Колись Україна пишалася чорноземами, а сьогодні – тотальна деградація. Вчені б’ють на сполох

Ігор Яцук
Ігор Яцук

За роки незалежності 1 гектар української землі втратив до 0,8 тонни гумусу. Якщо перерахувати це в терміни родючості, то збитки можуть перевищувати 0,5 трильйона гривень. Ігор Яцук, генеральний директор державної установи “Інститут охорони ґрунтів України”, попереджає — агровиробники все ще беруть з землі значно більше, ніж дають.

– Про системне виснаження ґрунтів говорять дуже давно. Що показує моніторинг вашого інституту – чи вдалося зупинити цей процес в Україні?

– Сьогодні до українських ґрунтів відносяться вкрай погано. Йде їх деградація. Якщо брати середні показники по областях, то видно, що цей процес відбувається скрізь, у всіх регіонах. Винятки існують – конкретні поля у конкретних сільгоспвиробників, але їх небагато.

Торік показник виносу з ґрунту поживних речовин сільськогосподарською продукцією складав 14 тисяч тонн. Це дуже багато. У більшості агрохолдингів йде мінусовий баланс — по азоту, по фосфору, по калію, по гумусу.

За останніх 20 років така тенденція йде тільки в мінус, зупинити виснаження ґрунтів не вдалося. Це стосується як великих користувачів, так і дрібних.

А ще на півночі проявляється інтенсивна декальцінація – тобто ґрунт підкислюється, на півдні карбонати ростуть — йде процес підлуження.

Трохи краще ситуація в господарствах, де займаються органічним землеробством. Але таких дуже мало, приблизно 300 по всій Україні. Це сльози.

Щоб вийти на бездефіцитний баланс, потрібно вносити 250 кілограмів активної речовини в рік на гектар. А торік цей показник в середньому по країні складав 92 кілограми на гектар. Ми падаємо вниз, це факт.

– Чи можна зупинити процес покараннями, “репресіями”? Чи передбачає такі механізми Закон «Про збереження ґрунтів та охорону їх родючості», в підготовці якого брав участь ваш інститут і який намертво застряг у Раді?

– Ми, як науковці, не займаємося репресіями, звичайно. Але в законі передбачені механізми, які зможуть забезпечувати контроль.

І якщо держава зверне на це увагу, буде прийнята програма, то за рахунок земельного податку, відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва можна знайти кошти на відновлення ґрунтів.

– Багато хто з експертів стверджує, що кардинально змінити ситуацію зможе тільки нормальний ринок землі.

– Так, адже власник землі вже грає в довгі гроші. Якщо ви їздите на власному авто, а не на орендованому — ви технічне обслуговування пропускати не будете. Тому відкритий ринок землі однозначно покращить ситуацію.

Візьмемо Нідерланди — там практично немає деградації ґрунтів, хіба що трохи водної ерозії внаслідок стихійних лих. Якщо подивитися на нашого сусіда – Угорщину, то там держава виділяє кошти на залуження земель, заліснення. А у нас навіть немає програми меліорації.

Якщо розглядати Німеччину, то там працює навіть жорстке обмеження щодо внесення хімічних добрив — щоб підґрунтові води не насичувалися нітратами.

В більшості Європи деградацію ґрунтів зупинено!

В рамках держпрограми ви берете участь в процесі оцінки вартості землі. Як ви вважаєте, чи може власник суттєво підняти ціну своєї ділянки в короткостроковій перспективі, якщо вже сьогодні стане інвестувати в підвищення родючості ґрунтів?

– Ми саму грошову оцінку не робимо, це не наша компетенція — її робить Держгеокадастр. Ми визначаємо тільки якісні показники.

Але, звичайно ж, якщо вкладатися у відновлення ґрунтів, ціна буде підвищуватися. Думаю, що за 2-3 роки можна підняти й родючість, і ціну ділянки на 30 відсотків.

Хоча у нас поки що культури землеробства, яка б сповна звертала увагу на якісні показники ґрунтів, немає.

Втім попит на агрохімічні обстеження зростає — за минулий рік приблизно на 30%. Все більше виробників розуміє, що це дозволяє підняти родючість на 20-25%, зменшити витрати на добрива десь на 20%. Якщо порахувати, то можна залишитися в плюсі на 30%, інколи до 40%.

Згідно з даними Екологічної стратегії до 2030 року, що нещодавно була направлена Кабміном до Верховної Ради, від ерозії страждає близько 57 відсотків території країни. Після Другої світової, щоб подолати цю проблему на півдні України, була запроваджена грандіозна програма, в якій брали участь спеціалісти з усього СРСР. Чи можна зараз обійтися малою кров’ю, зарадити біді швидко?

– На коротких термінах з ерозією боротися дуже складно. Якщо це вітрова — треба садити лісосмуги. А їх повирубували, бо статус у них був невизначений. В приватну власність вони не перейшли, в муніципальну не були передані. Вони зависли в землях колективної власності, якої у нас вже нема.

Це біда, лісосмуги треба відновлювати.

А ще 20 відсотків земель піддаються водній ерозії. Тут може також працювати тільки терасування, тільки лісосмуги. Цього ми не робимо. Державної програми з охорони ґрунтів в Україні немає.

Ми таку програму за рік можемо виписати, це не проблема. Всі дані в нас є. Але потрібно, нарешті, прийняти відповідний закон — без нього не може бути прийнята і програма.

Розмову вів Микола СЕРДЮК

Редакція

Редакція

Редакція “Українського репортера”