Вводять новий податок для ломбардів. Хто постраждає…

Олександр КАРПЕЦЬ

Запроваджують новацію – оподаткування виручки від продажу громадянами вживаних речей через комісійні магазини та ломбарди.

Не є секретом, що податкові борги великого бізнесу та олігархів зросли у рази. За даними Державної фіскальної служби, у січні 2014 року цей борг складав 9,5 млрд гривень, а 1 липня 2017 року він сягнув 77,4 млрд гривень.

Але ось новація… Про цю норму тривалий час не згадували. Адже адміністрування цього податку, тобто гонитва за клієнтами ломбардів та комісійних крамниць, може коштувати дорожче, ніж можливі надходження до бюджету.

Державна фіскальна служба видала роз’яснення, відповідно до якого гроші, отримані фізичними особами в результаті продажу вживаних речей, вважаються додатковим доходом, з якого сплачується податок. Мова йде про податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) у розмірі 18% та про військовий збір у розмірі 15%.

Відтак, якщо громадянин продав через комісійний магазин, наприклад, вживаний смартфон за 1000 гривень, то на руки він отримає приблизно на 195 гривень менше. Приблизно – тому що треба враховувати неоподатковувані мінімуми, але це дрібниці, вдаватися в які зараз не будемо.

Мова не про доволі прибутковий бізнес, а про численні випадки, коли нужденні громадяни змушені звертатися до комісійних крамниць та ломбардів, здаючи туди речі, аби «дотягнути до зарплати».

Чиновники наполягають, що комісійний магазин є не лише торговельним посередником, але й податковим агентом. Тому крамниця мусить утримувати з виплачуваних клієнту коштів податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.

Але якщо комісійний магазин є податковим агентом, повинен утримувати податки і збори з власника товару та сплачувати їх у бюджет, то до чого тут фізична особа?

Фіскали пояснюють: якщо платника податків знайти не вдасться, то відповідати буде магазин. Для продажу речі у комісійному магазині або для отримання грошей під заставу в ломбарді громадянин має надати паспорт й індивідуальний податковий номер. Податки і збори будуть утримуватися, навіть якщо мова йде про невеликі суми.

Якщо громадянин здав річ у ломбард, отримав за неї певну суму, але потім не викупив її, то з отриманої суми також має бути сплачений прибутковий податок і військовий збір, оскільки цю суму теж вважають «доходом фізичної особи».

Якщо йти за цією логікою, то під час прийому товару в комісійну торгівлю або у заставу, магазин або ломбард мусять витребувати паспорт та копію довідки про присвоєння ІПН. Під час виплати грошей за проданий товар магазин повинен утримати податок і збір, і це відповідальність виключно магазину, а не власника товару.

Складніше ситуація з ломбардом. Адже якщо клієнт не викупив свою річ, то навряд чи він повернеться у ломбард, аби віддати податок і збір, які ломбард згодом перерахує у бюджет за ідентифікаційними даними клієнта. Ще менше віриться, що людина самостійно перерахує належні суми у бюджет країни. До того ж громадянин може не знати, що це потрібно.

У цьому випадку ломбард із виданої суми за заставлений товар повинен наперед відрахувати податок і збір, але не сплачувати його одразу до бюджету, а тримати на якомусь, умовно кажучи, депозиті, оскільки клієнт може товар викупити. І лише коли клієнт у встановлений термін товар не викупить, ломбард перерахує кошти до бюджету.

І магазин, і ломбард у рамках звітності мусять повідомляти фіскалам про доходи клієнтів.

Очевидно, що така процедура є складною та витратною.

Не менш проблемною є ситуація, коли вживаний товар продається не через юридичну особу-магазин, а через фізичну особу-підприємця, який працює на спрощеній системі оподаткування та звітності. У цьому випадку громадянин, отримавши кошти за свою річ, мусить сам сплатити до бюджету належні податки та збори. Правда, фантастика?!

До того ж громадянин повинен зазначити отриманий дохід у податковій декларації за звітний період.

Фіскали попереджають, що будуть перевіряти виконання цих процедур – нарахування та утримання податків і зборів. У разі виявлення факту приховування доходів, штраф складе до 10% від суми, що підлягає сплаті. У разі ж затримки сплати може нараховуватися пеня.

Очевидно, що жорсткий контроль над доходами громадян у комісійних та ломбардах ударить по цьому бізнесу, а бажаючих здавати речі стане відчутно менше.

Здача речей у комісійний магазин чи ломбард є наперед збитковою операцією. Власник товару, купуючи нову річ, заплатив завідомо більше, часто набагато більше, ніж отримає за цю ж, але уживану річ у комісійному. Відтак, держава прагне нажитися на збитках, нужденності.

Здаючи речі у комісійний чи ломбард, обивателі отримують не дохід, як твердять чиновники і депутати, а виручку.

Однак чиновники називають виручку доходом та обкладають її податком як дохід.

Олександр КАРПЕЦЬ

Олександр Карпець

Олександр Карпець

Публіцист, журналіст.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

two + one =