі, що ось-ось розваляться. Кагарлицькі хворі ніколи не бачили в супі хоча б якогось шматочка м`яса, до каші навіть рибу ніколи не подають.

В одній із палат жінка годує з ложечки уже немолодого чоловіка. Вона назвалася Надією Миколаївною з Кагарлика.

– У мого чоловіка це вже третій інсульт. Ми тільки-но виписалися з реанімації. Ліки всі самі купуємо. Просила – хоча б тяжко хворим інвалідам дали якусь знижку. Так ні. Тож і витрачаємо 800–1000 гривень за день. А пенсія у нас з дідом по 1300 гривень – ось і живи як хочеш, – говорить жінка, а на очах у неї бринять сльози.

Молодий хлопець Олександр Зайченко з Черняхова потрапив у лікарню зі струсом мозку. Лежить тут п`ятий день. На щастя, за його лікування платить сестра. Хлопець не може сказати, скільки воно коштує, проте розуміє, що немало.

А ось пацієнт хірургічного відділення, що назвався жителем Кагарлика Ігорем, чітко зазначив:

– Я пройшов лікування підшлункової залози і за тиждень заплатив три з половиною тисячі гривень. Це при тому, що не користувався ліками аптеки при лікарні, бо тут вони дуже дорогі.

На вигляд пан Ігор – людина працездатного віку і середнього достатку. Можливо, для нього ця сума – не така вже й велика. А ось жінці зі Стайок, яка навіть не назвалася, можна лише поспівчувати.

– У мене тут в лікарні син лежить, епілепсія в нього. За чотири дні витратила чотири тисячі гривень. Не лише ліки за власний кошт купую, а й вату, бинти, шприци, крапельниці. Можливо, багатий і більше заплатить, а для мене це непосильно, – зізнається мати хворого чоловіка.

З усього видно, що ця жінка віддає за лікування сина останнє. Вдягнена вона в дуже стару, багато разів прану сукню, таке ж і взуття. І тут в авторки цих рядків цілком природно виникло запитання: а яким же таким малозабезпеченим треба бути, щоб нарешті отримати в лікарні ліки з резервного фонду, про який говорив виконувач обов`язків головного лікаря Кагарлицької ЦРЛ Василь Лакатош?

Трохи поодаль від хірургічного відділення в Кагарлицькій лікарні, в одноповерховому будиночку, розміщено терапевтичне. Біля нього затишно, зелено, ростуть квіти, стоять лавочки. На одній із них, на видному місці, висить… дуже брудний матрац, з усього видно, що він підмочений і виставлений, щоб просушитися.

– На цьому матраці померло вже, мабуть, чоловік із 150, – сумно жартує середнього віку чоловік.

Він назвався жителем села Тернівка Леонідом, інвалідом другої групи. Чоловік перебуває на плановому лікуванні. Витратив за раз, зайшовши в аптеку, 500 гривень. Проте не цей факт його турбує, а те, що у терапевтичному відділенні старі подушки і простирадла, драні ковдри, ліжка такі, що ось-ось розваляться. Ніби це не лікувальний заклад, а якийсь притулок для безхатченків.

Зайшовши в одну з палат терапевтичного відділення лікарні, авторка цих рядків побачила простору кімнату, тісно заставлену ліжками, застеленими старими-престарими ковдрами з дірками. Та й самі ліжка були такими, що й лягати на них страшно. Лише одне з них було зайнято пацієнткою. Це була немолода, дуже виснажена хворобою жінка, яка назвалася жителькою села Липовець Ніною Петрівною Руденко.

– Я лікуюся тут від анемії, – розповідає вона, – всі ліки свої, ось сьогодні дід приніс ампули для уколів на 1300 гривень.

Кореспондентка “Українського репортера” підмітила, що більшість пацієнтів Кагарлицької лікарні – літні люди. Але це не тому, що молодь в Кагарлику дуже здорова і не потребує лікарської допомоги. А тому, що її тут просто мало.

– Ось я приїхала в Кагарлик до травматолога, бо руку забила, – розповідає жителька села Слобода, 82-річна Марія Петрівна Литвин, – однак травматолог у відпустці, а іншого – немає. Ось так, ніхто не хоче тут жити, ніхто не хоче працювати ні в селі, ні в Кагарлику. Старі люди вимирають, а молодь шукає кращого життя.

Не лише медичним обслуговуванням, а й долею свого рідного Кагарлика стурбована і завідувачка неврологічного відділення Тетяна Володимирівна, яка навіть прізвища свого не схотіла назвати, бо говорила не як посадова особа, а як людина, якій справді болять негаразди краю, в якому вона народилася і працює.

– Триста років у нас працював цукровий завод, гримів далеко за межами Кагарлика, а то й України. І що тепер? Він – банкрут, розтягли завод усі, хто тільки міг, а людям тепер ніде працювати, ні за що жити, – ділиться своїми невеселими міркуваннями лікарка.

Що ж до медичної реформи, яку нині обговорюють і лікарі, і пацієнти, то, на думку завідувачки неврологічного відділення Кагарлицької ЦРЛ, нічого доброго вона не принесе ні медикам, ні хворим. Насамперед тому, що немає для цього достатньої матеріально-технічної бази. І певності, що вона буде, – також немає.

Алла ТОПЧІЙ

Про медичну реформу і стан медицини на Київщині читайте також тут:

Медична реформа: Макарів отримає від неї… що з воза впало

тут:

Обухівська лікарня: обдерті, поїдені грибком стіни…

і тут:

Допотопний рентген Бородянки

Сообщение Медична реформа: у Кагарлику ні хворі, ні медики нічого доброго від неї не чекають появились сначала на Український репортер.