Рада ухвалила закон про трансплантацію. Чому жертви ДТП не підуть “на запчастини”

Верховна Рада в другому читанні та в цілому ухвалила законопроект 2386а-1 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони здоров’я та трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів людини”, який регулюватиме питання в цій сфері для збереження життя.

“У світовій медичній практиці трансплантація від померлого донора відбувається на підставі принципів вираження волі потенційного донора. Їх поділяють на презумпцію згоди та презумпцію незгоди. В першому випадку особа за свого життя подає заяву про її небажання стати донором у разі смерті. За відсутності такої заяви вважається, що згоду стати донором надано за умовчанням. За презумпцією незгоди – навпаки, особа має документально оформити свою згоду стати донором після смерті.

Проектом Закону передбачається, що кожна повнолітня дієздатна особа може дати письмову згоду стати донором органів та/або анатомічних матеріалів після своєї смерті. Після дачі дозволу на таку особу оформлюється картка потенційного донора державного зразка. Затвердження порядку надання згоди, єдиного зразка та порядку оформлення картки потенційного донора, внесення до Єдиної державної інформаційної системи трансплантації відомостей про осіб, які надали таку згоду, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я. Відомості про надання такої згоди вважатимуться конфіденційною інформацією. Також законопроектом передбачається, що заява про надання дозволу на трансплантацію може бути відкликана“, – йдеться у пояснювальній записці.

Потрібна людині для одужання пересадка органів чи ні вирішуватиме консиліум лікарів.

Усіх пацієнтів, які чекають на пересадку органів, заносять до Єдиної державної інформаційної системи трансплантації.

Трансплантація буде безкоштовною (крім гемопоетичних стовбурових клітин). Фінансово трансплантацію забезпечує держава та інші джерела, не заборонені законодавством.

Якщо живим донором є близький родич або член сім’ї пацієнта (родинне донорство), рішення щодо трансплантації ухвалює консиліумом лікарів за результатами визначення імунологічної сумісності донора та реципієнта.

Якщо транплантувати мають матеріали від донора-трупа, донора-людину, яка отримає орган, визначає Єдина державна інформсистема трансплантації.

Порядок застосування перехресного донорства (між пацієнтами, які чекають на пересадку, і які включені до Єдиної державної інформаційної системи трансплантації) затверджує Кабмін.

Пару донор-отримувач шукають під час кожного внесення відомостей щодо живого донора, реципієнта або анатомічних матеріалів людини до Єдиної державної інформаційної системи трансплантації в автоматичному режимі з урахуванням таких показників:

  • імунологічна сумісність пари донор-реципієнт;
  • статус екстреності трансплантації (за медичними показаннями);
  • наближеність медзакладу, де вилучають анатомічні матеріалів людини для трансплантації, до медзакладу, де можуть провести трансплантацію (з урахуванням способу транспортування анатомічних матеріалів та оптимальних строків їх зберігання);
  • першочерговість проведення трансплантації неповнолітньому реципієнту та живому донору, який раніше надав анатомічні матеріали (окремо для трансплантації органів, тканин та клітин);
  • збереження за неповнолітнім реципієнтом після досягнення ним повноліття черговості на отримання анатомічного матеріалу для трансплантації;
  • антропометричні дані.

Коли складається пара донор-отримувач, відповідальна особа негайно повідомляє про це:

  • трансплант-координатору медзакладу, до списку очікування якого включено пацієнта-отримувача;
  • трансплант-координатору медзакладу, де є донор-труп або анатомічний матеріал.

Коли пара визначена:

  • її не можна змінювати, крім випадків перехресного донорства.
  • Коли пара утворилася, рішення про можливість трансплантації ухвалює консиліум лікарів медзакладу, до списку очікування якого включено пацієнта-отримувача.

Якщо існує загороза життю людини, пересадку органів здійснюють без її згоди, згоди батьків дитини чи інших законних представників.

Якщо ж пацієнт відмовляється, щоб йому зробили пересадку, лікар має право запропонувати йому написати письмову заяву про відмову. Якщо пацієнт не хоче її писати, лікар у присутності свідків складає відповідний акт.

Якщо батьки відмовляються від пересадки своїй дитині, якій ще не виповнилося 14 років або яка визнана недієздатною, або якщо їхня відмова може призвести до фатальних для дитини наслідків, керівник медзакладу негайно повідомляє про це органи опіки. І тоді чиновники впродовж однієї доби з моменту звернення ухвалюють рішення щодо трансплантації (його можна оскаржити в суді).

Живим донором може бути лише повнолітня дієздатна людина. Вилучати в неї анатомічні матеріали можна лише, якщо це родинне або перехресне донорство.

Вилучати матеріали, які можуть самовідтворюватися (зокрема, гемопоетичні стовбурові клітини), можна у живого донора, який не є близьким родичем або членом сім’ї реципієнта.

Не можна вилучати анатомічні матеріали у живих осіб, які:

  • сидять у в’язницях чи місцях попереднього ув’язнення;
  • є іноземцями та особами без громадянства, які незаконно перебувають в Україні;
  • страждають на тяжкі психічні розлади;
  • мають захворювання, що можуть передатися людині-отримувачу чи зашкодити її здоров’ю (лише за згоди);
  • надали раніше орган або частину органу для трансплантації;
  • є вагітними.

Ухвалений парламентом законопроект пепредбачає створення нової посади трансплант-координатор. Він повинен:

  • шукати потенційного донора;
  • перевіряти в Єдиній державній інформаційній системі трансплантації дані про прижиттєво надану потенційним донором згоду на посмертне донорство;
  • отримувати згоду вилучати з тіла потенційного донора анатомічних матеріалів для трансплантації чи виготовлення біоімплантатів;
  • вносити дані до Єдиної державної інформаційної системи трансплантації;
  • організовувати вилучення, зберігання і перевезення анатомічних матеріалів людини;
  • співпрацювати з медзакладами, які мають стосунок до трансплантації;
  • інформувати у визначених законодавством випадках судово-медичну експертну службу, адміністрацію медзакладу та правоохоронні органи про отриману згоду на вилучення анатомічних матеріалів у донора-трупа.

Трансплант-координатор не може бути в складі консиліуму лікарів, який констатує смерть мозку людини, брати участь у вилученні анатомічного матеріалу та проведенні трансплантації, або представляти інтереси людини, яка отримає органи.

Трансплант-координатор повинен мати вищу медичну освіту не нижче другого (магістерського) рівня.

Таким чином, найголовніше в законопроекті “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони здоров’я та трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів людині” це те, що вилучити анатомічні матеріали (органи, їхні частини, тканини, анатомічні утворення, клітини людини або тварини, фетальні матеріали) можна лише в тому разі, якщо людина за життя дала на це згоду.

З одного боку, це добре, адже в іншому разі в Україні заможні іноземці могли б задешево купувати “запчастини” для себе.
З іншого боку, документ забороняє вилучати органи та інші анатомічні матеріали, наприклад, у жертв ДТП.

На цю тему читайте також

http://ukrreporter.com.ua/suspilstvo/desyat-rokiv-iz-chuzhym-sertsem.html

Rost

Журналіст “Українського репортера”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

1 × three =