Чиновники беруть і витрачають, а ми – повертаємо

12,1 мільярда доларів – таку цифру зовнішнього боргу України перед МВФ опублікував Національний банк України.

Микола ТОМЕНКО, політик

– Настав час звіту про використання коштів МВФ та всіх міжнародних запозичень, включно з фінансовою допомогою і грантами. Бо виглядає це так: вони беруть і витрачають, а ми – повертаємо.

Докладніше
Микола Томенко

Загалом, нині настав час звіту президента і влади за чотири роки керування постмайданною Україною. Бо період прес-конференцій вже минув. Тому, гадаю, перед тим, як думати, чи далі брати нові кредити і під які зобов’язання, варто проаналізувати, що таке кредити МВФ для України, українців, нашої економіки. Бо повертають їх потім українці. Тому оця цифра важлива, щоб замислитися над системою: Україна і МВФ, Україна і її зобов’язання. Добре, що цю цифру озвучили і ми маємо змогу вимагати від української влади звіту про те, що відбувалося з вітчизняною економікою та яку роль для неї відіграли міжнародні грантові, кредитні чи запозичені гроші.

З одного боку, це нарощування зовнішнього боргу, але з другого – відмова від траншів може призвести до дефолту.

Можливо, вже час будувати таку економічну політику, щоб не залежати від МВФ, за ці чотири роки фактично не було кроків, щоб вийти на самостійну, автономну економічну модель, яка б давала нам можливість бути незалежними від кредитних організацій. До речі, гроші можна позичати не лише в МВФ, бо перед МВФ завжди є певні зобов’язання, які не завжди комфортні. В Україну зайшло багато грантів. І якщо ми зараз звернемося до Мінекономіки, то виявиться, що уряд не використав багато мільйонів, тому що йде постійна боротьба між чиновниками за те, хто буде ділити, як саме ділити, і дуже багато грошей і в освіті, і в охороні здоров’я невчасно освоюються. Бажано було б подивитися на всю картину.

Як на мене, альтернативи є, одна із них – коли ми продаємо дешево сировину і закуповуємо дорого готову продукцію. Цей розрив і призводить до інфляції, до послаблення гривні. Тому вирішення цієї проблеми сприяло б зміцненню економіки. Інша альтернатива – наші заробітчани. Це дуже серйозний інвестор. Зараз кількість грошей, які вони перераховують в Україну, зменшилася. Чому? Бо Національний банк вибудував таку систему, що людина під постійним контролем, звітує за кожну копійку. Лібералізація цієї системи збільшила б надходження від заробітчан, яким не треба повертати жодних відсотків. Якби влада вибудовувала таку альтернативу, то на якомусь етапі можна було б сказати, що ми відмовляємося від кредитів. А оскільки у нас її немає, знову доводиться позичати гроші.

Сторінка Миколи Томенка у Фейсбуку

Редакція

Редакція

Редакція “Українського репортера”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

fifteen + 17 =