Комунальна сфера випробовує споживачів “на нерви”. Так задумали олігархи?

Комунальні тарифи вже давно стали страшним ворогом українців. Навіть попри те, що уряд наразі відтермінував оприлюднення ціни на газ для населення на період від 1 жовтня 2017 року до 31 березня 2018-го, це нікого не заспокоїло.

Адже відкласти оприлюднення вирішили до узгодження нового механізму визначення вартості з Міжнародним валютним фондом і Європейським енергетичним співтовариством. Там досі вважають, що наші тарифи значно нижчі, ніж у сусідів. На збідніння українців майже не зважають і радять розв’язувати проблему через субсидії.

В середині країни все здавалося б значно простіше і прозоріше. Тут нікого ні в чому не треба переконувати, всі й так все знають. Однак невизначеності чи не більше, ніж назовні. З одного боку, є відповідне протокольне рішення Кабміну від 26 вересня, згідно з яким  поки що в Україні продовжує діяти чинний тариф, який для побутових споживачів становить 6957,90 грн за тисячу куб., у цьому ж запевняли прем’єр Гройсман і віце-прем’єр Розенко, а з другого ­- Нафтогаз вже двічі у вересні та жовтні підвищив ціни на газ для промисловості: відповідно на 6,3%.- 6,7% та на 3% . Нині він наполягає на оприлюдненні ціни для населення.

Як довго триватиме ця невизначеність, сказати важко. Однак хоча б тимчасово потішити себе старими тарифами не вдається. Надавачі комунальних послуг вирішили псувати нерви споживачам дивним дистанційним контролем, який у підсумку виливається їм не лише у часові втрати, а й у чималу копієчку.

Ідеться про надуману необхідність сповіщати показники лічильників не лише у квитанціях, як це було раніше, а ще й додатково щомісяця повідомляти постачальникам про спожиту кількість гарячої та холодної води до певного числа телефоном, або через Інтернет. Тобто людина має не лише мобілізувати чималу суму за здебільшого неякісно надані послуги, а ще й згаяти час на безглузде оповіщення даних, які й так зафіксує у квитанції. Інакше їй нараховуватимуть показники зі стелі навіть у тому випадку, якщо вона, приміром, не користувалася гарячою водою. Заради втіхи постачальника вона має сповістити, що використала 0 кубів.

Можливо, з витівкою можна було б змиритися, якби до надавачів комунальних послуг можна було б додзвонитися. Річ у тім, що ще до того, як їм почали телефонувати споживачі з показниками лічильників, зв’язатися з цими інституціями по телефону практично було неможливо. Причин щонайменше дві.

Ці структури працюють вкрай погано, і до них зі скаргами прагне звернутися безліч споживачів, по-друге, на автовідповідачах записана велика кількість непотрібної додзвонювачу інформації, яка затягує час з’єднання з оператором. Та навіть якщо й вислухати все це – не факт, що ви додзвонилися. Черга може бути на 20 і більше осіб, або ж зв’язок зовсім перерветься, якщо телефонуєте з дискового стаціонарного телефону, де зірочок і решіток, на які пропонують натискувати, немає.

До того ж у Києві зі стаціонарними телефонами є велика проблема. Донецький олігарх, який викупив столичну мережу («Київстар»), не поспішає ремонтувати на ній неполадки. Значна кількість споживачів оббивають пороги офісів, а там або годують “завтраками”, щоразу називаючи іншу дату ремонту, або заявляють про відсутність коштів. Дійшло до абсурду: на письмові звернення шлють дикі відповіді, зазначаючи, що абонплата нараховується незалежно від того, чи були надані послуги!

Можливо, хтось подумав, що його врятує мобільний телефон. Врятує, якщо на рахунку значна сума. Адже телефонувати зі стаціонарного на мобільний недешево. Та й очікування у 20-30 хвилин також виллється в немалу суму. Посилання на Інтернет також не коректне. Далеко не в кожного він є, і далеко не кожен пенсіонер спроможний створювати і користуватися особистим кабінетом в Інтернеті.

Олександр ВИГОВСЬКИЙ

Малюнок Олега СМАЛЯ

Редакція

Редакція

Редакція “Українського репортера”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

thirteen − 6 =