Столична влада знову “випотрошує” наші гаманці на транспорт. Доки це триватиме, пане Кличко?

Не встигли українці дочекатися завершення опалювального сезону, щоб вільно зітхнути і не платити тисячі гривень за тепло хоча б у літні місяці, як їх «ощасливили» збільшенням тарифів на електроенергію. І якщо ця «радість» була загальнодержавною, то в подальшому киян почали обкладати й індивідуально.

Спочатку підвищили вдвоє (!) плату за утримання будинків. А згодом (добре, що не так істотно) за проїзд у міському транспорті. І хоча обидві послуги – гірше нікуди, платити таки доведеться. Бо нині спільноту просто ставлять до відома, називаючи це громадським обговоренням економічно обґрунтованої вартості послуг.

Так, уже з 15 липня Київська міськдержадміністрація підвищить тарифи на проїзд у метро до 5 гривень, у наземному транспорті – до 4 гривень за одну поїздку. Про це повідомили ще у травні, щоб пасажири встигли призвичаїтися до неприємної новини. Про своє рішення повідомили у двадцятих числах травня на брифінгу для ЗМІ. На сайті опублікували проект документа «Про встановлення тарифів на перевезення пасажирів і вартості проїзних квитків у міському пасажирському транспорті, який працює у звичайному режимі руху». Це нібито й є громадське обговорення, хоча тут же зазначили, що розпорядження набирає чинності з 15 липня 2017 року.

Гірку пігулку спробували дещо підсолодити: у разі використання пластикової безконтактної картки на вартості поїздки у метро можна дещо заощадити. При поповненні картки на 10 – 19 поїздок вартість 1 жетона становитиме 4,9 грн, на 50 поїздок – 4,5 гривні. Проїзд за проїзними квитками становитиме від 3,87 грн залежно від типу проїзного.

Термін дії пластикової безконтактної картки становитиме 6 місяців з дати придбання або останнього поповнення незалежно від кількості невикористаних поїздок. Заставна вартість картки – 12 гривень. Одноразово на неї можна придбати до 50 поїздок, а загалом не більше 100. Причому вартість невикористаних поїздок, що залишилися на пластиковій безконтактній картці, термін дії якої закінчився, не повертатимуть.

Кияни зможуть використовувати жетони і разові квитки на наземний транспорт, придбані до 15 липня, до 31 липня, або ж обміняти їх на нові, доплативши різницю, до 31 серпня.

Однак зробити це у метрополітені можна буде лише на чотирьох станціях: “Майдан Незалежності”, “Дорогожичі”, “Політехнічний інститут” і “Дарниця” (вестибюль №2). Що ж до квитків на наземний транспорт, то тут значно складніше: їх можна буде обміняти тільки в одному місці: у Службі організації збору та обліку виручки КП “Київпастранс”, що на вулиці Малевича, 127. З 1 вересня і жетони, і паперові разові квитки старого зразка не обмінюватимуть, а їх вартість не компенсуватимуть.

Підвищення цін столичне начальство пояснило нагальною потребою підтримати муніципальні підприємства. Мовляв, за останні 2 роки ціна на електроенергію зросла в 4,6 раза. Підскочила й вартість пального, води та запчастин. А тим часом українці збагатіли: їм у 2,6 раза підвищили мінімальну зарплату.

Стосовно киян така арифметика не зовсім правдива. За останніми даними служби статистики, вони почали заробляти менше. Це при тому, що їхня середня зарплата, яка донедавна вимірювалася 10 тис. гривень, скоріше нагадує середню температуру по лікарні. Бо якщо до заробітків простих смертних додати кількасоттисячні зарплати чиновників, які нібито проводять реформи або ж борються з корупцією, та ще плюс зарплати цілої армії суддів, генералів різних відомств та депутатів, то можна нарахувати й більше.

Однак від цього у кишенях пересічних киян не побільшає. Як не заспокоїть їх і натяк на те, що підвищення тарифів на проїзд не надто відчутне і вистачить його лише для того, щоб покрити затрати на електроенергію та збільшену заробітну плату працівникам (про якість послуг не йдеться).

За словами радника першого заступника голови КМДА з питань цінової політики Василя Яструбинського, економічно обґрунтований тариф на проїзд, який включає заробітну плату, вартість паливно-мастильних матеріалів, електроенергії, обслуговування та ремонту рухомого складу в метро, мав би сягнути 6,64 грн, у наземному транспорті – 6,91 грн.

Коментарі заступника голови КМДА Миколи Поворозника у цьому ж ключі. Мовляв, рухомий склад потребує оновлення: цього року планується закупити 100 автобусів, 80 тролейбусів і 47 трамваїв. А це неабиякі витрати. До того ж комунальний транспорт перевозить левову частку пільгових пасажирів (їх аж 25 категорій). І при цьому ні слова про те, як зробити міський транспорт прибутковішим не лише через здорожчання проїзду. Невже чиновники не розуміються на цьому?

Підвищення тарифів тут нічим не зарадить. Комунальний транспорт курсує вкрай погано, віддаючи весь пасажиропотік приватникам. Сам же й справді перевозить переважно пенсіонерів, які нікуди не поспішають і заради безплатного проїзду готові чекати по 30–40 хвилин. Усім нам відомо: чиновники, зокрема і підлеглі мера Кличка, у тролейбусах та маршрутках не їздять! Ну не побачите ви пана Поворозника у тролейбусі!

Хоч як це не дивно звучить, але в столиці і досі чинна радянська година «пік». Це при тому, що міський транспорт перевозить не працівників заводів на вранішні зміни (заводів немає), а армію чиновників та обслуговуючого персоналу. Ці люди їдуть на роботу не на сьому і навіть не на восьму годину, а на 9–10-ту. У той час комунальний транспорт колонами вже їде в парк. На Лівому березі такі колони трамваїв нараховують по 15–20 машин.

Не відрізняються й автобуси та тролейбуси на Правобережжі. Біля метро «Академмістечко» раненько комунальний транспорт ще можна побачити. Щоправда, стати на зупинці йому складно – немає місця, бо у маршруток тут своя нелегальна автостанція, яка перекриває половину проїжджої частини і коптить так, що із жодним заводом не зрівняти.

Тож не дивно, що приватні перевізники заробляють, а комунальний транспорт плачеться на збитковість. У «Київпастрансі» навіть не спромоглися розробити графіки руху так, щоб машини з різних маршрутів, які на певних відрізках шляху дублюють одне одного, не збивалися в «стада». Причому не лише на периферії, а й у центрі (на Печерську), де зупинки обладнані електронним табло. Так що автобуси і тролейбуси з різних маршрутів їздять колоною зовсім не через транспортні корки, а через недолугий графік.

Олександр ВИГОВСЬКИЙ

Фото Кирила ХМІЛЬОВА

Редакція

Редакція

Редакція “Українського репортера”