Гостомельська громада на болоті безправ’я. Уроки першого вересня

У великій залі Гостомельської селищної ради двоє дівчаток-школярок стоять біля маркерної дошки й малюють крилатих міфічних істот – яскравих єдинорогів. Угорі над цими малюнками хтось із них вивів бронебійні слова: «Ми – сила! Ми не здаємось!».

Задзеркалля

А поруч – їхні мами й татусі ведуть «бій» за початкову школу №15: спалахнула гостра дискусія між ними і першим заступником Ірпінського міського голови Олександром Маркушиним.

Суть: фахівці Держслужби з надзвичайних ситуацій виявили у шкільній будівлі низку недоліків. Потрібно кілька тижнів, щоб їх усунути, відтак школу зачиняють на цей період. Учням пропонують відвідувати іншу школу – возитимуть автобусом, бо це далеко. Або ж – позапланові канікули.

Батьки – проти, одні наполягають на тому, що навчальний процес має продовжуватися у цій школі, інші вимагають гарантій, що недоліки буде усунено вчасно.

– Вам гарантій навіть Господь не надасть, – відрізав Маркушин. – Я поясню чому…

Не пояснив. Зате сказав, що протягом півроку про цю школу йшло листування з Гостомельською селищною радою, за цей час з її боку «жодної дії» не було.

Тим часом, поки дорослі сперечаються, на малюнку в дивного єдинорога вже виросли крила… І хтозна, може ці замріяні дівчатка вже уявляють себе, як і казкова Аліса, у задзеркаллі, де також правда бореться зі злом. У казках завжди гору беруть справедливість і людські чесноти. А чому в житті по-іншому?

Де знайти того всесильного єдинорога, щоб посприяв здолати зло на гостомельських теренах? Поки що тут справді якесь задзеркалля.

Початкова школа №15 розміщена в будівлі контори колишнього радгоспу «Бучанський». Це приміщення перебуває у приватній власності. На першому поверсі – примітивний гуртожиток-казарма для робітників, які поруч зводять висотки, на другому – учнівські класи.

Торік я на власні очі побачив поєднання чорного і світлого. (Див. статтю – В Україні є лише одна школа у джунглях. До уваги міністра Гриневич)

На першому поверсі, в казармі деякі вікна забиті дошками. Під стіною притулилася саморобна буда-лазня.

Де подібне “кіно” ще є? Для кого такі “уроки”? Для першачків?

А що вже бур’янів! Вони – у людський ріст, торжествують всеохопно, беруть в полон усе живе і навіюють дуже сумні думки. У страшні часи живемо. Оце вам і чорне… Тотальна руйнація світлого, першооснов, зрештою.

В якихось 30-40 метрах споруджується житловий комплекс. Випнулися будинки. Руку простягни — і будівля школи! Хто ж так “мудро” напланував? Хто придумав такі бетонно-кам’яні “окови” для цього світлого?

Цьгоріч така ж картина. Тільки ось будівництво житлових коробок стало більш потужнішим, розгортається вшир і вглиб. А школа усе ще на обочині життя.

Отже на неї впало нещастя у вигляді припису – повісити на двері замок, бо є купа недоліків: сходи не оброблені протипожежною рідиною, немає сигналізації…

Про цю біду школа дізналася напередодні першого вересня. Водночас в Ірпінському відділі освіти знали про претензії фахівців з надзвичайних ситуацій ще з весни. В Гостомельській селищній раді також були проінформовані про цей сигнал тривоги. Невже не можна було розповісти про це батьківському комітету школи, зібрати представників громади, депутатів і задовго до Дня знань привести шкільну будівлю до ладу?

Не дивуймося, бо життя щороку гамселить цю нещасну школу, і защораз схожа халепа.

Міністри приїхали до Гостомеля?

А уявімо, що на свято першого дзвоника сюди завітали прем’єр-міністр України Володимир Гройсман, міністр освіти і науки Лілія Гриневич, голова Київської облдержадміністрації Олександр Горган, голова Київської обласної ради Ганна Старикова. І щоб приїхали без попередження/

Цікаво, що пояснювали б їм начальник управління освіти і науки Ірпінської міськради Олег Білорус, Гостомельський селищний голова Юрій Прилипко? Утім, подібний візит – як фантастика, на злигодні й туди, де крутиться веремія, високі пани не приїжджають дивитися. До речі, цьогоріч Володимир Гройсман і міністр освіти Лілія Гриневич побували на святі першого дзвоника у Шкарівській опорній школі Білоцерківського району.

“Сьогодні ми розпочинаємо проект нової освітньої школи – нові знання, сучасні, якісні, нове середовище. Це те, що зможе відкрити таланти і можливості наших молодих людей…», – звернувся керівник Уряду до освітян.

У гостомельської школи №15 – свій, особливий, проект: батьки запровадили цілодобове чергування в будівлі. Щоб запобігти закриттю школи. До них приєдналися і колишні воїни-захисники України. Ось вам, панове чиновники, місцеві особливості освітянської реформи!

Небайдужим був до першого дзвоника і голова КОДА Олександр Горган – відвідав Ірпінь, долучившись до відкриття в тамтешній школі №17 нового корпусу. Може, Горган не чув про ситуацію з сусідньою гостомельською школою, яка у стресовому та знервованому стані? Що це за керманич області, який на всіх парах мчить не туди, де подають сигнал тривоги, а – на «лакований» майданчик, де червоні стрічки, банти, барабани?

Голова обласної ради Ганна Старикова також не відає, у які тартарари летить гостомельська «початківка»? Вона не знає, що тут лихо товчеться, що різні напасті вже дійняли до живого Гостомельську громаду?

Я вже не кажу про чиновний люд нижчих рангів, які відповідають за освіту – їм вже давно ніби полуда на очі впала, бо гостомельчани не чули від них ефективних рішень щодо порятунку 15-ї школи.

У вихорі комбінацій

Давайте подивимося на Гостомель зблизька, яким диким вихором закрутило цю крихітку – 15-у школу, що будівля опинилася у приватних руках.

Ця школа має великі роки за спиною. Будівля – довоєнного «покрою». В її біографії – і військовий шпиталь, і виправний дитячий заклад, і контора радгоспу, і школа. Місцину назвали хутором Баланівка.

Тутешні землі обробляли трудівники радгоспу «Бучанський». Ось, приміром, про що розповідав сайт «Громада Приірпіння», цитуючи колишнього керманича господарства Ростислава Гаврилюка:

«Ще у 2010-му році господарство працювало на повну потужність. Засіяло зернових на загальній площі більше ніж 130 гектарів. На 45 гектарах посадили овочеві культури та картоплю на 85 гектарах. Тоді господарство мало майже 250 голів великої рогатої худоби. Для людей (а їх у сезон працювало майже сто чоловік, з них 80 – на постійних роботах) працювала їдальня. Зараз на місці їдальні приватна кав’ярня…».

А потім вдарило неспокоєм і розором. Господарство поділили й розпанахали на ласі шматки. В пресі багато писали на цю тему, називаючи ці процеси рейдерським захопленням “Бучанського”.

Фірми-зайди підім’яли під себе і землю, і майно. Все було: маніпуляції-комбінації, боргові розписки, договори купівлі-продажу… З часом на поверхні з’являлися нові комерційні структури, які дивним і загадковим чином мали певну дотичність до нерухомості радгоспу «Бучанський».

Одного дня мешканці Гостомеля дізналися, що колишня радгоспна контора має співвласників – Ольгу Прилипко (донька мера Юрія Прилипка, депутатка селищної ради) і Богдана Павлюка, сина юристки КСП «Бучанський» Лариси Павлюк.

«Богдан Павлюк передав свою частку майна забудовнику та екс-заступнику Гостомельського голови Андрію Друзенку, який обіцяв побудувати в цьому районі садочок та початкову школу…», – розповідала «Громада Приірпіння».

Біля школи натомість виросли висотки «Гостомельських липок», які пов’язують з Друзенком.

Ось у таких приватних оковах і докотилася школа до першого вересня 2018-го. Загриміло – школу наказано закрити! І тоді батьки учнів вдарили на сполох. Аж ось і несподівана новина: донька мера, депутатка Ольга Прилипко заявила, що відмовляється від своєї частки власності – йдеться про радгоспну контору, нинішню шкільну будівлю – на користь Гостомельської громади. Вона передає цю частку в комунальну власність. Це – пожертва…

…Ольга Юріївна в коридорі селищної ради розповідала журналістам про свій вчинок. Мовляв, вона зацікавлена, щоб тут «була гарна школа». Щойно депутати проголосували за те, щоб прийняти її «частку» до комунальної власності.

На журналістське запитання, скільки ж коштує у грошовому еквіваленті її частка, Ольга Прилипко знизила плечима, відбившись загальною фразою: мовляв, придбання було «дуже давно». Свята простота! У відповідь пролунала журналістська ремарка:

– Ви навіть не знаєте, скільки коштує ваш подарунок громаді!?

– Нехай це буде подарунок, – прозвучало із вуст Ольги Юріївни.

А що буде робити зі своєю часткою інший співвласник – Друзенко? Технічної документації про те, скільки і які квадратні метри у цьому приміщенні належать Ользі Прилипко, а що – Друзенку ніхто з громади не бачив. Тому залишається питання, що саме в будівлі відійде до громади, а що залишиться Друзенку.

– Друзенка, схоже, більше цікавить майже два гектара землі, якою користується школа, – робить припущення місцевий мешканець, депутат Гостомельської селищної ради Анатолій Туровський.

Мабуть, на Київщині жодна школа не потрапила в таку халепу, як гостомельська.

Підрізали крила громаді

Якби в Гостомелі діяла об’єднана територіальна громада, то ця школа не опинилася б на мілині безправ’я і крутійства.

Нагадаємо, що Гостомельська громада однією з перших на Київщині стала на шлях децентралізації. Три роки тому Гостомель об’єднався із селами Горенка та Мощун Києво-Святошинського району, а також з селом Озера Бородянського району, утворивши об’єднану територіальну громаду.

Однак ЦВК кілька разів відмовляла дати згоду на проведення виборів у цій громаді, мотивуючи тим, що потрібно мати рішення парламенту щодо зміни меж районів. Навіть незважаючи на прийняття парламентом низки законів, які розблоковують проведення перших місцевих виборів, ЦВК на чолі з нев’янучим Охендовським перетворилася таку собі неприступну фортецю – не дає згоди провести волевиявлення в громаді. Хіба не є шкідництвом, що процес розвитку фінансово спроможної, потужної Гостомельської громади поставлено на гальма?

Люди в Гостомельській громаді прагнуть реальних і відчутних змін, але що можуть вдіяти?

Час од часу ми чуємо обіцянки представників центральної влади зрушити ці процеси з мертвої точки. Ще у 2016 році віце-прем’єр-міністр-міністр регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України Геннадій Зубко публічно обіцяв разом з керівництвом Київської обласної державної адміністрації (Олександром Горганом) розробити «маршрутну карту, яка дозволить пришвидшити процес реформи децентралізації».

Отож хотілося б дізнатися, де ця «маршрутна карта»,у якому сховку її можна побачити? Ви запитайте у Горгана, коли востаннє він навідувався до Гостомеля…

Балаканина, пустопорожні обіцянки заполонили суспільний «ефір». Реальні дії, жорстке і принципове наведення порядку підміняються профанацією, окозамилюванням. А ще й до всього керівне панство хизується-любується собою, якимись «космічними» успіхами, вихваляється, що ось-ось Київщина буде «жити по-новому і покаже приклад усій Україні».

В таких умовах якраз і відчули розквіт (ренесанс!) місцеві князьки. Ви ж бо подивіться на Гостомель. Чому тут величезні надії покладають на об’єднану територіальну громаду, з нетерпінням чекаючи, коли вона запрацює? Бо це буде кардинальне оновлення депутатського корпусу, до управлінського стерна стануть незаплямовані люди (а такі сподівання є у багатьох мешканців Гостомеля).

На жаль, сьогодні Гостомель з його сімейно-селищною радою показує «приклад», як працювати на свій клан, заради інтересів тих, хто ближче…

Селищному голові Юрію Прилипку давно пора б написати заяву про відставку, але він цього вперто не робить. Під час передвиборчої кампанії обіцяв: якщо виграє вибори – збудує дитячі садочки, школи…

«У разі мого обрання на посаду селищного голови розпочну будівництво на другий день після затвердження на посаді!»

«Я не буду триматися за владу. Якщо посяду місце селищного голови і за три місяці нічого не зроблю, то сам напишу заяву й піду у відставку».
Але як же не хочеться здавати булаву, коли стільки ласих шматків довкола!

 

Як Прилипко виконує обіцянки? Послухаймо депутата Юрія Марчука:

«Сьогодні маємо два довгобуди замість садочків. На реконструкцію Центру розвитку дитини на 105 місць (вулиця Свято-Покровська, 73-є) витрачено 18 мільйонів гривень (кошти забудовника, який планує зарахувати до бюджету селища 18 мільйонів як пайову участь). Загальна вартість проекту – 56 мільйонів. Подумайте тільки: вартість створення одного місця для дитини в цьому випадку складає 533 тисячі гривень. Це рекорд по Україні. І цей заклад, навіть якщо буде збудований, ніколи не буде дитячим садочком.

На будівництво дитячого садочка на 140 місць на вулиці Остромирській, 37-а витрачено 10 мільйонів гривень бюджетних коштів, загальна вартість – 48 мільйонів. Протягом останніх трьох місяців роботи на об’єктах не ведуться. Для завершення будівництва сьогодні необхідно 76 мільйонів гривень, це – два бюджети Гостомеля. Про сьогоднішній стан і якість будівництва взагалі мовчу. Дивно, що курирує будівництво даних об’єктів радник селищного голови Ростислав Скуратівський, який не несе ніякої відповідальності».

До речі, напередодні першого вересня кореспондент «Українського репортера» запитав у Юрія Прилипка, коли він виконає обіцянки – збудує дитсадки і школу. Мер відповів, що немає грошей, бо обласна влада не виділяє коштів.

Заважають опозиціонери

А ще Прилипко на святі першого дзвоника у вже знайомій нам школі №15 промовив: «Єсть багато опозиціонерів, які роблять все, щоб скрізь було погано».

Бачте, докучають йому «опозиціонери»… А відтак, як казав знаменитий кіногерой Голохвастов, «не та хворма, не той центр тяжесті».

Родина Прилипка багатіє, громада перебуває в жахливому ступорі. Оце вам реалії нинішнього Гостомеля. Промерській більшості вдається провести на сесії ради будь-яке рішення. А чому б і не тішитися переможною ходою, якщо така команда: депутатками є дві доньки мера, а ще кум разом зі своєю дружиною і сином, їхні друзі та подруги.

В Гостомелі люди криком кричать: від хаотичної забудови багатоповерхівками селище ледве «дихає». Думаєте, Прилипко і команда чують голос громади?

Ось вам свідчення руху назустріч громаді. Нещодавно на сесії селищної ради було прийнято рішення про зміну цільового призначення великої території – 1,2 гектара – уздовж Варшавського шосе (за поворотом на Ірпінь), яка перебуває в оренді фірми “Лакі”. Рекреаційні ділянки переведені в іншу категорію – під будівництво висоток.

Вже традиційно питання «пройшло» дуже оперативно, без обговорення. Одному з опозиціонерів – Юрію Марчуку, – який намагався розтлумачити своїм колегам, що не варто голосувати за цю пропозицію, мер не надавав слова, зупиняв його (див. відео).

Деякі депутати, які ще недавно пліч-о-пліч з Марчуком боролися за правду і справедливість, потупивши очі, підняли руки «за». Отакий він, Гостомель на болоті безправ’я.

Депутати Гостомельської ради

Іноді думається, от чому Гостомельська громада не випростається, чому не покаже характер? Чому опускає голову, коли чує грізний окрик мера Прилипка: «Присядьте, я вам сказав…»?

Як висловлюється про генетичний код наших людей великий друг «Українського репортера», знаменитий сатирик Євген Дудар, – «бутафорні шаровари, бутафорна шабля, бутафорне – “Засвистали козаченьки”. Тільки шкура натуральна, що труситься при кожному слові “свобода” і при кожному слові “Україна”!

Ніби дорослі дяді й тьоті, а все ще ніби під феодальним гнітом. Все ще чимось мотивовані. Ніяк не хочуть брати приклад з учнів 15-ї школи:

«Ми – сила! Ми не здаємось!».

Леонід ФРОСЕВИЧ

Фото “Українського репортера”

Попередній матеріал про ситуацію в Гостомельській школі читайте тут

Відеорепортаж на цю тему дивіться тут:

Блокпост у школі Гостомеля

Напередодні навчального року батьки і вчителі Гостомельської загальноосвітньої школи першого ступеня №15 (мікрорайон Баланівка) дізналися про жахливе – будівлю зачиняють, оскільки не відповідає пожежним нормам, а навчання тут буде припинено.Приміщення перебуває у приватній власності. Спалахнув рішучий протест проти маніпуляцій та тіньових комбінацій зі школою. Громадськість встановила у школі цілодобове чергування, вимагаючи припинити це знущання над освітянським закладом. До цього блокпоста приєдналися й учасники АТО.Відео «Українського репортера»

Опубліковано Український репортер Вівторок, 4 вересня 2018 р.

Про Юрія Прилипка читайте тут:

 

Леонід Фросевич

Леонід Фросевич

Головний редактор “Українського репортера”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

1 × 4 =