Розповідаємо про таємниці “книжкових скарбів” на території Лаври

Нещодавно бібліотечні працівники відзначали професійне свято. «Український репортер» побував в Історичній бібліотеці, яка розміщується на території Києво-Печерського заповідника. Її в народі любовно називають «Історичка». Це єдиний в Україні спеціалізований заклад, у фондах якого нині зберігаються понад 700 тисяч книжок, більшість з яких – рідкісні.

Навряд чи сьогодні можна знайти розкішніше місце для того, щоб відпочити душею і доторкнутися до історії власними руками, одягнувши білі рукавички. І, зауважте, абсолютно безкоштовно. Про те, які книжкові скарби зберігаються у цих святих стінах, розповіла «Українському репортеру» завідувачка відділу стародрукованих, рідкісних та цінних книг Оксана Марченко.

Спочатку була аптека

“Сучасна бібліотека, точніше її будівля, була частиною Микільсько-Больницького монастиря, до складу якого входили церква св. Миколая, лікарня, аптека та приміщення для обслуговуючого персоналу. Це був своєрідний монастир в монастирі, адже він знаходився на території Києво-Печерської лаври. Виникнення Микільського монастиря пов’язують з іменем чернігівського князя Святослава Давидовича, який прийняв у 1106 році постриг у Києво-Печерській обителі під ім’ям Миколи Святоші”, – розповідає бібліотечний фахівець.

У приміщенні Історичної бібліотеки розміщувалась саме аптека монастирського комплексу. Вона була дуже популярною не тільки серед хворих лікарні, які лікувалися під опікою монастиря, але і серед інших мешканців Києва. Збереглися відомості, що кияни досить часто приходили сюди за ліками, яких не було у міських аптеках.

Бібліотека Флавіана

Саму ж Історичну бібліотеку було засновано перед війною, у 1939 році. Атеїстичний та історичний музеї, які були створені у Музейному містечку на території Києво-Печерської лаври, передали книги, що збереглися з давніх часів, у книжкові фонди «Історички». Одним з найцікавіших внесків у її фонди стали безцінні книжки бібліотеки митрополита Флавіана.

« І йдеться не тільки про книжки, адже ця бібліотека працювала так, як сучасна, – пояснює пані Оксана, яка вивчала цю тему як науковець. – В ній були, приміром, каталожні картки, які митрополит заповнював власноруч. Цікаво також, що книги в його бібліотеці могли замовляти не тільки люди із його оточення, але й інші читачі.

Під час війни бібліотеку Флавіана було вивезено, але потім частково повернуто назад. Наразі біля двохсот флавіанівських книжок були віднайдені фахівцями Історичної бібліотеки, і їхніми ж стараннями було видано каталог цих надзвичайно цікавих видань».

Раритет №1

Бібліотечним раритетом номер один, безумовно, є «Помянник Києво-Печерської лаври» 1483-1526 років. Виготовлений в одному примірнику в кінці XV сторіччя, він містить імена найбільш відомих та заможних осіб Києва і не тільки, які ще за життя висловили бажання, щоб їх довічно поминали в Києво-Печерській лаврі. Для того, щоб потрапити на сторінки «Помянника», потрібно було викласти кругленьку суму грошей, тому бідні люди не значились у його списках.

Як стверджують фахівці відділу рідкісної книги, є відомості про те, що одна поміщиця так хотіла записатись у цю книгу, що продала кілька сіл з усім їхнім «начинням».

Вітчизняні історики з неабияким інтересом вивчають записи «Помянника» для того, щоб дізнатися, хто саме в ньому значиться, адже достеменно це невідомо – прізвищ, як таких, тоді не існувало .

На диво ця старовинна книга добре збереглася. Знавці бібліотечної справи вважають, що якість фарб та чорнил, якими її дописували служителі монастиря багато віків поспіль, були дуже високої якості, тому не втратили своєї яскравості і сьогодні.

Цариця книг

А для шанувальників стародруків тут є справжні перлини. Найдавнішими творами слов’янського друку бібліотеки є острозькі видання Івана Федорова: «Біблія» (1581) і «Новий завіт з Псалтирем» (1580).

– Старовинну «Біблію» називають «царицею книг», і для цього є всі підстави. Адже це була перша кирилична «Біблія», тексти якої використовуються і донині, – зауважує пані Оксана.

Найбільш значущу частину колекції стародруків складають книги, видані в друкарні Києво-Печерської лаври. Це, перш за все, три видання «Синопсису» Інокентія Гізеля, в якій, на відміну від літописів, всі історичні події викладені в досить популярній формі. Фактично це перша книжка з історії України. В ній можна прочитати і про засновників Києва – Кия, Щека та Хорива, і про князя Володимира, і про саму Київську лавру.

Невичерпну цікавість у відвідувачів бібліотеки викликає і «Патерик», або «Отечник Печерський». Перше видання цієї книги 1661 року ілюстроване чудовими гравюрами, виконаними відомим майстром, ченцем Іллею. Привабливість і популярність цієї книги пов’язані з тим, що вона детально розповідає про життя лаврських подвижників благочестя. Протягом лише XVII сторіччя «Патерик» перевидавався 17 разів. Зараз цю унікальну книгу можна прочитати не тільки  старослов’янською і російською мовами, але й українською. В 1988 році її було адаптовано  українською мовою співробітницею Києво-Печерського заповідника Іриною Жиленко.

Колекція стародруків  іноземними мовами теж дуже цікава і різноманітна, до неї входять 900 видань XVI-XVII століть. Серед них є навіть книга «Роман про троянду» 1538 року видання, яка належала французькому королю Франциску II. На її обкладинці є особлива мітка, якою позначені всі книги з його бібліотеки – маленьке зображення дельфіна.

Ще одна рідкість цієї колекції – томик віршів Клемана Маро (1543), французького поета епохи Відродження. Його так само, як і Джордано Бруно, було спалено на вогнищі разом із  творами. А як збереглася ця книга і потрапила в бібліотеку – поки що загадка.

Потребує окремого вивчення і старовинний «Ірмологіон», нотний збірник, який викликає подив та захоплення у музикантів та науковців. Адже ноти, записані у ньому, дещо відрізняються від сучасного варіанту.

Захалявні книжечки

Дивують також і мініатюрні видання книжок, які дуже схожі на іграшкові. Їх найбільший розмір – сто на сто міліметрів. Найменша книжечка – це вірші Янки Купали розміром сорок на п’ятдесят міліметрів. Частина з цих видань виготовлені як подарункові, а частина – для зручності. Приміром, невеличкий томик віршів приємно носити в кишені. У такому маленькому форматі книжки випускалися ще до революції, в тому числі і конвалют – кілька маленьких книжечок під однією обкладинкою.

А ще у фондах відділу зберігаються книжки, на яких власноручно поставили автографи літературні генії минулого, такі як Пушкін, Гоголь та інші. Вони теж є предметом для вивчення, перш за все для фахівців бібліотеки, які час від часу відкривають нові імена.

І, що найголовніше, всі вищезгадані книжкові цінності не є музейними експонатами, їх не показують під склом або в електронному варіанті, як це робиться за кордоном. Їх можна не тільки побачити зблизька, але і почитати, як звичайні книги. Тому будь-який допитливий читач, навіть старшокласник, завітавши до бібліотеки з паспортом батьків, може на собі випробувати машину часу і потрапити у світ історії, безкоштовно отримавши читацький квиток. А ще кажуть, що чудес не буває…

Марина ХОВРАХ

Редакція

Редакція

Редакція “Українського репортера”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

1 × five =