Різдвянi кораблі. Незвична пропозиція з Америки

Юрій КІРПІЧОВ

Різдва без ангелів не буває. Є ангел і в мене – красивий, добрий, розумний, талановитий. Картини його пензля прикрашають нашу квартиру, крім того, внучка співає в хорі Valley Ridge Academy. Хор великий, злагоджений, так що концерт для батьків удався, а зараз вони гастролюють сусідніми містами. Прислали відео, і я не здивувався, побачивши, що оператор більшу частину зйомок тримав у центрі кадру моє сонечко, золоту блондинку Лідію. Співали діти відому різдвяну пісню Carol of the Bells, тобто український «Щедрик» в обробці Леонтовича. Цей факт здивував, але й обрадував внучку, велику любительку українських пісень, особливо козацьких.

Колядки… Їх співають всі племена слов’ян (чеська, словацька та польська назва koleda, словенська kolednica, coleda, сербська koleda, kolenda), але ж і у французів ми чуємо tsalenda, chalendes і charandes.

Кажуть, ці назви походять від римських календ, але тут я не впевнений. Де Рим, а де Крим?

Християнська церква попервах боролася з цим поганством (первісні колядки співали з нагоди завершення сільськогосподарського року і в надії на врожай року майбутнього), але дарма. Тоді вона інкорпорувала піснеспіви в свої духовні мережі, і ще в VI столітті, за часів імператора Юстиніана, святкування січневих календ було перенесено на весь святковий цикл від Різдва 25 грудня до Хрещення 6 січня.

Новорічні обряди, ворожіння і пісні, що викликають урожай, зі свята Нового року стали все більше переноситися на різдвяний Святвечір і на Водохресний вечір, так що суворого поділу різдвяних святочних колядок і новорічних щедрівок, якi в Україні спочатку розрізнялися і за змістом, і за формою, вже немає. Зате в них з’явилися церковно-християнські мотиви. Прийшли вони, як відомо, з Греції, де теж до Різдва прикрашають місто і наряджають ялинки. Хоча ялинки – це вже пізній звичай. Раніше прикрашали звичайну палицю, на яку прив’язували стрічки і дзвіночки, створюючи образ світового дерева, відомий в багатьох традиційних культурах.

Але Греція – країна споконвічно морська, тому зберігся ще один звичай прикрашати різдвяні кораблі. Спеціально вирізані дерев’яні кораблики завішували стрічками, квітами і дзвіночками. Потім діти обходили з ними село і співали колядки. В Афінах починають колядувати за кілька днів до Різдва, а кораблі тепер купують у магазині.

На Різдво бажають щастя і процвітання, однак залежно від місцевості змінюється характер побажань. Наприклад, на Іонічних островах, в старовину тісно пов’язаних із заходом Європи, дівчині бажають вийти заміж за… іспанського принца. А на півострові Мані (це центральний виступ тризуба Пелопоннесу), в VI столітті заселеному слов’янами, в колядках досі співають про Дунай. Необов’язково, до речі, про відому всім найбільшу річку Європи, адже в українських піснях «дунай» – це будь-яка річка, в польській мові – це глибока річка з високими берегами, латиською «дунавас» – це річечка, а турецькою, навпаки, «дон», «тан» – це велика річка. У гідронімiї Причорномор’я збереглося індоіранське коріння: згадайте Дон, Дніпро, Дністер, Дунай у всіх них чується давнє «дон», «дану», що означає просто «річка». Це як Ока – «йокi» фiнською, тобто «рiка»…

І якщо вже ми в нашій різдвяній подорожі дісталися до кораблів, то треба віддати належне американцям, які поставили справу на широку ногу. У них давно вкоренилася традиція Christmas ships, прикрашених різдвяних кораблів, але не іграшкових, а справжніх. Працюють цілі компанії, зайняті цим бізнесом! І я високо ціную їхні послуги, згадуючи, як ми зустрічали Новий 2012 рік у Нью-Йорку. Онук тоді вилетів до Мексики, дружина з онукою поїхали в Монреаль, а ми з донькою і зятем подумали-подумали та й зустріли свято на такому ось кораблі.

О дев’ятій вечора зійшли на нього біля пірсу 86 черга величезна, але кораблi відпливали один за другим. Ледве вирушили в дорогу, як заклацали фотоапарати: ми йшли уздовж фантастично-феєричної смуги нічного Мангеттена, а мало які краєвиди у світі можуть зрівнятися з нею. Он виблискує різнокольоровими вогнями грандіозний Емпайр Стейт Білдінг, вдалині визирнув витончений ртутно-срібний Крайслер, а он і величезна Вежа Свободи сяє вогнями.

Ось корабель повертає і ковзає по Іст-Рівер. Всюди на чорному шовку води видно такі ж святково ілюміновані кораблi. Проходимо під мостами, що переливаються вогнями, пiд Бруклінським, під Мангеттенським та Вільямсбурзьким і лише біля острова Рузвельта, майже дійшовши до траверса старту, повертаємо назад. З цього боку Крайслер чудовий. Він повністю затьмарює нуднуватий паралелепіпед будівлі ООН, хоча й там у всіх вікнах горить світло. Мабуть, теж зустрічають Новий рік.

Нічний Нью-Йорк сам по собі свято! І його поціновувачів знайшлося безліч: плавали в ту ніч, мабуть, усі судна, що були в місті і його околицях, окрім музейних хіба що вітрильників, які стояли біля 17-го пірсу.

З верхньої палуби відкривався прекрасний краєвид, бухта сяяла вогнями, їхні відблиски гойдалися на хвилях, нас теж похитувало, черга до бару не закiнчувалася, офіціанти розносили закуски, але молодь не поспішала до них. Ще б пак, на першій палубі гриміла музика. Там танцювали та ще і як танцювали! Виходили часом настільки віртуозні пари, що решті залишалося лише відійти у бік і з захопленням споглядати.

Потім коло замикалося, і глядачі надолужували згаяне. Ото ж бо моя змучена нічними змінами і навчанням дочка веселилася! А вдома все було б чинно, затишно і – нудно…

Опів на дванадцяту в передчутті феєрверку наш корабель ліг разом із безліччю інших кораблів, катерів, яхт і навіть лайнерів у дрейф бiля статуї Свободи. Так от, погойдуючись на хвилях у самому центрі Нью-Йоркської бухти, оточені вогнями великого міста, з келихами шампанського в руках, під гуркіт феєрверку і під кольоровими спалахами над факелом Великої зеленої леді зустріли ми 2012 рік.

Кого тільки не було на палубах тієї ночі! Німці, японці, французи, кебекуа з Канади (ці співали особливо голосно і злагоджено), хтось у циліндрах, ковпаках, коронах, що мерехтiли вогнями, хтось у міні і максі, в шубках і маленьких чорних сукнях багато туристів з усього світу зібралося тієї ночі в Нью-Йорку. Але не всi зробили правильний вибір: одна справа веселитися на кораблі з келихом у руці, дивлячись на чудовий нічний Нью-Йорк, і зовсім інше очікувати приходу Нового року на Таймс Сквер, на вітрі, а то й морозi, в натовпі сотень тисяч тих, хто прийшов сюди не стільки заради знаменитої кришталевої кулі, скільки заради розчинення в натовпі. Ні, вибачте. Це вже зовсім якось по-шпротному…

На щастя, з погодою пощастило, було тепло настільки, що дівиці хизувалися в міні і декольте, а коли втомилися бути на височенних підборах, то спокійнісінько шльопали босоніж асфальтом уздовж Гудзона, Бродвеєм і центральними авеню. Місто гуляло і робило це організовано. Незважаючи на горезвісний західний індивідуалізм, яким нам з дитинства забивали голову, американці значно більші колективісти, ніж ми. Вони дружнiші, добріші та й розумніші за нас. Мабуть, все це від волі. Але може бути і навпаки, свобода є наслідком цих якостей.

Зять ще норовив зайти на роботу в свій банк, щоб забрати якісь посилки, о другій годині новорічної ночі! Мовляв, це вам не сонна Канада, тут таке – звичайна річ. Але розумна поліція перекрила доступ до центральних авеню звідти тiк потік із Таймс Сквер, та й «окупанти Уолл-Стріт» намагалися зіпсувати свято, тож ми й покотили додому, в Бруклін, куди й прибули о третій годині ночі.

Що ще можна згадати у зв’язку з цим? Якщо говорити про кораблі, то був серед чотирьохсот із гаком російських парусних лінкорів, побудованих за півтора століття, один 80-гарматний, що носив ім’я «Різдво Христове». Був він одним із перших лінійних російських кораблів на Чорному морі, а спускали його на воду у присутності імператриці Катерини II й австрійського імператора Йосифа II, на честь якого корабель і був спочатку названий. Ну а далі він виявився пов’язаним і з Америкою, і з Україною, і з богинею перемоги.

У червні 1788-го цей корабель увійшов до складу ескадри американця Пола Джонса в Дніпровському лимані. У бойових діях в лимані з обох сторін брали участь запорозькі козаки, Поль Джонс ще в Європі чув про них і двічі відвідав стан «вірних запорожців». Там знаменитого пірата урочисто прийняли в козаки і відповідно екіпірували. Зрозумiло, що в справу пішла горілка, і бравий контр-адмірал не тiльки побратався з козаком Іваном, а й рушив із ним за пригодами. 16 червня був сильний туман. Скориставшись ним, Джонс з Іваном сіли у човен і підгорнули до турецького корабля, що стояв у лимані. Джонс дістав крейду і розмашисто написав на борту: «Спалити. Поль Джонс». Далi він кілька разів з’являвся в запорозькому костюмі на палубі свого флагманського корабля, і вигляд адмірала в шароварах шириною з Чорне море настільки здивував одного англійця, що той пустив слух, ніби безбожний Джонс прийняв іслам…

Рано вранці 17 червня російські й запорозькi кораблі атакували турецьку ескадру і розбили її. 15 березня 1790 року корабель був перейменований на «Різдво Христове», а у вересні приєднався до ескадри контр-адмірала Федора Ушакова. Бився в боях біля Керченської протоки, мисів Тендра і Каліакра. Християни тоді били мусульман, і все ж я не впевнений, що варто називати бойові кораблі на честь Бога милосердного або його ангелiв i святих.

А взагалi, зi святами, панове! I подумайте, чи не поставити замiсть ялинки прикрашений різдвяний корабель?

Юрій КІРПІЧОВ, США (спеціально для “Українського репортера”)
Малюнок Олега СМАЛЯ

Юрiй КІРПІЧОВ

Юрiй КІРПІЧОВ

Спеціальний кореспондент "Українського репортера" в США

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2 × 4 =