Євроатлантичний патріотизм – нова національна ідея України

Олег ПОНОМАР, блогер

Три постмайданні роки народ України, її еліти ходили болотом. Не було чогось такого, що об’єднало б абсолютно всіх. Хтось лаяв Майдан, хтось хвалив Майдан, було багато суперечок, невпевненості, невизначеності, різноспрямованості…

Два роки тому я говорив, що наша мета – вийти зі складу імперії, стати членами НАТО і ЄС, бути чудовою європейською країною. Тоді на мене дивилися, як на божевільного, як на романтика-ідеаліста.

Але я розтопив лід і пробив цю стіну за два роки.

Вчора я зрозумів, що за останні два місяці народилася нова національна ідея України – євроатлантичний патріотизм (цей термін теж закріпиться в історії України, як і багато інших, які я ввів в інформаційне поле).

Безвіз, асоційоване членство в ЄС і НАТО – зцементували націю за ці два місяці, і нація намацала твердий ґрунт під ногами. Болото закінчилося.

Бути євроатлантистом і євроатлантичним патріотом стало (й буде) модним та престижним. І це поняття (не “вишиватники”, як нам з подачі Москви нав’язали недоречний сором за наш патріотизм) не зможуть перевести в насмішку наші вороги. Вони з нас знущатимуться, але ми будемо спокійно, впевнено, з гордістю й усмішкою їм відповідати:

“Так, я євроатлантист. НАТО і ЄС – майбутнє України. Я це знаю точно, а ви хоч лусніть від злості”.

Скиглії і скептики стануть маргіналами, людьми, які дивляться назад, а не вперед. Вони скочуватимуться на узбіччя історії, відставатимуть, будуть немодними, токсичними, від них все більше смердітиме. Вони будуть не в тренді.

А щоб підтримувати цей тренд, нашій євроатлантичній владі потрібно не святкувати довго, а нарощувати динаміку руху. Реформи, впевненість, чіткість. Комунікація з нацією.

Насамкінець хочу висловити величезне спасибі усім моїм читачам, друзям й однодумцям. Ми усі разом були випробувальним полігоном щодо того, наскільки популярний євроатлантизм у суспільстві. За нами стежили, нас читали і читають. І те, що вчора президент увечері згадував ОВІР і виїзні візи, – теж, думаю, не просто так.

Сторінка Олега ПОНОМАРЯ у Фейсбуку

Like

Редакція

Редакція “Українського репортера”


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *