Україна хоче мати 50 аеропортів. Але грошей на будівництво не дає

Відповідно до Національної транспортної стратегії Drive Ukraine 2030 в нашій країні має з’явитися 50 аеропортів (нині діють 19). Хоча сьогодні додатково потрібен лише один.

Інфраструктурна революція. Частина III. Авіація

Потребу будівництва нових летовищ (точніше, реконструкції старих) міністр інфраструктури Володимир Омелян пов’язує з невпинним зростанням пасажиропотоку – ринок авіаперевезень ось уже три роки поспіль зростає на 20-40%. Торік літаки перевезли 16 мільйонів пасажирів, а в 2030-му, на думку міністра, літатимуть аж 71 мільйон осіб. I взагалі на той час авіаційним транспортом буде користуватися половина населення, при цьому частка рейсів лоукост (бюджетних авіакомпаній) становитиме не менше 50%.

Власне, саме з очікуванням масового приходу в Україну лоукост-перевізників пов’язаний урядовий оптимізм щодо створення ще 31 летовища.

«Розвиток бюджетних авіаліній може підвищити зростання щорічного потоку в регіональних і місцевих аеропортах до 14 мільйонів пасажирів», – вважає Володимир Омелян.

На його думку, окрема категорія оновлених аеропортів може виконувати функцію внутрішнього зв’язку між областями. Утім це малоймовірно – навіть у радянські часи такі перевезення були дотаційні.

До речі, 2003 року тодішній міністр транспорту Георгій Кірпа запровадив програму розвитку внутрішніх перельотів. Авіакомпанії, що літають за кордон, мусили забезпечувати і польоти всередині країни (вони отримували пільги: знижки на пальне, аеропортові та аеронавігаційні збори). Але Георгія Кірпи не стало, і програма поступово заглухла.

Повертаючись до лоукост-перевезень, нагадаю, що у вересні до Києва і Львова заходить найбільша європейська бюджетна авіакомпанія – ірландська Ryanair (з чого неабияк тішаться в Мінінфраструктури). Однак, згідно із соціологічними опитуваннями, понад 70% українців не готові платити за квиток лоукостера більше 500 грн. (приблизно 18 євро). А середня ціна квитка у ірландців – близько 42 євро.

Але в Мінінфраструктури не втрачають оптимізму і навіть запевняють, що в столичному регіоні потрібен іще один міжнародний аеропорт. Мовляв, до 2030 року пасажиропотік «Борисполя» збільшиться до 50 млн. пасажирів проти нинішніх 10,5 млн. «Жуляни» затиснуті в межах міста, тож розвиватися практично не можуть. А забезпечити попит на авіаперевезення – з огляду на зростання (як уважають чиновники) туристичного та ділового потенціалу – столиці конче потрібно.

У зв’язку з цим розглядають кілька варіантів: Гостомель, Узин та Біла Церква. Ідеальний варіант, звісно, перший – найближчий із трьох до столиці, відмінна траса на Варшаву (односмугова, щоправда, але це можна вирішити), до аеропорту підходить залізнична гілка. Але з ним дуже тісно пов’язано держпідприємство «Антонов», що входить до складу «Укроборонпрому».

Аеропорт у Білій Церкві, при авіаремонтному заводі, належить Міністерству оборони, і тут цілком можливі ті самі проблеми, що й із Гостомелем (тобто – навряд чи віддадуть). Тож, якщо і розбудовуватимуть для Києва нове летовище, то, найімовірніше, в Узині.

Зараз тутешнє летовище закрито, воно перетворилося на руїну, зрештою і колишню військову інфраструктуру зруйновано. Колись аеродром був одним із найбільших в СРСР, міг приймати космічний корабель багаторазового використання «Буран». Тут базувалися стратегічні бомбардувальники Ту-95В. Добиратися зі столиці до Узина далі, ніж до Гостомеля, але згідно зі Стратегією-2030 найближчим часом має з’явитися платний автобан Київ – Біла Церква. Цілком можливо, ці два проекти взаємопов’язані.

Ще в березні, до ухвалення Drive Ukraine 2030, Володимир Омелян заявив, що в 2019 році на реконструкцію аеропортів держава планує виділити 10 мільярдів гривень.

«Ми розраховуємо, що це буде мінімум чотирирічна програма. Завдяки такому фінансуванню ми зможемо будувати п’ять аеропортів щороку», – сказав тоді міністр.

Попередня вартість реконструкції «Узина» (злітна смуга, пасажирський термінал, вантажно-логістичний комплекс тощо) – 1,6 млрд. грн. Тобто виходить навіть не п’ять, а шість таких аеропортів щороку.

Але Володимир Омелян, судячи з усього, має намір бюджетні кошти берегти: з його подальших заяв випливає, що гроші будуть витрачатися тільки на будівництво злітних смуг. А решта – зведення терміналів та інших інфраструктурних об’єктів, обслуговування пасажирів – то вже на відповідальності місцевих органів влади і в рамках державно-приватного партнерства.

«Я вважаю, це правильний підхід: так функціонує багато аеродромів світу, особливо регіональних, і це перспектива для України», – сказав міністр у квітні, відвідуючи Закарпаття. І пообіцяв, що невдовзі почнуть розбудовувати аеропорт або в Мукачеві, або в Хусті. Принаймні він так сподівається.

Словом, самі надії. Що держава дасть гроші. Що до нас масово прийдуть лоукост-компанії. Що приватні партнери допоможуть владі невеликого містечка збудувати термінал на занедбаному аеродромі. І що жителі цього містечка захочуть полетіти на літаку до сусіднього містечка – а то й до Європи.

До речі, як повідомив експерт з транспорту громадської кампанії «Євро-патруль» В’ячеслав Коновалов, два роки тому прийнято п’ятирічну державну програму розвитку наявних аеропортів, на ці цілі повинні виділити 8 млрд. грн.

«Але поки насилу нашкребли 200 мільйонів на одеський аеропорт. А тут Омелян хоче щороку освоювати 10 мільярдів!», – дивується експерт.

А ось що насправді потрібно, так оце аеропорт в Умані. Хасиди зможуть забезпечити там стабільний пасажиропотік. І прочанам усе-таки простіше прилітати відразу до Умані, ніж добиратися туди з Борисполя, Одеси чи Вінниці.

В Умані є військовий аеродром при навчально-тренувальній базі, але з ним ситуація приблизно така сама, як і в Гостомелі та Білій Церкві. Колись у місті був невеликий цивільний аеропорт, та зараз на його території дачні ділянки. Але хасиди готові побудувати летовище власним коштом – з нуля це обійдеться приблизно в $150 млн. А можна все зробити ще дешевше, реконструювавши аеродром сільськогосподарського призначення біля Тального.

Та в будь-якому разі до цього проекту наш уряд не матиме жодного відношення.

Довідка. Діючі аеропорти України

«Вінниця» («Гавришівка»). Основна спеціалізація – прийом сезонних чартерних рейсів із хасидами, які приїжджають до Умані. Аеропорт базування штабу ВПС України.

«Дніпропетровськ». Одне з найбільш «закритих» летовищ. Вважається вотчиною групи «Приват». Без погоджень з авіакомпанією «Дніпроавіа» польоти сюди практично неможливі.

«Житомир». До 2014 року простоював чверть століття. Зараз його розвиває авіакомпанія YanAir.

«Запоріжжя».
Перспективний аеропорт, але потребує серйозної реконструкції злітно-посадкової смуги. Базовий для авіакомпанії «Мотор-Січ».

«Івано-Франківськ». Розташований у межах міста, є аеродромом спільного базування ВПС України та цивільної авіації.

«Київ Бориспіль». Найбільший авіавузол країни, забезпечує 80% авіаперевезень.

«Київ Жуляни».
У межах міста. Найбільший приватний аеропорт України.

«Кіровоград». Здійснює тільки комерційні та чартерні пасажирські перевезення. База для Державної льотної академії.

«Кривий Ріг». Фактично обслуговує тільки чартерні рейси.

«Львів» («Скнилів»).
Один з найбільших в Україні. Під Євро-2012 отримав серйозне фінансування на будівництво терміналу і реконструкцію ЗПС. Використовується на 20% від потенціалу.

«Маріуполь». Використовується тільки під чартери і військовими, через близькість до зони бойових дій.

«Миколаїв». Використовується здебільшого військовими.

«Одеса»
. Один з найбільших в Україні. Не так давно завершилося будівництво нового терміналу.

«Рівне». Використовувався під чартери, але останнім часом практично не працює.

«Суми».
Приймає поодинокі літерні рейси з чиновниками на борту, а також літаки зі спортивними командами.

«Ужгород».
Унікальний аеропорт, де літаки сідають з території чужої держави: кордон зі Словаччиною – за 100 метрів від ЗПС.

«Харків».
Один із найбільших в Україні, але коротка смуга. Використовується на 20% від потенціалу.

«Херсон». Turkish Airlines активно використовуе летовище як альтернативу Сімферополю.

«Чернівці»
. Чартерні рейси, база для транспортних літаків Ан-12.

Андрій КУЗЬМІН

Фото Олексія ІВАНОВА

Попередні матеріали про інфраструктурну революцію читайте тут:

Автобани міністра Володимира Омеляна. Фантазії чи реальність?
Міністр Володимир Омелян відповів компанії “Tesla” власним електрокаром

Андрій КУЗЬМІН

Андрій КУЗЬМІН

Журналіст

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

seven − 2 =