Дещо про торговельну блокаду, олігархів та націоналізацію

Для формування гідного міжнародного іміджу Української держави наша влада має націоналізувати стратегічні й великі російські підприємства.

Громадський штаб торгової блокади Донбасу звернувся до українців із пропозицією і проханням підтримати націоналізацію підприємств, які належать Російській Федерації. Хоча відразу виникає думка, що це лише відповідна реакція на дії «вождів» терористичних ДНР і ЛНР щодо українських компаній на окупованих територіях Донецької та Луганської областей, а заодно і в Криму. Проте ця пропозиція має вагоме суспільне значення.

Практична реалізація заклику про націоналізацію російських підприємств в Україні, що пролунав із вуст другого командира добровольчого батальйону «Донбас» Анатолія Виногродського, може стати початком антиолігархічної революції в країні.

По-перше, активісти зі штабу блокади, спираючись на перші результати своєї діяльності, розширюють спектр завдань, які вирішуються, переводячи їх із локального рівня (звільнення всіх військовополонених й ухвалення спеціального закону про ОРДЛО) до загальнодержавного.

По-друге, ветерани добровольчих батальйонів й учасники АТО заявляють про свою політичну суб’єктність.

За великим рахунком, наша держава мала б націоналізувати російську власність у відповідь на дії кримського керівництва ще в 2014–2015 роках. Принаймні, відразу ж після офіційного включення півострова до складу РФ. Однак центральна влада зайняла страусину позицію, обмежившись лише чиновницькою допомогою Коломойському та іншим українським бізнесменам у подачі й просуванні їхніх позовів у Гаазький трибунал з комерційних питань та Європейський суд з прав людини з приводу незаконної націоналізації 480 підприємств і організацій.

Серед них величезні активи «Чорноморнафтогазу», «вишки Бойка», кримські відділення «Ощадбанку» і «Укрексімбанку», фінансові, енергетичні, промислові та сільськогосподарські підприємства Коломойського, Ахметова, Порошенка й інших вітчизняних великих і дрібних бізнесменів.

За словами міністра юстиції Павла Петренка, Україна оцінює збитки, нанесені в результаті окупації Криму Росією, в $ 100 мільярдів.

Безумовно, обраний юридичний шлях більш цивілізований з точки зору західних стандартів. Однак саме м’якотілість української влади, на мою думку, породила спокусу націоналізувати підприємства вітчизняних олігархів так званим керівництвом ДНР і ЛНР.

Звичайно ж, розмінюватися на націоналізацію дрібних російських фірм і компаній не варто. Для формування гідного міжнародного іміджу Української держави наша влада повинна націоналізувати стратегічні й великі російські підприємства. Перш за все пакети українських енергокомпаній, що належать російським олігархам Олександру Бабакову і Григоришину.

Як відомо, перший із них володіє дев’ятьма обленерго – в херсонській, одеській, кіровоградській, київській, житомирській, рівненській і чернівецькій компаніях у нього контрольний пакет акцій. У миколаївській і хмельницькій Бабаков має невеликі пакети.

Григоришин теж володіє дев’ятьма обленерго, тільки контрольних пакетів у нього всього два – в луганській і вінницькій компаніях. Решта сім контролюються спільно з іншими акціонерами, в тому числі й з Ігорем Коломойським. Це Запорізьке, Харківське, Полтавське, Сумське, Чернігівське, Черкаське і Тернопільське обленерго.

Однак замість націоналізації російських активів в Україні влада продовжує продавати деякі наші стратегічні компанії бізнес-представникам Кремля. Як стало відомо днями, Антимонопольний комітет 7 березня дозволив російській компанії «VS Energy», мажоритарним власником якої є депутат Держдуми РФ Олександр Бабаков, викупити 50% пакета акцій «Чернівціобленерго».

Націоналізація підприємств – досить складний акт. Але її ключовою ланкою є призначення свого ефективного менеджменту. Ідеальним варіантом була б передача націоналізованих російських активів українським олігархам – як компенсація за втрачені ними підприємства в Криму, ДНР і ЛНР. Та через побоювання помсти з боку Путіна доведеться обмежитися чиновницьким менеджментом.

Правда, принаймні останні 15 років влада через своїх придворних експертів втовкмачувала українському суспільству думку, що держава не може бути ефективним власником і менеджером. Однак націоналізація «Приватбанку» Коломойського і Боголюбова в грудні 2016 року свідчить, що в форс-мажорній ситуації влада вважає це єдиним доцільним варіантом. Та і є в Україні досвід повернення в держвласність великих російських промислових підприємств – Запорізького алюмінієвого заводу. Як відомо, він був відібраний влітку 2015 року за рішенням судів у російської компанії РусАл Дерипаски за невиконання приватизаційних зобов’язань.

Багато хто, напевно, засудить саму думку: з метою компенсації втрат в Криму, а аткож на окупованих територіях так званих ДНР і ЛНР передати в управління і тим більше у власність українським олігархам націоналізовані російські підприємства.

Але цей крок, по-перше, продемонстрував би якщо не солідарність, то хоча б співчуття з боку наших громадян щодо понесених ними збитків. Не можна ж наших товстосумів лише демонізувати. А по-друге, став би додатковим моральним виправданням для націоналізації або реприватизації українських активів вітчизняних олігархів, придбаних приватизаційно-корупційним шляхом за останні 20 років.

Націоналізація російських активів в Україні має відбуватися на основі спеціально ухваленого Верховною Радою закону і рішень Кабінету Міністрів. Практично її повинен здійснювати Фонд держмайна. Це відомство має припинити спроби задешево продати українські стратегічні активи в кризових економічних умовах і зрештою зайнятися більш відповідною для сьогоднішньої ситуації справою.

Поки що важко сказати, чи зможуть штаб блокади і громадські активісти змусити нашу владу націоналізувати великі російські компанії в Україні у відповідь на відповідні дії ДНР і ЛНР. Але ветерани добровольчих батальйонів і учасники АТО на редутах в Кривому Торці, Новотроїцькому, Бахмуті, Золотому та інших місцях своє завдання-мінімум виконали: влада запровадила тимчасову державну блокаду залізничних і автомобільних шляхів, щоб припинити торгівлю з окупованими територіями Донецької і Луганської областей.

Крім того, Національний банк змушений був запровадити на рік санкції щодо публічного акціонерного товариства “Сбербанк України” та інших російських банків для запобігання виведенню капіталів за межі України на користь пов’язаних з ними осіб.

Перехід до наступного етапу української гібридної революції залежить від підтримки дій штабу цивільної блокади ОРДЛО нашим суспільством.

Володимир ЛАРЦЕВ, екс-радник голови Фонду держмайна, директор Центру антиолігархічної політики

Володимир ЛАРЦЕВ

Володимир ЛАРЦЕВ

Екс-радник голови Фонду держмайна, директор Центру антиолігархічної політики

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

two − 2 =