У нацвідборі на “Оскар” візьмуть участь шість українських фільмів

Український Оскарівський комітет завершив прийом заявок для участі у відборі на висування фільму на премію “Оскар” в категорії “Найкращий фільм іноземною мовою”. Про це повідомляється на сторінці Фейсбуку Оскарівського Комітету.

Цього року в національному відборі участь братимуть 6 фільмів:


1. “Брама”, режисер Володимир Тихий, Україна.
Фільм розповідає про сім’ю, що мешкає у Чорнобильській зоні відчуження. Головує у ній баба Пріся, що товаришує з русалками, під’їдає галюциногенні гриби і якось у війну зарізала дванадцятьох есесівців. З нею живуть онук Вовчик і хвороблива донька Слава, яку свого часу покинув чоловік. Неочікуванно їх розмірене життя закінчується – баба Пріся отримує містичне попередження про катастрофу, що станеться найближчим часом.


2. “Вулкан”, режисер Роман Бондарчук, Україна, Німеччина, Монако.
Лукас переживає кризу середнього віку. Він працює перекладачем в київському офісі ОБСЄ і в складі моніторингової місії вирушає на кордон з Кримом. Після декількох дивних збігів обставин, Лукас залишається в маленькому містечку на півдні України. Не знаючи куди йти, він опиняється в хаті місцевого дивака на ім’я Вова. Слідуючи за Вовою, Лукас повільно занурюється в життя української провінції, у світ, який виходить за рамки його уявлення, де речі виглядають повністю відірваними від будь-якої логіки чи структури. У цих дивних місцях, де люди віднаходять щастя у найпростіших, часто ілюзорних речах, де переплелися минуле, сучасне і майбутнє, де кожен день може стати останнім, Лукас отримує шанс почати життя спочатку.


3. “Донбас”, режисер Сергій Лозниця, Україна, Німеччина, Франція, Нідерланди, Румунія.
Сценарій фільму заснований на документальних матеріалах та розповідає про події, що відбувалися на сході України. У центрі уваги – люди, вимушені пристосовуватися до життя в умовах, коли розпадаються інститути влади, сімейні та професійні зв’язки, коли речі перестають називатися своїми іменами. Де грань між фактом та вимислом? Чи можливо зберегти здоровий глузд і людську гідність у таких умовах?


4. “Кіборги”, режисер. Ахтем Сеітаблаєв, Україна.
Історія одного бойового чергування протягом кількох тижнів у вересні 2014-го. Добровольча група військових приїздить вперше до Донецького аеропорту, який вже понад чотири місяці утримується українцями в умовах постійної війни. Старий і новий термінали з усіх боків оточені проросійскими бойовиками. Три основних типи військових знаходяться в аеропорті і певний трикутник стосунків між ними: добровольці, військові служби України, мобілізовані. Добровольці, як правило, – найбільш мотивовані, військові вважаються більш професійними. Найбільше проблем з мобілізованими. І військові і добровольці говорять про них переважно роздратовано і зверхньо. Своєрідні стосунки між професійними військовими і добровольцями. Але вони в міцній зв’язці, залежні один від одного.


5. “Коли падають дерева”, режисер Марися Нікітюк, Україна, Польща Македонія.
В глухій українській провінції розгортається історія 5-літньої бунтівної Вітки, її двоюрідної сестри-підлітка Лариси та її коханого молодого бандита Шрама.
Після смерті батька перед Ларисою гостро постає питання подальшого її майбутнього.
Лариса хоче творити свою долю влаcними руками, та за любов до бандита Шрама її осуджує все селище.
Бабуся, яка свого часу пожертвувала коханням до “ інакшого” – юного цигана на користь традиційним цінностям, переживає лише за те, що люди скажуть. Мати Лариси надто слабка психологічно , щоб підтримати дочку. Лариса та Шрам планують втекти разом подалі від бандитів, розрухи та родичів. Але чи готові вони будуть заплатити повну ціну свободи?


6. “Міф”, режисер Леонід Кантер, Іван Ясній, Україна.
«Міф» – це фільм-дума. Документальна історія життя Василя Сліпака –оперного співака зі світовим ім’ям та унікальним голосом. Ще юнаком він поїхав зі Львова співати в Канаду та США, виступив у Карнегі-холі. Вигравши міжнародний конкурс у Франції, став солістом Паризької опери.
У Василя був рідкісний голос – контр-тенор. Таких голосів у світі не багато. Але ще рідше трапляється поєднання контр-тенора і бас-баритона, якими природа наділила Василя Сліпака. Однією з найулюбленіших композицій була арія Мефістофеля. Саме від імені цього персонажа згодом Василь взяв собі псевдо – Міф.
Василь прожив у Франції 19 років і мав там все, що ми звикли називати «щастям»: ім’я, гарну роботу, вірних друзів і кохання. Він брав активну участь у Революції Гідності, очоливши демонстрації у Франції, а згодом створив потужну волонтерську організацію «Українське Братство», спрямовану на підтримку України.
Здавалося б, робив достатньо, як для людини творчої професії. Але Василь вирішив залишити сцену та багатообіцяючу кар’єру в Європі й стати до лав добровольців, коли в його рідну Україну прийшла війна. Під час виконання бойової задачі Василь «Міф» Сліпак героїчно загинув від кулі снайпера.
Що важливіше: кохання до дівчини чи до Батьківщини? Чи варто митцям брати до рук зброю, чи боротись в інший спосіб? Чому друзі та рідні не відмовили Василя йти на фронт? Україна понад усе чи не все? – відповіді на ці та інші питання у фільмі «Міф».
29-го серпня у кінотеатрі «Жовтень» відбудеться пресс-показ фільму-претендента від України та пресс-конференція з цієї нагоди.

Редакція

Редакція

Редакція “Українського репортера”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

thirteen + 19 =