Курка не краща за хімкомбінат. Яку загрозу несуть агрохолдинги

Скандал навколо керівників “Гаврилівських курчат”, яких спочатку затримали в рамках справи про забруднення навколишнього середовища на загальну суму в 253 млн. грн, а потім відпустили під значно меншу заставу, змушує згадати – підприємства інтенсивного тваринництва є одними з найпотужніших забруднювачів.

І дуже часто їх діяльність, що виходить за всі можливі рамки, влада і правоохоронці просто не помічають. Наприклад, громади трьох сіл Вінницької області були змушені нещодавно подати офіційні скарги до Світового банку та Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) на керівництво іншої птахофабрики – Вінницької, що належить компанії «Миронівський хлібопродукт».

Як стверджується у зверненні до радника з дотримання вимог Міжнародної фінансової корпорації (омбудсмена МФК – CAO) та Механізму подання скарг щодо проектів (МПСП) ЄБРР , місцеві жителі потерпають від постійного смороду – і не тільки від виробництва. Зберігання курячого посліду просто неба на сусідніх полях робить життя місцевих громад нестерпним, а ризик забруднення повітря, води та ґрунту не було вивчено належним чином.

Чому скаржаться до банків? Тому, що місцева влада ігнорує звернення, а банки все ж мають вплив на «Миронівський хлібопродукт» – той з 2003 року отримав 9 позик від МФК та ЄБРР на загальну суму понад 0,5 млрд. євро.

До речі, власник “Миронівського хлібопродукту” Юрій Косюк, чиї особисті статки оцінюються приблизно в 900 млн. доларів, отримав в минулому році з бюджету підтримку у розмірі понад 1,4 млрд грн. – близько третини всіх державних дотацій агросектору.

Виробники курятини і у 2018 році будуть отримувати до 350 гривень бюджетних коштів в розрахунку на одну курку! Врахуйте ці гроші, коли побачите курятину в крамниці – ви вже виклали за неї такі гроші, сплативши податки.

Компенсація виробникам формально йде за будівництво та реконструкцію птахофабрик. Але мало хто згадує, що лобісти щосили гальмували прийняття гармонізованих з європейськими норм, в тому числі екологічних – щоб встигти побудувати по застарілих дешевих технологіях потужності до набуття чинності нових вимог.

У свідомості громадян сільське господарство асоціюється з «чистими» технологіями порівняно з промисловістю. Але промислові тваринницькі підприємства – не тільки найбільші забруднювачі в багатьох регіонах, але й залежать від екстенсивного сільського господарства. Використання значної кількості штучних добрив для виробництва кормів також суттєво забруднює повітря, ґрунти і воду.

Експерти центру екологічних ініціатив “Екодія” в рамках проекту “Розвиток громадянського суспільства в регіонах України” проаналізували вітчизняне дозвільне поле для аграріїв і дійшли висновку, що одна з причин проблеми криється в застарілих нормах. Наприклад, і для сільськогосподарського підприємства, що вирощує 500 тис. бройлерів, і для фабрики, яка має 1,5 млн. бройлерів, можуть бути встановлені однакові санітарно-захисні зони – в 1200 метрів до найближчого населеного пункту.

Цікаво, що з минулого року багато підприємств більше взагалі не зобов’язані навіть надавати інформацію Державній службі статистики – в тому числі і про кількість і склад своїх атмосферних викидів. У багатьох випадках такі статистичні дані були далекими від реальності – але вони часто слугували єдиним джерелом інформації про забруднення повітря.

Україна має одні з найнижчих екологічних зборів і штрафів. Відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, максимальний штраф за забруднення води та ґрунтів становить 272 грн. (менше 10 євро). У зв’язку з чим значно дешевше сплатити штраф, ніж інвестувати у модернізацію більш-менш сучасних та «чистих» виробничих потужностей.

А от в ЄС в 2017 р. було встановлено навіть обмеження на викиди аміаку до атмосферного повітря з будівель для утримання тварин. Адже промислові сільські господарства також є значним джерелом забруднення повітря аміаком та неприємними запахами. Зменшення викидів цієї речовини є частиною програми “Чисте повітря” ЄС.

Також в Європі встановлено обмеження і на виділення азоту та фосфору для шести категорій свиней і свійської птиці – те, що у нас ніхто і ніколи навіть не визначав. Саме через такі викиди стає неможливим нормальне життя поруч з нашими тваринницькими комплексами – вони отруюють колодязі через забруднення водоносних пластів.

Але навіть у ЄС це величезна проблема – промислове тваринництво там надзвичайно потужне (щорічно вирощують 9 мільярдів тварин), і перетворилося у глобальну загрозу. Саме сучасні форми тваринництва відповідають за майже 15% глобальних викидів парникових газів, сприяють розповсюдженню різних хвороб, забруднюють довкілля і ведуть до банкрутства малих ферм, деградації ґрунтів через інтенсивне вирощування кормів. Громадські організації постійно тиснуть на посадовців ЄС з закликом до переходу на менш інтенсивне фермерство, вимагають державної підтримки малих та сімейних ферм.

Ми живемо під іншим тиском – перманентної інформаційної та лобістської кампанії, яка постійно вимагає преференцій агрохолдингам як економічним «спасителям» села і держави. Але це велика маніпуляція. Агрохолдинги давно спромоглися накопичити потужні фінансові та політичні ресурси, і не потребують підтримки. І саме їх бурхливий розвиток, як не дивно – велика загроза і селу, і сільському господарству, де не залишається місця для невеликих гравців, і екології країни.

В цьому році агрохолдинги отримають переважну більшість з тих 6,3 млрд грн., що передбачені на підтримку сектору сільгоспвиробництва.

І, звичайно, жодних дотацій домашнім господарствам, де тримають майже дві третини корів країни, третину курей, і вирощують 99% картоплі.

Микола СЕРДЮК

Фото “Українського репортера”

Редакція

Редакція

Редакція “Українського репортера”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

one × two =