Будь-який прищ чи нувориш — і вже з кортежем

Леонід КОСАКІВСЬКИЙ, перший Київський міський голова

– Читаєш новини: ескорт того, кортеж іншого… Звідки пішла ця повальна «пошесть» на ескорти? Будь-який прищ чи новоявлений нувориш — і вже з кортежем. Ще на початку 90-х такого собі не дозволяли навіть вищі посадові особи держави. Був доволі скромний, за нинішніми мірками, супровід лише у Президента.

Усе змінилося з Кучмою – прем’єром. Ні його попередник в Кабміні, ні Голова Верховної Ради ніколи не їздили з такою помпою. Більше того, нерідко наша міська міліція ввечері або вночі зупиняла, як і інші, машину В. Фокіна або ж І. Плюща, не знаючи, хто їде. Справа в тому, що названі керівники їздили на простих машинах, з простими номерами, без будь-якого супроводу.

Ескортів керівники Кабміну і Верховної Ради, і тим паче чиновники нижчого рангу, не заводили. Так ось, зупинить міліціонер машину, а іменитий пасажир сидить собі тихенько, не втручається.

Хіба що (а я це знаю) іноді на наступний день не від «самого», а від наближених міністру внутрішніх справ «дістається» … Таке, звичайно, бувало… (я про це писав у книзі «Переворот на Крещатике»

А коли в прем’єрське крісло сів Леонід Кучма, в Кабміні наче з ланцюга зірвалися … Навіть у тодішнього Президента не було такого шику. Відразу у прем’єра з’явився ескорт із трьох-чотирьох машин, шалена охорона… З’явилися всі атрибути, які потім разом із Кучмою-Президентом перекочували в президентську адміністрацію. І пішло-поїхало по країні. Кожен дрібніший керівник  прагнув «відповідати», не відставали й бізнесмени.

Хто постійно за кермом машини, знає, що його може в будь-який момент притиснути до бровки (або підрізати безкарно, з повним ігноруванням загрози створення аварійної ситуації) якийсь черговий кортеж чиновника або іншої «солідної» на її власне розуміння людини, які відчувають себе справжніми «господарями» життя і взяли за моду пересуватися тільки «зчіпками».

Психологію таких осіб описав Борис Акунін: «Ехать к царю на совет вельможе … полагалось с честью, то есть с подобающим эскортом и с превеликим шумом, иначе зазорно… Запрягли в нее аж десять лошадей – на большей… упряжке (12) ездил лишь государь. Спереди и сзади выстроились пешие и конные слуги, зазвенели саблями, защелкали кнутами, загорланили «Пади! Пади!» – это чтобы прохожие расступились и шапки снимали».

У Європі така поведінка вважається моветоном і не сприймається людьми. То, може, і в цьому нам варто починати дотримуватись європейських неписаних правил?

Сторінка Леоніда Косаківського у Фейсбуку

Фото Кирила ХМІЛЬОВА

Like

Редакція

Редакція “Українського репортера”


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *