Український пейзаж: від Шевченка до сучасників

Понад 100 картин у виконанні 85 кращих українських митців презентує Музей Тараса Шевченка, які бачив “Український репортер”.

Виставка “Культурний код України в художньому просторі пейзажу”, яка нині триває у Музеї Тараса Шевченка, є надзвичайно змістовною і цікавою з багатьох точок зору. Адже у цьому мистецькому проекті взяли участь 85 кращих художників України – від Тараса Шевченка і до сучасників, які за 200 років створили картини, що демонструють не тільки високу майстерність виконання, але і високу духовність і щиру любов до рідної землі. Серед них – 9 лауреатів Шевченківської премії: Тетяна Яблонська, Валерій Франчук, Іван Марчук, Микола Бабак, Анатолій Криволап та інші митці.

Краєвид починається з Шевченка

Виставковий проект розпочинається з 7 унікальних художніх творів самого Тараса Григоровича Шевченка, не тільки великого поета, але і великого художника, який стояв біля витоків українського пейзажу. Це його неперевершені рисунки та акварелі краєвидів, виконаних на пленері у 1845-1847 роках – “Костел святого Олександра в Києві”, “Почаївська лавра зі сходу”, “Коло Седнева”, “Чумаки серед могил” та інші, біля яких надовго зупиняються відвідувачі музею, щоб роздивитись всі подробиці.

“В середині XIX століття український краєвид увиразнюється завдяки Тарасу Шевченку. Цікаво, що саме в цей час жанр пейзажу стає самостійним в образотворчому мистецтві. І, повернувшись в Україну після навчання в Академії мистецтва, Тарас Григорович спрямовує весь свій талант на створення українського пейзажу.

Його характерними рисами є не тільки точність і реалістичність відтворення природи, але і багатоплановість краєвиду. Послідовники Шевченка, змальовуючи пейзажі, починають маркувати свою творчість, як представники саме України”,  – пояснює заступник директора Музею Тараса Шевченка Тетяна Чуйко.

Фахівці вважають, що твори Шевченка не були позбавлені і романтизму. На їхню думку, романтизм є також певним виявленням патріотизму. Закоханість у рідну землю, яка відчувається у кожному виставковому творі – знакова архітектурна споруда, ікона або просто хвіртка, біля якої росте мальва, дійсно підтверджує цю думку. Романтичні віяння в український пейзаж привнесли також художники Василь Штенберг, Іван Сошенко, Михайло Бахилов, Михайло Сажин та багато інших митців, творами яких теж можна помилуватися на виставці.

Хата – незмінний код

Загалом, картини послідовників Шевченка розміщено у 7 музейних залах, які умовно поділені на розділи: “Романтизм і ліризм”, “У полоні віків”, “Сакральний простір”, “Крізь простір і час”, “Архітектурний пейзаж” та інші.

“Ми хотіли показати найрізноманітніші творчі інтенції художників у жанрі пейзажу, – розповідає куратор виставки Марина Юр. – Тут представлені реалізм, абстракція, символізм. І всі ці творчі манери включають в себе значення українства як культурного коду. Для кожного митця він свій. Але цікаво, що код української хати виявився незмінним протягом тисячоліття. Тому багато художників зверталися до цієї теми, починаючи з Шевченка. Цілий зал ми присвятили розділу “Українська хата”. Адже в українській хаті формувалася українська культура – і матеріальна, і духовна.

В цьому залі представлені роботи Людмили Семикиної, Веніаміна Кушніра, Василя Забашти, його учнів та інших чудових митців”.

Сучасний пульс життя

Ще один виставковий розділ, який зацікавить будь-якого киянина, присвячений київському Хрещатику. Головну вулицю столиці можна побачити у різні часи, намальовану різними художниками, а значить, “побачити” її очами самих митців. І яким був Хрещатик за день до війни, у 1941 році, і як виглядає головна вулиця Києва сьогодні. А художник Віктор Кириченко надав можливість відвідувачам виставки побачити Хрещатик зверху і відчути, як по його артеріях тече життя.

Українські митці не оминули у своїх творах і знакове місце на Хрещатику, де жив Шевченко. Тож цю невеличку хатинку у вузькому київському провулку теж можна побачити на полотні художників.

Митець зі Львова Михайло Демців, картини якого теж представлені на виставці, черпає натхнення для своїх картин, подорожуючи шевченківськими місцями. “Мене надихає також поезія Великого Кобзаря, зокрема його твір “Катерина”. І де б я не перебував, навіть за межами України, завжди згадую рядки з поезії Шевченка, і у мене з’являються нові ідеї для творчості”, – зізнається художник.

Підготувала Марина ХОВРАХ
Фото Олексія ІВАНОВА

Редакція

Редакція

Редакція “Українського репортера”