Ігорю Беланову – 57! (+відео)

Сьогодні, 25 вересня, свій день народження святкує один із кращих українських футболістів, володар «Золотого м’яча-1986» Ігор Беланов. Згадаємо, як грав та чого досягнув у футболі легендарний нападник.

Піком кар’єри Ігоря Беланова справедливо називають середину 80-х років минулого століття. Саме у той час, а точніше у 1985 – 1988 роках, «десятка» київського «Динамо» та збірної СРСР особливо успішно «феєрив» на футбольних полях Європи та світу.

Беланов є вихованцем одеського футболу, де здобув славу, виступаючи за місцевий «Чорноморець». У 1985 році Валерій Лобановський запросив Ігоря до «Динамо» і не прогадав. З того часу, в тому числі завдяки яскравій грі Беланова, «Динамо» виграло чимало трофеїв, включаючи Кубок володарів кубків у 1986 році.

На футбольному полі Беланова, перш за все, вирізняла неймовірна швидкість, за що гравець отримав прізвисько «ракета». Він не був супертехнічним футболістом, зате втікав від захисників суперника так, що вони ледь встигали розглянути номер на футболці свого опонента. На додаток до швидкості Беланов володів потужним ударом з обох ніг, вміло грав на випередження, непогано діяв у повітрі. Усі ці якості дозволили Беланову стати одним із найсильніших нападників світу.

За свою багату на події футбольну кар’єру Ігор Беланов здобув чимало титулів. Він – двічі чемпіон Радянського Союзу (1985, 1986), двічі володар Кубка СРСР (1985, 1987), володар Кубка кубків (1986), Золотого м’яча (1986), срібний призер чемпіонату Європи (1988).

Після київського «Динамо» виступав за німецькі клуби «Боруссія» М та «Айтрахт», а згодом повернувся до України, де завершив кар’єру, граючи за рідний «Чорноморець» та маріупольський «Металург».

Сьогодні Ігор Беланов активно працює на ниві розвитку дитячого та аматорського футболу в України. Зокрема, 2017 року стартував дуже амбіційний проект «Belanov Football League», в якому грають понад 100 аматорських команд України.

Згадаємо, як грав на футбольному полі сьогоднішній іменинник.

Ярослав ТИМОШИК

Like

Редакція

Редакція “Українського репортера”


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *