Де наша відсіч путінській паспортизації, пане Президенте?

«Добро пожаловать в Рассею!» Можливо, подібні заклики вже написали російські найманці в окупованому Донбасі. Є привід. Як каже мій колега, журналіст Михайло Білецький, Путлєр визнав туалетний папір ОРДЛО паспортами.

18 лютого Путін підписав указ «О признании в Российской Федерации документов и регистрационных знаков транспортных средств, выданных гражданам Украины и лицам без гражданства, постоянно проживающим на территориях отдельных районов Донецкой и Луганской областей Украины».

Отже, Кремль зробив ще один крок до загарбання Донбасу, цього разу за допомогою “паспортів”. Ще й регоче над потугами міжнародної спільноти вгамувати скаженого диктатора.
Якою є відповідь української влади? Давайте проаналізуємо.

Президент України Петро Порошенко:

“Для мене це – черговий доказ  і російської окупації, і порушення Росією норм міжнародного права… Дуже символічно, що це (визнання) цинічно відбулося під час проведення Мюнхенської конференції”.

“Черговий доказ”… “Порушення Росією…” І це усе? Чуємо очевидні речі. Це ж зрозуміло, ну як два помножити на два. І до чого тут висловлювання “дуже символічно…”? Хіба це якось впливає на позицію України на “паспортному фронті”?

Що мав би зробити Президент? Міркую собі, що найперше — зібрати  Раду нацбезпеки та оборони, за підсумками прийняти конкретне рішення. Мабуть, варто також виступити по телебаченню із зверненням до нації, у якому розповісти, що робитиме верховна влада, якою буде відповідь Кремлю, за допомогою якого інструментарію будемо захищати національні інтереси саме у цій сфері.

Суспільство, як розумію, чекає адекватних заходів. Водночас і оперативних, глибоко продуманих. Вони мають спрацювати на випередження, щоб застати ворога зненацька, збільшивши шанси на перемогу, на здобуття максимально вигідної позиції.

Не розкриваючи таємниць, можна було б сказати про це своєму народові. На жаль, поки що цього не чуємо і не бачимо.

А чому принишкла Верховна Рада? Невже тут, під куполом, “ніч темна людей всіх потомлених скрила під чорні, широкії крила”? Золотії ви наші, парламентарі, “е-декларовані” мільйонери! Та ж “година для праці настала!”

Невже це не ви прийняли Закон «Про основи національної безпеки України”? Та ви ж, “лексусові” наші.  Тому нагадаю статтю 5 про принципи забезпечення національної безпеки.

А в ній йдеться про “своєчасність і адекватність заходів захисту національних інтересів реальним і потенційним загрозам”.

Спікер Андрій Парубій мав би негайно вдарити у дзвін, закликавши депутатів до сесійної зали. Відпочиваємо натомість, браття. От вам і “своєчасність”… Як кажуть в народі, лепечи до гори, а гора горою.

Звичайно, зачепимо таку галузку нашої теми, як адекватність. У нас мають бути грунтовні напрацювання стратегічних інститутів, аналітичних центрів, антикризових штабів. Вишукувати в пожежному порядку рецепт дій –  хаотичний стиль, це ніби курсова робота на “трійку”. Ні, хлопці ви наші при булавах — нам потрібна класна робота на тему, як і чим зупинити цю диявольську паспортизацію.

Як відомо, маємо Національний інститут стратегічних досліджень. На  його офіційному сайті розміщено аналітичну доповідь “Міжнародний досвід боротьби із сепаратизмом: висновки для України”.

Що радять вчені? З кого брати приклад? Вони пишуть, що “стримуючим чинником видається запроваджений у Латвії та Естонії інститут надання статусу негромадянина, тобто особи, яка не є громадянином країни проживання або іншої країни. Така особа має право на отримання паспорта негромадянина та низку інших прав (зокрема, можливість без віз виїжджати на територію країн ЄС і РФ).

Водночас у Латвії негромадяни фактично позбавлені виборчих прав, в Естонії – мають право голосувати на місцевих виборах, проте позбавлені права голосу під час виборів до національного або Європейського парламентів. Цей підхід обмежує можливості щодо використання такого демократичного інструменту, як вибори, для проникнення в органи влади деструктивних сепаратистських сил”.

Певно, такий підхід багато хто розкритикує. Але ж давайте обговорювати… Скажімо, відомий журналіст-аналітик Сергій Руденко написав у Фейсбуку:

“Паспорт ЛНДР – підстава для автоматичного позбавлення громадянства України. Парламент мусить ухвалити жорсткі правила  позбавлення громадянства”.

І як не погодитися?! Бо є конкретика, яку, переконаний, схвалять мільйони. Можна провести й референдум чи опитування з цього приводу.

І як прикро, що знову й знову товчемо воду в ступі. Я мусив прийняти заспокійливу пігулку, коли читав заяву МЗС України щодо кремлівського указу про визнання так званих документів, виданих на територіях ОРДЛО (окремі райони Донецької та Луганської областей).

Отже, на сайті МЗС виструнчилися такі буковки: “В Україні рішуче засуджують та не визнають ухвалення Кремлем указу про визнання так званих документів, що видані на територіях окремих районів Донецької та Луганської областей України.

Це, де-факто, є визнанням контрольованих Росією на окупованих українських територіях Донбасу нелегітимних органів влади. Російська сторона вкотре порушує державний суверенітет і територіальну цілісність України, свої міжнародні зобов’язання, фундаментально порушує Мінські домовленості. Закликаємо наших міжнародних партнерів посилити тиск на Росію з метою неухильного виконання нею Мінських домовленостей та повернення Кремля в міжнародне правове поле…”

І  як вам отеє – “рішуче засуджують”? Якщо де-факто – “визнання  контрольованих Росією на окупованих українських територіях Донбасу нелегітимних органів влади”, то чому стоїмо, кого чекаємо, як йдеться у тій рекламі? Щоб дочекатися визнання де-юре?

Мав би подати голос і Уряд. Але що перед очима на офіційному урядовому порталі 19 лютого? Лише текст заяви МЗС.

А ми прочитаємо дещо із Стратегії національної безпеки «Україна у світі, що змінюється» (дивимося текст на сайті РНБО).

Цитую: “У внутрішньому безпековому середовищі наявні такі проблеми, що загрожують національній безпеці:

3.2.1. Недостатня ефективність державної влади:
… неадекватність реагування державних органів на конфліктні загострення у сфері політичних, економічних, соціальних, міжетнічних, міжконфесійних відносин, радикалізацію суспільних настроїв і поширення проявів екстремізму, зокрема, інспірованих іззовні”.

Сьогодні, на жаль, ми лише “рішуче засуджуємо”.

А що скаже секретар РНБО Олександр Турчинов? Чуємо:

“Мінський процес передбачає деокупацію сходу України і його повернення у правове поле держави. Підписавши цей указ, Путін юридично визнав квазідержавні терористичні угруповання, які, немов фіговий листок, прикривали окупацію Росією частини Донбасу… Такий крок Кремля повністю перекреслює Мінський процес і дорівнює заяві Росії щодо виходу з нього”.

Секретар Ради нацбезпеки стверджує, що “Кремль повністю перекреслює Мінський процес”. Тоді чому немає заяви РНБО, що Україна більше “не грає” у Мінськ? А такої заяви, певно, й не дочекаємося. Наша делегація знову полетить до Мінська. Знову безплідні перемовини. Знову остоглидла жвачка, знову занепокоєння. Мовляв, світ наполягає, Європа закликає в сотий раз відвести важке озброєння.

Між тим, щодня ворог гатить по наших бойових позиціях, по мирних селах і містах. Є жертви. Ми хочемо конкретних, реальних і жорстких дій від влади.

Від України рашисти намагаються гібридно відтяти шмат землі. Потрібна відповідь. Гібридна чи яка завгодно. Народ зрозуміє. Щоб тільки в перших шеренгах захисників йшла влада.

Леонід ФРОСЕВИЧ

Like

Леонід Фросевич

Головний редактор “Українського репортера”


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *