Америка проти всього світу – чи довго протримається?

Юрій КІРПІЧОВ

Канада прийняла виклик і завдала удару у відповідь Америці. З 1 липня вона ввела високі мита на продукцію США: «У Канади немає іншого вибору, окрім як відповісти помірними, адекватними заходами за принципом «долар за долар», – заявили в МЗС.

У списку сталь і сплави, продукти харчування, паперова продукція та інші товари більш ніж на $16 млрд. Одночасно Оттава пообіцяла $2 млрд. на підтримку своїх сталеварів.

Отже, після перших локальних сутичок розгорілися бої по всьому фронту, торгова війна вступила в активну фазу, і я з тривогою читаю зведення з театру бойових дій і стежу за курсом канадського долара.

Він падав нижче 75 американських центів! Аж в Монреальському банку застрягла деяка сума моїх грошей. Конвертувати в американську валюту нема сенсу, а таки ж прийшов час подбати про фінансову подушку безпеки. Або про переїзд до Канади…

Втім, експерти сходяться на думці, що ситуація скоро зміниться і, схоже, бакс чекає невеселе майбутнє.

Перші бої і втрати

Бо війна ледь почалася, а США вже зазнають втрат. Так, Mid-Continent Nail, найбільший виробник цвяхів у США, 15 червня звільнив 60 тимчасових робітників (вони мали $10 за годину) на фабриці, що в містечку Poplar Bluff в Міссурі – там геть усi голосували за Трампа. Але і вся компанія, а це 500 осіб, які отримують $13-14 на годину та бенефіти (такий собi місцевий середній клас із зарплатою трохи більше $31000), може збанкрутувати вже до Дня праці.

Проблеми виникли в кінці травня, коли Трамп увів 25%-i тарифи на сталь з Мексики (з неї компанія і робить цвяхи). Довелося підвищити ціни – і замовників залишилося менше третини, вони перейшли на китайські цвяхи. Тобто тарифи вдарили не по Мексиці і Китаю, а по Міссурі. До речі, керівництво компанії думає про перенесення виробництва саме до Мексики…

Постраждала і сонячна енергетика, в якій зайнято під 400 тисяч, а це більше ніж у вугільній галузі, якою опікується Трамп, причому за даними Бюро трудової статистики це був найбільш швидко зростаючий сектор. Однак в січні президент увів 30%-й тариф на імпортні сонячні панелі (малайзійські, південнокорейські та ін. покривали 80% потреб США). Він сподівався, що американські компанії займуть цю нішу. На жаль, ціни виросли, але свої не стали розвивати виробництво. Простіше кажучи, податкова реформа не спрацювала. В результаті американське сонце гасне, закрито на $2,5 млрд. проектів, 23000 чоловік вже втратили роботу і їх число може подвоїтися.

Погано й компанії «Харлей-Девідсон», виробнику культових мотоциклів, – вона також думає вивести частину виробництва із США, щоб уникнути 31%-х тарифів, якими ЄС відповів Трампу. Знову втрата робочих місць, тоді як адміністрація стверджувала, що підвищення тарифів направлено на їх збереження і що торгова війна буде виграна малою кров’ю. Хоча більшість економістів і лідерів бізнесу попереджали, що буде втрачено більше робочих місць, ніж вдасться зберегти, і що війна призведе до рецесії економіки.

Аналітичний центр “The Tax Foundation” передбачає втрату 48 585 місць від тарифів на імпорт пральних машин, сонячних панелей, стали, алюмінію та китайських товарів на $50 млрд. Але головне попереду. Після введення підвищених тарифів ще на $200 млрд. товарів з Китаю, чим загрожує президент, до втрат додасться більше 250 000 місць. Ну а в разі удару по європейських автомобілях і комплектуючих впору згадати старий анекдот про ковбоя і внутрішній голос, який констатував появу полярної лисички. Причому Європа, Китай, Канада, Туреччина і Мексика (вона ввела 20%-i тарифи на американську свинину, яблука і картоплю) цiлять в регіони, які голосували за Трампа.

Прихильники тарифів на сталь і алюміній твердять, що до 4700 робочих місць буде створено завдяки їм. Мовляв, U.S. Steel анонсувала відновлення роботи доменних печей в Іллінойсі, набирає робітників і обіцяє зарплатню в розмірі $60 000 плюс пільги. Радiють й 450 робітників заводу в New Madrid County, Міссурі, які повернулися на свої місця після відновлення роботи лінії з виробництва алюмінію. Але підсумковий баланс буде не на користь США.

Річ у тому, що президент дбає про виробників сталі та алюмінію, але набагато більше людей зайнято там, де метал перетворюють в автомобілі, літаки та інші машини. А ці галузі постраждають від подорожчання сировини, не зможуть конкурувати із зарубіжними компаніями, і змушені будуть згортати виробництво.

Ситуацію посилять заходи Євросоюзу – з 22 червня він ввів нові мита на потужні мотоцикли, спортивні, моторні і прогулянкові судна, джинси, віскі, сигари і сигарети, солодку кукурудзу – всього на 2,8 млрд. євро. Сума невеличка, але викликала гнів Трампа: він пригрозив ввести 20%-е мито на автомобілі, що імпортуються з ЄС, а також пообіцяв знищити компанію «Харлей-Девідсон».

Однак мита на імпортні автомобілі – зброя двосічна і небезпечна. Як граблі. Так, Toyota повідомила, що при 25%-х тарифах найпопулярніша серед американців модель Camry стане дорожче на $1800, тобто тарифи виявляться податком на споживача. До речі, хоча роблять цей седан в Кентуккі, лише трохи більше половини вузлів і деталей надходить із заводів США і Канади, а близько 30% з Японії – і підпадають під дію нових тарифів. Приблизно та ж картина і у американських автоконцернів – значна частина вузлів надходить з-за кордону. Мало того, тарифи на імпортні деталі можуть призвести до зростання цін на деталі і вузли місцевого виробництва.

Міжнародна інтеграція настільки тісна, що більшу частину автомобілів для США «Тойота» виробляє на своїх американських заводах – як і інші автоконцерни. Так, «Мерседес», BMW і «Фольксваген» давно мають заводи в південних штатах. На них зайнято більше 20 000 американців, і вони дають роботу ще тисячам людей по ланцюжку замовлень. Найбільший завод BMW (з усіх наявних) розташований в Південній Кароліні і виготовив 371 тисячу авто в минулому році. Причому більше 70% їх він експортує в інші країни і лише 202 тисячі машин ввозить до США з німецьких заводів.

«Вольво» також відкрив перший завод за океаном – і теж в Південній Кароліні. Експерти вважають, що високі тарифи в цьому секторі викличуть зростання цін на ринку і зниження продажів. Це призведе до падіння інвестицій, в тому числі і в заводи, розташовані в Америці. До того ж без роботи залишиться безліч автодилерів, а їх більше, ніж зайнятих безпосередньо в автопромі. І так чого не торкнися – втрати перевищують придбання, експорт знизиться, торговий дефіцит виросте, слідом за ним дефіцит федерального бюджету, а значить, і державний борг.

Фактор Китаю

У зв’язку з цим лякає цинічна брехня Ларрі Кадлоу, головного економічного радника президента: 29 червня він повідомив на каналі Fox Business Network, що дефіцит федерального бюджету швидко зменшується завдяки зростанню економіки і мудрій політиці президента. Овва! Якщо Трамп приймає рішення на основі такої інформації, то справи Америки погані. Бо реальні інші цифри. Дефіцит бюджету за інформацією Казначейства у фіскальному 2017 році був $666 млрд. На цей рік він запланований в сумі $804 млрд. А на 2019 р. за квітневим даними бюджетного управління Конгресу (CBO) – $981. Як бачите, бачимо не швидке зниження, а стрімке зростання.

Тож не дивно, що 26 червня CBO опублікувало похмурий прогноз фінансового майбутнього країни: податкова реформа і зростання витрат приведуть до зростання дефіциту на $1,84 трлн. протягом наступного десятиліття, а держборг досягне розмірів ВВП. Складаючи $19,9 трлн. в момент вступу Трампа на посаду він, незважаючи на обіцянки президента ліквідувати його, в березні поточного року перевищив $21 трлн.

Думаю, багатьом давно ясно, що в цій війні переможе Китай. На відміну від хаотичних метань Трампа, Пекін веде війну послідовно, ґрунтовно – і не має наміру програвати. Світ не зійшовся клином на США, їх цілком здатні замінити інші країни і з 1 липня Китай знизив або зовсім скасував тарифи і мита на тисячі товарів з Індії, Південної Кореї, Шрі-Ланки, Бангладеш і Лаосу. Це підготовка до введення вимітаючих тарифів на американські товари. Трамп віддає китайський ринок – найбільш ємний у світі! – конкурентам.

Пекін знижує тарифи на соєві боби з цих країн – захід спрямований саме проти США і боляче вдарить по американських фермерах. На Китай припадає близько третини експорту сої США, він головний її покупець. Постраждають Огайо, Айова, Міссурі і Індіана – серце країни Трампа! А попереду листопад і вибори в Конгрес. Так і 2020 рік уже не за горами …

До того ж – святе місце порожнім не буває – ці заходи щiльнiше зв’яжуть Китай з його сусідами, тоді як вплив США в регіоні падає. Європа також має намір переключити товаропотоки на схід, і збирається витіснити нас з китайського ринку. У «Ербас» вже потирають руки, передчуваючи перемогу над «Боїнгом», який кожен четвертий літак продавав Пекіну. Та й наші автоконцерни там дуже непогано заробляли. До того ж значна частина китайського експорту складається з продукції американських компаній, які перенесли виробництво туди. Так що, важелів у товариша Сi вистачає.

І весь час слід пам’ятати про козирний туз в рукаві Пекіна – він головний кредитор США. У його авуарах майже на $1,2 трлн. боргових облігацій американського казначейства. I якщо у квітні Росія позбулася половини «казначеєк», скоротивши вкладення в американські облігації з $96 до $48 млрд., це несуттєво, але скидання їх Китаєм призведе до великих проблем з дефіцитом бюджету і державним боргом, які зараз і так дуже швидко ростуть.

Ще вчора Америка була визнаним світовим лідером і економікою №1. Але знадобилося зовсім небагато часу, щоб побити горщики з усіма союзниками, втратити авторитет і вплутатися в протистояння з усiм світом. Результат не викликає сумнівів. Так що, схоже, навіть непогано, що деяка сума моїх грошей залишилася в Монреальському банку…

Юрій КІРПІЧОВ, США (спеціально для “Українського репортера”)

Малюнок Олега СМАЛЯ

Юрiй КІРПІЧОВ

Юрiй КІРПІЧОВ

Спеціальний кореспондент "Українського репортера" в США

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

3 × 4 =