З «легкої» руки Кабміну діти навчатимуться 12 років

Школа буде іншою. У 2018–2019 навчальному році передбачається перехід на 12-річне навчання.

Це добре чи погано?

Міністр освіти і науки Лілія Гриневич зазначає, що нині лише 10 відсотків батьків і 15 відсотків учителів задоволені школою. І рівень безробіття в країні, на її думку, залежить саме від неякісної освіти. Тож головне – не 12-річне навчання, а перехід від школи знань до школи компетентностей.

«Це не означає, що в школі пропадуть знання. Вони зараз накопичуються з драматичною швидкістю – діти вже не йдуть до навчального закладу за знаннями, для цього є Інтернет, дуже багато різних ресурсів. Їх треба навчити, як ці знання використовувати, класифікувати, як відрізнити добро від зла і що потрібно для вирішення індивідуальної життєвої ситуації чи професійного виклику», – додала Гриневич.

Необхідність збільшити термін навчання пані Гриневич аргументує тим, що в усіх європейських країнах мінімальна тривалість здобуття повної загальної середньої освіти складає від 12 до 14 років, а 11-річна пострадянська школа залишилася лише в Україні, Білорусі та Росії.

«Дитячий організм не сприймає більше, ніж йому відведено природою для його віку. Реформа передбачає суттєву зміну структури середньої школи, щоб максимально врахувати фізичні, психічні, розумові здібности дитини кожної вікової групи», – йдеться в Концепції Міносвіти.

Міністр освіти розповіла, що процес навчання поділять на періоди: початкова школа – чотири роки (два цикли: перший, адаптаційно-ігровий (1–2 класи), та другий, основний (3–4 класи), базова середня школа – п’ять років і профільна середня школа – три роки. У рамках профільної освіти старшокласник зможе обирати одне з двох спрямувань навчання: академічне, із поглибленим вивченням окремих предметів й орієнтацією на продовження навчання в університеті, або професійне, яке забезпечує отримання повної загальної середньої освіти і першої професії (не обмежує можливості продовження освіти). Саме за рахунок трирічної профільної школи і виникає 12-й рік навчання. На початковому етапі діти адаптуватимуться до шкільних процесів. Середні школи перейменують на гімназії, і тут будуть свої особливості. Етап профільного навчання поділять на два цикли.

Але людям дуже важко читати закон. Все, що вони з нього почули і зрозуміли, так це – «буде додатковий рік навчання». А коли уявили, що в цій нудній школі, перевантаженій теоретичною інформацією, де школярі почасти втрачають своє здоров’я, необхідно буде дітям сидіти ще і 12-й рік, то більшість із них обурилися: «Така 12-річна школа нам не потрібна».

Сучасна шкільна програма справді дуже перевантажена. І профільне навчання вкрай необхідне, щоб діти розуміли, куди рухатися далі, що обирати,

каже столичний педагог Оксана Гаврилюк. – Зміни потрібні. Але сидіти в школі до 18 років – це нонсенс. По-перше, це психологічно важко для підлітків, які вже в 11-му класі не знають, куди себе подіти. Їм уже в голові заробітки, секс, кохання, а не навчання. Більшість школярів ходять в 11-й клас лише заради атестату і ЗНО. А тепер не всі й освіту отримуватимуть – підуть працювати або народжуватимуть прямо в школі. Можливо, варто буде вводити стипендію для старшокласників. По-друге, це величезне психологічне і фізичне навантаження для педагогів! Адже їм доведеться працювати з дорослими людьми.

– Я була в багатьох зарубіжних країнах, де бачила і вивчала систему освіти. Не скажу, що вона краща чи гірша – вона зовсім інша. Вважаю, що перехід у нас на 12-річне навчання позбавить дітей зі звичайних родин, не олігархів, можливості вчитися. Це просто маніпулювання словами: «компетенції», «профілізація». Це ті ж самі «навички», «вміння», «знання». І профільні класи у нас були. Головне – матеріально-технічна база, – переконана Оксана, директор столичного навчального закладу. – Але у нас все одно ніхто не спитає. А зроблять так, як захочуть.

– Дурниці все це! Знущання й експерименти над дітьми, батьками й педагогами. Краще б уже закрили школу після трьох класів – все одно нічого тямущого не буде, – переконана Ольга Юріївна, молодий педагог із селища Калита Броварського району.

– А чому б і ні? Якщо справді буде створено нормальні профільні класи з достатньою матеріально-технічною базою, з високими зарплатами у педагогів, з можливістю гармонійного розвитку школярів, то чому б і не спробувати, – каже Олена Клименко, заступник директора Київського палацу дітей та юнацтва.

Старшокласники ж налаштовані категоричніше.

– Ми і так ходимо до школи, аби отримати атестат! Сидимо на непотрібних нікому уроках замість того, щоб вивчати те, що подобається, наприклад, літературу, музику, театр. Мене, як і більшість моїх однолітків, школа навчила лише брехати, викручуватися, списувати, аби не «діставали». А 12-річка знищить навіть бажання туди ходити, – говорить одинадцятикласник Кирило.

Наталя ПЛОХОТНЮК

Фото Кирила ХМІЛЬОВА

Редакція

Редакція

Редакція “Українського репортера”