Який він, воєнний кулак Трампа?

Юрій КІРПІЧОВ

Блаженні часи Білла Клінтона, коли Америка була лідером світу, економіка процвітала, і небо сяяло алмазами, давно пройшли, а зовнішні виклики ростуть і вимагають або особливого мистецтва керівництва, або витратних бюджетів.

В останню п’ятницю вересня Конгрес США нагадав адмiнiстрацiї Трампа, що 1 жовтня – крайній термін для Білого дому, щоб ідентифікувати тих, хто працює від імені російських оборонних і розвідувальних секторів і підлягає санкціям. Про це заявили сенатори – республіканець Джон Маккейн і демократ Бен Кардін – в листі до президента США. Підкреслюється, що адміністрація повинна була надати про це звіт. Це непогано, як i те, що канал Russia Today виганяють з Америки. Але головне зараз – бюджет.

23 травня адміністрація Трампа запропонувала проект федерального бюджету на 2018 фінансовий рік. І якщо цивільні його розділи практично не мають шансів пройти багнети законодавців, то за мілітарну компоненту можна не турбуватися. Хоча проект і передбачає різке збільшення військових витрат. Конгрес, який в останні роки послідовно змушував адміністрацію Обами різати витрати на оборону, тепер виявив нечувану щедрість і в своїх зустрічних законопроектах навіть перевершив вимоги адміністрації.

У листопаді-грудні його палати повинні погодити остаточну версію оборонного законопроекту. Ми вже коментували плани Трампа щодо різкого збільшення складу ВМС. Наявних 274 великих кораблів йому мало, і вже до 2030 року (це фантастично швидко за мірками кораблебудівної індустрії, пов’язаної з величезними машинами і величезними грошима) він хоче довести їх число до 355, збільшивши штат ВМС з 330 тисяч до 380 тисяч чоловік, для чого потрібні гігантські додаткові витрати – до трильйона доларів. І це при тому, що зараз не вистачає коштів навіть на підтримку в відносному порядку наявного флоту.

Флот – інструмент надзвичайно дорогий, складний в експлуатації, і останні події показали, що в ньому назріли проблеми, пов’язані не тільки з кількістю і якістю кораблів.

Так, команду на удар, нанесений двома американськими есмінцями по сирійській авіабазі в Шейратi, дав президент, приймаючи в Мар-а-Лаго товариша Сі Цзіньпіна,  такий собі банкетний салют у вінценосному стилі. Було випущено 60 «Томагавків» загальною вартістю близько $90 млн, але старого сирійсько-російського мотлоху було знищено дай бог хоча б на півмільйона.
Потім був віраж авіаносця “Карл Вінсон», якому довелося від Сінгапуру повернутися до берегів Кореї, щоб підкріпити загрози Трампа. Той обіцяв небачену лють, але Китай охолодив його гнів, вказавши, що в разі удару Кіма по США не буде заважати Америцi, але у разi превентивних акцій США – допоможе сусiдовi.

Далі  гірше. В кінці липня командувач Тихоокеанського флоту США Скотт Свіфт заявив, що його кораблі готові завдати ядерного удару по Китаю, якщо надійде відповідний наказ президента. Зрозуміло, що військові зобов’язані виконувати накази, але не так прямолінійно. Слід пам’ятати, що Китай має близько 300 ядерних ракет, і навіть найбравіші адмірали повинні висловлюватися акуратніше. Як це зробив Пекін, стримано попередивши, що Білий дім ризикує серйозно підірвати переговори між зацікавленими сторонами.

Заява послідувала після того, як есмінець ВМС США Dewey пройшов поблизу штучного острова, зведеного Китаєм у водах архіпелагу Спратлі. Прес-секретар МЗС КНР Лу Кан закликав «виправити помилку й утриматися від подальшого патрулювання в цьому районі» та натякнув, що «подібні маневри можуть призвести до несподіваних катастроф на морі й у повітрі». Урок дипломатії для гарячих американських хлопців.

Але тi не зрозумiли натяку, і незабаром другий американський есмінець зі знаковим ім’ям John S. McCain пройшов поруч із насипним островом Мейцзі, на що МЗС КНР повідомив: такі дії змушують Пекін належним чином відреагувати на провокацію і забезпечити охорону своєї території. І уявіть собі, не минуло й кількох тижнів, як біля Сінгапуру цей есмінець зіткнувся з танкером Alnic MC, отримавши серйозні пошкодження. Пропали 10 моряків, тіла кількох із них були знайдені в одному із затоплених відсіків есмінця. Це не перше в поточному році зіткнення американських бойових кораблів з комерційними судами, їх частота насторожує, і командуючий військово-морськими операціями США Джон Річардсон заявив, що буде вивчено версію про кібервтручання та саботаж.

Але як організовано службу на бойових кораблях із самими передовими технологіями і засобами спостереження, якщо такі зіткнення відбуваються регулярно? Куди дивляться їхні радари і вахтові спостерігачі? Наскільки високий професіоналізм адміралів, які не вміють організувати підготовку особового складу? Скотт Свіфт звільнив із посади командувача 7-го флоту віце-адмірала Джозефа Окойна у зв’язку із “втратою впевненості в його здатності командувати”. Але виникає запитання: на чому тодi ґрунтується впевненість у здатності американського флоту завдати ядерного удару по Китаю? Не кажучи вже про необхідність такого удару, що викликає сумніви в компетенції наших керівників, і не тільки адміралів.

Що стосується військового бюджету адміністрації на 2018 фінансовий рік, то він, як зазвичай, складається з трьох частин: бюджет департаменту оборони, бюджет військового атома плюс те, що проходить по інших федеральних відомствах. Всього понад $677 млрд. Бюджет Пентагона в свою чергу ділиться на базовий (574,5 млрд, майже на 10% більше, ніж у поточному році) і бюджет заморських військових операцій (64,6 млрд). Фінансування останніх доведеться переглядати. Якщо пам’ятаєте, Трамп мав намір зменшити військову присутність за морями і запланував скорочення витрат на це, але в серпні передумав і тепер збирається збільшити афганський контингент.

За родами військ законопроект пропонує наступне. На армію планується виділити 137 128 млн (зростання на 14 з гаком млрд) плюс 28 894 млн на її заморські операції. На ВМС – 171 511 млн (зростання на 12,5 млрд) плюс на заморські операції ще 8482 млн. Але найбільше вражає фінансування ВПС – 165 491 млн (зростання на 19 млрд) плюс заморські операції 17 541 млн. Ще одна графа – інші оборонні витрати – 100 411 млн (зростання на 7 млрд) плюс знову-таки забезпечення заморських операцій  9657 млн.

Що можна сказати з приводу цих цифр? Крім відродження величі (Make America Great Again!) вони означають, що почнеться прискорене зростання дефіциту бюджету і державного боргу. Здається, зовсім не під цими прапорами йшов до перемоги Трамп…

Однак такого фінансування ВМС і тих восьми кораблів, що будуть поставлені флоту в наступному році, все ж таки недостатньо для виконання амбітної військово-морської програми Трампа. Вона вимагає набагато більших вкладень.

Та не все втрачено! Зустрічний законопроект Палати представників пропонує, як його охарактеризував сам Білий дім, «історичне» збільшення військових витрат до 696 млрд! З них 621,5 млрд на оборону і близько 75 млрд на військові дії за кордоном. Крім того, пропонується підвищити на 25% витрати на протиракетну оборону і створити окремий рід «космічних» військ. Передбачається збільшення особового складу на 17 тис. осіб, а також підвищення заробітної плати військовослужбовців на 2,4% (вище, ніж просила адміністрація Трампа  2,1%).

У військово-фінансове змагання включився i Сенат! Він пропонує 640 млрд для базової частини плюс додаткові 60 млрд як спеціальний фонд. Задоволений Джон Маккейн назвав прийняття цього законопроекту “початком відновлення збройних сил” після шести років постійних скорочень. І вже очевидно, що запити Пентагона будуть задоволені.

Але де взяти грошей на цей мілітарний бенкет, де знайти джерела для покриття зростаючих витрат? У зв’язку з цим не дивує раптове зближення позицій президента і демократів за низкою питань, серед яких головним для адміністрації було – підвищення стелі державного боргу. Простіше кажучи, життя досить швидко збило популістський пилок із райдужних передвиборних гасел нашого президента, і він починає розуміти, що управління державою дещо складніше за бізнес у сфері нерухомості та дівочої краси.

Хоча не можна заперечувати, що блаженні часи Білла Клінтона, коли Америка була безумовним лідером світу, економіка процвітала, і небо сяяло алмазами, давно пройшли, а зовнішні виклики ростуть і вимагають або особливого мистецтва керівництва, або витратних бюджетів. Ніщо не обходиться народам так дорого, як дурість вождів (і, на жаль, виборців)  ця аксіома підтверджується раз по раз.

Юрій КІРПІЧОВ, США (спеціально для “Українського репортера”)

Малюнок Олега СМАЛЯ

Юрiй КІРПІЧОВ

Юрiй КІРПІЧОВ

Спеціальний кореспондент "Українського репортера" в США

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

5 × 4 =