Великі позичальники з Верховної Ради

Найуживанішою схемою стала «позика». Депутати та чиновники позичали кошти один одному.

«Багато з тих, хто зараз декларував, приписали собі «кеш» удома, думаючи, що це нульова декларація, що це потім їм дозволить уникнути перевірки. Але ключова позиція – підвести риску під тим, що вони робили 25 років. І далі кожен поясни, де ти, голубе сизий, узяв ці гроші. Народ і суспільство має це знати», – заявив під час виступу на міжнародному форумі у Львові Президент України Петро Порошенко.

Звичайно, похвально, що очільник держави має намір тримати руку на пульсі антикорупційних перевірок і є прихильником покарання можновладців із необґрунтованими статками, але він скромно замовчує (можливо, не знає), наскільки серйозно до е-декларування підготувалися слуги народу.
– Ви собі навіть не можете уявити, які черги були в офісах міжнародних консалтингових компаній за два-три тижні до завершення терміну подачі е-декларацій. Охочих отримати консультацію, як «правильно» заповнити декларацію – обґрунтувати свої статки, або не показати їх, або хоча б здешевити їх, було стільки, що юристи підняли гонорари на свої послуги у 7 разів! Найдешевша консультація з цього питання коштувала 5 тисяч доларів, – на правах анонімності розповів один із народних депутатів.

Найуживанішою схемою стала «позика». Депутати та чиновники позичали кошти один одному. Приміром, «співочий ректор» Михайло Поплавський позичив колезі Сергію Мартиняку 11,6 мільйона гривень, «фронтовик» Сергій Пашинський узяв 3, 5 мільйона гривень у борг у Дмитра Олійника (голова Федерації роботодавців України). Популярними стали позики і в родичів. Один із найбагатших депутатів Олександр Фельдман узяв у батька 10 мільйонів гривень, Ігор Молоток – 5,5 мільйона гривень у своєї дружини.

– Лещенко (народний депутат від фракції БПП, який у вересні засвітився в «квартирному» скандалі. – Авт.) по суті відкрив скриню Пандори. Тепер хто завгодно може дати позику чиновнику приміром на придбання дорогої речі. А як контролювати погашення заборгованості, поки незрозуміло. Адже позика може бути на 100 років і від якогось представника офшору, – каже представниця Transparency International Україна Ірина Рибакова.
Підтвердив актуальність позикової оборудки і столичний бізнесмен Олексій Давиденко.

До нього з таким проханням звертався знайомий юрист.
– Він мені запропонував оформити договір позики заднім числом. Гроші від мене не вимагалися – треба було лише вписати моє прізвище в документ, ніби я позичив депутату певну суму. Таким чином політик хотів легалізувати свій «кеш», – каже Давиденко. – Я відмовився від таких ігор.
Як стало відомо нашому виданню, за участь у договорі позики потенційному позикодавцю пропонували в середньому від 1% суми угоди. Що стосується Давиденка, то йому хотіли «відтанцювати депутатськими запитами».

Раритети «засвічували» ще цинічнішими способами. Іноді доводилося переписувати заповіти.

– На початку вересня до мене звернувся однокласник, який працює помічником в одного з народних депутатів. У нього було запитання, як деталізувати існуючий заповіт. Бабуся переписала на політика «все рухоме і нерухоме майно». А йому потрібен був додаток до документа, в якому написано, що бабуся заповіла саме стільки картин, ікон, монет, – розповів один із регіональних нотаріусів.
Розповіді цього нотаріуса можна було б і не повірити. Але наступного дня після такої сповіді народний депутат Андрій Лозовий уперто переконував журналістів, що задекларований ним хрест-енколпіон із мощами святого XIII століття дістався йому у спадок від дідуся Валерія Івановича Лозового. Збіг? Хтозна.

За рекомендацією юристів та антикварів більшість декларантів не зазначали авторства та вартості задекларованих творів мистецтва. Хитрість у тому, що в разі запитань правоохоронців чи представників антикорупційних органів, звідки у них кошти на Айвазовського, Рембрандта, Малевича, Пікассо, можна було б відповісти: «Це – гарна, але бюджетна репродукція». Навряд чи слідству виділять кошти на проведення дорогих експертиз, щоб встановити автентичність творів мистецтва, якщо у політика є довідка від антиквара, що «дана картина не є історичною чи культурною цінністю».
– Прогалина е-декларацій ще й у тому, що непотрібно було вказувати майно і нерухомість, записані на компанії, в яких кінцевими бенефіціарами є декларанти. Багато хто скористався цією шпариною. Значну кількість статків вдалося приховати, – додає політолог, екс-народний депутат Олесь Доній.

Перевірять подані електронні декларації в Національному агентстві з питань запобігання корупції. У відомстві мають встановити, чи відповідає задеклароване доходам держслужбовців і звідки взялися задекларовані статки. Очільник НАЗК Наталія Корчак дала зрозуміти, що на швидкі відповіді не варто розраховувати.

– Закон не встановлює термінів для перевірки декларацій. Однак процедури, пов’язані з перевіркою декларацій, – не процедури одного місяця. Це потребує певного часу, але не років, повірте мені, – уточнила пані Корчак.
Найоптимістичніший прогноз – про результати перших перевірок країна дізнається на початку літа. Але є і два варіанти песимістичного прогнозу. Ці перевірки або не виявлять корупції, або затягнуться так, щоб сплинув термін давності за статтею Кримінального кодексу, згідно з якою декларанта можна притягати до відповідальності. Приміром, з 1 січня 2018 року вже не можна буде покарати «кешовиків» за несплату податків, оскільки термін давності за статтею 212 Кримінального кодексу складає всього два роки.

 Олена ГАЛАДЖІЙ

Редакція

Редакція

Редакція “Українського репортера”