Трамп погрожує ударом по економіці Канади. Погляд з Америки

Юрій КІРПІЧОВ

Незважаючи на втрату багатьох заводів на окупованих територіях Донбасу, Україна залишається в колі солідних металургійних держав. Відтак є резон поговорити про сталь та про ціни на неї. Поділимося з українськими друзями канадськими проблемами – в кожній ситуації треба шукати якщо не друзів, то ситуативних союзників. Гуртом і батька легше бити.

Отже погрози США підвищити тарифи на імпорт з Канади стали і алюмінію можуть принести певні труднощі країні кленового листя. Після пов’язаних з аерокосмічним сегментом залпів торгової війни, після боїв за поставки лісоматеріалів останнє, чого Канада зараз потребує, це нової транскордонної бійки. Трамп заявив, що Канада і Мексика можуть розраховувати на продовження вільної торгівлі сталевою і алюмінієвою продукцією з США, якщо вони підуть на зміни умов угоди про створення торгового блоку НАФТА. Тобто здавайтеся й ані чичирк!

Удар по економіці Канади

Чи дуже сильним буде цей удар? Відповідь двояка. З одного боку, частка металургії в економіці Канади невелика, але з іншого – мільйони тонн сталі йдуть на експорт, причому 90% – до США. На Канаду припадає 18,2% від загальної суми американського імпорту стали, більше, ніж з будь-якої іншої країни. Плюс 43% американського імпорту алюмінію.

Однак про пікантні нюанси імпорту-експорту поговоримо пізніше, а поки запримітимо, що більш важким удар виявиться для споживачів цих металів. Введення нових тарифів призведе до подорожчання сталі на ринку США, але ж Канада не тільки великий експортер, вона ще й не менш великий імпортер, причому половину імпортованої стали ввозить з тих же США!

А це означає, що її авто- і суднобудівникам, авіаконцернам і машинобудівникам, загалом, всім, хто використовує у виробництві сталь і алюміній, доведеться підвищувати ціни на свою продукцію. Що зробить її менш конкурентоспроможною і по ланцюжку потягне за собою підвищення цін у всіх інших галузях, вдаривши по кишенях споживачів.

До того ж в рамках взаємної інтеграції бізнесу виникають непрості питання. Взяти, приміром, ланцюг поставок до Канади та Америки. Багато великих, та й малі компанії, належать акціонерам з обох країн, і автомобілі, зібрані в Канаді, мають частини, виготовлені в Сполучених Штатах – і навпаки. Машини часто відправляють туди і назад до остаточного складання. І якщо збирають авто на заводі в Канаді, а машина буде експортована до США, то чи буде кожен раз стягуватися податок?

Наприклад, сталь і алюміній є ключовими компонентами для рами і обшивки автобусів, які будуються “New Flyer Industries”, компанією з Вінніпега, Манітоба, найбільшого виробника рейсових автобусів в Північній Америці. У виробництві використовують головним чином американські сталь і алюміній, і підвищення цін на ці метали призведе до подорожчання продукції. Нові тарифи зашкодять і канадській нафтогазовій галузі, якій потрібна сталь для трубопроводів і обладнання.

Навряд чи ці тарифи стануть головним предметом в обговоренні майбутнього організації НАФТА. Учасники переговорів зосереджені на технічних і правових проблемах. Їх вистачає хоча б в силу постійного… лукавства (скажемо м’яко) або необізнаності американського президента. Так, він заявив: «У нас великий торговий дефіцит з Мексикою і Канадою. НАФТА, яка зараз переглядається, була поганою угодою для США. Масове переміщення компаній і робочих місць. Тарифи на сталь і алюміній будуть розірвані тільки після підписання нової і справедливої угоди NAFTA. Крім того, Канада повинна набагато краще ставитися до наших фермерiв».

Невідомо, що цi канадцi такого поганого зробили фермерам Трампа, але річ у тому, що згідно з американськими ж офіційними даними у США позитивне сальдо торгового балансу з Канадою, а не дефіцит! Зокрема і тому міністр закордонних справ Канади Христя Фріланд, яка входить до складу переговорної групи, заявила, що ці тарифи «абсолютно неприйнятні» і що Канада готова вжити відповідних заходів для захисту своїх торгових інтересів і робітників». Прем’єр-міністр Джастін Трюдо повторив її коментарі, додавши, що «будь-яке порушення цього інтегрованого ринку буде мати значні і серйозні наслідки».

Деякі аналітики ринку передбачають серйозну загрозу для НАФТА: якщо Канада і Мексика дадауть вiдповiдь підвищенням власних тарифів і вступлять в торгову війну, то своє призначення НАФТА втратить. На жаль, Трамп виявився на перевірку поганим економістом, він просто не розуміє, який двосічний меч підняв і, перебуваючи в скрутній ситуації (його адміністрацію постійно стрясають скандали, розслідування і звільнення), намагається торговими війнами і ракетними ударами відвернути увагу, щоб послабити тиск на Білий дім.

Канада вважає, що процес апеляції в рамках НАФТА є критичним моментом, тоді як адміністрація Трампа хоче виключити таку можливість. Але без неї Канада може зіткнутися з відверто протекціоністськими рішеннями щодо свого експорту, після чого важко буде говорити про дієвість угоди про вільну торгівлю. Тоді Канада може заборонити каліфорнійське вино, Китай може накласти обмеження на права інтелектуальної власності або інновації, з таким трудом відпрацьована система СОТ впаде – і заради чого? Щоб захистити кілька десятків тисяч металургів США? Так i цього не вдасться зробити, що продемонстрували попередні захисні тарифи. Навпаки, вони консервують технологічну відсталість американських заводів!

І вже тим більше неприйнятні твердження Трампа і його міністра торгівлі Уїлбура Росса, що національній безпеці США загрожує імпорт канадської сталі або алюмінію – з огляду на те, що Канада є постійним союзником Америки і що якісну сталь для авіаносців і танків американці й самі успішно варять.

Сталеві парадокси

Але цікаво тут ось що: виявляється, Канада не тільки найбільший експортер сталі до США, але і найбільший імпортер її звідтіля! У вартісному вираженні сталь ($9 млрд.) становила 2,1% від загального обсягу товарів, що ввозились до Канади в 2017 році. Всього Канада імпортувала 8,7 млн. тонн, причому головним постачальником були США – 4,8 млн. тонн (55%). Вони посідають перше місце в 4-х з 5 головних категорій продукції. На США припадає 66% імпорту плоского прокату, 53% смуги, 43% труб і 64% нержавіючої сталі. Плюс 26% імпорту сталевих напівфабрикатів.

Слідом за Америкою в списку головних експортерів цього металу до Канади йде Китай – 10%, Південна Корея і Туреччина – по 4%. А ще Бразилія – 3%. І дуже цікаві тенденції в цій сфері. Мало того, що імпорт зростає швидше за експорт і з 2009 року збільшився на 44%. Iмпорт від деяких найбільш значних постачальників збільшився в 2017-му ще більш! З Румунії – на 517% (у вартісному вираженні), з Туреччини – на 311%, з Мексики – на 108%, з Бразилії – на 59%. З дрібних експортерів зросли поставки Малайзії (на 435%), Об’єднаних Арабських Еміратів (на 683%), а Сінгапур поставив абсолютний рекорд – зростання на 10115%! Валові показники ще вищі.

Але ж ні ОАЕ, ні Сінгапур не входять до числа металургійних гігантів. Там навіть заводів таких немає. У чому ж справа?

Візьмемо цифри: в 2017 році Канада виробила 13,7 млн. т сталевої продукції, а її споживання склало 15,8 млн.т. Дефіцит 2,1 млн.т. Але при цьому імпорт, повторю, склав 8,7 млн.т. – куди ж зник його надлишок в 6,6 млн.т? А він пішов на експорт. Куди? До США (6 млн. метричних тонн або 90%) і Мексику (468 тис. тонн або 7%). Така практика називається реекспортом і дозволяє третім країнам користуватися пільгами безмитної торгівлі в НАФТА. Цьому сприяє те, що серед виробників сталі в Канаді домінують іноземні компанії, які скупили місцеві фірми і заводи. Найбільша з них (а також у світі) «Арселор Мітал» контролює 10% світового ринку сталі. На неї припадає половина сталевої продукції Канади.

Так що, певні резони для занепокоєння у США є. Недаремно прем’єр-міністр Трюдо після розмови з Трампом повідомив, що зробить нові кроки, щоб не допустити перекидання незаконних поставок сталі та алюмінію з третіх країн через свої кордони до США. Простіше кажучи, Канада має намір закрити всі лазівки для реекспорту металу, проведе розслідування поставок через кордон і розширить повноваження “Canada Border Services Agency” (CBSA), прикордонного агентства, щоб «припинити можливість для іноземних експортерів уникати мит, призначених для вирівнювання ігрового поля. Ми розглянули питання про посилення наявних заходів, щоб ми не брали демпінгову сталь з усього світу», — сказав Трюдо.

Він заклопотаний тим, що компанії з країн, чия продукція обкладається в США сталевими і алюмінієвими тарифами, можуть спробувати використовувати свої канадські підрозділи для фактичного реекспорту закордонного металу до США. Спробувати? Цифри кажуть про те, що мова йде не про спроби, а про давно усталену практику і Канаді пора навести в цій справі порядок. Тим більше що сама вона з цього реекспорту практично нічого, крім головного болю, не має.

Юрій КІРПІЧОВ, США (спеціально для “Українського репортера”)

Малюнок Олега СМАЛЯ

Юрiй КІРПІЧОВ

Юрiй КІРПІЧОВ

Спеціальний кореспондент "Українського репортера" в США

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

seventeen − 16 =