“Кримом не торгуємо”, “антикорупційна склянка” і Закон “Про освіту”. Виступ Порошенка з трибуни ПАРЄ (+відео)

Президент України Петро Порошенко у рамках візиту до Стасбурга виступив на сесії Парламентської асамблеї Ради Європи. Традиційно більшу частину його виступу було присвячено російській агресії на сході України та необхідності відновлення суверенітету України над анексованим Росією Кримом. Серед іншого Порошенко різко відповів президенту Чехії Мілошу Земану, який вчора запропонував Україні отримати “відкупні” за Крим і забути про загарбаний Росією півострів. Водночас цього року голова Української держави приїхав з іншою метою – захищати новий Закон “Про освіту”, який зобов”язує дітей, в тому числі національних меншин, глибше вивчати українську мову.

Угорщина та Румунія, які мають великі діаспорти в Закарпатті і вважають, що новий закон порушує права дітей нацменшин вивчати рідну умову, ініціювали дебати в ПАРЄ з цього приводу. Аби аргументовано відповісти на їхні закиди, офіційний Київ передав суперечливий документ на аналіз Венеціанської комісії. “Український репортер” проаналізував виступ Президента України у Страсбурзі і публікує найцікавіші тези.

У світі навряд чи знайдеться інший настільки показовий приклад такої держави як Україна, яка вимушена одночасно боротися одразу на двох фронтах. На фронті протидії зовнішній військовій агресії, за відновлення суверенітету та територіальної цілісності держави. Та на фронті здійснення складних та комплексних реформ. На засіданні Парламентської асамблеї Ради Європи обговорюємо можливості для відповіді на російську агресію.There is hardly more evident example of a nation than Ukraine, which has to fight a two-front war at the same time. On the front of countering external military aggression, restoration of sovereignty and territorial integrity. And on the front of implementing difficult and complex reforms.

Опубліковано Петром Порошенком 11 жовтня 2017 р.

Що змінилося за три роки російської агресії

“Сьогодні, як і три роки тому, ми змушені продовжувати шукати відповідь на російську агресію. Росія продовжує нахабно порушувати взяті на себе зобов’язання. Так само Москва продовжує нахабно закривати очі на наші настійливі заклики, на заклики міжнародної спільноти повернутися у міжнародне правове поле.

Москва продовжує ігнорувати свої зобов’язання у рамках Мінських домовленостей. Її війська досі перебувають на території України – як у Криму, так і на Донбасі. Зброя так само постачається створеним Росією незаконним формуванням. Кожного дня надходять все більш тривожні звістки про грубе порушення прав людини на окупованих територіях. Не просувається й питання про звільнення заручників та політв’язнів.

Україна неодноразово доводила свою готовність до мирного врегулювання ситуації, яка штучно створена Росією.

Лише протягом 2017 року Україна тричі ініціювала тривалі режими припинення вогню – Пасхальні, на час збору врожаю та на початку навчального року. Російські окупаційні війська та їхні прибічники порушували їх майже одразу.

Минулого тижня Український Парламент ухвалив закон про створення умов для мирного врегулювання ситуації в окремих районах Донецької та Луганської областей.

Розраховуємо, що нарешті Росія розпочне виконання безпекових зобов’язань відповідно до Мінських домовленостей. Так само очікуємо, що ці кроки дозволять просунутися і в питанні розгортання миротворчої операції ООН на Донбасі“.

“Кримом не торгуємо”

“Системні репресії перетворили Кримський півострів на острів несвободи та землю страху. В окупованому Криму Росія застосовує найгірші практики радянської репресивної машини.

Я рішуче відкидаю твердження тих, хто каже про Крим як про “завершену справу”. Ця трибуна була створена не для закликів про умиротворення. Як і не для закликів торгуватися територіями за гроші, нафту чи газ.

Ця трибуна була створена для захисту наших основ, наших цінностей та наших принципів, та, найголовніше, для їх захисту у разі необхідності. Така необхідність настала сьогодні.

Лише на основі поваги суверенітету та територіальної цілісності України ми можемо досягти миру та стабільності в Європі”.

Росії не можна повертати право голосу в ПАРЄ

“Рівно рік тому Асамблея ухвалила Резолюцію про “Політичні наслідки російської агресії в Україні”. Вона встановлює – я цитую – “що лише значний та видимий прогрес у імплементації може стати основою для відновлення повноцінного діалогу з Асамблеєю на основі взаємної поваги”. Кінець цитати.

Асамблея тоді справедливо зберігала за собою право анулювати повноваження російської делегації, якщо Росія продовжуватиме окупацію суверенних територій України. Фактично жоден із критеріїв не був виконаний Росією.

Отже, чи є підґрунтя до повернення до звичного ведення справ з Росією у Асамблеї та чи будь-де на іншій міжнародній політичній платформі?”

“Москва має великі можливості для створення неприємностей”.

“Мета російської агресії – знищити демократію, ліберальні свободи та права людини. Вони роблять це в одних місцях – за допомогою танків, в інших – за допомогою фальшивих новин. В одному випадку вони порушують основні принципи міжнародного права, в іншому маніпулюють свідомістю.

За останні роки члени Ради Європи відчули на собі вишуканість російської інформаційної війни. Неодноразово стикалися з тим, як мова ненависті, насильства та дискримінації маскувалися під гаслами свободи слова. Росія намагається використовувати проти демократичної спільноти наші ж здобутки.

У 1950 році Уїнстон Черчилль, ідейний батько Ради Європи, звернувся до цієї Асамблеї на тлі загрози, що постала перед демократичною Європою від Радянського Союзу. Він зазначив, що Москва має “великі можливості для створення неприємностей”.

З урахуванням обставин, він сказав дуже важливу річ для перспектив цієї Асамблеї. Я цитую: “Або ми доведемо своє значення, вагу та цінність для Європи, або ми зазнаємо поразки”. Кінець цитати”.

Антикорупційна склянка: напівпорожня чи напівповна

“Фронт внутрішніх перетворень для нас не менш важливий, ніж російський фронт. Ми впровадили безпрецедентні антикорупційні механізми, які вже дають результат. Маю на увазі Національне антикорупційне бюро, Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру, Національне агентство із питань запобігання корупції.

Ця система вже дає позитивні результати – все частіше ми чуємо про гучні кримінальні справи.

Одним з ефективних інструментів боротьби з корупцією стало введення електронного декларування державними службовцями своїх активів, доходів, витрат та фінансових зобов’язань. Яскравою історією успіху стало запровадження електронної системи закупівель Prozorro.

Можна слушно запитати, чи є антикорупційна склянка напівпорожньою чи напівповною. Моя відповідь буде наступною: наразі вона заповнена рівно наполовину”.

“Перезавантаження судової системи”

Наступним стратегічним пріоритетом є подальша розбудова судової гілки влади, відновлення суспільної довіри до неї.

За експертної участі та підтримки Венеціанської Комісії в 2016 році були прийняті зміни до Конституції України щодо правосуддя.

Відбувається повне перезавантаження судової системи і починається воно із безпрецедентного перезавантаження Верховного Суду за моєю ініціативою. Сьогодні ця найвища судочинна інстанція України створюється “з нуля” шляхом проведення відкритого конкурсу за активної участі громадянського суспільства.

Початок роботи нового Верховного Суду і всієї судової системи за новими правилами стає “точкою неповернення” для всієї судової реформи і тих успішних кроків, які були здійснені в її рамках.

Сьогодні вся українська судочинна система має бути антикорупційною. Це запорука відновлення суспільної довіри та зміцнення суспільної злагоди.

Для створення Антикорупційного суду потрібні 4 передумови

Особлива увага прикута до питання створення антикорупційного суду. Наразі триває робота з пошуку оптимальної формули для створення цього надважливого органу.

Безумовно, за його назвою не маємо втратити суть самої реформи. Адже зусилля зі створення антикорупційного суду будуть успішними, якщо будуть враховані чотири складові:

  • перше – якісне законодавство, яке відповідає нормам української Конституції;
  • друге – незалежні, політично нейтральні та неупереджені члени комісії, які здійснюватимуть добір судів;
    третє – професійні та доброчесні кандидати;
  • четверте – у суспільстві існуватиме довіра до новоствореного суду.

Сьогодні є певні питання до якості зареєстрованих у Верховній Раді законопроектів, в тому числі й поданого низкою народних депутатів законопроекту щодо створення антикорупційних судів.

Найбільші питання викликають запропоновані народними депутатами положення про повернення політичним органам – Верховній Раді, Міністру юстиції, Президенту – суттєвого впливу на формування складу такого суду.

Нещодавній висновок Венеціанської комісії чітко і недвозначно відзначив неприпустимість політичного впливу на формування антикорупційного суду. Адже це суперечить європейським стандартам та ідеології конституційної реформи, що має бути побудована на принципі максимальної деполітизації судової влади.

Відтак, зараз необхідним є напрацювання нового консолідованого законопроекту та проведення його через парламент.

“Неприпустимо, коли діти нацменшин не знають української мови”

“Хотів би привернути увагу до надмірної політизації Закону “Про освіту“.

Прийнятий закон став не лише вагомою частиною освітньої реформи, а й законом рівних можливостей для усіх учасників освітнього процесу. І особливо наголошую: рівних можливостей для усіх учнів! Незалежно від їх походження, місця проживання, національності.

Неприпустимою є ситуація, коли діти, які належать до національних меншин в Україні, не мають належних знань з української мови, що потрібні їм для подальшого навчання в університетах, розбудови кар’єри, для самореалізації в Україні.

Закон виправляє цю ситуацію. Верховна Рада України пішла на те, щоб посилити вивчення української мови на етапі дошкільної та початкової освіти з тим, аби згодом перейти на навчання державною мовою. При цьому не полишаючи вивчення рідної мови в необхідних обсягах.

Нагадаю, що у Європейській хартії регіональних мов або мов меншин, яку було ухвалено тут, у Страсбурзі, у листопаді 1992 року, йдеться про те, що усі зобов’язання перед нацменшинами мають виконуватися “без шкоди для викладання офіційної мови держави”.

Хочу запевнити – ми будемо належно гарантувати мовні права відповідно до національного законодавства та міжнародних зобов’язань і стандартів, в тому числі й права навчатися рідною мовою. При цьому – вивчаючи й державну мову – українську.

І наше рішення спрямувати до Венеціанської Комісії відповідну норму для проведення експертизи – найкраще тому свідчення”.

Rost

Журналіст “Українського репортера”