В Америці стає все важче жити. До чого призводить політика президента Трампа – погляд з-за океану

У вересні 2008-го збанкрутував “Lehman Brorhers” – я був в його операційних залах, дивився, як в Америці роблять гроші, я ще ношу його бейсболки і футболки. На Різдво-2007 мій зять (він був там комп’ютерником) отримав премію – 10 тисяч, брокери – на порядок більше, а CEO, верхівка менеджменту, “відвалили” собі мільйони. Але не тільки через сумний ювілей згадалися брати Лехмани, річ у тому, що нинішня економічна ситуація починає нагадувати 2006 рiк.

Житло дорожчає, покупець замислюється

Але до конкретики. З продажу нових будинків наше містечко – на третьому місці в США серед master-planned Community, тобто поселень, спланованих і побудованих з нуля, на чистому місці. У таких зручно жити: центри розваг і зони відпочинку, парки, ставки і фонтани, спорткомплекси, басейни, різноманітні сервіси – майже все для повноцінного життя. Жити добре, а добре жити ще краще, казав Юрій Нікулін, і зараз у нас зводять другий аквапарк – неподалік басейну з підігрівом води. А в таун-центрі роблять дах чергового офісу і готуються закладати фундамент наступних будівель.

Однак будівництво житла за останні місяці сповільнилося, та й купувати стали гірше. Ми мешкаємо в чотириповерховому кондо на 40 апартаментів, єдиному в містечку великому житловому будинку – і ось поставили поруч з нашим хмарочосом таунхаус на чотири квартири в трьох рівнях. Будували напрочуд швидко – за п’ять місяців впоралися! Всі чекали, що їх розхапають, як гарячі пиріжки. Навіть незважаючи на високу, за тутешніми мірками, ціну ($360 тис. за апартаменти площею 2170 квадратів) і на те, що тут полюбляють індивідуальні котеджі. Але ж ні, довелося чекати два місяці, щоб купили дві квартири.

Ближче до лісу будують ще два таунхауси, на 6 і на 7 квартир – вже поставили дахи і почали обшивати каркаси, а поруч відлили плиту фундаменту під третій. Ми, тутешнi, не раді – забагато буде народу в нашому затишному громадському басейні, та й пейзаж зіпсований: ці котеджі архітектурною красою не блищать і ліс загороджують. Але дивує інше.

По-перше, падіння темпів робіт. У травні почали звично бадьоро, і каркас першого будинку зібрали за пару тижнів. У червні почали збивати каркас другого. У липні теж працювали досить активно, хоча і не так, як спочатку. Але в серпні темпи різко впали, а зараз справа ледве рухається.

По-друге, з 13 квартир цих двох таунхаусів продано всього дві, що дуже незвично і, судячи з усього, не тільки вселяє побоювання компанії-забудовнику, а й позначається на фінансуванні. Тут призвичаїлися, використовуючи відмінну кон’юнктуру ринку, здебільшого обходитися без банківських кредитів – за рахунок передоплати покупців житла.

У чому ж причина гальмування? Їх декілька. Так, жорстка політика щодо нелегальних мігрантів спричинила відтік робочих рук, оскільки рівень зайнятості дуже високий – спасибі адміністрації Обами, яка залишила відмінно працюючу економіку, – то замінити нелегалів на будівництві проблематично.

Далі, переважна частина житлових будинків одноповерхової Америки – з дерева. У Флориді, як і в більшості штатів, практично весь будинок, включаючи міжповерхові перекриття, збирається з дерева і його каркас на одній зі стадій будівництва дуже нагадує набір корпусу корабля вітрильних часів з його шпангоутами, бімсами і стрінгерами. Причому дуже широко використовуються готові дерев’яні конструкції, тому будинки і “виростають” так швидко. Каркас обшивають плитами ДСП, тобто знову ж таки деревом. А воно різко подорожчало.

Мій знайомий, пов’язаний з цим бізнесом, скаржиться, що ціни на всю деревину в мережі “Home Depot” підскочили мало не в півтора рази. Експерти підтверджують: в поточному році ціни на деревину виросли більш ніж на 30% і досягли рекордного рівня – через підвищення мита на канадський ліс. Мало того, високі мита на імпорт сталі та алюмінію привели до подорожчання конструкційного металу на американському ринку. Зростають витрати на будівництво житла, його вартість – і, вiдповiдно, інфляція.

За що боролися, на те й напоролися

За даними Федеральної резервної системи  (ФРС) з 1998 року, коли мої діти переселилися до США, ціни виросли приблизно на 50-55%. Гм. Боюся, що більше: тоді на долар в Нью-Йорку можна було купити десять грейпфрутів, а зараз лише один. Картопля подорожчала втричі-вп’ятеро, проїзд на метро втричі і так далі. І це при тому, що інфляція була низькою, і тривалий час ФРС намагалася розігнати її до 2% – помірна інфляція є індикатором нормально працюючої економіки.

Але тепер ФРС в складному становищі: покупці звідусіль пишуть про швидке зростання цін і Міністерство праці повідомляє, що за 12 місяців, включаючи червень, інфляція склала 2,9%, вийшовши на максимум з 2012 року. Головний внесок дали ціни на продукти харчування, житло (зростання на 3,6%) і бензин. Ну, з бензином ніби зрозуміло: його ціна йде за ціною нафти; з житлом теж прозоро, вище я навів причини його подорожчання, хоч в Нью-Йорку воно дорожчає навіть без причин. Але продукти харчування? Чому? Чи не тому, що в сільському господарстві не вистачає робочих рук після гонінь на нелегалів?

Що ж хвилює ФРС? Те, що зліт цін не супроводжується відповідним підвищенням зарплати. А це тривожна ознака. Трамп теж доклав руку до цього, заборонивши індексувати зарплату держслужбовцям. Отожхоча номінальна зарплата робітників зростає, реальна ж, з урахуванням інфляції, – пласка (flat, як тут кажуть) і навіть падає. Середній по країні погодинний заробіток впав на два центи порівняно з липнем 2017-го. І хоча індекс споживчої довіри за даними Мічиганського університету виріс на 4,8% в річному обчисленні, цей показник є інерційним і суб’єктивним. Він відображає емоції, тодi як прозріння часом запізнюється…

Чим загрожує відставання реальних заробітків? Стисненням попиту, на якому тримається американська економіка, і її гальмуванням. Торгова війна з усім світом призведе до подальшого зростання цін: наприклад, ціни на пральні машини підскочили з початку року більш ніж на 13%. Про дерево і метал ми вже розповідали на сайті “Український репортер”. Якщо Трамп введе нові тарифи ще на $200 млрд. китайських товарів, подорожчає багато чого. Очікується і подорожчання транспортних витрат, що також підштовхне зростання цін.

Аванси і борги

Згадаймо, що обіцяв нам Трамп: повернути виробництва до США, за вісім років ліквідувати державний борг, збалансувати бюджет і навести блиск з торговим дефіцитом. Маючи підтримку республіканської більшості в Конгресі, вже можна було б дечого домогтися. Які ж результати?

Президент сяяв, коли повідомляв про блискучі біржові індекси і про зростання ВВП у другому кварталі на 4,1%. Так, це відмінний результат, але заслуг нинішньої адміністрації в ньому немає, бо ми все ще живемо в економіці Обами. Однак і вона має межу міцності. Згідно з прогнозами CNBC, в третьому кварталі почнеться спуск до 3,4%, в четвертому зниження продовжиться – і далі дорогою в пекло.

Причому велика ймовірність того, що дімінуендо прискориться, бо вже можна зробити перші висновки про невдачу податкової реформи. Надії на розширення податкової бази за рахунок появи нових платників податків і активізації старих у зв’язку з бурхливим зростанням виробництв зазнали краху. Це простежується хоча б на прикладах відсутності росту заробітної плати: якби виробництво розвивалося, то в умовах браку робочих рук довелося б переманювати трудящих високою зарплатою, але цього не видно.

Вочевидь, звільненi за рахунок зменшення корпоративних податків кошти пішли не на розширення виробництва. Судячи з усього, підуть вони, як і за часів Буша-джуніора, на підвищення доходів CEO, на викуп корпораціями власних акцій, тобто на збагачення тих же CEO, а також на фінансові авантюри і на ринок нерухомості. Думаю, всі пам’ятають, до чого це призвело тоді…

Якщо податкова база не розшириться, то продовжить рости бюджетний дефіцит. Уже відомо, що в поточному фіскальному році він складе $833 млрд. Це набагато більше, ніж до Трампа ($585 млрд. в 2016-му) і є історичним рекордом для економіки, яка не знаходиться в кризі. У наступному році дефіцит підскочить майже до трильйона!

Разом з дефіцитом зростає і державний борг – швидше, ніж при Обамі. Він склав $21,195 трлн. на липень 2018-го – це більше, ніж ВВП ($20,412 трлн.) Обслуговування боргу і виплата за відсотками коштує Америці кількох відсотків зростання ВВП.

Зростає і торговий дефіцит, незважаючи на тотальну торговельну війну, нібито спрямовану на його зниження. Згідно з Департаментом торгівлі США, тільки в липні він підстрибнув одразу на 9%. Як і очікували незаангажовані економісти, відповідні заходи торговельних партнерів привели до скорочення експорту цивільних літаків і соєвих бобів, тоді як імпорт, включаючи комп’ютерні аксесуари та автозапчастини, б’є рекорди. І це тільки початок, сповна наслідки тарифних боїв проявляться пізніше.

Що стосується повернення робочих місць, то воно обмежилося відновленням роботи кількох металургійних цехів в Пенсільванії і буде багаторазово компенсовано перенесенням виробництв «Харлей-Девідсон» та інших компаній до Європи, Мексики та інших країн – щоб уникнути відповідних тарифів.

Як бачимо, справи полярно розходяться зі словами. Пам’ятай «Мейн»! – такий заклик гримів по всій Америці 120 років тому. Вибух цього броненосця ознаменував початок американо-іспанської війни і вихід США у світові лідери. Пам’ятай «Лімен Бразерс!» –скажу я. Політика Трампа веде США до втрати світового лідерства.

Юрій КІРПІЧОВ, США (спеціально для “Українського репортера”)

Малюнок Олега СМАЛЯ

Юрiй КІРПІЧОВ

Юрiй КІРПІЧОВ

Спеціальний кореспондент "Українського репортера" в США

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2 + 13 =