Полковник Качанов розповів, чому українські десантники є найкращими воїнами

У суспільстві панує думка, що до початку АТО в Україні армії не існувало. Це не зовсім так. Принаймні, були десантники та спецпризначенці, які прийняли перший удар ворога і першими пішли відбивати російську агресію. Які вони, наші мужні десантники?

– Війна змінила як українську армію, так і нашу бригаду, вона вплинула на теорію і практику військової науки, – говорить заступник командира 25-ї окремої повітрянодесантної бригади полковник Андрій Качанов. – Тому і наше десантне військо модифікується відповідно до тих викликів та загроз, які існують у секторі безпеки й оборони Української держави. Приміром, наразі очевидно, що десантування повітряним способом на нашому театрі військових дій вже не є надзвичайно актуальним. Тому високомобільні десантні війська стали десантно-штурмовими. Ми отримали всі зразки техніки, які нам треба, щоби бути броньовим кулаком, а ще виконувати завдання як штурмові підрозділи, як важка піхота і як рейдові загони. Якщо треба, ми готові і до десантування в тил противника. Український десантник постійно вчиться новим спроможностям та навичкам, і цей процес надзвичайно динамічний. Узагалі, ми маємо особливу ідеологію, бо десантники були і є найкращими вояками. І вони знають про це.

Із Андрієм Володимировичем я зустрівся одразу після того, як він узяв участь у прямому ефірі Військового радіо «Армія Fm» із району проведення АТО. Саме тоді офіцер розповів про своєрідний десантний шовінізм, який допомагає у вишколі ідеальних бійців. Важко не погодитися із його думкою, що справжнім десантником може бути лише перфекціоніст. «Крилаті» піхотинці, якщо хочуть стати профі своєї справи, повинні повсякчас прагнути довершеності.

– Новий слоган ДШВ – «Завжди перші!». Він підходить нашій бригаді, де я служу майже 14 років, – зауважує полковник Качанов. – У суспільстві панує думка, що до початку АТО в Україні армії не існувало. Це не зовсім так. Принаймні, були десантники та спецпризначенці, які прийняли перший удар ворога і першими пішли відбивати російську агресію.

Чотири роки тому 25-ту бригаду підняли за бойовою тривогою. За кілька годин після цієї команди окремі її підрозділи вирушили на російсько-український кордон – поставити заслін проникненню військових сил Росії та їхніх диверсійних груп. Водночас тоді, під виглядом тактичних навчань, особовий склад розвідувально-десантної роти згаданої бригади проводив розвідку позицій Збройних сил РФ у Криму й місцевих незаконних збройних формувань, тримаючи оборону навколо пункту постійної дислокації 36-ї окремої бригади берегової охорони у селі Перевальному. Наші десантники фактично місяць перебували в оточенні окупанта. Але вони не здалися, не віддали росіянам жодної одиниці зброї чи техніки, а повернулися додому. За місяць «двадцятип’ятка» виконувала завдання вже у 20 окремих локаціях.

– Наша рота в Криму пережила спроби вмовляння й схиляння до здачі через різноманітні заохочення. Командири полків і бригад російського спецназу спілкувалися з нашими офіцерами, обіцяючи всілякі гаразди. Але то все – марна справа. Ця рота була останнім підрозділом, який у повному складі й під українськими стягами вийшов із півострова, – стверджує полковник Качанов. – Бойовий дух бригади нині високий. І нехай вороги нас бояться. Вони мають знати, що ми можемо дати адекватну відповідь будь-коли. Українську землю у цей холодний час на передовій із автоматом чи кулеметом в руках пильнує наш український воїн – він нормально одягнутий і добре забезпечений. Місцевий люд бачить цю упевненість наших солдат. І, напевно, тому серед населення Донбасу зростає віра в Україну. Віра в те, що в Донецьку, Макіївці та Луганську обов’язково буде парад нашої техніки, й ми неодмінно вийдемо до кордону та принесемо туди українські прапори.

Геннадій КАРПЮК

Фото Кирила ХМІЛЬОВА

Редакція

Редакція

Редакція “Українського репортера”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2 × one =