В Україні є лише одна школа у джунглях. До уваги міністра Гриневич

До цієї школи на перший дзвінок не приїдуть ані міністр освіти і науки Лілія Гриневич, ані голова Київської обласної державної адміністрації Олександр Горган, ані голова Київської обласної ради Ганна Старикова. До таких навчальних закладів не приїздять  ні з “робочими візитами”, ні з “ознайомчими”. На гарний цвіт і бджола летить, а на поганий…

Ця школа ніби десь загубилася на дорозі до чудових навчальних закладів, не змогла пройти дрімучі хащі безправ’я, зашпорталася в будяках зневажливості до себе, не змогла розтопити вічну мерзлоту байдужості.

Шановні міністри та керівники, запишіть адресу: селище Гостомель, вулиця Молодіжна, будинок 1, загальноосвітня школа першого ступеня №15. Мікрорайон Баланівка.

Я тричі обійшов довкола цю двоповерхову будівлю, з якої сиплеться облицювальна плитка. І думається: куди потрапив? Це — школа майбутнього? Чи — сучасна освіта в дивовижній мініатюрі? Будинок поділено навпіл: з одного боку — школа, з другого — колишня контора радгоспу “Бучанський”.

Давно змело із цих теренів радгосп, вивітрилися і майно, і землі – розпорошилися в інтересах скоробагатьків та різних лукавих спритників. Залишилося лише попелище — конторські стіни з давнішньою наочною агітацією на зразок “Економіка повинна бути економною”, пропагандистськими плакатами “50 років Перемоги” з георгіївськими стрічками.

В конторських приміщеннях — суцільний гармидер, видно, що триває якийсь ремонт. Тут, схоже, днюють-ночують робітники. Деякі вікна забиті дошками. Під стіною притулилася саморобна буда-лазня.

Ото дивовижа: голі дядьки у лазні, що під шкільною будівлею. Де подібне “кіно” ще є? Для кого такі “уроки”? Для першачків?

А що вже бур’янів! Вони – у людський ріст, торжествують тут всеохопно, беруть в полон усе живе і навіюють дуже сумні думки. У страшні часи живемо. У роки тотальної руйнації ставлення до світлого, до першооснов, зрештою. Усе це звемо школою.

Так, табличка сповіщає, що сеє світле йменується 15-ою школою. Тут навчаються чотири класи — з першого по четвертий.
Навіть не хочеться думати, яким буде 1 вересня на шкільному подвір’ї. Хоча де ви його бачите? Неподалік — будівельний майданчик, а в якихось 30-40 метрах споруджується п’ятиповерховий житловий комплекс “Гостомельські липки”. Вже випнулися будинки. Руку простягни — і будівля школи! Хто ж так “мудро” напланував? Хто придумав такі “окови” для цього світлого?

А скоро, мабуть, і не буде цього храму знань. “Бо на проекті генплану Гостомеля цю територію вже намальовано, як зону забудови житловими будинками”, – обурюється депутат селищної ради Анатолій Туровський.

Колега Туровського депутат Юрій Марчук вважає цей генплан таким, що завдає колосальної шкоди селищу, Гостомельській об’єднаній територіальній громаді. Принципові депутати, громадські активісти готуються дати “бій” намаганням місцевої влади затвердити цей генплан на сесії ради.

Ось у таких бетонно-будівельних “путах” чотирирічка зустрічає день знань. А будівля, між іншим, з давнішнім “паспортом” – ще панська. До 1941 року, кажуть, тут розміщувалася виправна колонія для підлітків. Після війни започаткували школу…

І ось так життєва стежина довела цей храм малої науки до наших часів. До зубожіння. Кілька років тому вдарили громи: громада дізналася, що будівля школи опинилася у приватних руках. Хіба не дикунський виверт сучасності?!

Цитую офіційний сайт Гостомельської селищної ради (2016 рік):

“Ще в середу, 10 серпня, навколо приміщення школи власник будівлі Богдан Павлюк розвісив будівельну стрічку й оголошення про те, що дана будівля аварійна. Працівники школи змушені були викликати поліцію у зв’язку з тим, що не мали можливості потрапити на робочі місця. Ця подія викликала обурення громадськості селища та батьків. Школу під свою охорону взяли АТОвці…”

Гостомелем розлетілися чутки, що однією із співвласниць будівлі є донька мера Юрія Прилипка. І нібито вона мала намір подарувати селищу свою частку.

Громадська активістка Інна Лісняк на сайті “Громада Приірпіння” розповіла:

“Батьки та депутати запропонували два варіанти розв’язання ситуації: селищна рада викупає у Богдана Павлюка, сина юристки КСП “Бучанського” Лариси Павлюк, цю будівлю і проводить реконструкцію першого та частини другого поверхів, тоді школа буде не початковою, а скоріш за все дев’ятирічкою. Другий варіант – це щоб відділ освіти Ірпеня заключив договір оренди з власниками на 1-2 роки, а за цей час на Баланівці побудується нова школа.

Співвласник будівлі, в якій розташовані контора і школа, Богдан Павлюк погодився віддати будівлю для реконструкції  під школу за умови, що селищна рада виділить йому аналогічні квадратні метри або заплатить кошти.

Друга ж співвласниця – Ольга Прилипко нібито згодна подарувати свою частину приміщення. Про це батькам було повідомлено на зустрічі”.
Минув рік. Що змінилося у долі школи? Нічогісінько! Її немов віддано на поталу. Начебто доживає вік.

У Гостомелі дуже бракує шкіл, дитсадків. Юрій Прилипко, балотуючись на посаду селищного голови, обіцяв збудувати два дитсадки, казав, що 1 вересня 2017 року переріжуть святкові стрічки на входинах до цих споруд. Публічно заявив: якщо протягом трьох місяців після обрання на цю посаду нічого не зробить з обіцяного, то добровільно напише заяву про відставку.

Пане Прилипко, що скажете громаді, яка 1 вересня прийде до вашого службового кабінету вимагати і дитсадків, і шкіл? Забули про обіцянку? А йти ж із насидженого мерського місця ой як не хочеться.

Нових дитсадків 1 вересня в Гостомелі не буде! Точно. Ніби будуються, ніби й не будуються. Як мокре горить. На одному з об’єктів ще тільки “закривають” фундамент, на іншому — декілька робітників снують як сонні мухи. Ніби для людського ока щось роблять.

Хіба так має бути? Місцева влада, зокрема селищний голова Прилипко, має денно і нощно опікуватися навчальними закладами. Почувши це, гостомельці, певно, будуть довго сміятися.

Невже Прилипко не бачить, що темпи робіт на будмайданчиках ні в які ворота не лізуть? Не хоче, мабуть, бачити. Не вигідно, бо це не вписується у його задумку? Мер надуває щоки, показує важливість задуманого, хоче вселити упевненість… А от люди цієї упевненості упритул не бачать.

Нехай би приїхав Прилипко до школи №15 і помилувався розором, подивився, як спаплюжили цей куточок.

“Половина саду в’яне, половина — квітне…” Квітне – у маєтках Прилипка.

Леонід ФРОСЕВИЧ

Леонід Фросевич

Леонід Фросевич

Головний редактор “Українського репортера”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

15 + seven =