Що стало відомо про єгипетську мумію у Лаврі

 Звідки в Києво-Печерській лаврі взялася єгипетська мумія, чому довгий час замовчували подвиги князів Острозьких, яким нині у заповіднику присвячено цілу виставку, і на які сенсації слід очікувати найближчим часом – на ці та інші питання відповів “Українському репортеру” заступник директора Національного Києво-Печерського заповідника Сергій ПИВОВАРОВ.

– Сергію Володимировичу, розкажіть, будь ласка, про останню сенсацію заповідника – єгипетську мумію та інші давні старожитності, нещодавно знайдені і презентовані широкому загалу? 

– Слово “знайдені” потрібно взяти в лапки. Бо єгипетські старожитності були давно відомі і зберігалися у фондах заповідника. Але менеджери Міністерства культури вирішили зробити піар-акцію, щоб привернути до них увагу.

– Які саме єгипетські старожитності зберігаються в заповіднику ?

– Людська мумія, якій приблизно 3 тисячі років, але потрібно ще з’ясувати, чоловічої вона чи жіночої статі. Для цього необхідно провести спеціальний аналіз і дослідження. У нас є також мумія нільського крокодила довжиною 1метр 60 сантиметрів – одна з найбільших у Європі.

Це дуже рідкісний екземпляр, адже великих за розміром крокодилів було надзвичайно складно муміфікувати. Є також дві кришки від саркофагів, велика кількість предметів – зразків старожитностей Давнього Єгипту.

– Цікаво все ж таки дізнатися, звідки всі ці речі взялися у заповіднику?

– Достеменно невідомо. Це питання ще досліджується. Але чітко вдалося встановити, що 1948 року на території заповідника діяв Музей історії релігії, в якому експонувалася мумія крокодила. Потім було створено Музей атеїзму, в якому демонстрували єгипетську мумію в саркофазі. Існує кілька різних гіпотез щодо того, як вони потрапили до заповідника.

Одна свідчить про те, що єгипетські старожитності привезли до Києва у другій половині XIX століття і вони перебували у приватних колекціях, а потім їх було передано музею. За іншою версією, їх придбали до музейного закладу, який нині є Національним художнім музеєм.

– Якою була мета піар-акції – збільшити кількість відвідувачів?

– Ні. Справа у тому, що єгипетські старожитності потребують вивчення і реставрації. За радянських часів мумії демонстрували з метою атеїстичної пропаганди, щоб довести: лаврські преподобні – це не диво. Мумію навіть наполовину розбинтували, вона і зараз перебуває в такому стані.

– Навіщо?

– Для порівняння. Її навіть поставили поряд із мумією поміщика Лизогуба, яку знайшли у 1925 році під час розкопок склепу в місті Седневі Чернігівської області. І тільки після 1991 року, коли змінився духовний вектор України і ми повернулися до православної релігії, єгипетські старожитності були передані у фонди.

– Такі речі, мабуть, не так легко зберігати, потрібні якісь особливі умови?

– Безумовно. Наші фахівці їх знепилювали, слідкували за температурним режимом. Але в Британії, приміром, мумії зберігаються в кращих умовах – під спеціальними куленепробивними скляними ковпаками, заповненими інертним газом. Вартість такого задоволення – мільйон доларів. Поки що для нас це недоступний варіант.

– Реставрація єгипетських старожитностей відбуватиметься в Україні чи за кордоном?

В нашому заповіднику є чудова школа реставраторів, які працюють з іконами. Для того, щоб вони могли працювати з муміями, їм потрібний інший досвід. 6 червня ми проводимо конференцію реставраторів, на якій будуть присутні і закордонні фахівці. Сподіваємося, що зможемо провести відповідні консультації і спланувати подальші кроки.

– Чи зацікавилися муміями українські фахівці історичної науки?

– Так, звичайно. Зокрема, українських єгиптолог Микола Олександрович Тарасенко має намір найближчим часом розпочати вивчення саркофагів. А представники медичної галузі запропонували долучитися до вивчення мумії. Всі факти потрібно перевірити. Адже за радянських часів було стільки підробок, стільки замін одних речей іншими, що їхню справжність потрібно ще підтверджувати.

– Сергію Володимировичу, в заповіднику відкрилася виставка “Князі Острозькі: європейський вимір української історії”. Який головний задум цього виставкового проекту?

– Це ще один крок назустріч втіленню головної ідеї – відтворити надгробок Костянтину Острозькому, який перебував в Успенському соборі до його зруйнування. На виставці представлено макет майбутнього пам’ятника, зробленого в одну п’яту справжньої величини.

Він абсолютно відповідає старовинному оригіналу, фотографії якого нам вдалося відшукати серед старих документів заповідника. З точки зору науковця, це безцінна знахідка, яку теж можна побачити в експозиції. До цього проекту і збору коштів активно долучився уряд Литви, а нині і Польщі.

– Виставку присвячено цілій династії князів Острозьких?

– Так. Князі Острозькі – представники давнього славетного роду України, які відігравали визначну роль в історичних процесах, що відбувалися у Східній та Центральній Європі у XV – першій половині XVII століття. В Дальніх печерах зберігаються мощі Федора Даниловича Острозького, учасника Грюнвальдської битви, який уперше отримав у володіння місто Острог.

На схилі життя він відійшов від мирських справ і в Лаврі прийняв постриг. Окремі розділи виставки присвячені його сину – великому гетьману литовському Костянтину Острозькому, який за своє життя виграв 35 великих битв, а програв тільки 2, а також онуку, який має подвійне ім’я – Костянтин-Василь Острозький, відомий діяч культури і освіти. На жаль, були часи, коли їхні імена намагалися не згадувати.

– Чому?

– Причиною слугувала подія, яка відбулася 1514 року, коли військо під керівництвом Костянтина Острозького вщент розбило московське військо під Оршею. В той час московіти прагнули проникнути в Західну Європу, але Острозький їх зупинив.

Як через 100 років перемогою в Хотинській битві зупинили турків Сагайдачний з Ходкевичем. Тому виставка і називається “Європейський вимір” і засвідчує внесок українців у європейську історію. А за радянських часів підкреслювали, що Острозький був магнатом, володарем маєтків, який грабував селян, тому його ім’я було знівельоване і забуте.

– Які рідкісні речі можна побачити серед виставкових експонатів?

– Дуже цікавими є фотокопія картини “Битва під Оршею” 1514 року, оригінал якої зберігається в Національному музеї Варшави, зброя та предмети побуту XVI століття із колекції Музею Шереметьєвих, цінні архівні документи, рідкісні видання “Острозької Біблії”, “Пом’янника” із фондів Історичної бібліотеки та багато інших речей.

Зокрема, на виставці можна побачити зображення рідкісної медалі Василя Острозького, відомої лише в одному екземплярі. Її знайшли 1898 року разом зі скарбом на другому поверсі Успенського собору. Загалом скарб налічував десять тисяч унікальних монет і був оцінений у 200 000 карбованців золотом. Ермітажу його було продано за 60 000.

– На які сенсаційні відкриття і події можемо сподіватися найближчим часом? 

– Хочемо відродити славу українського гетьмана Івана Мазепи, показати всю велич цього діяча і зняти з нього ідеологічне тавро, накладене російським царатом. У перспективі плануємо відкрити музей в Мазепинській вежі, яку потрібно відреставрувати, а до кінця цього року в одній із експозицій зробити невеличку виставку “Іван Мазепа і Києво-Печерська лавра”.

– А які археологічні дослідження плануєте?

– В монастирському саду є низка цікавих об’єктів, які ми намагаємося відшукати. Зокрема, років 15–20 тому на території заповідника було знайдено поховання скіфського часу (V ст. нашої ери). Тож ми плануємо вивчення цієї давньої місцевості. Ще один проект, який нині на стадії обговорення, – це реставрація церкви Спаса на Берестові, яка вимагає величезної уваги.

Храм дуже цікавий, відбудований Петром Могилою, в ньому збереглися фрески XII століття, а також дуже цінні фрески XVIII століття. Крім реставрації потрібно зробити водовідвід навколо церкви. На початку 2000-х років були проведені певні реставраційні роботи, але водовідводи виявилися малими за об’ємом, і вода продовжувала накопичуватися. Нині знайшовся спонсор, готовий вкласти кошти з метою осушення старовинних церковних фундаментів.

Марина ХОВРАХ

Фото Олексія ІВАНОВА

“Український репортер” розповідав про це також тут

Редакція

Редакція “Українського репортера”