Юрій Кармазін: “Існує очевидна загроза порушення інформаційної безпеки держави”

Юрій Кармазін
Юрій Кармазін

Заява Партії захисників Вітчизни щодо протидії агресивній російській пропаганді, підвищення рівня інформаційної безпеки України

Партія захисників Вітчизни констатує, що продовж попередніх останніх років Україна зазнала не лише військового нападу з боку Російської Федерації, а й інформаційної агресії, а влада в особі Національної ради з питань телебачення і радіомовлення України спромоглася тільки на рекомендації заборонити трансляцію українськими телеканалами новинні програми московських державних телекомпаній, а також — показ певних фільмів і серіалів, у яких гіперболізується героїка силових структур РФ, принижується гідність України і українців.

Відповідно до статті 17 Конституції України забезпечення інформаційної безпеки є однією із найважливіших функцій держави, справою всього Українського народу.

Загрозою національній безпеці визначаються як наявна та потенційно можливі явища і чинники, що створюють небезпеку життєво важливим національним інтересам України. Інформаційна безпека України, як один із видів національної безпеки, означає захист національного інформаційного простору України від розповсюдження спотвореної або забороненої для поширення законодавством України інформаційної продукції.

Інформаційна війна Російської Федерації проти України перетворилася у повномасштабну пропагандистську кампанію і стала особливо руйнівною формою невійськової агресії.

Ще задовго до Майдану, анексії Криму Росією, війни на Донбасі, ідеї «руського міра» розповсюджувалися, впроваджувалися, насаджувалися на території України, знаходячи підтримку серед українського політикуму, державних діячів.

Проте найбільше вражає, коли подібні «цінності» пропагуються найвищими посадовцями Держави. У книзі «Четверта республіка» Б. Ложкін, на той час чинний Голова Адміністрації Президента П. Порошенка, зазначає: «Будущее Украины … неразрывно связано с будущим России… Миллионы украинских граждан тяготеют к русской культуре, да что там тяготеют, просто являются носителями русской культурной традиции… Наша задача – сделать так, чтобы они не чувствовали себя чужими внутри украинского политического проекта».

Ще до початку війни 60% населення РФ агресивно відносились до України. Вплив російської пропаганди носив згубний характер.

Фейкові новини, відверта брехня, різного роду маніпуляції, перекручення фактів, що поширювалися для виправдання агресії, пропаганда нетерпимості та насильства були явищами такого самого діапазону, які підривали принципи свободи.

На даний час існує очевидна загроза порушення інформаційної безпеки держави, що проявляється в поширенні завідомо спотвореної інформації, яка розпалює національну ворожнечу, посягає на права та свободи людини та може привести до безповоротних процесів порушення територіальної цілісності України до вирішення справи по суті.

Загроза порушення інформаційної безпеки полягає в спробі змінювати психічний та емоційний стан громадян Донецької, Луганської областей та АР Крим; здійснювати керований вплив на свободу вибору, шляхом поширення у інформаційну просторі культур насильства і жорстокості, зневажливого ставлення до людської і національної гідності та міжнаціональної ворожнечі; поширення закликів до сепаратизму, повалення конституційного ладу чи порушення територіальної цілісності держави.

Але про який інформаційний суверенітет, інформаційну безпеку може йти мова, коли очевидною проступає організаційна безпомічність державного керівництва. Чи це робиться зі стратегічною метою подальшої дискредитації українців як нації, не здатної на державотворчість? Як і чим можна пояснити, що вже на початку 2016 року у зоні так званої АТО по ефірній цифровій мережі телебачення ретранслюються заборонені в Україні російські телеканали (“Россия-24”, “Россия-1”, “НТВ”, “ТНТ”, “Звезда”, “Рен ТВ”, “Life News”, а також телеканали так званих ЛНР-ДНР: “Оплот ТВ”, “Новороссия ТВ”, “Оплот 2”. А наших (українських!) голосів і не чути. Чомусь ватажки так званих ЛНР-ДНР на території окупованих районів Донбасу спромоглися закрити українські джерела інформації, а наші посадовці шукають причини та пояснення своїй бездіяльності і відкритому потуранню ворогу.

Нинішня влада не тільки не встигає належним чином якось реагувати на ворожі інформаційні атаки, а навіть, складається враження, імітує боротьбу з ворогом.

Слід зазначити, що рівень довіри населення до інформації прямо пропорційно залежить від географічної близькості. Тобто, рівень довіри до регіональних ЗМІ місцевого населення значно вищий ніж до національних. Тож невипадково незаконні військові формування на Донбасі спочатку захопили телевежі та місцеві телекомпанії з метою перешкоджання надходження правдивої інформації про стан у регіоні.

Завдання ж нашої держави полягає насамперед у створенні якісного вітчизняного інформаційного продукту для протидії агресивній російській пропаганді. Для цього передусім має бути посилена реалізація національної інформаційної політики на окупованих російськими військами територіях, створення ефективного телеканалу іномовлення в Україні для формування проукраїнських настроїв за кордоном тощо.

Державні органи недооцінювали впливу російських каналів та російських книг, які заполонили Україну. Уже в 2009 році почали масово з’являтися російські книги, які мали антиукраїнську спрямованість та пропагандистський характер.

В той же час, у липні 2014 року РФ у 2014 році доручив академії наук підготувати працю з «іторії» окупованого Криму, а у липні цього ж року академія наук повідомила про плани написати історію «Новоросії».

В окупованому Донецьку не мовить жоден український аналоговий телеканал. За даними Міністерства інформаційної політики, там мовлять 15 російських і сепаратистських телеканалів (у тому числі чотири сепаратистські) та 17 радіостанцій – і російських, і сепаратистських, і українських (сепаратисти не вимикають розважально-музичних радіостанцій).

Сигнал російських і сепаратистських телеканалів із Донецька покриває ледве не пів області, адже там найвища вежа (364 метри). Його мають змогу приймати мешканці контрольованих українською владою територій, наприклад, у Покровську (Красноармійську), Волновасі, Великій Новоселівці, Мар’їнці, Селидовому.

Були спроби налагодити мовлення українських телеканалів і радіостанцій на Донецьк із Волновахи і Красноармійська. Зокрема, з Волновахи мовлять «1+1», 5 канал, «Україна», «Еспресо TV», Донецька обласна державна телерадіокомпанія, Національна телекомпанія України, «Радіо 24» і радіостанції холдингу «ТАВР медіа». Офіційно українські відомства (Міністерство інформаційної політики, Національна рада) заявляють, що сигнал телеканалів із Волновахи можна зловити на півдні Донецька, налаштувавши антени відповідним чином. Однак, за деякими даними, де-факто в Донецьку прийняти цей сигнал неможливо. Натомість у Волновасі можна прийняти сигнал із Донецька.

Так само невтішними є спроби мовити на Донецьк із Покровська (Красноармійська). Там встановили передавач Донецької ОДТРК, щоб добивати до окупованого обласного центра. Але сигнал не дістає – не вистачає потужності. Річ у тім, що Донецька ОДТРК мовить у Покровську (Красноармійську) на тій частоті, на якій колись мовила в Донецьку, – 27-й телевізійний канал. Але в Донецьку на цій частоті зараз мовить «республіканський» канал сепаратистів. Потужність їхнього передавача значно більша, телевежа в Донецьку – найвища в області. Тому Донецькій ОДТРК не вдається добити до Донецька – вона покриває лише Покровськ (Красноармійськ).

Українське цифрове ефірне телебачення, за деякими даними, дістає до Донецька. Але кількість його абонентів не надто велика.

В урбанізованій Донецькій області значної популярності набуло кабельне телебачення, яке виступало й одним зі способів поширення російських каналів, широкий асортимент яких був доступний в усіх кабельних мережах до 2014 року. Кабельні провайдери Донецької області у 2014 році намагалися протистояти забороні російських каналів Національною радою з питань телебачення і радіомовлення та спершу не виконували вказівок, але змушені були виконувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва під контролем представників Національної ради, СБУ та МВС.

На контрольованих українською владою територіях ліцензійні провайдери вимкнули заборонені російські канали. На окупованих територіях ситуація протилежна – кабельні оператори за вказівкою очільників так званої ДНР вимкнули українські телеканали, в ефірі яких є інформаційно-аналітичні програми, залишивши у своїх мережах тільки розважальні українські канали. Також у цих кабельних мережах доступні російські та сепаратистські телеканали.

Довіра до влади, а також до національних ЗМІ вкрай низька. В умовах зниження довіри до ЗМІ та визнання переважною більшістю українців Росії стороною конфлікту на Донбасі, частина українців формує мережу альтернативних, неформальних інформаційних каналів, що спрямовані на руйнування директивного мислення та некритичного сприйняття суспільно-політичних подій в Україні.

Одна з ключових цілей інформаційної агресії проти України – послабити почуття патріотизму, належності до однієї історико- культурної традиції українства, культивувати дистанціювання та апатію щодо проблем національного масштабу та сприяти підриву авторитету Української держави як в очах українських громадян, так і на міжнародній арені. Саме тому особливо важливим механізмом громадської протидії українофобській інформаційній війні є волонтерський рух, який об’єднує людей доброї волі, що працюють в умовах мілітаризованих районів Донбасу і поза його межами, керуючись ідеалами патріотизму та гуманності, виконують важливу роботу в місцях кровопролиття – забезпечуючи українців необхідними ресурсами для виживання та встановлення миру на тимчасово окупованих територіях.

Реагуючи на вимоги часу і планомірну інформаційну війну проти України, в нашій державі має бути створена ефективна інформаційна зброя для ведення інформаційних війн: здійснювати на упередження інформаційні напади на супротивників, підтримувати інформативно співвітчизників за межами держави.

Виготовляючи цей вид зброї та використовуючи сучасні механізми інформаційного впливу, Україна має обмежуватися ефективною інформацією. Розкриття правдивих тем національно-визвольних змагань, Голодомору, висвітлення життя історичних персоналій, пропаганда української культури, мови, цінностей — наша ефективна інформаційна зброя, шкідлива для тих, хто не сприймає незалежність України, на свій копил інтерпретує історію, нав’язує українцям свою культуру та ідеологію.

Особливо дивує, коли переглядаючи деяку інформацію про засновників (власників) ЗМІ скажімо, таке: “Акціонерне товариство закритого типу “Українська незалежна ТВ-корпорація” (телеканал “Інтер”) створилася коштом засновників першого покоління (ВАТ “Перший канал”, Росія, м. Москва — 29 %), а далі виступають засновники другого покоління, серед яких Міністерство державного майна Росії — 38,9 %; Федеральне державне унітарне підприємство “Федеральний технічний центр” — 3 %; ІТАР-ТАСС — 9,1 %; ЗАТ “ОРТ-КБ” (консорціум банків) — 24 %; ВАТ “ЕберЛінк” — 11 %; ВАТ “РастрКом2002” — 14 %.

Інший приклад. Міжнародна комерційна телерадіокомпанія (ICTV) створена коштом підприємства з іноземними інвестиціями “Роял Капітал” — 23,38 %; ТОВ “Центральний Московський депозитарій” (Росія, м. Москва, 30 акціонерів) — 29,85 %.

Не дивно, що голодного 1933 року наклад російськомовних газет становив 10%, 1940-го після активної деукранізації – уже 22%. Аналіз нинішньої ситуації в Україні свідчить про наявність надзвичайно агресивної антиукраїнської тенденції у сфері ЗМІ. Дані показують, що 2012 року вже 60% накладів газет, 83% журналів, 87% книг були російськими.

Не покращився статус української мови в телевізійному та радіоефірі. У прайм-тайм на восьми найретинговіших каналах частка державної мови в ефірі становить 30%.

Вся світова спільнота була обурена, коли російські окупаційні війська здійснили масовані обстріли по всій лінії зіткнення з усього наявного в них озброєння, включно із заборонених так званими «Мінськими домовленостями», внаслідок яких постраждало мирне населення міста Авдіївка.

І саме в цей час «ДТЕК Донецькобленрего», що належить олігарху Ахметову, припинило електропостачання української телекомпанії ТОВ «Телебачення КАПРІ», робота якої спрямована на інформування населення про події, що відбуваються в Україні, про правдиве висвітлення новин та ретрансляцію українських телеканалів на Покровськ, Димитров, Селідове, Новогродівку, Родинське, Курахово, Добропілля, Добропільський р-н, Білецьке, Білозірськ, Святогірськ, Слов’янськ, Ясинуватський р-н, Костянтинівський р-н, Маріїнський р-н, Новосілківський р-н, Дзержинськ, АВДІЇВКА, Дружківка, Часів Яр, Слов’янський р-н, Олександрівський р-н, Донецьк, Горлівка, частину Дніпропетровської, Запорізької та Харківської областей.

Фактично, такі дії кваліфікуються як злочин, що виражається у перешкоджанні журналістській діяльності й є кримінально караним діянням.

Зазначаємо, що інформаційний простір України не є українським ані за формою, ані за змістовним наповнен¬ням. Незалежність низки ЗМІ, як правило, виявляється в незалежності від українських проблем і української людності.

Констатуємо, що для ефективного протистояння московській агресії та інформаційній війні Україна насамперед повинна опиратися на власні національні сили, в Україні потрібно сформувати єдиний інформаційний простір, кореневу систему якого складуть українськомовні ЗМІ.

Партія захисників Вітчизни, з метою усунення загроз національній безпеці, підриву довіри з боку населення до органів влади, ВИМАГАЄ від Президента, Верховної Ради України, Уряду, РНБОУ, СБУ, МВС, Зовнішньої розвідки, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, органів виконавчої влади:

1. Вжити заходів до зміцнення інформаційної безпеки у Донецькій та Луганській областях, у прикордонних з Російською Федерацією районах Харківської, Сумської, Чернігівської, у низці районів Запорізької, Херсонської, Одеської, Чернівецької областей, створення єдиного центру координації інформаційного забезпечення населення зазначених регіонів та адекватної протидії пропагандистській війні, яку веде на Донбасі Російська Федерація;

2. Вжити заходів щодо притягнення до відповідальності посадових осіб «ДТЕК Донецькобленерго», які відключили ТОВ «Телебачення КАПРІ» від електроенергії, чим, фактично вчинили злочин, що полягає у перешкоджанні журналістської діяльності, під час подій в Авдіївці, відновити мовлення;

3. Забезпечити надійний протидиверсійний захист об’єктів інформаційної інфраструктури Донецької та Луганської областей із залученням додаткових сил та засобів зі складу Національної поліції, Національної гвардії України, інших військових формувань;

4. Припинити тиск на телекомпанії та журналістів, які об’єктивно висвітлюють події в зоні так званої АТО.

Голова Партії захисників Вітчизни Юрій Кармазін

Like

Редакція

Редакція “Українського репортера”


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *